Підручник
Акти національного права як джерела трудового права
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Конституція України
| 3.3. Акти національного права як джерела трудового права
Конституційний Суд України у п. 1 резолютивної частини рішення від 9 липня 1998 р. у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») зазначив таке: «Термін «законодавство» треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України». Нормативні акти центральних органів виконавчої влади не були віднесені до законодавства з причини Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 65 сфери тлумачення терміну, а саме сфери застосування контракту. Сфера його застосування не може визначатися підзаконними нормативно- правовими актами, однак до законодавства їх слід відносити, оскільки ці акти складають значний пласт нормативного матеріалу централізованого рівня. Найбільш суттєве значення для регулювання трудових відносин має поділ джерел трудового права за юридичною силою актів. За юридичною силою, яка виражає верховенство закону, нормативні акти трудового права підрозділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти. За своїм значенням всі закони підрозділяються на конституційні, кодифіковані й поточні. Найвищою юридичною силою по відношенню до всіх інших законів наділяється Конституція України (Основний Закон). Конституція України є джерелом трудового права, оскільки вона встановлює основні соціально-економічні та трудові права громадян, виступає законодавчою базою для розвитку трудового законодавства та встановлює основні напрямки розвитку нашого суспільства. На її основі формується і визначається сутність та зміст норм трудового права України. Конституція України, як джерело трудового права України, в сучасних умовах має непересічне значення. В ній закріплюються основи для правового регулювання праці та система гарантій шанобливого ставлення до людини-праці. Вирішуючи проблеми захисту інтересів людини-праці в новому трудовому законодавстві, необхідно керуватись положеннями ст. 3 Конституції України про визнання людини найвищою соціальною цінністю. Саме у цьому полягає сутність захисної функції трудового права, яка випливає із конституційного обов’язку держави утверджувати і забезпечувати права і свободи людини. І якщо роботодавцем може виступати як фізична, так і юридична особа, то працівником – тільки людина. Держава відповідно до конституційних норм стосовно працівника бере на себе низку обов’язків. По-перше, це забезпечення правового заступництва і підтримки працівника у взаєминах із роботодавцем. По-друге, гарантування правового захисту працівника від свавілля роботодавця діяльністю державних органів та громадських організацій. По-третє, усунення протиріч між інтересами працівника і роботодавця через їхню співпрацю. По-четверте, забезпечення нормами трудового права інтересів виробництва тільки до тієї міри, якою це забезпечує права і законні інтереси працівників. Захисний характер трудового права України є вираженням його соціальної сутності. Формування змісту норм трудового права, які закріплюються у трудовому законодавстві України, починаються саме з Конституції. Саме конституційні норми визначають майбутні властивості норм трудового права. Наведемо ряд таких конституційних норм: забезпечення свободи праці (ч. 1 і 3 ст. 43); забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці (ч. 4 і 5 ст. 43); забезпечення ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 66 гарантованої винагороди за працю (ч. 4 і 6 ст. 43); обмеження свавілля роботодавця (ч. 5 ст. 43, ст. 44); забезпечення всебічного розвитку особистості працівника, у тому числі шляхом обмеження тривалості робочого часу та гарантування часу відпочинку (ст. 23, 45); забезпечення рівності чоловіка і жінки в трудових відносинах (ч. 3 ст. 24); забезпечення поваги до гідності особи (ч. 1 ст. 28); гарантування невтручання в особисте та сімейне життя особи (ст. 32); гарантування свободи асоціацій працівників (ст. 36) та ін. Таким чином, безумовною правовою основою для розробки норм трудового права, сутністю і змістом яких є захист працівників, є норми Конституції. Розвиток закріплених Конституцією України основних напрямків правового регулювання праці здійснюється за допомогою кодифікованих і поточних законів. Основним кодифікованим нормативно-правовим актом, що регулює трудові та пов’язані з ними відносини є Кодекс законів про працю України, затверджений Законом Української РСР № 322-VIII від 10 грудня 1971 р., і який набув чинності з 1 червня 1972 р. жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|