Повідомлення теми, мети занняття

Сьогодні ми ознайомимося з поняттями «толерантність», «емпатія», «бар'єри спілкування», «міжнародний день толерантності». Закріпимо довірливий стиль спілкування у групі. Поглибимо процеси саморозкриття, самоаналізу й подолання психологічних бар'єрів. Формуватимемо толерантне ставлення до однолітків та старших за віком людей.

3. 
   Правила групи
   

• 
  Щирість у спілкуванні;
  
• 
  Принцип «тут і тепер»;
  
• 
  Таємниця;
  
• 
  Не критикувати;
  
• 
  Активність;
  
• 
  Повага;
  
• 
  Довіра;
  
• 
  Дбайливе ставлення до інших.
  

4. 
   Вправа «Дерево очікувань»
   

5. 
   Інформаційне повідомлення «Толерантна людина»
   

У 1995 році на XXVIII Генеральній конференції ЮНЕСКО її учасники проголосили 16 - те листопада Міжнародним днем толерантності й прийняли «Декларацію принципів толерантності». Відтоді цей день щорічно відзначається в країнах-членах цієї організації.

У словнику іншомовних слів сказано, що слово «толерантність» (з лат. - терпіння) –– терпимість до чужих думок і вірувань.

За статтею 1 «Декларації принципів толерантності» толернатність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру. Це повага, сприйняття та розуміння розмаїття культур нашого світу, форми самовираження та самовиявлення людської особистості.

Формуванню толерантності сприяють:

• 
  знання;
  
• 
  відкритість;
  
• 
  спілкування;
  
• 
  свобода думки, совісті та переконань.
  

Розуміння толерантності неоднакове в різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміють як готовність і здатність без протесту сприймати іншу особистість, у французів – як свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. У китайців бути толерантним означає – великодушно й щиросердно ставитися до інших. В арабському світі толерантність – це вміння вибачати, терпимість, співчуття, а в персидському – ще й здатність до примирення.

У наш час толерантність розуміють як повагу і визнання рівності, відмову від домінування та примусу, визнання права інших людей на власні думки та погляди. Отже, толерантність перш за все має на меті прийняття людей такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.

Поділ людей на толерантних та інтотолерантних (не толерантних) є досить умовним. Кожна людина в своєму житті здійснює як толерантні, так і не толерантні вчинки. Але здатність поводитись толерантно може стати особистісною рисою, а відтак забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть у всіх бідах звинувачувати інших. Вони не перекладають власної відповідальності на інших. Толерантна людина не ділить світ на два кольори – чорний та білий. Вона не акцентує уваги на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати й зрозуміти інші точки зору.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабкими сторонами – особлива риса толерантної людини. У того, хто здатний до цього, менша потреба домінувати та зверхньо ставитися до інших.

Толерантність необхідна у взаєминах між окремими особами, в сім'ї та громаді, у школах, університетах, осередках освіти необхідно формувати атмосферу толерантності, бути уважним один до одного та мати почуття солідарності.

Одним із найпростіших методів виявлення толерантності є вміння зробити приємне іншій людині.

Отже, толерантна особистість знає і правильно оцінює себе, її добре ставлення до себе співіснує з позитивним і доброзичливим ставленням до інших.

• 
  Будьте відкриті до співрозмовника й приймайте його таким, яким він є. Під «прийняттям» К.Роджерс розумів приязне ставлення до людини, що має безумовну цінність, незалежну від стану, поведінки або почуттів.
  
• 
  Спробуйте почути все повідомлення цілком
  
• 
  Ваша увага має бути й фізичною
  
• 
  Участь у спілкванні має бути активною і відповідальною
  
• 
  Спостерігайте за невербальними реакціями партнера
  
• 
  Висловлюйтеся зрозуміло
  
• 
  Говоріть від першої особи
  
• 
  Будьте уважним слухачем
  
• 
  Виявляйте емпатію. Емпатія – уміння бачити світ очима інших, розуміти його так само, як і вони, сприймати їхні вчинки з їхніх позицій і водночас здатність сказати іншим про своє розуміння й дати можливість підтвердити або спростувати ці уявлення. «Чим повніше людину розуміють і приймають, тим більше вона намагається скинути фальшивий фасад. Що використовує при зустрічі з життям. І тим більше вона прагне йти вперед» (К.Роджерс).
  

6. 
   ВПРАВА «Асоціативний ряд слова ТОЛЕРАНТНІСТЬ»
   

Обладнання: аркуш паперу А1. На фліп-чарті по вертикалі записується слово «толерантність». Учасники називають характеристики людини, що асоціюються з поняттям толерантності і починаються з букви вертикального рядка.

Т
О
Л
Е
Р
А
Н
Т
Н
І
С
Т
Ь

Толерантність – це розуміння, повага, визнання рівноправності, відмова від тиску і насильства, визнання прав інших на свої думки й погляди. Прийняття інших людей такими, які вони є, взаєморозуміння на основі згоди.

7. 
   ВПРАВА «Згода, незгода, оцінка»
   

Учасники, обєднані у три підгрупи. Кожній дається аркуш паперу А4 та картка з варіантом завдання.

1. 
   Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте згоду.
   
2. 
   Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте незгоду.
   
3. 
   Складіть перелік слів та виразів, за допомогою яких ви висловлюєте оцінку дій або вчинків іншого.
   

Після обговорення тренер пропонує учасникам підкреслити на плакатах ті вирази, які можна використовувати при толерантному спілкуванні.

8. 
   ВПРАВА «5 добрих слів»
   

Кожен з учнів має обвести свою руку на аркуші паперу і на малюнку долоні написати своє ім'я. Потім учень передає свій аркуш сусідові праворуч, а сам отримує малюнок від сусіда ліворуч. На кожному пальці намальованої долоні треба написати будь-яку привабливу, на їхню думку, рису її власника (наприклад: «ти дуже добра», «ти завжди заступаєшся за слабших», «мені подобається твій одяг»). Аркуш повертається до власника.

9. 
   ВПРАВА «Я-повідомлення»
   

Ще один метод виявлення толерантності – вміння висловлювати свої негативні почуття, не принижуючи іншої людини.

На початку вправи тренер надає інформацію про вправу «Я-повідомлення».

Інформаційне повідомлення

Важливо вміти проявляти толерантність під час спілкування. Це передбачає не тільки прийняття іншого, а й вміння підтримати і допомогти йому. В конфліктній ситуації, коли людина переживає сильні негативні емоції, з'являються проблеми з їх вираженням. Одним з ефективних засобів вирішення цієї проблеми є усвідомлення та проголошення власного стану, викликаного ситуацією, що склалася. Використання під час розмови засобів вправи «Я-повідомлення» допомагає висловити свої почуття. Не принижуючи іншу людину (порівняйте: «Я дуже хвилююсь, коли тебе немає вдома об 11 вечора» та «Ти знову прийшов додому об 11 вечора?!»).

«Я-висловлювання» - це проголошення почуттів, які ви переживаєте у неприємній для вас ситуації, визнання та формулювання власної проблеми з цього приводу («Вибач, але я відчуваю роздратування, коли ти говориш це…», «Коли чую твої слова, я навіть не знаю, що й сказати, настільки я розгублена »). Формулюючи таким чином питання, ви усвідомлюєте власну проблему: це – моя проблема, що я роздратована, це – мої відчуття, і ніхто, крім мене, не може зрозуміти, чому саме ці відчуття виникли у мене в цій ситуації. Важливо зрозуміти, що «Я- висловлюванння» конструктивно змінює не тільки ваше особисте ставлення до конфліктної ситуації, а й ставлення вашого партнера до неї. Людина завжди відчуває, коли її звинувачують чи хочуть перекласти на неї відповідальність за те, що з вами відбувається, не може нікого образити чи викликати агресію, а навпаки, спонукає вашого партнера замислитися над правильністю і його власного вчинку.

«Я-повідомлення» враховує не тільки проголошення свого емоційного стану, а й визначення умов та причин, що викликали цю ситуацію.

Орієнтовна схема «Я-висловлювання»:

1. 
   Опис ситуації, яка викликала напруженість («Коли я бачу, що ти…», «Коли це відбувається…», «Коли я стикаюся з такою ситуацією…»);
   
2. 
   Точне визначення власного почуття у певній ситуації («Я відчуваю…», «Я не знаю, що і сказати…», «У мене виникла проблема…»);
   
3. 
   Побажання щодо зміни ситуації («Я просив би тебе…», «Я буду вдячний тобі, якщо…»).
   

• 
  Твої друзі пішли на дискотеку, а тобі не повідомили;
  
• 
  Ви з другом домовилися зустрітися на вулиці. Ти чекав його 30 хвилин, він так і не прийшов;
  
• 
  Учитель звинуватив тебе в тому, що ти списав контрольну роботу в сусіда.
  

На наступному етапі тренер роздає кожному учаснику бланк додатка 1 і пропонує заповнити його, формулюючи свої звертання до приятеля у формі «Я-повідомлень».

Запитання для обговорення:

1. 
   Які висловлювання ми переважно використовуємо у повсякденному житті?
   
2. 
   Чи важко вам було оперувати «Я-повідомленнями»?
   
3. 
   Чому це важко було робити?
   
4. 
   Що ви відчували, коли до вас зверталися з «Я-повідомленнями»?
   

10. 
    ВПРАВА-гра «Скарби серця»
    

Учні поділяються на дві групи за принципом «дерева-квіти». Кожна група отримує великий малюнок серця, яке вона повинна розділити на клітинки і вписати в них усі якості людини, які роблять серце світлим і сяючим. Група, яка напише більше якостей, виграє, і їй присвоюється звання «Охоронець серця».

11. 
    Притча-блюз
    

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав, що в цей день він не забив жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в той день, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав: «ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись…».

Коли ви з кимось сваритися й кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в ньому такі рани, як ці діри. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів потім ви просите вибачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль, як і фізичні.

Отож, якнайменше залишайте таких дір на своєму шляху. Не забиваймо цвяхи ворожості, нерозуміння й жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а отже, розуміймо один одного!

12. 
    Гра-розминка «Австралійський дощ»
    

• 
  В Австралії здійнявся вітер (тертя долонь)
  
• 
  Починає накрапати дощ (клацання пальцями)
  
• 
  Дощ посилюється (почергове плескання долонями по грудях)
  
• 
  Починається справжня злива (плескання по стегнах)
  
• 
  А ось град – справжня буря (тупіт ногами)
  
• 
  Але що це? Буря вщухає (плескання по стегнах)
  
• 
  Дощ стає меншим (почергове плескання долонями по грудях)
  
• 
  Рідкі краплі падають на землю (клацання пальцями)
  
• 
  Тихий шелест вітру (тертя долонь)
  
• 
  Сонце! (руки догори).
  

13. 
    ВПРАВА «Відверто кажучи»
    

• 
  Яке правило вам сподобалось найбільше?
  
• 
  Якого правила ми частіше дотримуємося у житті?
  
• 
  Яка інформація для вас була новою?
  
• 
  Чи сподобалась вам наша зустріч? Якщо так, то чим саме?
  
• 
  Що цікавого і корисного ви взяли для себе?
  
• 
  Що вас найбільше вразило?
  

14. 
    ВПРАВА «Ритмічні оплески»
    

1. 
   Вачков И. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учеб­ное пособие. М.: Издательство «Ось-89», 1999. 176 с.
   
2. 
   Головаха Е. И., Хроник А. А. Психологическое время личности. К.: Научная
   мысль, 1984. 207 с.
   
3. 
   Гончарова Е. Б. Формирование мотивации учебной деятельности подрост­ков // Вопросы психологии. 2000. № 6. С. 132—135.
   
4. 
   Маркова А. К., Матис Т. А., Орлов А. Б. Формирование мотивации учения:
   Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1990. 192 с.
   
5. 
   Мильман В. Э. Внутренняя и внешняя мотивация учебной деятельности //
   Вопросы психологии. 1987. № 5. С. 129-139.
   
6. 
   Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н. Ю. Хрящевой. СПб.: Речь, Ин­ститут тренинга, 2000. 256 с.
   
7. 
   Психология: Биографический библиографический словарь / Под ред.
   Н. Шихи, Э. Дж. Чепмен, У. А. Конрой. СПб.: Евразия, 1999. 832 с.
   
8. 
   Сидоренко Е. В. Мотивационный тренинг. СПб.: Речь, 2000. 234 с.
   
9. 
   Фопель К. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего:
   практическое пособие / Пер. с нем. 2-е изд. М.: Генезис, 2000. 256 с.