Професійно-технічна освіта України

Професійно-технічна освіта України

1. 
   Професійно-технічне навчання – основа професійної реабілітації інвалідів.
   

Завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійно-технічної освіти з метою: забезпечення громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках; сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійно-технічної освіти та професійно-технічних навчальних закладів різних форм власності та підпорядкування.

Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах. ( Частина перша статті 3 в редакції Закону N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003 )

Професійно-технічне навчання - складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг. ( Частина друга статті 3 в редакції Закону N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003 )

Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації. ( Частина третя статті 3 в редакції Закону N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003 )

Перепідготовка робітників - це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Підвищення кваліфікації робітників - це професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.

Професійно-технічна освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного замовлення безоплатно, на конкурсній основі. ( Частина друга статті 5 в редакції Закону N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003 )

Громадяни, які за станом здоров'я, сімейними обставинами, а також з інших поважних причин не можуть одночасно із набуттям професії здобувати повну загальну середню освіту або не мають базової загальної середньої освіти, а також ті, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, можуть здобувати робітничу кваліфікацію з професій, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. ( Частина шоста статті 5 в редакції Закону N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003 )

Кожний ступінь навчання у професійно-технічному навчальному закладі має теоретичну і практичну завершеність і підтверджується присвоєнням випускникам (учням) освітньо-кваліфікаційних рівнів "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст" згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і навичками. ( Частина друга статті 13 в редакції N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003 )

Випускнику професійно-технічного навчального закладу, який здобув повну загальну середню освіту, видається відповідний документ про середню освіту встановленого зразка.

Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, видається свідоцтво про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статут професійно-технічного навчального закладу розробляється навчальним закладом, його засновником і затверджується: спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти стосовно підпорядкованих йому професійно-технічних навчальних закладів, заснованих на державній власності; міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, засновані на державній власності, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти; місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування стосовно професійно-технічних навчальних закладів, заснованих на інших (крім державної) формах власності, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти.

Підприємства, установи, організації незалежно від форм власності зобов'язані надавати учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів оплачувані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики. Порядок надання робочих місць визначається Кабінетом Міністрів України. ( Частина перша статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003 ).

2. 
   Забезпечення конституційних прав інвалідів на профорієнтацію.
   

Суттєвим фактором у вирішенні проблем інвалідів є щорічне зростання їхньої частини в загальній структурі населення.

Саме для фінансування державних соціальних програм, для підтримки і захисту найбільш незахищених верств населення (інвалідів) 18 липня 1991 року згідно постанови Кабінету Міністрів України №92 було створено Фонд соціального захисту інвалідів України.

Із 11 липня 2002 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №954, Фонд соціального захисту інвалідів реорганізовано в урядовий орган державного управління у складі Міністерства праці та соціальної політики України.

Головними завданнями Фонду є:

- реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;

- здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";

- фінансування заходів щодо соціального захисту інвалідів.

Пріоритетними напрямками діяльності Фонду є забезпечення ефективності використання бюджетних коштів шляхом надання адресної допомоги; участь у створенні та реалізації концепції реабілітації інвалідів , в комплекс якої входить: реабілітація інвалідів, в тому числі дітей-інвалідів, профнавчання або навчання, працевлаштування, створення належних умов праці.

В сучасних соціально-економічних умовах дуже важливою є наявність в інваліда професійної підготовки, адекватної потребам ринку праці, що в значній мірі визначає його шанси знайти своє достойне місце. Здобуття інвалідами освіти, професії є надзвичайно важливим фактором, який визначає активність їхнього соціального життя.

Територіальні відділення Фонду разом із обласними державними адміністраціями, органами соціального захисту населення та громадськими організаціями інвалідів проводять заходи щодо забезпечення для інвалідів рівних з іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній та соціальній сферах життя країни, умов для реалізації потенційних можливостей інвалідів, їхньої соціально-трудової реабілітації, повернення до повноцінного життя.

Фондом здійснюється контроль за дотриманням роботодавцями встановленого законом 4-х відсоткового нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також сплати ними коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання цього нормативу. На сьогодні це основний чинник, який не тільки забезпечує існуючий рівень зайнятості інвалідів, а також є джерелом фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.

Однією з умов забезпечення зайнятості інвалідів є професійна реабілітація, що включає психологічну підтримку, професійну орієнтацію, професійне навчання.

Одним із перших кроків на шляху побудови системи професійної реабілітації в Україні стало відкриття Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів, на яких покладено координуючу та методологічну функції мережі установ професійної реабілітації. За державні кошти у Центрі створено всі необхідні умови для проходження професійної реабілітації інвалідів. Щороку 355 випускників отримують свідоцтва про здобуття професії.

Сьогодні в Україні створено та функціонує доволі розгалужена мережа центрів професійної реабілітації інвалідів.

Сформована система реабілітаційних установ для дітей-інвалідів, яка зорієнтована на дитину і поєднує соціальну, загальноосвітню, фізичну та технічну допомогу дітям-інвалідам та їх сім’ям, щорічно, в середньому, забезпечує реабілітацію понад 13,8 тис. дітей-інвалідів. Вікова категорія дітей-інвалідів, які перебувають в реабілітаційних установах, від 2 до 18 років. Близько 120 дітей-інвалідів, випускників центрів, щорічно ідуть в загальноосвітні школи.

З метою координації роботи всієї мережі реабілітаційних закладів та методологічної допомоги діє Державний комплекс ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів (із річним обсягом набору дітей-інвалідів – 160 осіб. За час його існування біля 70% дітей, які отримали реабілітаційні послуги, пішли до загальноосвітніх шкіл.

1. 
   Законодавство України для реалізації інвалідами права на освіту.
   

Держава забезпечує право на вибір навчального закладу і навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах.

Міністерство освіти і науки України, за дорученням Кабінету Міністрів, розробило Комплексну програму освіти та фахової підготовки інвалідів, що спрямована на створення сприятливих педагогічних, психологічних, соціально-економічних, медичних, організаційних і правових умов та гарантій для реалізації прав інвалідів на отримання освіти відповідно до їх інтелектуальних, психологічних і фізичних можливостей.

Основними завданнями програми є:

- забезпечення конституційних прав інвалідів на профорієнтацію, освіту, професійне навчання;

- широке сприяння інтеграції інвалідів у суспільство;

- створення сприятливих умов для фізичного, психічного та духовного розвитку дітей-інвалідів, забезпечення їх правового та соціального захисту;

- психологічна адаптація дітей-інвалідів у суспільстві і формування в населення позитивного ставлення до інвалідів;

- забезпечення освіти та фахової підготовки дітей-інвалідів з метою їх підготовки до трудової діяльності, самообслуговування, самозабезпечення та сімейного життя;

- розроблення й удосконалення системи функціонування освітніх закладів різних форм власності з метою інтеграції інвалідів у навчальний процес;

- розроблення системи фінансової підтримки і кредитування освіти дітей-інвалідів і членів їх сімей;

- проведення заходів щодо профілактики форм поведінки серед дітей-інвалідів;

- здійснення інформаційної і профілактичної роботи серед населення з метою попередження інвалідності та процесів депопуляції;

- підтримка і реалізація наукових розробок, спрямованих на вирішення актуальних проблем освіти інвалідів;

- забезпечення дітей-інвалідів підручниками, навчальними посібниками та іншими засобами навчання.

З метою виконання завдань Президента України Віктора Януковича, відображених у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» та згідно з Концепцією Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки, схваленої Урядом України, у 2010 році розпочато розроблення та впровадження сучасних державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій, що користуються попитом на сучасному ринку праці.

Так, Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України у січні 2011 року вже розроблено 18 державних стандартів професійно-технічної освіти, а саме: «Арматурник (будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи)», «Електромонтажник силових мереж та електроустаткування», «Електромонтер з ремонту та обслуговування пристроїв сигналізації, централізації та блокування», «Електромеханік засобів автоматики та приладів технологічного устаткування», «Квітникар», «Машиніст бульдозера (будівельні роботи)», «Машиніст (кочегар) котельні», «Монтер колії», «Озеленювач», «Оператор котельні», «Оператор тваринницьких комплексів та механізованих ферм», «Охоронець», «Охоронник», «Слюсар-складальник радіоелектронної апаратури та приладів», «Фермер», «Формувальник ковбасних виробів», «Ювелір (ювелір-модельєр)», «Ювелір-закріпник».

На всіх етапах розроблення нових стандартів налагоджено тісну співпрацю з роботодавцями, керівниками провідних підприємств, місцевими органами влади, галузевими міністерствами.

Слід зазначити, що професійно-технічні навчальні заклади до цих пір користувалися кваліфікаційними характеристиками та державними стандартами з робітничих професій, які затверджувалися ще у 70-80-х роках минулого століття.

Крім того, для 22-х професій сфери послуг, торгівлі, туризму, громадського харчування, ресторанно-готельного сервісу розроблено експериментальні навчальні плани та програми за модульним принципом. У 2010/2011 навчальному році розпочалось їх впровадження у професійно-технічних навчальних закладах .За ініціативи Міністра освіти і науки, молоді та спорту Дмитра Табачника та Президента НАН України Бориса Патона, підготовлено пілотний проект з організації у 2011 році навчання за широкопрофільною професією «Зварник» і вже лютому поточного року на базі Міжгалузевого навчально-атестаційного центру Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона відбудеться засідання робочої групи з розроблення державного освітнього стандарту з цієї професії.

Наразі в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту триває інтенсивна робота з розроблення ще 18 державних стандартів з професій, які впроваджуватимуться у навчально-виробничий процес з вересня 2011 року, серед них: «Апаратник підготовки сировини та відпускання напівфабрикатів і продукції», «Асистент референта», «Виробник художніх виробів з металу», «Гірник з ремонту гірничих виробок», «Діловод», «Електромонтер лінійних споруд електрозв’язку та проводового мовлення», «Електрогазозварник судновий», «Електрик судновий», «Касир (на підприємстві, в установі, організації)», «Контролер ощадного банку», «Кухар судновий», «Машиніст електровоза (підземний)», «Машиніст компресорних установок», «Оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних машин», «Оператор технологічних установок», «Прокатник гарячого металу», «Слюсар з ремонту реакторно-турбінного устаткування», «Флорист».

Однак - і це треба брати до уваги - система освіти в Україні завжди мала суттєві недоліки, що не дозволяли або значно ускладнювали навчатися громадянам з обмеженими фізичними можливостями.

Тож які недоліки системи освіти це спричиняють?

1. Відсутність безбар'єрної архітектури - інваліди з порушенням опорно-рухового апарату практично позбавлені можливості відвідувати аудиторії.

2. Відсутність відповідних санітарно-гігієнічних умов у ВНЗ і школах.

3. Відсутність відповідної медичної підтримки (психологічної та соціальної) студентів і викладацького колективу.

4. Неадаптованість засобів навчання людей, що мають вади зору, слуху, хворі на церебральний параліч та ін.

5. Певна відстороненість, байдужість громадської думки щодо осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Перелік недоліків можна продовжувати й далі, але висновок випливає один: якщо ми справді хочемо використати надання освіти інвалідам як один із засобів їх соціальної реабілітації, необхідно кардинально міняти існуючу систему освіти у бік її більшої відкритості для людей з обмеженими можливостями.

Відповідно до Указу Президента України Віктора Януковича 2011 рік оголошено Роком освіти та інформаційного суспільства. Тому в рамках Указу Президента, Центр професійної та трудової реабілітації інвалідів Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Безбар’єрна Україна», що є ліцензованим Міністерством освіти і науки, молоді та спорту навчальним закладом, та компанія Autodesk розробили інноваційні методики викладання для поглиблення знань слухачів у сучасних ІТ-технологіях. На цей час розроблено кваліфікаційні вимоги з метою включення до Класифікатора робітничих професій нової сучасної професії – «Оператор систем тривимірної графіки».

Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у професійно-технічній освіті, використання мережі Інтернет, створення порталів, електронних бібліотек та гіпертекстових інформаційно-довідкових систем, депозитаріїв навчального призначення, впровадження електронних програмних засобів навчання (електронні підручники, енциклопедії, тестуючі та моделюючі програми-тренажери, електронні лабораторні практикуми тощо) створять підґрунтя для побудови єдиного інформаційного середовища професійно-технічної освіти.

З метою виконання завдань Президента України Віктора Януковича, відображених у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» та згідно з Концепцією Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки, схваленої Урядом України, у 2010 році розпочато розроблення та впровадження сучасних державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій, що користуються попитом на сучасному ринку праці.

Учні державних професійно-технічних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави. Порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійно-технічних навчальних закладів безоплатним харчуванням і стипендією встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для дітей-інвалідів та інвалідів з дитинства, які потребують опіки і стороннього догляду, органи управління освітою, за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють, забезпечують навчання в загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах за відповідними навчальними програмами, у тому числі і в домашніх умовах. ( Статтю 19 доповнено частиною згідно із Законом N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005 )

Держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів дітям-інвалідам, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального захисту, за умови наявності у них достатнього рівня підготовки.

Норми навантаження у навчальних програмах та планах навчальних закладів повинні визначатися з урахуванням віку та стану здоров'я дітей. Контроль за дотриманням цих норм у порядку, встановленому законодавством, забезпечують органи управління освітою та органи охорони здоров'я.

З метою сприяння соціальному, духовному, моральному благополуччю, всебічному здоровому розвитку дитини держава забезпечує їй безкоштовний доступ до національних духовних та історичних цінностей, досягнень світової культури шляхом надання можливості користування бібліотечними фондами, виставковими залами, музеями тощо. З цією метою створюється мережа спеціальних дитячих закладів культури, закладів позашкільної освіти, діяльність яких спрямовується на сприяння розвитку індивідуальної та колективної творчості дітей.

Розробка навчальних програм, що застосовуються в навчальних закладах, повинна базуватися на найкращих здобутках людства у сфері культури, засадах моралі та добра, національних духовних традиціях.

Держава сприяє випуску і забезпеченню доступності кіно- та відеофільмів, теле- і радіопередач, виданню друкованих засобів масової інформації, розрахованих на дитячу та молодіжну аудиторію, а також поширенню іншої корисної для культурного розвитку дітей інформації.

Забороняється пропагування у засобах масової інформації культу насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

Професійне навчання для інвалідів — це підвищення їхнього соціального статусу та можливість підвищення рівня доходів, розвиток навичок та вміння працювати. Для суспільства професійне навчання інвалідів — це зниження напруженості на ринку праці, підвищення суспільної продуктивності, розв'язання соціальних проблем інвалідів. Основна мета професійного навчання інвалідів — інтеграція їх у суспільство.

2. 
   Пільги та грошова допомога інвалідам під час навчання.
   

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до вищевказаного Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», призначається за вибором інваліда з дитинства один із видів допомоги або пенсія. При цьому, якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства згідно із Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. Державна соціальна допомога призначається і виплачується у повному розмірі органами праці та соціального захисту населення з дня звернення за її призначенням.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства 1 групи призначається у розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Надбавка на догляд за інвалідом з дитинства 1 групи, встановлюється в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Для інвалідів з дитинства 11 та 111 груп розмір цієї допомоги становить 80 і 60 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога на дітей-інвалідів віком до 18 років призначається у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, до державної соціальної допомоги дітям-інвалідам може бути призначена надбавка на догляд.

Дітям-інвалідам, які перебувають на повному державному утриманні, державна соціальна допомога виплачується у розмірі 50 % призначеної суми та перераховується на їх особисті рахунки в банку. Інші 50 % перераховуються на рахунок установи (закладу) за місцем перебування дитини. Дітям-інвалідам із числа сиріт за період перебування на повному державному утриманні державна соціальна допомога виплачується в повному розмірі та перераховується на їх особисті рахунки в банку.

У 2010 році розміри державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам виходять із прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та дітей відповідного року, як передбачено статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Так, розмір державної соціальної допомоги (з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.08 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян») з 01.05.2010 становить:

1. Для інвалідів з дитинства 1 групи – 1059 грн.;

2. Для інвалідів з дитинства 11 та 111 груп – 706 грн.;

3. Для інвалідів з дитинства 11 та 111 груп з надбавкою на догляд – 706 грн.

Згідно з Порядком надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 80, органи праці та соціального захисту населення можуть направляти інвалідів для проходження професійного навчання до центрів професійної реабілітації інвалідів. За роз'ясненнями щодо проходження професійної реабілітації необхідно звертатися до органу праці та соціального захисту населення.

Відповідно до законів України „Про зайнятість населення", „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на органи державної служби зайнятості покладено функції сприяння у працевлаштуванні інвалідів шляхом підбору підходящої роботи, підвищення їх професійного рівня та кваліфікації (у тому числі за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів). За роз'ясненнями щодо проходження професійної підготовки (перепідготовки) за робітничими професіями та підвищення кваліфікації необхідно звертатися до центру зайнятості за місцем реєстрації проживання.

3. 
   Право на працю та працевлаштування осіб з інвалідністю.
   

Право інвалідів на працю встановлено законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та "Про зайнятість населення", які спрямовані на створення інвалідам реальних можливостей продуктивно працювати і передбачають конкретні механізми їх реалізації. У Законі України "Про зайнятість" і Кодексі про працю визначаються загальні засади зайнятості та працевлаштування населення.

У Законі "Про основи соціальної захищеності інвалідів" в розд. IV висвітлюється порядок працевлаштування, освіти і професійної підготовки інвалідів. У ст. 17 зазначається, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (в об'єднаннях), в установах і організаціях зі звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Держава захищає інвалідів від різних форм дискримінації. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я. Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою власника або уповноваженого ним органу на професійну підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу, зараховується як робочий час.

Забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час. ( Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2414-IV ( 2414-15 ) від 03.02.2005 )

Діти приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду за наявності письмового медичного висновку про відсутність протипоказань для участі у трудовій діяльності та в подальшому до досягнення 21 року щорічно підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам.

Участь у трудовій діяльності дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку забезпечується шляхом створення відповідної мережі робочих місць.

З метою захисту своїх трудових прав діти, які працюють, можуть створювати професійні спілки або вступати до існуючих професійних спілок у порядку, встановленому законодавством України.

Державний контроль і нагляд за додержанням трудових прав дитини забезпечується в порядку, встановленому законодавством України.

Ст. 18 визначає органи влади, які здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю і несуть відповідальність за виконання законодавства. Працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці та соціальної політики, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, його професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи та організації незалежно від форми власності й господарювання, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

У ст.19 і 20 визначається норматив робочих місць для інвалідів. Для підприємств (об'єднань), установ та організацій незалежно від форми власності й господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працівників, а якщо працює від 15 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця. Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Підприємства (об'єднання), установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працівників-інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів", щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки інвалідів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів" від 27.12.2006 N 1836 інваліди, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні та відповідно до законодавства не мають права на допомогу по безробіттю, мають право на професійну підготовку за робітничими професіями, підвищення кваліфікації та перепідготовку за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

Професійне навчання інвалідів може проводитись в разі:

- неможливості підібрати роботу через відсутність у інваліда необхідної кваліфікації;

- необхідності змінити кваліфікацію в зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професійним навичкам інваліда;

- втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією;

- відсутності професії;

- необхідності підібрати роботу інваліду відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії.

Фінансування витрат на навчання Заявника за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, зазвичай, здійснюється один раз для здобуття Заявником одного освітньо-кваліфікаційного рівня в межах одного освітнього рівня (професійно-технічна освіта, базова вища освіта та повна вища освіта) або здобуття професійних навичок та знань при навчанні на підготовчих курсах

Важливою віхою у забезпеченні прав інвалідів у сфері працевлаштування є Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001—2005 роки, яку затверджено Указом Президента України від 13 липня 2001 р. № 519/2001. Програму прийнято з метою посилення соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями, створення сприятливих соціально-економічних, медичних, організаційних та правових умов для реалізації ними прав на освіту, професійну орієнтацію та добровільну посильну працю.

Метою програми є створення сприятливих соціально-економічних, медичних, психологічних, організаційних та правових умов і гарантій для реалізації прав осіб з обмеженими фізичними можливостями на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, добровільну посильну працю.

Основними завданнями програми є забезпечення:

· реалізації державної політики у сфері професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, сприяння їх широкій інтеграції у суспільство;

· реалізації особами з обмеженими фізичними можливостями їх конституційних прав на професійну орієнтацію та навчання, освіту, зайнятість;

· розроблення економічного та організаційно-правового механізму створення нових і збереження існуючих робочих місць для зазначених осіб;

· створення сприятливих умов для співпраці громадських організацій інвалідів з роботодавцями, профспілками, органами виконавчої влади у сфері професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями;

· розвитку служб професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями у сільській місцевості.

В нашому училищі випускники з групи дітей з особливими потребами мають право на працевлаштування і гарантовано забезпечуються роботою. Зокрема, училище співпрацює з такими роботодавцями як «Житлово-комунальне підприємство», «Рембуд-Н», Цегляний завод», санаторій «Гусарське урочище». За останні три роки дванадцять випускників з будівельною спеціальністю влаштувались на роботу.

Професійна діяльність інвалідів здійснюється у звичайному (незахищеному) соціальному середовищі, яке мінімально або зовсім не пристосоване до обмежень у життєдіяльності; у спеціальному соціальному середовищі (захищеному), яке пристосоване до потреб інваліда та обмежень у життєдіяльності. За кордоном існує також транзитна (перехідна від спеціального до звичайного середовища) професійна фаза (період, етап), яка сприяє ефективній інтеграції осіб з особливими потребами у реальний трудовий ринок.

Соціальна реабілітація інвалідів — це система заходів, орієнтованих на поліпшення життєдіяльності інвалідів, відновлення їх соціального статусу, досягнення матеріальної незалежності та всебічної інтеграції у суспільство. Принципи соціальної роботи з людьми, які мають обмежені можливості передбачають: ранній початок здійснення реабілітаційних заходів; безперервність і поетапність проведення соціальної роботи; комплексний характер реабілітаційних програм з урахуванням медичних, педагогічних, психологічних, професійних, соціально-побутових, технічних аспектів; індивідуальний підхід до визначення характеру і спрямованості реабілітаційних заходів, що ґрунтується на координації роботи спеціалістів різного профілю (лікарів, педагогів, психологів, соціальних працівників, логопедів, терапевтів, реабілітологів, техніків із протезування, спеціалістів із профорієнтації). Програми реабілітації передбачають індивідуальну допомогу інвалідам для підтримання спроможності вести повноцінне соціальне життя: умови обслуговування і засоби, які б гарантували як фізичну, так і психологічну незалежність.

Коли хтось говорить про своє бажання бути незалежним, то співрозмовник (як правило) іронічно з'ясовує, від кого цей "хтось" хоче не залежати. Від грошей? - Неможливо, так само як і від суспільства. Різні організації нерідко виступають із гаслами незалежності для інвалідів, пропонуючи нові способи інтеграції в суспільство, можливості для освіти і працевлаштування. В цьому випадку незалежність, як мета, визначена. Однак це не можна назвати незалежністю від суспільства або грошей, як хтось собі уявляє. Скоріше, це незалежність інваліда від своєї інвалідності. Тобто право на рівні можливості з усіма для життя у світі людей.

3. 
   Робота соціально-психологічної служби в професійно-технічному училищі №40.
   

Кожна дитина повинна повірити в себе, в свій талант. А ми, дорослі , повинні їй в цьому допомогти : залучити дитину до гурткової та суспільно – корисної роботи.

Останнім часом збільшилась кількість дітей із низькою самооцінкою, високим рівнем тривожності та агресії, які внаслідок внутрішньої тривоги викликають агресію як захисний механізм. Діти не вміють налагоджувати стосунки з однолітками, не вміють вирішувати конфлікти словами. Проводяться тренінгові заняття на зняття цих показників. Постійно проводяться бесіди щодо подолання конфліктів між однолітками. Ці діти будь-якими вчинками привертають до себе увагу, їм просто необхідна особлива увага. Тому роль соціального педагога та психолога в роботі з цією категорією дітей – величезна. Насамперед, допомогти зрозуміти цінність життя, визначити своє місце в ньому, виховувати шанобливе ставлення, любов до життя. З цими учнями постійно проводяться індивідуальні та групові консультації, психологічні ігри, тренінгові заняття. Наприклад: “Знати, щоб жити”, “Вибір у твоєму житті”, “Життя – дар Божий”, “Мій вибір – життя без цигарки”. Вони повинні сприяти розумінню важливості ролі особистої відповідальності при прийнятті рішень, навчити дітей прийомів раціонального використання часу, формувати прагнення до успіху, розширити зняння про чистоту і здоров`я, попередити про шкідливість алкоголю, куріння, наркоманії.

В навчальному закладі діти – інваліди та діти з особливими потребами соціально захищенні. Для них створенні належні умови щодо навчання , проживання та харчування.

Медичний працівник стежить за станом здоров я кожної дитини. Двічі на рік діти – інваліди проходять медичне обстеження , влітку оздоровлюються в таборах відпочинку. Згідно графіку проходять перекомісію МСЕКу.

Кожна дитина залучена до гурткової роботи. Саме там вони розкривають свої здібності. Так Волошкова Наталя , учениця 07 групи , завжди знаходить собі улюблену справу. Дівчинка вміє гарно вишивати , малювати. Захоплюється виробами орігамі. В навчальному закладі було організовано виставку робіт юної майстрині. Та Наталка на цьому не зупиняється , вона вміє ще гарно співати. Завжди активний учасник художньої самодіяльності. На уроках виробничого навчання майстер також відмічає Наталку за її уміння правильно виконувати мулярні та штукатурні роботи. Ось так вміє самоудосконалюватися людина – інвалід не зважаючи на свої вади.

Учень 99 групи Рогожкін Роман має гарні артистисті здібності , приймає активну участь в художній самодіяльності училища. На концертах зачаровує всіх присутніх своїм співом.Роман ніколи не нудьгує , завжди в оточені друзів.

Не можна не згадати про лідера учнівського самоврядування, члена ради гуртожитка, старосту групи, Пузирка Андрія. Він активний учасник волонтерського руху. Після закінчення навчання в ПТУ №40 мріє далі навчатися в будівельному технікумі.

А Захаренко Андрій дуже захоплюється своєю професією «муляр;штукатур».В майбутньому мріє стати справжнім професіоналом. У вільний час любить доглядати квіти та займатися спортом.

Кожен із них – це індивідуальність… Ці діти живуть своїми мріями , мають свій внутрішній світ, свої бачення в майбутнє. А нам , дорослим, лише потрібно бути поруч і допомагати їм у скрутну хвилину. Ми повинні завжди пам ятати , що людина – це найвища соціальна цінність . Потрібно поважати одне одного.

1. Закон про професійно-технічну освіту (ВВР), 1998 р. № 32, ст.215

2. «Про пільги для інвалідів та дітей-інвалідів щодо отримання ними освіти»:

Закон України ст. 22 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

3. Інформація фонду соціального захисту інвалідів для Федерації профспілок України.

4. Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.06.2006 р. № 441

«Про затвердження Типових правил прийому допрофесійно-технічних навчальних закладів України».

5. Роз’яснення вимог законодавства України стосовно професійного навчання інвалідів від 12.08.2009р.

6. Інформація для інвалідів з дитинства. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».

7. Нові державні стандарти професійно-технічної освіти. Наказ «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні».

8. Закон України, розділ ІV «Дитина і суспільство».

9. Крикунов Ю.В. «Актуальні проблеми навчання і перекваліфікації людей з особливими потребами».

К. Університет «Україна» 2004 р. ст.448.
Проект: «Руки допомоги»
Бірюкова Н.М. – викладач

Вищого професійного училища № 9 м. Кіровограда