Підручник
жүктеу/скачать 3.64 Mb. Pdf көрінісі
|
| організації виробничої діяльності підприємства, установи, організації.
Роботодавець відповідно до ст. 141 КЗпП України має право і зобов’язаний організовувати працю працівників, проводити заходи щодо вдосконалення процесу трудової діяльності, здійснювати контроль ефективності функціонування структурних підрозділів та якості роботи окремих працівників. Тобто, роботодавець має право використовувати працю працівників, але в межах ним же визначених параметрів – відповідно до трудової функції працівника. Основний обов’язок ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ 86 роботодавця випливає із його права, і полягає він саме в тому, щоб забезпечити працівника роботою відповідно до визначеної договором трудової функції, із встановленням умов праці, визначених законодавством, локальними нормативно-правовими актами та цією угодою. Крім того, підп. «а»-«д» п. 12 Типових правил внутрішнього розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій визначають обов’язки роботодавця щодо належної організації виробничого процесу та використання праці працівників. Цілком зрозумілим є визначення цих повноважень роботодавця як обов’язків, з огляду на історичний етап прийняття цього нормативно-правового акту (1984 рік). Планова економіка, командно-адміністративна система управління народним господарством не залишали місця для визнання цих повноважень правами роботодавця. Очевидно, в умовах ринкових відносин ці обов’язки роботодавця необхідно розглядати як права роботодавця з належної і оптимальної організації виробничого процесу та ефективного використання наявного кадрового потенціалу підприємства, установи, організації. Безумовно, що перелік повноважень і обов’язків роботодавця зазначеним вище не обмежується, а тому вони будуть розглядатися в окремих темах, присвячених тому чи іншому інституту трудового права. Питання трудової правосуб’єктності організацій роботодавців в Україні викликає жваву дискусію. Незважаючи на те, що діяльність цих організацій вже тривалий час має законодавчу базу, їх місце і роль у відносинах, які складають предмет трудового права чітко не визначено. У цьому аспекті хочемо наголосити на одній важливій ваді організацій роботодавців, особливо їх об’єднань, в Україні. Йдеться про політизованість їх діяльності, значну лобістську направленість. Аналіз положень Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії діяльності» дає підстави стверджувати, що його розробники готували не проект закону про організації роботодавців, а проект Закону «Про партію промисловців та підприємців (роботодавців) в Україні». Це враження підсилює й діяльність керівників, які очолювали це громадське об’єднання. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії діяльності» основними функціями організацій роботодавців та їх об’єднань є представництво й захист інтересів роботодавців. До зазначених у Законі двох основних функцій слід також додати функцію контролю за виконанням колективних угод. На наш погляд, дуже важливі права організацій роботодавців закріплює ст. 26 зазначеного Закону, у сфері вищої, професійно-технічної освіти, навчання на виробництві, зокрема, у розроблені державних стандартів освіти, кваліфікаційних характеристик, професійних стандартів. Модуль 1. ТРУДОВЕ ПРАВО ЯК СКЛАДОВА ПРАВА ДЕРЖАВИ 87 Класичним прикладом неіндивідуального суб’єкта трудового права, який не має статусу юридичної особи є трудовий колектив. Легальне визначення поняття трудового колективу закріплено у ст. 252-1 КЗпП України. Відповідно до ч. 8 ст. 65 ГК України повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи. Розділ ІІ Закону Союзу РСР від 17 червня 1983 р. «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установа ними, організаціями» визначає основні повноваження трудового колективу досить широко. Безумовно, повноваження трудового колективу, які він здійснює відповідно до закону безпосередьо через загальні збори (конференції) або уповноважені ним органи (професійні спілки, ради трудового колективу, ради підприємств) не є предметом обговорення з роботодавцем. Але інші повноваження, і зокрема управлінські, залежать від того, наскільки роботодавець готовий поділитися ними та відповідальністю за долю підприємства, установи, організації з трудовим колективом та його органами. Важливо одне: в умовах демократії і ринкових відносин вирішувати проблеми підприємств, установ, огранізацій за принципом «все вирішує пан, господар, управляючий, менеджмент» навряд чи вийде. Суперечливі з економічної або соціальної точки зору управлінські рішення, або рішення, які не погоджені з працівниками, а більше того, які в основі своїй нехтуватимуть інтересами працівників, приречені на провал. Форми протидії працівників рішенням роботодавця дуже різноманітні (приховані – рестрикціонізм; кардинальні – страйк). Проте найголовніше в управлінських повноваженнях трудового жүктеу/скачать 3.64 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|