Підручник
Методи правового регулювання трудового права
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| 1.4. Методи правового регулювання трудового права
Під методом правового регулювання зазвичай розуміють сукупність юридичних прийомів і засобів, за допомогою яких здійснюється правовий вплив на певні відносини. Природа відносин, які входять до предмета тієї або іншої галузі права, обумовлює й обрання тих методів, за допомогою яких здійснюється найефективніший процес правового регулювання. Як правило законодавець використовує такі способи правового регулювання як дозвіл, припис та заборона, або ж їх комбінації. Так, заборони вказують на повну неприпустимість і караність тієї або іншої поведінки в рамках, урегульованих правом суспільних відносин. Заборони, на відміну від основної маси норм, які вказують бажані, необхідні варіанти поведінки, навпаки, передбачають різноманітні випадки суспільно небезпечної або суспільно шкідливої поведінки. Заборони визначають, як не слід діяти, щоб не наступила юридична відповідальність або інші заходи примусового характеру. Звідси витікає основна відмінність регулятивних і заборонних норм. Діючи відповідно до заборони, особа не одержує ніякого ефекту, але убезпечує себе від можливості застосування до неї заходів правового примусу. В основному оператором вольової поведінки в заборонних нормах є слово «забороняється». Але почасти законодавець використовує й інші терміни, близькі за значенням до слова «заборона». Як показує аналіз нормативно-правових актів, такими термінами є: «не має права», «не може», «не допускається», «не визнається», «не дозволяється». Необхідність використовування терміна «забороняється» в тексті нормативного акта виникає там, де існує спеціальна необхідність орієнтувати громадську думку і правосвідомість на неприпустимість яких-небудь діянь. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, а відповідно до ч. 2 цієї статті, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану і т. ін., не допускається. Оскільки основою предмета трудового права є трудові відносини, специфіка методів правового регулювання визначається переважно властивостями цих відносин. Трудові відносини – це суспільні зв’язки, Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 23 що виникають у процесі діяльності особи, яка працею заробляє собі на життя у роботодавця. Вони включають: 1. Економічні зв’язки. За допомогою роботодавця працівник заробляє собі на життя працею. Тобто, вкладаючи одне – свої здібності до продуктивної праці, працівник отримує інше – заробітну плату (зароблену винагороду). Роботодавець, у свою чергу, отримує своє – того, хто має здібності до праці, працює та забезпечує можливість роботодавцеві-підприємцеві отримати прибуток, іншому роботодавцеві – досягти статутних цілей або задовольнити інші законні потреби. 2. Організаційно-управлінські зв’язки. Організатором виробничого процесу є роботодавець, він же управляє працівниками, які заробляють собі на життя. Безперечною є свобода залучення до праці, але влада- підпорядкування – основа взаємин між тим, хто організовує виробничий процес, і тим, хто своєю працею забезпечує його функціонування. Працівник, як правило, реалізує свої здібності до продуктивної праці в межах певної організаційної структури, в межах певного організованого виробничого середовища, на певній, для нього визначеній, ділянці виробничої площі. Організаційно-управлінські зв’язки роботодавця і працівника виявляються навіть для специфічних різновидів праці (наприклад, у надомників). 3. Соціальні зв’язки. Можна стверджувати, що підприємство, установа, організація, або навіть робота у фізичної особи – це місце соціалізації людини, місце виявлення її інтелектуальних, фізичних, вольових здібностей, навичок, вмінь. Праця дозволяє визначити місце особи не тільки у виробничому середовищі, але й у суспільстві в цілому. Працюючи, людина розвивається, застосовує свої знання і вміння, набуває нових, передає їх іншим. 4. Психологічні зв’язки. Людина, як правило, виконуючи роботу в колективі працівників, вступає у відносини з колегами, керівниками, підлеглими. Це супроводжується різними психологічними проявами людської суті: емоціями, переживаннями чи радістю, задоволенням від роботи чи її «відпрацюванням», конфліктами чи мирним співіснуванням з іншими. Якщо праця невіддільна від людини, то вона невіддільна й від її психології. Саме ці основні зв’язки й визначають специфіку методів правового регулювання у трудовому праві. Особливо це актуально, коли йдеться про встановлення адекватних засобів, що забезпечують громадянам в умовах ринкових відносин реалізацію їх трудових прав та інтересів. Бажання законодавця вирішити низку нових проблем у взаєминах між працівниками і роботодавцями старими методами може привести лише до непорозуміння та конфліктів, яких можна було б запобігти правовими засобами. Ігнорування економічних реалій у встановленні, наприклад, примусових заходів у трудовому праві, може призвести до повної їх ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 24 неефективності. Складеться ситуація, коли в законі буде передбачено цілу низку юридичних гарантій для працівника, але їх ефективність дорівнюватиме нулю. Для вірного розуміння змісту норм трудового права та найбільш ефективної їх реалізації важливо розуміти особливості методів жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|