ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
82
діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими
документами.
Хоча щодо цього є й певні застереження, бо чинне цивільне і
господарське законодавство передбачають
створення колегіальних
органів управління з відповідними повноваженнями. Так, відповідно з ч.
1 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням
створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Згідно з ч. 4 цієї статті, назвою виконавчого органу товариства відповідно
до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція»
тощо.
На наш погляд, виходячи з нормативних положень, усі
повноваження
керівника
необхідно
підрозділяти
на
зовнішні
повноваження, які пов’язані із зовнішніми зносинами юридичної особи
та які визначаються нормами цивільного, господарського і фінансового
права, та внутрішні, що визначають його можливості в самій організації і
встановлюються переважно нормами трудового права, а як виключення,
нормами інших галузей права.
Внутрішні повноваження роботодавця підрозділяються на
нормативні, директивні та дисциплінарні. Відповідно до ч. 5 ст. 65 ГК
України, керівник підприємства формує адміністрацію
підприємства і
вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку,
визначених установчими документами. Тобто частину повноважень
роботодавця реалізує
адміністрація підприємства,
установи, організації.
Однак все ж характеризуючи повноваження роботодавця, у першу чергу,
мову слід вести про
повноваження керівника підприємства, установи,
організації.
Нормативні повноваження роботодавця полягають у прийнятті ним
загальнообов’язкових нормативних постанов (локальних нормативно-
правових актів, наказів, розпоряджень) для працівників. Так, згідно з ч. 4
ст. 79 КЗпП України графік відпусток затверджується роботодавцем за
погодженням із профспілкою. Частина 1 ст. 52 та ст. 69 КЗпП надають
право роботодавцеві затверджувати за погодженням із профспілкою
графіки змінності. Крім того, керівник затверджує положення про
структурні підрозділи підприємства, установи,
організації, посадові та
робочі інструкції працівників.
Дисциплінарні повноваження роботодавця в країнах із ринковою
економікою знаходить своє вираження у праві роботодавця застосовувати
стягнення до працівників, які порушили встановлені роботодавцем
правила, у тому числі звільняти їх з роботи. Але про дисциплінарну владу
можна говорити й без застосування роботодавцем до працівників
дисциплінарних стягнень. Стаття 141 КЗпП України покладає на
роботодавця обов’язок забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, а
ст. 140 цього Кодексу визначає методи їх забезпечення. Згідно з підп. «е»
Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК
СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ
83
п. 12 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників
і службовців підприємств, установ, організацій, роботодавець
зобов’язаний забезпечувати суворе дотримання трудової і виробничої
дисципліни, постійно здійснюючи організаторську, економічну і виховну
роботу, направлену на її зміцнення, усунення втрат робочого часу,
раціональне використання трудових ресурсів, формування стабільних
трудових колективів. Безперечно, можна
дискутувати щодо наявності
такого обов’язку роботодавця в умовах ринкових відносин, але
безсумнівно, що керівник виступає суб’єктом забезпечення правового
порядку на конкретному підприємстві, установі чи організації, а цей
порядок є частиною правопорядку в цілому в державі.
Крім того, управління будь-якою організацією ґрунтується на
можливостях відповідного суб’єкта управління визначати порядок дій
осіб, які є її членами. Тому, наприклад, відповідно до п. 6 і 7 Положення
про дисципліну працівників залізничного транспорту, будь-яке
розпорядження з виконання службових обов’язків підлеглий одержує, як
правило, від свого безпосереднього керівника. У
разі одержання від
вищого керівника працівник зобов’язаний виконати його, повідомивши
про це безпосередньому керівнику. Начальник залізничної станції має
право давати розпорядження з питань, що пов’язані із забезпеченням
безпечної роботи станції, всім працівникам інших служб залізничного
транспорту, які працюють на території станції,
незалежно від їхньої
підлеглості (крім працівників воєнізованої охорони).
Достарыңызбен бөлісу: