Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Міжденні (міжзмінні) перерви (щоденний відпочинок)
- Вихідні дні (щотижневий відпочинок)
розділу. Перерва для відпочинку та харчування не включається в робочий час водія. Тривалість перерви для відпочинку та харчування встановлюється Перевізником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Водії використовують час перерви на свій розсуд. Міжденні (міжзмінні) перерви (щоденний відпочинок). Це час відпочинку в період між закінченням попереднього робочого дня (робочої зміни) і початком наступного робочого дня (робочої зміни). Тривалість щоденного відпочинку залежить від тривалості робочої зміни і режиму роботи. Відповідно до ст. 59 КЗпП України тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. Як правило тривалість такої перерви 15 – 16 годин. Вихідні дні (щотижневий відпочинок). За Законом Франції від 22 березня 1841 р. усі діти молодше 16 років звільнялися від роботи у неділю і свята. А ст. 198 Статуту про промислову працю передбачала, що робота не провадиться кожної неділі. Стаття 70 КЗпП України передбачає, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше, як сорок дві години. Частина 1 ст. 2 Конвенції МОП № 14 про щотижневий відпочинок на промислових підприємствах 1921 р. встановлює правило відповідно до якого, весь персонал, зайнятий на будь-якому промисловому підприємстві, державному чи приватному, або в будь-якому з його філіалів, за винятком випадків, передбачених Конвенцією, матиме протягом кожних семи днів період відпочинку протягом не менше, ніж двадцять чотири безперервні години. А ч. 1 ст. 6 Конвенції МОП № 106 про щотижневий відпочинок в торгівлі та установах 1957 р. передбачає, що усі особи, до яких застосовується ця Конвенція, протягом кожного семиденного періоду мають право на безперервний щотижневий відпочинок тривалістю не менше доби. Отже рівень гарантованості права ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 298 працівників на щотижневий відпочинок у Кодексі за тривалістю, порядком надання значно переважає аналогічні положення названих вище конвенцій. За ст. 67 КЗпП України при п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з профспілковим комітетом (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73 КЗпП) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Статті 68 і 69 КЗпП України встановлюють порядок надання днів щотижневого відпочинку для окремих категорій працівників із специфічним характером роботи. Так, на підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї та інші), вихідні дні встановлюються місцевими Радами народних депутатів. На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно- розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Трудове законодавство України забороняє роботу у вихідні дні. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, визначених законодавством (н-д, робота для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, для відвернення нещасних випадків, загибелі чи псування майна тощо). Закон передбачає компенсацію за роботу у вихідний день. За згодою сторін це може бути надання іншого дня відпочинку (відгулу) або грошової компенсації у подвійному розмірі. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|