Бізнес план для створення інтерактивного класу для навчання

У зв’язку з вимогами часу виникає гостра потреба у глибокому вивчені наукових основ сучасного виробництва, умов його інтенсифікації, забезпеченні комп’ютерної грамотності учнів. Це в свою чергу вимагає повнішою реалізації принципу поєднання навчання з продуктивною працею, підвищення ефективності навчання, докорінного поліпшення підготовки молоді до самостійного життя і праці.

Надання молоді, яку випускає училище, професії, адаптація її у виробничій сфері, працевлаштування кваліфікованих після випуску на підприємства міста – ось основна задача підготовки дітей- інвалідів з вадами слуху у ДНЗ «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище».

ІІ. Мета проекту

Безумовно, в умовах професійної підготовки глухих дітей поєднання навчання з продуктивною працею відбувається дещо своєрідно. Діти з вадами слуху можуть оволодіти знаннями з основ наук, сучасного виробництва та техніки й технології виробничого процесу в повному обсязі, як того вимагають кваліфікаційні характеристики професій.

Піднести рівень навчання та виховання глухих учнів можна за умови комп’ютерізації навчального процесу. Це забезпечить повне оволодіння теоретичного матеріалу та необхідних умінь і навичок, придбання трудового досвіду.

Разом з тим, розвиток науки і техніки, перевтілення виробництва викликають важливі зміни у вимогах до рівня та характеру професійної підготовки робітників. На сучасному етапі в галузі професійної підготовки дітей з вадами слуху існують проблеми:

1.Проблема отримання робітничої професії після закінчення загальноосвітньої школи.

2.Проблема підвищення кваліфікаційного рівня робітників.

Вирішуючи ці питання училище ставить перед собою задачу на вирішення цих проблем не тільки для дітей з вадами слуху, а й для інвалідів робітничої групи.

ІІІ Реалізація проекту.

Для підвищення професійного рівня учнів з вадами слуху необхідно домагатися виконання наступних умов:

По – перше, забезпечити достатньо високу теоретичну підготовку учнів, яка б дозволяла їм користуватись кресленнями, технологічними картами, схемами та іншою технологічною документацією.

По – друге, для підвищення кваліфікаційного рівня учнів необхідно формувати у них не тільки конкретні навички та вміння в пристосуванні до даної професії, але й узагальненні політехнічні способи дії. Мається на увазі вміння самостійно планувати свою діяльність, знання головних принципів роботи та обладнання верстатів, правильне та своєчасне користування різноманітного виду вимірювальними інструментами, а також користування комп’ютером.

По – третє, необхідно домагатися в процесі навчання формування практичних навичок та вмінь, які б забезпечували виконання виробничих операцій зі швидкістю, запропонованою сучасним виробництвом. Відомо, що в основі діяльності дітей з вадами слуху лежить переважно психологічний фактор за недостатнім розвитком мови. Інтереси, нахили і можливості дітей з вадами слуху, які отримують зараз більш високу освіту, частіше всього не задовольняються вузькою мережею професій, які можуть отримувати діти з вадами слуху. Разом з тим, недостатня освіта та невміння оцінювати власні можливості іноді приводить дітей з вадами слуху до нездійсненних професійних бажань. Деякі учні вибирають для себе таку роботу, яка буде не досягнена ними внаслідок втрати слуху.

Але, як засвідчує досвід роботи глухих на виробництві, вони можуть досягнути високої кваліфікації в багатьох напрямках. Важливо також враховувати головні фактори, від яких залежить ефективність професійного навчання в училищі.

Для роботи на сучасному виробництві учні повинні навчитися:

• 
  виконувати операції властиві даній професії;
  
• 
  керувати механізмами для обробки матеріалів та виконувати необхідні підрахунки, регулювати обладнання;
  
• 
  користуватися технічною документацією для виконання отриманого завдання;
  
• 
  виконувати контрольні операції.
  

Таким чином робітникам в більшості випадків необхідно виконувати не тільки фізичні дії, але достатньо важку операції мислення. Навчання такого виду діяльності буде значно успішним, коло учні будуть забезпечені сучасним обладнанням, комп’ютерним класом та комп’ютерними програмами для оволодіння та контролю знань.

Застосування комп’ютерів набагато підвищить якість професійного навчання та збільшить кількість інформації яка передається інваліду.

Окрім цього, комп’ютер – універсальний засіб для надання допомоги дітям з фізичними вадами, забезпечує гарантію рівних можливостей з іншими громадянами України для майбутній участі в економічній, політичній та соціальних сферах, можливості ведення повноцінного способу життя відповідно до індивідуальних здібностей та інтересів.

В умовах невпинного науково-технічного прогресу, коли праця робітників у будь-якій галузі народного господарства механізована, виникає гостра потреба поліпшити якість професійної підготовки молоді, підняти її до рівня вимог сучасного виробництва.

Виходячи с цього навчання учнів-інвалідів з вадами слуху в нашому Державному навчальному закладі «Запорізьке машинобудівне вище професійне училище» ставить перед собою такі основні завдання:

1.формування у учнів стійкого позитивного ставлення до праці і моральних якостей, необхідних працівнику.

2. озброєння учнів технічними та технологічними знаннями, розвиток в них професійних вмінь та навичок з обраної професії, прищепленні їм загальної професійної культури праці.

1. 
   Басилова Т.А. И.А. Соколянский — сурдопедагог //Материалы Второго Московского симпозиума по истории глухих. – М., 1999.
   
2. 
   Законах України "Про освіту"(ст. 53).
   
3. 
   Декларація о правах інвалідів (9 декабря 1975 г)
   

5. Заречнова Е.А. Формирование коммуникативной деятельности у слепоглухих детей как психолого-педагогическая проблема. // Обучение и воспитание детей со сложной структурой дефекта в детском доме слепоглухих. – Сергиев Посад, 1998

6. Конвенція про права дитини (від 20 листопада 1989 року).

7. Малофеев Н.Н. Современное состояние коррекционной педагогики // Дефектология. – 1996. – № 1.

8. Малофеев Н.Н. Современный этап в развитии системы специального образования в России: результаты исследования как основа для построения программы развития // Дефектология. – 1997. – № 4.

10. Марциновская Е.Н. Основы предметно-практического обучения глухих школьников. –М., 1985.

12. Мещеряков А.И. Слепоглухонемые дети. – М., 1974.

13. Назарова Н.М. Развитие теории и практики дефектологического образования. Сурдопедагог: история, современные проблемы, перспективы профессиональной подготовки. – М., 1992.

15. Обучение детей с проблемами в развитии в разных странах мира: Хрестоматия / Сост. Л. М. Шипицина. – СПб., 1997.

20. Соколянский И.А. Обучение слепоглухонемых детей // Обучение и воспитание слепоглухонемых детей. – М.: АПН РСФСР. – 1962.– Вып.12

Однією з характеристик розвинутої держави є соціальне благополуччя тих категорій населення, які потребують особливої уваги та піклування. Безперечно, вагому частину з них становлять люди з фізичними обмеженнями, інваліди. Як свідчить статистика Міністерства охорони здоров'я, в Україні проживає понад 2,5 млн. інвалідів, 60 % з них становлять інваліди від загальних захворювань, 15 % - інваліди війни, 10 % - інваліди з дитинства та діти-інваліди до 16 років і 3 % - інваліди чорнобильці.

У 1994 р. Організацією Об'єднаних Націй були прийняті стандартні правила щодо урівняння можливостей інвалідів, однією зі сфер упровадження рівної співучасті яких є освіта. Здобуття освіти, зокрема професійної, є важливим етапом у житті кожної людини. Способом самоствердження, самореалізації є здобуття освіти для осіб із особливими потребами. Проблему освіти інвалідів намагаються вирішувати Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів, Центр розвитку нових комп'ютерних і інформаційних технологій серед інвалідів "АІК" та інші реабілітаційні центри. Одним із завдань, які стоять перед нашою державою на сучасному етапі щодо інвалідів, є розроблення механізму реалізації їх права на професійну освіту. Механізм її становить комплекс нормативно-правових і нормативно-методичних документів, які регулюють і забезпечують організацію навчального процесу осіб із особливими потребами.

У нашій роботі запропонований проект дистанційного навчання інвалідів та осіб з обмеженими фізичними можливостями із числа безробітних та незайнятого населення на базі професійно-технічного навчального закладу.

За останні роки розвиток інформаційних технологій зробив актуальною проблему модернізації системи освіти. Суть такої модернізації найбільше знайшла своє відображення в концепції дистанційної освіти, яка, завдяки такому глобальному явищу як Інтернет, охоплює широкі верстви суспільства та стає найважливішим фактором його розвитку.

Згідно з деякими дослідженнями, в Україні близько 30% навчальних закладів заявили про те, що вже мають або планують організувати навчання в режимі дистанційної освіти. Однак найчастіше за цим стоїть звичайна заочна форма навчання. Чим же відрізняється дистанційна освіта від інших видів отримання знань і професії? Насамперед, дистанційна освіта - це відкрита система навчання, що передбачає активне спілкування між викладачем і учнем (слухачем) за допомогою сучасних технологій та мультимедіа. Така форма навчання дає свободу вибору місця, часу та темпу навчання.

Наш проект дистанційного навчання передбачає надання освітніх послуг інвалідам та людям з обмеженими фізичними можливостями, здебільшого, через мережу Інтернет. ВПУ-3 міста Мукачево має достатнє матеріально-технічне забезпечення для підготовки осіб з обмеженими фізичними можливостями з професії оператор комп’ютерного набору. Групу можна сформувати у кількості 12-15 осіб, термін навчання - п’ять місяців.

Для формування групи з підготовки (перепідготовки) безробітних або незайнятого населення з професії оператор комп’ютерного набору навчальний заклад укладає договір із обласним центром зайнятості щодо їх підготовки (перепідготовки).

Після укладення договору центри зайнятості (міські або районні) направляють бажаючих отримати освітні послуги (з числа інвалідів та осіб з обмеженими фізичними можливостями, які стоять на обліку).

Навчальний заклад розробляє робочий начальний план, погоджує з обласний центр зайнятості та затверджує його в управлінні освіти і науки Закарпатської облдержадміністрації.

1. 
   діти до 18 років (які мають базову середню освіту);
   
2. 
   інше населення від 18 років.
   

1.1. ДІТЯМ ДО 18 РОКІВ:

1. Копія свідоцтва про народження.

2. Копія пенсійного посвідчення (якщо є) або документа, що засвідчує інвалідність.

3. Копія ідентифікаційного номеру.

4. Копія паспорту матері (або особи, що її замінює).

5. Довідка від педіатра про стан здоров’я (про контакт з інфекційними захворюваннями).

6. Виписка від ведучого спеціаліста (невропатолога, психіатра).

7. План індивідуальної реабілітації (від районної ЛКК).

8. Заява одного з батьків або самої дитини (якщо вона досягла 16-річного віку).

2.1. ІНШЕ НАСЕЛЕННЯ:

1. Копія паспорту.

2. Копія ідентифікаційного номеру.

3. Копія пенсійного посвідчення.

4. Довідка МСЕК (індивідуальний план реабілітації).

5. Довідка від терапевта про стан здоров’я (про контакт з інфекційними захворюваннями).

6. Виписка від ведучого спеціаліста (невропатолога, психіатра).

7. Заява (направлення центру зайнятості)

Формування групи, із числа інвалідів або осіб з обмеженими фізичними можливостями, для підготовки операторів комп’ютерного набору проводиться у навчальному закладі на основі направлень Центру зайнятості (кошти держбюджету) або угод з фізичними особами (контрактна форма навчання).

Надання освітніх послуг реалізується так:

На сайті навчального закладу створюється категорія «Дистанційна освіта» (мал. 1), у якій будуть висвітлюватися основні новини, розклад занять та можливі зміни. Кожен отримувач послуг буде мати можливість зайти на сайт під своїм унікальним ім'ям (логіном) та паролем. Для нього стануть доступні розділи з предметів, що вивчаються, конспектами лекцій, завданнями та відео уроками.

Мал. 1. Категорія «Дистанційна освіта» сайту навчального закладу

Кожен викладач, який читає відповідні навчальні дисципліни, несе відповідальність за наявність дидактичного матеріалу на сайті згідно навчального плану.

Видача практичного завдання слухачам може відбуватися як через сайт так і електронною поштою. Результати виконання практичного завдання слухачами надсилаються на адресу навчального закладу або на персональну адресу викладача. Викладач зобов’язується зберігати виконані практичні завдання у особистих папках слухачів в електронному вигляді, коригувати роботи та виставляти оцінки.

Слухачі, які не забезпечені Інтернетом але можуть самостійно пересуватися, проходять навчання на базі навчального закладу. ВПУ-3 має належні умови для безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до будівель і приміщень навчального закладу.

На першому поверсі розміщені комп’ютерний клас, бібліотека (із підключеними до мережі Інтернет комп’ютерами), кімнати гігієни. У бібліотеці навчального закладу є достатній бібліотечний фонд з професійно-теоретичної підготовки та запроваджено роботу електронної бібліотеки з професії оператор комп’ютерного набору. Електронна бібліотека містить напрацювання педагогічних працівників навчального закладу з предметів спеціального циклу: діловодство, машинопис, технологія комп’ютерної обробки інформації, основи роботи на ПК, охорона праці та ін.

Згідно «Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 р. N 992 виробниче навчання проводиться з метою закріплення одержаних первинних навичок та професійних умінь, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування прогресивних форм організації праці, здобуття необхідних практичних навичок самостійного та якісного виконання робіт.

Виробнича практика проводиться з метою вдосконалення набутих знань, практичних навичок для досягнення встановленого рівня кваліфікації з відповідних професій, спеціальностей та спеціалізацій, а також забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації в трудових колективах.

Виробниче навчання слухачів може проводитися за двома схемами.

Перша, стандартне виробниче навчання у навчально-виробничих майстернях ВПУ-3.

Друга, індивідуальне виробниче навчання на дому. Так як слухачами у даному проекті є особи з обмеженими фізичними можливостями, то, як виняток, допускається організація виробничого навчання вдома у слухача, за умови наявного комп’ютера, підключеного до мережі Інтернет. Слухач, зареєструвавшись на сайті навчального закладу, отримує індивідуальний план навчання, йому стануть доступні розділи з предметів, що вивчаються із конспектом необхідних лекцій та завдань.

У розділі «Виробниче навчання» слухач зможе завантажити теоретичний матеріал з теми, презентацію та відео фрагменти із показом прийомів виконання певних операцій та прийомів роботи (вступний інструктаж із використанням аудіовізуальних засобів) , завдання для самостійного виконання.

Куратор групи, майстер виробничого навчання, у визначені дні відвідує слухача курсів вдома, аналізує його роботу, перевіряє рівень теоретичних знань та правильність виконання практичного завдання, корегує роботу та показує способи виконання тих чи інших операцій.

Перед тим, як направити слухача на навчання з професії центри зайнятості забезпечують їх робочим місцем, із проходженням виробничої практики на відповідних підприємствах.

У іншому випадку, виробничу практику слухачам нашого проекту пропонуємо організувати у вигляді виконання ними комплексних самостійних робіт, передбачених навчальним планом, завдання для яких можна завантажити зі сайту навчального закладу або отримати електронною поштою. Контроль виконання самостійний робіт здійснюється куратором групи.

На завершення повного курсу навчання слухачі складають кваліфікаційний іспит для виявлення рівня знань та практичних навичок. Слухачі, які виконали навчальний план і програму з професії, пройшли державну кваліфікаційну атестацію (додаток 2) отримують документ державного зразка з присвоєнням відповідної категорії оператора комп’ютерного набору.

Наш проект дає змогу інвалідам та особам з обмеженими можливостями не тільки отримати робітничу професію, але й відчути себе повноцінним, потрібним членом суспільства. Інтеграція таких людей у навчальний процес сприяє адаптації їх у громадському так і у професійному соціумі.

Бажання колективу ВПУ-3 надати можливість отримати професійно-технічну освіту особам з обмеженими можливостями, забезпечити їх спілкуванням з учнівською молоддю – крок до створення безбар’єрного простору для повноцінного життя.

Додаток 1

ПОГОДЖЕНО Директор Закарпатського обласного центру зайнятості _______________ __________________ “____”_____________2011 р.

ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник управління освіти і науки Закарпатської облдержадміністрації ___________________ ____________ “____”_______________2011 р.

Професія: оператор комп'ютерного набору

Термін навчання: 5 місяців

Код професії: 4112

Кваліфікація: ІІ категорія

Протокол № ____ від «___» __________ 20___ р.

Заст. директора з НВР

Методист

Додаток 2

ПРОТОКОЛ

Від 2011 р. засідання екзаменаційної комісії з випуску слухачів курсів перепідготовки з числа незайнятого населення.

(найменування училища області, краю, республіки)

_____________________________________________________________________________

(група, професія)

Голова комісії:

(прізвище, ім’я, по батькові)

Секретар комісії:

(прізвище, ім’я, по батькові)

Члени комісії: .

(прізвище, ім’я, по батькові)

Заслухавши захист дипломних проектів, письмових кваліфікаційних робіт, ККЗ (теоретична і практична частина), переглянувши поточні оцінки успішності за курс навчання, виробничі і навчальні характеристики, результати кваліфікаційних (пробних) робіт і проводячи усне опитування учнів, комісія постановила:

1. 
   Вказаним в списку учням видати дипломи (атестати, свідоцтва) про закінчення
   

(найменування училища)

2. Нижче перехованим учням (не допущеним до випускних кваліфікаційних екзаменів або які не здали їх) видати довідки про навчання

Секретар комісії:

Проблема соціально-педагогічної та психологічної підтримки дітей з різними вадами фізичного і психічного розвитку в нашій країні є актуальною.

Категорія людей з особливими потребами тривалий час залишалася і залишається найбільш незахищеною і ізольованою від соціуму. Відкрите обговорення проблем цієї групи було замовчуваним і непопулярним.

В Україні працює, навчається, виховується 60 тис. дітей з психофізичними вадами. Економічна і екологічна криза в Україні є причиною збільшення кількості дітей з відхиленнями генетичного походження. 2,5% дітей народжуються з вродженими вадами розвитку або спадковою патологією. Оскільки спадкові відмінності передаються нащадкам, кожне наступне покоління отримує схильність до тих хвороб, які є в їхніх батьків, плюс нові зміни, викликані подальшим ушкодженням генетичного апарату, вкрай несприятливими зовнішніми факторами.

Саме тому за останні три роки дитяча захворюваність, яка нерідко призводить до інвалідності, зросла на 20%. Нині нараховується 141,1 тис дітей-інвалідів, всі вони потребують спеціальної корекційної допомоги.

Найбільш поширеною формою роботи з дітьми та молоддю з особливими потребами за минулих часів були функціонування спеціальних установ інтернатного типу. Надаючи базові медичні та соціальні послуги, такі установи залишаються закритими і не створюють умов для повноцінної життєдіяльності людей з особливими потребами. Більша частина таких установ функціонує і досі, залишаючись найпоширенішою формою надання послуг людям з особливими потребами (ЛОП).

Проблема полягає у ставленні суспільства до таких людей і, як наслідок, у формуванні внутрішньої і зовнішньої картини світу людей з особливими потребами. Як приклад хотілося б навести слова директора “Центру досконалості” для дітей-інвалідів, який знаходиться в Америці (Маріанські острови). Англійське слово “disabled person” означає людина з обмеженою дієздатністю. Джон Джойнер, директор центру, наголошує, що семантика слова “disabled” – недієздатний, змушує оточення формувати відповідну соціальну установку стосовно людей з особливими потребами, що накладає відбиток і на них самих.

Він пропонує називати таких людей протилежним словом “abled people” або “people wifh abilities”, тобто людьми, які мають здібності, оскільки це може відіграти важливу роль у визначенні потреб цих людей і шляхів допомоги їм. І наводить приклад особливої мови під назвою “Ми і Вони”, яка використовується людьми з особливими потребами.

З метою корекції первинних і вторинних порушень, розширення досвіду соціально – психологічної адаптації та трудової реабілітації для дітей з особливостями психофізичного розвитку необхідно передбачити корекційно – відновлювальні та психокорекційні заняття. Ці заняття проводяться психологом, індивідуально або групами залежно від особливостей розвитку учнів.

Дитина з особливостями психофізичного розвитку не повинна займати особливого становища в соціумі, вона має почуватися природно, досягти самостійності, наскільки це можливо. Дуже важливо створити таку атмосферу взаєморозуміння та взаємодопомоги між учнями, щоб забезпечити дитині з особливими потребами можливість самоствердитися, подолати неадекватні установки та стереотипи, набути певних навичок соціальної поведінки.

Погіршення екологічного стану на планеті, неповноцінне харчування значної частини населення, зростання травматизму та інші причини призводять у багатьох країнах світу до зростання кількості людей з психофізичними вадами. Подібна ситуація може призвести до серйозної деформації суспільства, загрожуючи тяжкими наслідками як морального, так і економічного характеру.

За останніми соціологічними дослідженнями науково-дослідного інституту проблем молоді здебільшого в юридичній практиці таких людей називають “люди з особливими потребами”, “діти з особливими потребами”, але особливі потреби бувають і у талановитих людей, і у людей, що не мають достатньо коштів. Дуже часто застосовується термін “людина з обмеженою дієздатністю”, хоча у людини може бути обмежена дієздатність внаслідок нетривалої хвороби.

Але надалі в даній роботі буде використовуватися термін “людина з особливими потребами”, оскільки, на мою думку, такий термін є найбільш уживаним на сьогодні в Україні і найбільш гуманним.

Термінологія, щодо людей з обмеженою дієздатністю досить невизначена, оскільки існує декілька термінів, які можна застосувати до таких людей і віднести їх до певної групи (за міжнародною класифікацією):

1. 
   Проблеми слуху (hearing impairmenf).
   
2. 
   Проблеми зору (parfially sighfed).
   
3. 
   Проблеми опорно-рухового апарату (wheelchairuser mobilify, difficulfies).
   
4. 
   Діабет, епілепсія, астма (diabefes, epilepsy or asfhma).
   
5. 
   Загальні захворювання (general illness).
   
6. 
   Порушення або затримка психічного розвитку (menfal disoders).
   

1. 
   Користувачі інвалідним візком.
   
2. 
   Люди, які використовують палицю або подібний інструмент для пересування більше ніж шість місяців.
   
3. 
   Люди, які мають труднощі з функціональною активністю.
   
4. 
   Люди, які мають труднощі з виконанням повсякденних обовязків.
   
5. 
   Люди, які мають труднощі з інструментальною активністю.
   
6. 
   Люди, які мають затримку в розвитку, є розумово або емоційно відсталими.
   

Дослідження свідчать: бажання перемогти хворобу і стати, як усі, виявили 58% респондентів, впевнено себе почувають лише 7%; байдужими залишилися 10% респондентів – людей з особливими потребами. Соромязливість, неспокій, відчувають 38% респондентів, бажання залишитись на самоті – 20%. Образою і злістю відповідають на ставлення оточуючих 32% опитаних.

Отже, психологічний стан можна оцінювати як негативний для значної кількості людей з особливими потребами .

Хоча за діючим законодавством підприємства та організації, які залучають на роботу людей з особливими потребами , мають певні привілеї, широкого розвитку практика надання робочих місць таким людям не набула. З тих, які працюють, 22% змушені були змінити місце роботи через недоброзичливе ставлення оточуючих. Наша держава, яка виходить в європейський простір, повинна прийняти моральні і політичні зобовязання щодо забезпечення такого становища, коли люди з особливими потребами матимуть ті ж самі права та обовязки, що й інші члени суспільства.

В умовах сьогодення інтеграція дітей з різними фізичними і психічними вадами в суспільстві є одним із провідних напрямків роботи різноманітних соціальних інститутів та громадських організацій. Втім через ряд обєктивних та субєктивних причин наше суспільство ще не готове до широкомасштабного вирішення даної проблеми. Тому повинна вестися робота, яка перш за все має бути спрямована на подолання стереотипних уявлень щодо неповноцінності дітей з різними фізичними і психічними вадами, щоб адаптувати соціум, а дитину, яка має проблему, до життя в суспільстві.

Робота з дітьми з особливими потребами в навчальних закладах в умовах навчально-виховного процесу вимагає великих зусиль від психолога: емоційних, фізичних, психологічних, духовних. Духовних – в першу чергу. Психолог в цьому випадку повинен бути носієм світла, помічником Бога у вихованні такої дитини. Він, це й гуманіст і альтруїст, водночас повинен проводити як психологічну так і велику виховну роботу серед оточення, в якому живуть діти з особливими потребами.