Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Заходи запобігання непродуктивному використанню працівниками робочого часу.
| Відсторонення від роботи – це примусовий захід запобіжного
характеру, що тимчасово призупиняє виконання працівником трудової функції на підставі письмового розпорядження (наказу) роботодавця або інших уповноважених законодавством органів із метою запобігання настання можливих негативних наслідків та профілактики правопорушень, як правило, з припиненням виплати заробітної плати. Заходи запобігання непродуктивному використанню працівниками робочого часу. Обов’язок дотримуватись тривалості та режиму робочого часу, будучи тісно пов’язаним з іншим елементом трудових правовідносин – виконанням трудової функції, є самостійним суб’єктивним обов’язком працівника (Л.Я. Островський). Можна стверджувати, що і працівники, і роботодавці, зобов’язані дотримуватися нормативів і режиму робочого часу, встановлених трудовим ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 434 законодавством, локальними нормативними актами або трудовим договором. Запобіжні заходи можуть застосовуватися роботодавцем лише за наявності підстав і в межах робочого часу. Про факт нераціонального використання робочого часу можуть свідчити різні джерела, з яких встановлюються результати діяльності всього підприємства або окремого структурного підрозділу. Роботодавець має право не виплачувати працівникові заробітну плату за час, який був нераціонально використаний, але працівник, у свою чергу, має право вимагати від роботодавця забезпечення його роботою відповідно до трудового договору в межах робочого часу та виплати компенсації в разі позбавлення його можливості працювати. Отже підставою застосування запобіжних заходів, у даному випадку, є наявний факт нераціонального використання робочого часу, що може мати як системний (наприклад, постійні особисті розмови по телефону), так і разовий характер (наприклад, запізнення через проблеми з транспортом). Важливо зазначити, що запобіжні заходи щодо припинення непродуктивного використання робочого часу не мають вичерпного переліку, оскільки їх характер випливає зі специфіки виконуваної працівником роботи та сфери виробництва. Проте, можна навести низку загальних (універсальних) заходів, що запобігають непродуктивному використанню робочого часу: 1) вимога безпосереднього керівника приступити до виконання своїх трудових обов’язків; 2) відправлення працівника на своє робоче місце; 3) відправлення у медичну частину підприємства або медичний заклад; 4) вимога залишати речі, що не мають прямого відношення до роботи (наприклад, книги, журнали та ін.) у спеціально відведених для цього місцях (камерах схову, шафах); 5) встановлення дозвільної системи на користування працівником комунікаційними системами та ін. Вид запобіжного заходу обирається залежно від різновиду дій (бездіяльності) працівника, з урахуванням його попередньої поведінки та займаної посади або виконуваної роботи. Проте на підприємствах, в установах, організаціях, виходячи із специфіки їх діяльності, у локальних нормативно-правових актах необхідно обов’язково передбачати хоча б загальний перелік діянь, які розцінюються роботодавцем як непродуктивне використання робочого часу та запобіжні заходи, які він може застосувати. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|