Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| трудового права. Варто зазначити, що трудовий договір – це єдина
угода, в силу якої одна сторона підпорядковується іншій, але ця обставина не знайшла свого відображення в законодавстві України. Підпорядкування працівника господарській владі роботодавця розглядається як головна ознака трудового договору, яка відрізняє його від інших цивільно-правових угод, у тому числі й тих, предметом регулювання яких є трудова діяльність, послуги, самостійна праця (підряд, доручення, агентський договір тощо). Хоча законодавство проголошує рівність сторін договору і свободу вибору партнера, ця рівність має формально-юридичний характер». На наш погляд, останнім часом відбуваються спроби звести нанівець ще одну базову ознаку трудового договору – особисте виконання роботи дорученої працівником роботи. Відповідно до ст. 30 КЗпП України, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Науковці розглядають трудовий договір у декількох аспектах: як форму реалізації права на працю; як інститут трудового права, тобто систему норм, яка визначає порядок укладення, зміни чи припинення трудового договору; як юридичний факт, тобто життєву обставину, яка тягне за собою виникнення трудових правовідносин та який в основному й визначає їх зміст. Суть чисельних дефініцій трудового договору в працях західних авторів можна коротко підсумувати так: трудовий договір – це договір, Модуль 3. РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ТА ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ НИМИ ВІДНОСИН 191 через який працівник зобов’язується працювати в обмін на заробітну плату і за наявності юридичної підпорядкованості. Із цього визначення випливає, що двома головними ознаками трудового договору є те, що працівник зобов’язується працювати на наймача під його керівництвом і за винагороду. З нашої точки зору, така юридична конструкція трудового договору також виглядає однобоко. Різне бачення однієї й тієї ж юридичної форми поєднання засобів виробництва і здібностей людини до праці має свою передісторію. Все залежало від того, хто проводив аналіз цієї юридичної конструкції – радянські чи зарубіжні вчені. І якщо радянські вчені ретушували значення роботодавця у трудових відносинах, то зарубіжні – гіперболізували. Для трудового права трудовий договір має неабияке значення. Трудовий договір – первинна юридична форма впорядкування виробничого процесу, бо за її допомогою визначається місце, де буде працювати працівник, його трудова функція в роботодавця, який час триватимуть виробничі зв’язки та які їх соціальні результати для працівника і роботодавця. Трудовий договір тепер частіше, ніж раніше, виступає як засіб подальшого посилення диференціації трудового права, розподілу працівників підприємства на групи, що мають різні умови праці та правове становище (строк договору, режим роботи, рівень заробітної плати тощо). Трудовий договір є основною організаційно-правовою формою регулювання трудових відносин і виступає базою для розвитку й існування інших відносин врегульованих нормами трудового права. Через цю форму, по-перше, можна скоріше врахувати соціальні та виробничі умови, які змінюються (н-д, якщо збільшується прожитковий мінімум – збільшується заробітна плата). По-друге, реалізація цієї форми має за мету підвищити соціальну активність працівників. По-третє, ця форма надає широкі можливості врахування інтересів і здібностей працівника (законодавець надає можливість індивідуальної угоди, тим самим встановлюючи рівний підхід, без дискримінації будь-чиїх інтересів). Крім того, трудовий договір необхідно розглядати як базову юридичну конструкцію трудового права, бо в ній знаходять відображення ті сторони, елементи і властивості суспільних відносин, які врегульовані або можуть бути врегульовані нормами права, а як наслідок, складають предмет трудового права. Визначення поняття трудового договору сформульоване в ч. 1 ст. 21 КЗпП України практично повністю відповідає вище визначеним критеріям. Отже характеризуючи трудовий договір необхідно вказати на те, що це визначений правом засіб поєднання інтересів того хто хоче заробляти собі на життя в умовах колективно організованої праці (трудящого) та того, хто використовує у себе здібності людини до праці (роботодавця). ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 192 Таким чином, трудовий договір – це: визначений правом засіб поєднання інтересів того, хто хоче заробляти собі на життя в умовах колективно організованої праці (трудящого) та того, хто використовує у себе здібності людини до праці (роботодавця); первинна юридична форма впорядкування виробничого процесу за допомогою якої визначається: - місце, де буде працювати працівник; - трудова функція працівника у роботодавця; - час який триватимуть їх зв’язки; - виробничі та соціальні результати поєднання їх інтересів для працівника і роботодавця. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|