Практикум Івано-Франківськ 2013 ббк 81. 0 93

Есперáнто (есп. esperanto — той, що сподівається) – міжнародна мова, створена польським лікарем і поліглотом Людовиком Лазарем Заменгофом у 1887 році на основі найпоширеніших європейських мов, інтернаціональної лексики; проста, суворо нормалізована граматика; багато прихильників у всьому світі.

Абетка складається з 28 літер.

Ознаки:

• 
  Артикль існує тільки означений, для усіх родів, чисел та відмінків – la, неозначеного артикля немає;
  
• 
  іменники створюються за допомогою закінчення – о, у множині додається закінчення –j, відмінки створюються за допомогою прийменників: родовий — de , давальний — al, орудний — per, місцевий – sur та багато інших, для знахідного додається закінчення — n;
  
• 
  прикметники створюються за допомогою закінчення а. Множина та відмінки утворюються так само, як у іменників. Ступені порівняння: pli — більш (ol — ніж), plej — найбільш (el — з);
  
• 
  числівники: 1 – unu, 2 – du, 3 – tri, 4 – kvar, 5 – kvin, 6 – ses, 7 – sep, 8 – ok, 9 – naŭ, 10 – dek, 18 – dekok, 20 – dudek, 100 – cent, 1000 – mil. Для порядкових числівників додається закінчення а;
  
• 
  займенники: mi — я, vi – ти (ви), li — він, ŝi — вона, ĝi – він, вона, воно (для предметів), ni — ми , ili — вони. Для присвійних додається a;
  
• 
  дієслова створюються за допомогою закінчень: неозначені – і, теперішній час — as, минулий час — is, майбутній час — os, умовний спосіб — us, наказова форма — u;
  
• 
  прислівники (похідні) створюються за допомогою закінчення е. Ступені порівняння так само, як у прикметників;
  
• 
  усі прийменники вживаються з називним відмінком;
  
• 
  кожне слово читається так, як воно написано;
  
• 
  наголос завжди падає на передостанній склад;
  
• 
  складні слова утворюються злиттям простих слів;
  
• 
  у реченні може бути лише одне заперечення;
  
• 
  для зазначення напрямку у місцевому відмінку додається закінчення n;
  
• 
  якщо жоден прийменник не передає необхідний смисл, вживається неозначений прийменник je;
  
• 
  міжнародні слова вживаються без змін, приймаючи орфографію есперанто;
  
• 
  закінчення іменника та артикля можуть замінятися на апостроф (головним чином у поезїї).
  

Інтерлінгва — натуралістична штучна міжнародна мова, оприлюднена у 1951 році Міжнародною асоціацією допоміжної мови під керівництвом А. Ґоуда. Попередня 27-річна праця великого колективу європейських та американських лінгвістів закінчилася виданням Інтерлінгва-англійського словника та Граматики інтерлінгви Ґоуда і Блера. У лютому 1954 р. було утворено Всесвітній союз розповсюдження інтерлінгви.

Абетка складається з 26 літер.

Ознаки:

• 
  c читається як [ц] перед голосними переднього ряду і [к] в інших позиціях;
  
• 
  ch звичайно вимовляється як [к], в інтернаціоналізмах французького походження може читатися [ш];
  
• 
  g в сполученнях —age, —agi— вимовляється як [дж], в інших позиціях — як [ґ];
  
• 
  n пом'якшується перед g та k;
  
• 
  s одзвінчується між голосними;
  
• 
  t читається як [ц] в закінченнях —antia, —entia, —tion, —tie;
  
• 
  у читається як [й] перед голосним, [і] — в інших позиціях;
  
• 
  наголос ненормований, але найчастіше припадає на голосний перед останнім приголосним;
  
• 
  частини мови не мають спеціальних закінчень. Множина іменників утворюється за допомогою кінцевого -(e)s, значення непрямих відмінків виражаються прийменниками;
  
• 
  прикметники та артиклі (неозначений un, означений le) не узгоджуються з іменниками;
  
• 
  особові займенники зберігають форми непрямих відмінків, як в романських мовах: io—я, me—мене, nos—ми, nos—нас, tu—ти, te—тебе , vos—ви, vos—вас, ille—він, le—його, illes—вони, les—їх, illa—вона, la—її, illas—вони, las—їх, illo—воно, lo—його, illos—вони, los—їх.
  

І́до (есперанто ido —— дитина, нащадок) — штучна мова, створена, як друга після есперанто універсальна міжнародна мова, яка була б дуже легкою у вивченні для носіїв усіх національних мов. Створена на основі есперанто.

Абетка складається з 26 літер.

Ознаки:

• 
  ідо — аглютинативна мова, що дозволяє утворювати слова, поєднуючи різні корені, і таким чином змінювати значення, наприклад: chambro — кімната, dormo-chambro — спальня;
  
• 
  іменники закінчуються на –о: kato — кіт; komputoro — комп’ютер; domo — дім;
  
• 
  прикметники мають закінчення –а: bela — гарний; neta — чистий; alta — високий;
  
• 
  прислівники закінчуються на –е: perfekte — досконало; rapide — швидко;
  
• 
  для інфінітива характерине закінчення –ar: skribar — писати; esar — бути; ludar — грати;
  
• 
  значення слів можна змінити за допомогою префіксів та суфіксів. Наприклад : des— вказує на протилежне значення: deskonocar — не знати; desfacila — важкий (не легкий); desaparar — зникати (не з'являтися);- ist— вказує на професію, рід занять, — arte — artisto — артист; butiko — крамниця— butikisto — продавець; -ar — вказує на сукупність чогось: vorto — слово — vortaro — словник; direktisto — директор — direktistaro — дирекція;
  
• 
  відмінювання дієслів: закінчення –as — вказує на теперішній час: me opinionas — я думаю; elu lektas — вона читає; - is минулий: ni skribis — ми написали; tu parolis — ти сказав; -os —майбутній: vu drinkos — ви питимете; me pensos — я подумаю;
  
• 
  утворення множини: закінчення іменника -o змінюється на -i: foresto — ліс; foresti — ліси;
  
• 
  особові займенники: Me — я, Elu — вона, Ni — ми, Ili — вони, Tu — ти, Ilu — він, Vi — ви, Oli — вони (речі чи тварини), Vu — Ви (ввічливо до 1 особи), 'Olu — воно, Eli — вони (жіночого роду).
  

1. 
   Фізичний аспект у вивченні звуків. Акустичні властивості звуків.
   
2. 
   Анатомо-фізіологічний аспект вивчення звуків. Будова мовного апарата.
   
3. 
   Принципи класифікації звуків мови. Система голосних.
   
4. 
   Система приголосних.
   
5. 
   Позиційні та комбінаторні звукові зміни.
   
6. 
   Історичні та живі звукові зміни. Спонтанні звукові зміни.
   
7. 
   Фонетичні закони.
   

1. 
   Загальне поняття про фоностилістику.
   
2. 
   Взаємодія лексики, фонетики і граматики як основних рівнів структури мови.
   
3. 
   Норми літературної вимови голосних й приголосних звуків.
   

1. 
   Бевзенко С. П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис : навч. посіб. / С. П. Бевзенко. –– К. : Вища школа, 2006. –– С. 53––69, 74––86.
   
2. 
   Дорошенко С. І. Вступ до мовознавства : навч. посіб. / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. –– К. : Вища школа, 1974. –– С. 81––106.
   
3. 
   Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства : підручник / Ю. О. Карпенко. –– К. : Видавничий центр «Академія», 2006. –– С. 109––126, 141––154.
   
4. 
   Кочерган М. П. Вступ до мовознавства : підручник / М. П. Кочерган. –– К. : Видавничий центр «Академія», 2004. –– С. 102––120, 133––141, 146––150.
   
5. 
   Реформатский А. А. Введение в языкознание / А. А. Реформатский. –– М. : Классический учебник, 1996. –– С. 190––210.
   

1. 
   Білецький А. О. Про мову і мовознавство : навч. посіб. / А. О. Білецький. –– К. : АртЕк, 1996. –– С. 19––44.
   
2. 
   Бондар О. І. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія : навч. посіб. / О. І. Бондар, Ю. О. Карпенко, М. Л. Микитин-Дружинець. –– К. : ВЦ «Академія», 2006. –– С. 7––42.
   
3. 
   Ганич Д. І. Словник лінгвістичних термінів / Ганич Д. І., Олійник І. С. –– К. : Вища школа, 1985. –– 360 с.
   
4. 
   Зиндер Л. Р. Общая фонетика / Л. Р. Зиндер. — М : Высшая школа, 1979. —С. 4––14.
   
5. 
   Ющук І. П. Лекції зі вступу до мовознавства : навч. посіб. / І. П. Ющук – К. : Вид. Міжнар. ін-ту лінгвістики і права, 1995. –– С. 35––48.
   
6. 
   Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства : підручник / М. П. Кочерган. –– К. : Видавничий центр «Академія», 2006. –– С. 107––124.
   
7. 
   Кочергина В. А. Введение в языковедение / В. А. Кочергина — М., 1999. — С. 10––35.
   
8. 
   Росетті А. Вступ до фонетики / А. Росетті — К. : Вища школа, 1974. –– С. 12––25.
   
9. 
   Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика / за заг. ред. І. К. Білодіда.  ––  К. : Наук. думка, 1969. –– С. 37––40.
   

1. 
   звук переднього ряду середнього підняття;
   
2. 
   звук низького підняття;
   
3. 
   звук високого підняття переднього ряду;
   
4. 
   лабіалізований звук високого підняття;
   
5. 
   звук високого підняття заднього ряду;
   
6. 
   звук високо-середнього підняття;
   
7. 
   лабіалізований звук середнього підняття.
   

3. Прочитайте текст. Проаналізуйте всі голосні відповідно до артикуляційної класифікації.

зелені лики стебел — білі чари.

Ой заваріте, мамцю, мені чай

із корінців сухого молочаю (І. Малкович).

Бо це моя остання в світі ніч.

Бо завтра хрест мені на плечі сяде,

Як символ роздоріж і протиріч (О. Ірванець).

Як чаклунка на воску, шукаєм рожевий пісок.

І шляхетна стріла, обминувши шляхетні турніри,

Прорізає вертепи червоних і чорних думок (С. Процюк).

Серце шепче — любити, а в голові — гніздо

бісиків звивистих, серце, їхнє тьохкання до

Неба не долітає, гусне у тілесах (В. Неборак).

Бо мій ідол — мій пензель, мій бог — лиш фарби.

У гріхах на землі я знаходжу натхнення,

Щоб у праведнім храмі ожили боги (Ю. Гуцуляк).

Ми просто звуки із високих веж,

Заховані в невидимих солонках

Солоних марень і солодких теж (А. Багряна).

1. 
   сонорний, передньоязиковий, зімкнений, носовий, пом’якшений;
   
2. 
   шумний, дзвінкий, передньоязиковий, щілинний, твердий;
   
3. 
   шумний, глухий, губно-зубний, щілинний, твердий;
   
4. 
   шумний, глухий, задньоязиковий, твердий;
   
5. 
   сонорний, середньоязиковий, м’який;
   
6. 
   шумний, дзвінкий, губний, твердий.
   

7. Прочитайте речення. Випишіть слова, у яких локалізовано випадки позиційних змін голосних. Прокоментуйте їх.

Dla miłośników folkłoru Zakopane jest ciekawym ośrodkiem żywej tworczości ludowej w różnych dziedzinach: budownictwa drewnianego, sztuk plastycznych, muzyki i literatury ludowej. Piękne Podhala i jego folkłor zawsze były źródłem natchnienia dla wybitnych artystów: malarzy, kompozytorów, pisarzy polskich. Przyrodę, historię i sztukę Zakopanego i całego Podhala przedstawiają zbiory znajdujące się w Muzeum Tatrzańskim. Najcenniejszym chyba skarbem Zakopanego jest wspaniała przyroda. Wychodzące z miasta szlaki turystyczne prowadzą w góry porośnięte lasem bukowym i jodłowym, który w miarę wspinania się wyżej przechodzi w bór świerkowy. Pośrod gór znajdują się piękne łąki — hale, doliny, a w nich — jeziora i potoki. Najbardziej znanym jeziorem górskim jest Morskie Oko. Na najwyższych szczytach leżą wieczne śniegi.

Yesterday, all my troubles seemed so far away

Now it looks as though they’re here to stay

Oh, I believe in yesterday.

Suddenly, I’m not half the man I used to be,

There’s a shadow hanging over me.

Oh, yesterday came suddenly.

Why she had to go I don’t know she woldn’t say.

I said something wrong, now I long for yesterday.

Yesterday, love was such an easy game to play.

Now I need a place to hide away.

Oh, I believe in yesterday.

Ich habe mich schon seit langem entschieden und für mich den Lehrerberuf gewählt. Oft überlege ich mich, wie sollte ich als Lehrer arbeiten, welche Eigenschaften müsste ich haben. Ich träume davon, ein idealer Lehrer zu sein.

Ich denke, der ideale Lehrer sollte streng, aber gerecht sein. Er sollte hervorragend erklären können, Lehrstoff bei ihm sollte interessant, fortschrittlich, aktuell, nicht

langweilig sein. Ich erwarte, er sollte spannenden Unterricht machen, muss fast immer gut vorbereitet sein. Er muss mit den Schülern gut umgehen können und bei den Schülern anerkannt sein, dürfte nicht allzuviel Hausaufgaben aufgeben und keine Lieblinge haben, müsste zu allen Schülern gleich nett sein. Ich stelle mir vor, er müsste freundlich, nett sein, dürfte nicht launenhaft sein und nicht schreien. Meiner Meinung nach muss der ideale Lehrer Humor haben, über sich selbst lachen, muss Streiche gut finden und Spaß mitmachen und sehr tolerant sein. Er sollte vertrauenswürdig sein und sollte sich durchsetzen können.

професор — профессор

письмо — письмо

листя — листья