Пісня перша(1) Ліс. Пагорб. Три звірі. Віргілій



бет5/12
Дата16.06.2016
өлшемі0.83 Mb.
#140330
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
63. Фокачча деї Канчельєрі - пістойєць, зрадницьки вбив двох своїх родичів.
65-66. Сассоль Маскероні, флорентієць, забив свого племінника, щоб заволодіти спадщиною. Вбивцю катали в бочці, утиканій гвіздками, і стратили. Про це говорили по всій Тоскані.
68. Камічон де Пацці - зрадницьки забив свого родича, об'їжджаючи з ним верхи їх спільні володіння.
69. Карлін - Карлінопа Пацці, родич Камічона. Коли в 1302 р. флорентійські «чорні» облягли замок П'янтравіньє, де ще тримались вигнані з Флоренції «білі», Карліно за гроші віддав замок до рук «чорних», і багато хто з «білих» був убитий, в тому числі два його родичі.
70. Я тисячі тих бачив... - Тут починається другий пояс дев'ятого кола - Антенора, - де караються зрадники батьківщини і однодумців. Вони, як і грішники Каїни, вмерзли в лід по шию, і обличчя їх також обернені вниз, але ще більше спотворені холодом. Цей пояс названо за ім'ям троянського вождя Антенора, якого післягомерівська легенда змальовувала зрадником.
73-74. Чим більше наближалися... - тобто до середини Пекла, центру всесвіту.
78-81. Торкнувся враз я одного виска. - Це Бокка дельї Абаті. В бою біля Монтаперті Бокка, зрадник-гвельф, відрубав руку прапороносцеві флорентійської кінноти, що привело до замішання в рядах гвельфів і до їх розгрому.
94. Я хочу навпаки. - Зрадники хочуть, шоб пам'ять про них зникла серед живих. Інші грішники просять Данте згадати про них на землі (П. VI, 88-90; XIII, 76-78; XV, 119-120; XVI, 85).
116. Двера злий - Бозо да Двера. В 1265 р. гібелінська ліга доручила йому заступити біля Парми дорогу французькому війську, що йшло в Рим до Карла І Анжуйського, який готувався воювати а Манфредом. Але Двера, підкуплений «французькою грошвою» і до того ж присвоївши собі гроші, одержані ним від Манфреда, пропустив французів на південь.
119. Джанні Сольданьєр - знатний флорентієць, гібелін. У 1266 р. зрадив своїх однодумців і очолив рух, що привів до торжества гвельфів.
Беккерія - Тезавро деї Беккерія, родом з Павії, абат монастиря Вал-ломбрози, папський легат у Флоренції. Після вигнання гібелінів у 1258р. флорентійські гвельфи звинуватили його в намірі віддати місто до рук гібелінів і відтяли йому голову.
121. Ганелон - рицар-зрадник, з вини якого Роланд загинув з усім своїм військом.
122. До того, хто болонцям ключ одніс... - До Тебальделло деї Дзам-бразі, фаентинця. У 1280 р. хтось із болонських гібелінів, які знайшли притулок у гібелінській Фаенці, викрав у Тебальделло двох свиней. Щоб помститися своїм кривдникам, Тебальделло передав зліпок міських ключів болонським гвельфам, і ті вночі пройшли до міста і влаштували в ньому погром.
130-131. Тідей - один із семи царів, що облягали Фіви. Смертельно поранений Меналіппом (Меланіппом), він знайшов у себе сили забити його і зажадав, щоб принесли його голову. Тідей нестямно вчепився в неї зубами (Стацій, «Фіваїда», VIII, 717-767).
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЯ
Коло дев 'яте. - Другий пояс (закінчення). - Третій пояс (Толомея). - Зрадники друзів і співтрапезників
13-14. Уголіно делла Герардеска, граф Доноратіко, який стояв на чолі Пізанської республіки. У 1285 р. він розділив владу із своїм внуком Ніно Вісконті, але скоро між ними виникли чвари. З цього скористались його вороги, керовані архієпископом Руджієрі дельї Убальдіні, який, під виглядом дружби з Уголіно і обіцяючи йому допомогти боротися з Ніно, таємничо вів інтригу проти обох. У 1288 р. він примусив Ніно покинути Пізу, а проти Уголіно підняв народний заколот, звинувачуючи його в державній зраді. Уголіно разом з двома синами і двома внуками було ув'язнено в вежу, де їх потім заморили голодом (в травні 1289 p.). Руджієрі було проголошено правителем республіки, але незабаром скинуто. Помер він у 1295 р.
32-33. Гваланді, Сісмонді, Ланфранкі - діяльні прибічники архієпископа Руджієрі.
38. Мої малі... - Хоч у Данте всі четверо названі синами Уголіно, в дійсності він був ув'язнений разом з двома молодшими своїми синами (Гаддо і Угуччоне) і двома молодшими внуками (Ніно, на прізвисько Брігата, і Ансельмуччо), дітьми його старшого сина Гвельфо.
45. Але той сон усім серця бентежив... - тому що кожному приснився поганий сон.
80. Де наше «si»... бринить... - тобто, де розмовляють по-італійськи. 82-83. Капрайя і Горгона - острови в Тірренському морі, куди впадає Арно, в пониззі якого стоїть Піза.
86. Бо, зрадивши тебе, він замки здав. - Щоб запобігти розгромові Пізи гвельфською коаліцією, Уголіно здав три замки Флоренції і п'ять замків Луцці. За це прибічники Руджієрі проголосили його зрадником. Мабуть, Данте не бачить тут зради і вміщує Уголіно в Антенору за його боротьбу з Ніно Вісконті, розцінюючи це прагнення до єдиновладдя як зраду інтересів батьківщини. - Кара Руджієрі подвійно страшна, тому що цей зрадник батьківщини зрадив і свого спільника.
88. Мала фіванка - тобто Піза, що була заснована, за переказом, вихідцями з Фів і, подібно до Фів, терпіла від чвар своїх владик.
90. Та ще тих двох... - Ансельмуччо і Гаддо.
91. Ми вже в долину сходили... - Поети увійшли в третій пояс дев'ятого кола - Толомею. Тут караються зрадники друзів і співтрапезників. Вони вмерзли в лід, лежачи навзнак. Свою назву це коло дістало від імені Птолемея, намісника в Ієріхоні, який, запросивши до себе свого тестя, князя-первосвященика Іудеї, і двох синів його, віроломно убив їх на бенкеті (135 р. до н. є.).
105. Бо тут же пари... - В середні віки причиною вітру вважали нагрівання водяної пари сонячним промінням.
107-108. Вже скоро твої очі... - тобто побачиш, що вітер цей породжений помахами крил Люцифера.
112. Ви тягарі зніміть... - тобто зніміть крижану плівку замерзлих сліз, що наростала на очах.
118-119. Брат Альберіг. - Альберіго деї Манфреді, член ордену братів-веселунів, один з гвельфських провідників Фаенци. Одного разу його родич Манфредо дав йому ляпаса. Альберіго, ніби для примирення, запросив його до себе на бенкет. В кінці бенкету він вигукнув: «Подайте фрукти!» - і за цим гаслом його син і брат разом з найманими вбивцями накинулись на Манфредо і його малолітнього сина і закололи їх. Цс сталося в 1285 р. «Фрукти брата Альберіго» увійшли в приказку.
120. Й ужинок має фініків - не фіг. - Наскільки привізний фінік більш вишуканий плід, ніж звичайна фіга, настільки вічна мука Альберіго страшніша тієї короткої смертної муки, яку він заподіяв своїм родичам.
121. То вже вмер ти?.. - Данте здивований, зустрівши в Пеклі ченця Альберіго, який навесні 1300 р. був ще живий.
126. Атропос - див. прим. Ч. XXI, 25-27.
142-144. До Лихолапових озер... - Душа Бранка д'Ор'я опинилася в крижаному озері ще раніше, ніж душу забитого ним Мікеле Дзанке (П. XXII, 88) направлено до п'ятого схову восьмого кола, де караються хабарники (П. XXI-XXII). В тілі Бранка д'Ор'я диявол зайняв місце душі, як тільки вона задумала віроломне вбивство.
154. Я з тим... - тобто з Альберіго деї Манфреді із Фаенци в Романьї.
155. Бачив одного... - тобто Бранка д'Ор'я (ряд. 137).
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТА
Коло дев 'яте. - Четвертий пояс (Джудекка). - Зрадники
благодійників. - Люцифер. - Три пащі Люцифера. - Зрадники
величності божеської і людської - Іуда, Брут і Кассій. - Центр
всесвіту. - Підняття до південної півкулі
1. «Грядут хоругви к нам владики...» - До слів католицького церковного гімну Віргілій додає: «Ада», розуміючи під цими хоругвами шість крил Люцифера, що вже з'явились перед ним у млі.
У цих словах серйозного статечного поета, не схильного до будь-якого жарту або пародіювання (а надто блюзнірського), особливо в подібних обставинах, - важко не почути відлуння тих «єретичних» «двобож-них» учень, що здавна роздирали християнський світ, часто стаючи гаслом великих народних заворушень (найзначнішою з відомих Данте подібних «єресей» була альбігойська, яка наприкінці XII ст. охопила весь південь сучасної Франції). За цими вченнями, всемогутній силі добра протистоїть така ж всемогутня сила зла, що панує над світом.
Найближчі рядки дають підтвердження цьому припущенню. Взагалі XXXIV пісня «Пекла» побудована на цілковитому контрасті з заключною ХХХШ піснею «Раю». Там - осяйні, світлі, сповнені радісних мелодій простори пломеніючого неба, тут - темна, крижана вузька щілина у земному глибу, в самому центрі, як вважалося в ті часи, всесвіту. Замість абстрактної стереометрії християнської трійці - неймовірно почварно грандіозний людиноподібний велетень, такий конкретний, що, тримаючись за шерсть на його тілі, наші поети виходять по ньому з Пекла. Потрійне його обличчя має риси й колір шкіри мешканців усіх трьох знаних тоді частин світу - Європи, Азії та Африки, тобто в ньому об'єднується все людство. Хоч цей образ всесвітнього зла з проречистим і брехливим ім'ям Світлоносець (Люцифер) закутий у віковічну кригу, але його підступна всемогутня сила переможно впливає на весь світ, - це доводять бодай пекельні кола, переповнені душами, спокушеними та обдуреними отцем брехні. Ці ідеї про всевладдя зла на землі проймали буквально всю атмосферу середньовіччя.
Обставини громадського й особистого життя також штовхали Данте до цих думок. Після персональної катастрофи у галузі любовного почуття його спіткала катастрофа громадянсько-політична. І коли він від першої відбувся порівняно легко, у творчому плані, то друга позбавила нашого поета усього - батьківщини, родини, майна, сподівань на краще майбутнє. Неважко уявити, з яким співчуттям зустрів у Вероні великий флорентійський вигнанець утеклих з Франції недобитків тамплієр-ського ордену, що врятувалися від багаття за таку ж «єресь».
Ми не маємо певних архівних даних, які дозволили б твердити про приналежність і Данте до цієї «єресі», але симпатію до цього ордену та його ідей ми в «Комедії» подибуємо скрізь. Взяти хоч би той факт, що після Віргілія й Беатріче проводирем поета по найвищому небу «Раю» стає Бернар Клервоський, покровитель і патрон цього ордену.
10-15. Люд грішний... - Поети вступили в останній, четвертий пояс, або, точніше, центральний диск дев'ятого кола Пекла, Джудекку, названий так за ім'ям апостола Іуди, який зрадив Христа. Тут караються зрадники своїх благодійників. Вони вмерзли в кригу.
20. Діте - Люцифер, який по груди височить над кригою в самому центрі Джудекки. Поєднуючи дані біблійного міфа про повстання ангелів з побудовами власної фантазії, Данте по-своєму малює долю і образ Люцифера: колись найпрекрасніший з ангелів, він очолив їх бунт проти Бога і разом з ними був скинутий з неба в надра землі, в центр всесвіту. Перетворившись на потворного диявола, він став володарем Пекла. Так на світі виникло зло.
44. Коли ж пройти до водоспадів Ніл... - тобто до чорношкірих ефіопів.
55-56. А кожна з пащ... - У трьох пащах Люцифера караються ті, чий гріх, на думку Данте, жахливіший від усіх інших: зрадники величності Божої (Іуда) і величності людської (Брут і Кассій), тобто тих двох влад, які, згідно з доктриною поета, повинні спільно (в особі первосвященика і в особі імператора) вести людство до блаженства вічного і до блаженства земного.
65-68. Марк Юній Брут і Кай Кассій Лонгін-поборники республіки, що вбили (в 44 р. до н. є.) Юлія Цезаря, основоположника Римської імперії.
69. Вся хлань тобою бачена і чута. - За добу, проведену в Пеклі, поети, спускаючись з уступу ла уступ і рухаючись усе ліворуч, описали повне коло, що закінчилось біля ніг Антея. Звідти вони йшли по кризі вже прямо, спиною до брами Пекла і обличчям до Люцифера.
76-81. Коли ж туди продерлись ми... - Спустившись до поперека Люцифера, що припадає на центр землі, Віргілій перевернувся головою вниз і почав, уже в межах південної півкулі, підйом головою вверх до земної поверхні. Данте ж здалося, що Віргілій повернув знов на пекельні дороги, в напрямі до Коціту.
85. В розколину камінну... - Гомілки Люцифера, затиснутого в кам'яне дно Джудекки, вточені печерою. Сюди, видираючись по його шерсті, Віргілій виніс Данте, допоміг йому сісти на край жерла, з якого стирчать ноги Люцифера, після чого сам знову став поруч нього, тобто ступив на дно печери.
95-96. Поперед нами й довга ще дорога... - Коли поети стояли перед грудьми Люцифера, то в північній півкулі настала ніч, тобто була шоста година вечора. Тепер, коли вони перейшли в південну півкулю, час посунувся на 12 годин назад. Сонце, що зайшло в північній півкулі, зійшло в південній і увійшло в третю вже годину, тобто в південній півкулі були вже сьома й восьма години ранку, а для поетів вдруге настав день 9 квітня. По тілу Люцифера вони просувалися понад годину.
112-115. Зміст: «Тепер відкрився твоєму зору південний небосхил, що огорнув безлюдне море, посередині якого височить острів Чистилища, і протилежний північному небосхилу, що огортає заселений суходіл, серед якого стоїть Єрусалим, де «загинув той святий», тобто Христос.
127-138. Є місце... - В глибині печери, що оточує Вельзевула (одне з імен Люцифера), є місце, де витікає струмочок «ледь чутний, та незримий», у цілковитій темряві, вздовж якого поети починають підніматися до поверхні південної півкулі. Мабуть, цей струмочок забирає в Пекло води Лети, що стікають сюди з верховини Чистилища.
139. Ми вийшли й зір звели на зорні стелі. - 3 астрономічних вказівок Данте випливає, що поети вийшли до підніжжя гори Чистилища години за півтори до сходу сонця, 10 квітня, так що їх сходження від центру землі тривало приблизно 21 годину.
Усі три кантики («Пекло», «Чистилище», «Рай») автор закінчує тим самим словом «stelle» («зорі»).
Додержуючи принципу примату змісту, наш переклад все ж намагається відтворити, бодай частково, звучання оригіналу.

ЧИСТИЛИЩЕ


ПІСНЯ ПЕРША Вступ. - Чотири зірки. - Катон
3. Страшна пучина - Пекло, опис якого становить сюжет першої частини Дантового твору.
4. Друге царство - Чистилище, розташоване кільцями по схилах величезної гори, що височить серед океану, який, згідно з уявленнями Птолемеєвої системи, вкриває всю південну півкулю Землі. На пласкому версі цієї гори - Земний Рай, де жили до гріхопадіння Адам і Єва (Бібл.).
9. Калліопа - муза епічної поезії (ант. міф.).
11. Сороки - обернені на птахів смертні сестри пієриди - дочки фесалійського царя Пієра, що мали зухвалість викликати муз на змагання в мистецтві співу і зазнали поразки (Метам. V).
19. Ясна планета - Венера.
21. Риби - зодіакальне сузір'я.
23. Зір чотири - мабуть, не видне на небі північної півкулі сузір'я Південного Хреста, про яке Данте міг дізнатися з розповідей мандрівників, або хоч з «Книги» Марка Поло, чи з «Альмагеста», основного твору великого астронома античності Птолемея. Деякі коментатори вважають, що ці чотири зірки символізують чотири «основні» (природні) чесноти стародавнього світу (мудрість, справедливість, мужність і поміркованість).
31. Стара людина - державний діяч Римської республіки Катон Молодший (95-46 pp. до н. є.), який, дізнавшись про перемогу свого політичного ворога Юлія Цезаря, вкоротив собі віку. Данте робить його, язичника, наглядачем суто християнського Чистилища, мабуть, через його репутацію дуже справедливої людини, або, може, й під впливом Луканової «Фарсалії».
40. Хмура струмина - струмок, уздовж якого Віргілій і Данте пройшли з Пекла на берег гори Чистилища.
53. Жона небесна - Беатріче.
77. Мінос - у грецькій міфології - справедливий цар-законодавець Криту. Після смерті він став одним з трьох суддів потойбічного світу (разом з Еаком і Радамантом) (див. П. V).
79. Марція - Катонова дружина, що разом з Віргілієм та більшістю відомих своїми чеснотами дохристиянських діячів не потрапила до Раю (див. П. IV, 128).
82. Твоїх сім царств - тобто сім кіл Чистилища.
88. Хвилі злі - хвилі Ахерону, що омивають Пекло.
90. Коли закон знайшов мене в імлі. - Згідно з християнськими легендами, Ісус Христос, за час між стратою на Голгофі і воскресінням, зійшов до Пекла і вивів звідти біблійних і античних праведників, між ними і Катона, якого поставив наглядачем над створеним у той час Чистилищем. Мета Чистилища - очищення душ християн-грішників, які звернулися до Бога.
96. Комишем його підпережи. - Комиш вважався символом смирення.
ПІСНЯ ДРУГА Передчистилище. - Ангел-стерничий. - Каселла
1-3. Згідно з середньовічними географічними уявленнями, що їх поділяв Данте, на протилежному кінці земного діаметра, проведеного з гори Чистилища, розташоване на горі Сіоні святе місто іудеїв і християн - Єрусалим. Оскільки і гора Чистилища, і Єрусалим мають спільний горизонт, то в описуваний час сонце в Єрусалимі саме заходило, щоб незабаром з'явитися над Чистилищем.
4-6. / ніч... спливла із Гангу, терези тримавши. - Єрусалим, за середньовічною географією, лежить у центрі суходолу. На крайньому сході цього суходолу - в Індії річка Ганг, на крайньому ж заході - Геркулесові стовпи (Гібралтар), Іспанія і Марокко. Коли в Єрусалимі заходить сонце, то від Гангу насувається ніч. В описувану пору року, тобто в час весняного рівнодення, вона тримає в руках терези, тобто перебуває в сузір'ї Терезів, протистоячи сонцю, що перебуває в сузір'ї Барана. Після ж літнього сонцестояння, як меншать день почне, ніч вийде з сузір'я Терезів, тобто кине їх.
46. «В ісходе Ізраїлеве...» (церк.) - «Коли Ізраїль виходив з Єгипту»
(початок 114 псалма).
57. З півнеба вже прогнала Козерога. - У мить сходу сонця сузір'я Козерога було на меридіані, а тепер стало наближатися до заходу.
91. Касета. - Каселла да Пістойя - відомий свого часу співак і композитор, друг Данте.
94-105. Каселла розповідає поетові, що душі тих, що шлях їм не лежить на Ахерон, тобто не засуджених на муки Пекла, злітаються після смерті до гирла Тібру, звідки ангел відвозить їх у човні на острів Чистилища. Він довго не брав з собою Каселлу, але той не бачить у цьому кривди, бо ангел-перевізник робить це не сам, а справедливій підлягає волі. Папа Боніфацій VIII проголосив різдво 1299 року початком першого церковного «ювілею» - річного строку, протягом якого католицька церква обіцяла всякі посмертні пільги й розгрішення всім, хто прийде на прощу до Рима. Дія «Чистилища», за обчисленнями коментаторів, відбувається навесні 1300 року, тобто якраз через три місяці. Тому ось уже три місяці ангел вантажить до свого човна тих,, хто бере в цьому «ювілеї» участь (натурою або, переважно, грішми й дарунками на церкву). 112. «Любов, що думці промовля моїй...» - канцона Данте з третьої книги його твору «Бенкет». 119. Старий - Катон.
ПІСНЯ ТРЕТЯ
Передчистилище. - Душі вмерлих, не примирених з церквою. - Король Сицилії Манфред
25-27. Тіло Віргілія, який помер 19 року до н. є. в Бріндізі, було поховане, за повелінням Августа, в Неаполі - де нині вечір.
36. Як три особи містять суть одну - натяк на християнський догмат про триєдиність Бога.
37. Quia («тому що») - латинський термін середньовічної схоластики, що означає опис життєвих явищ без дослідження їх причинних зв'язків, яке позначалося терміном «propter quia» («через що») Зміст Віргілієвих слів: «Людський рід не повинен заглиблюватись у з'ясовування причин життєвих явищ. Слід обмежуватись тільки зверхнім описом навколишньої дійсності».
39. То понести не мусила б Марія - тобто Христос не мав би потреби для спасіння людства сходити на землю у вигляді Маріїного сина Ісуса.
40-44. Віргілій згадує дохристиянських мудреців та філософів, таких як Арістотель, Платон та інші (між ними й сам Віргілій), які волею Закона, тобто Бога, не змогли спізнати істини.
49. Турбія і Ле'річі - крайні пункти гористої місцевості між Генуєю і Ніццою на побережжі Лігурійського моря.
103-145. Манфред (1231-1266) - король Неаполя й Сицилії (з 1258 р. до смерті), син Фрідріха II, внук імператора Генріха VI і Костанци, непримиренний ворог папства, відлучений від церкви. Загинув під Бе-невенто у бою з Карлом І Анжуйським, посланим проти нього папою. 115-116. У доні будь... - дочка Манфреда, на ім'я також Костанца, вдова Педро III Арагонського, мати королів Арагону і обох Сицилій (від неї народився блиск Арагону і Сицилій блиск).
117. І правді всій допоможи розкриться - тобто розвій тьму брехень про те, що Манфред, нібито як відлучений від церкви, перебуває в Пеклі. Дуже показово і характерно для послідовно гібелінської позиції Данте, що серед душ Чистилища, які рано чи пізно неодмінно всі ввійдуть у Рай, поет ставить на перше місце серед військових і державних діячів саме проклятого римською курією Манфреда.
124-131. Манфреда було поховано побіля мосту Беневенто. Кожен воїн королівського війська поклав камінь на його могилу, так що виріс цілий пагорб і король спочивав під вартою важенного каміння. Архієпископ міста Козенци, Бартоломео Піньятелло, виконуючи заборону папи Климента IV давати притулок навіть трупові відлученого Манфреда, наказав вийняти його з-під каміння й перенести за межу архієпископської парафії на другий берег річки Верде.
132. Із тягарем обернених свічок. - Під час обряду відлучування священики гасили свічки, швидко обертаючи їх ґнотом униз.
ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА
Передчистилище. - Сходження нагору. - Бельаква
6. Душі наші полумінь єдна. - Таку думку поділяли деякі філософські школи, як-от платоніки та інші.
25-26. Сан-Лео, Нолі, Бісмантова - назви горяних місцевостей в Італії з крутими сходженнями і вузькими проходами.
57. Ранковий промінь десь ізліва. - Перебуваючи в південній півкулі і повернувшись обличчям на схід, Данте бачить вранішнє сонце зліва від себе.
60. Аквілон - північний вітер. Тут - північ.
61-66. Зміст Віргілієвих слів: «Якби сонце (дзеркало) було зараз у сузір'ї Близнят, ти бачив би, що «світлий зодіак» (та частина його, де перебуває сонце) ще ближче підійшов би до північних сузір'їв Возів». Інакше кажучи: «У червні ти бачив би сонце ще нижче над горизонтом у північному напрямі».
68. Сіон - гора в Єрусалимі (див. прим. Ч. II, 1-3).
72. Де коні гнав бездольний Фаетон. - Фаетон - син бога сонця, Феба, взявся правити батьковою колісницею, але не стримав коней і ледве не спалив неба й землі; Юпітер убив його блискавкою (Метам. II).
98-124. Бельаква - знайомий Данте флорентійський майстер музичних інструментів; відзначався пасивною вдачею.
104. Багато душ нудних. - Це недбайливі, які до самої смерті дляли-ся з покаянням.
128. Господній птах - ангел при брамі.
139. Ніч уже ступає на Марокко - біля західного краю суходолу (див. прим. Ч. II, 4-6).
ПІСНЯ П'ЯТА
Передчистилище. - Недбайливі і загиблі не своєю смертю 24. «Помилуй мя». - «Помилуй мене (Боже)» - початок покаянного псалма.
38. І промені, які несуть нам суш - серпневе пекуче сонце. 64-84. Сказав один - це Якопо дель Кассеро (або Кассаро), народжений у місті Фано, в Анконській області, що лежала між Романьєю і Неаполітанським королівством, де тоді владарював Карл II. Року 1298-го, їдучи до Мілана, Якопо, щоб обминути володіння свого ворога, маркіза Фер-рарського Адзо VIII д'Есте, обрав шлях крізь землі, що належали Падуї, але рушив не на місто Міру, а на Ор 'яко, і тут його вбили найманці д'Есте. 75. В онуків Антенора - тобто падуанців. - За стародавньою легендою, місто Падую заснував Енеїв супутник троянець Антенор. 79. Міра - місто між Ор'яко і Падуєю.
85-129. Бонконте - син графа Гвідо да Монтефельтро, очолював аретинських гібелінів у невдалому для них бою з флорентійськими гвель-фами (серед яких, між іншим,-був молодий Данте), що відбувся 1280 року біля містечка Кампальдіно, в області Казентіно. Бонконте в цьому бою загинув, а тіло його зникло. Данте дає тут свою версію для пояснення цієї обставини.
89. Джованна - дружина Бонконте. 95. Арк'яно - притока Арно, річка в області Казентіно. 104-108. Господній ангел взяв мене... - Ангел взяв до Чистилища нетлінну душу Бонконте, який у момент смерті звернувся до Богоматері, а той, з Пекла (тобто диявол) загрожує наробити капостей («підвезти візка») тлінному (тобто тілу, трупові).
130-136. Пія із сьєнського роду Гвастеллоні після смерті чоловіка, одного з Толомеїв, другим шлюбом вийшла за Нелло, або Паганелло деї Паннок'єскі, який убив її з ревнощів у своєму замку в Мареммі, по дорозі між Пізою і Сьєною.
ПІСНЯ ШОСТА
Передчистилище. - Недбайливі і загиблі не своєю смертю. - Сорделло. - Звернення до Італії
1. «Цари» - популярна тоді азартна гра в кості.
13-14. Аретинець - суддя Бенінкаса да Латеріна, якому відрубав голову титулований розбійник із сьєнської знаті Гіно ді Такко.


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет