Молодший дошкільний вік (4 рік життя)

• 
  Формувати навички вільного та правильного користування мовленням у безпосередньому спілкуванні з оточуючими людьми.
  
• 
  Формувати активну позицію дитини по відношенню до предметів та явищ довкілля на основі розвитку ситуативного мовлення.
  
• 
  Ознайомити дітей з органами артикуляційного апарату; закріпити вимову голосних та приголосних звуків у звуконаслідуваннях, словах і фразах.
  
• 
  Формувати елементарні навички словозміни та словотворення.
  
• 
  Поповнювати активний та пасивний словник за тематичними циклами.
  
• 
  Сприяти послабленню неврологічної симптоматики (робота з нормалізації м’язового тонусу в артикуляційному, дихальному, голосовому апаратах; подолання оральної диспраксії, салівації, синкінезій, рефлексів орального автоматизму).
  
• 
  Здійснювати корекцію порушень звуковимови; розвивати фонематичні процеси.
  

Стимуляція емоційного спілкування. Формування невербальних засобів спілкування: вміння фіксувати погляд на обличчі співрозмовника, дивитися в очі, розпізнавати його настрій, адекватно реагувати на звернення до себе. Формування вміння користуватися рукою як засобом комунікації. Навчання вмінню виражати свої бажання жестами та словами: дай, на, хочу, буду, ще. Вправляння у вимові слів: тут, там, ось, де, туди. Співвіднесення емоційних реакцій людини зі значеннями відповідних слів.

Активізація наслідувальної діяльності. Співвіднесення тактильних відчуттів дитини з голосовими реакціями дорослих шляхом утримання руки дитини на гортані дорослого при звуконаслідуванні. Навчання звуконаслідуванню. Наслідування рухів губ, язика. Виконання дій за зразком («зроби, як я роблю»). Розвиток самостійного мовлення на основі діяльності за наслідуванням.

Розвиток розуміння мовлення. Розуміння знайомих словосполучень. Розуміння запитань непрямих відмінків. Розуміння вказівок на просторове розміщення предметів. Використання прийменників: в, на.

Впізнавання предметів за їх призначенням. Виконання словесних інструкцій (виконання 2-3 дій, об’єднаних в одному проханні, переключення за словесною вказівкою з дії на дію, розуміння наказового способу дієслів).

Розвиток слухової уваги, сприймання; артикуляційного та голосо-дихального апарату.

Формування плавного цілеспрямовано видиху. Розвиток глибокого вдоху. Застосування вправ на вокалізацію (спів голосних). Розрізнення інтонації (ласкава-сердита); сили звучання (тихо-голосно); напряму звучання («де звучить»). Відтворення ритміко-інтонаційної структури слів.

Ознайомлення з органами артикуляційного апарату.

Розрізнення граматичної форми іменників однини та множини. Розуміння значення зменшено-пестливих суфіксів.

Збагачення пасивного предметного словника (назви іграшок, предметів побуту та їх зображення на малюнках). Збагачення пасивного дієслівного словника (розуміння назв знайомих дій за простим сюжетом, розуміння дій, виражених зворотними дієсловами, розвиток розуміння дій, схожих за ситуацією). Добір дій до предметів і навпаки. Узгодження іменників з дієсловами теперішнього часу в числі. Збагачення пасивного прикметникового словника (ознаки іграшок, предметів побуту та їх зображення на малюнках). Добір ознак до предметів і навпаки. Узгодження прикметників з іменниками однини в роді. Навчання розрізненню кількості предметів. Узагальнюючі значення слів.

Розвиток елементарних форм усного мовлення на основі уточнення та поширення словникового запасу за тематичним циклом. Розуміння простих розповідей, коротких казок. Формування простого поширеного речення (суб’єкт – предикат та суб’єкт – предикат – об’єкт). Закінчення речення з опорою на наочність. Складання розповіді за сюжетною картиною та з опорою на запитання. Переказ казки за запитаннями, схемами, серією сюжетних картин. Вивчення потішок, віршів (2-4 рядки).

Орієнтовні показники розвитку:

- користується невербальними та вербальними засобами комунікації;

- підтримує діалог, відповідаючи на запитання співрозмовника;

- виявляє інтерес до навколишнього світу (інших людей, подій, дій з іграшками та предметами, явищ живої та неживої природи) та розповідає про них;

- користується ситуативним мовленням у процесі діяльності за наслідуванням;

- розуміє звернені до нього мовленнєві висловлювання дорослих, розповіді, казки, вірші;

- розрізнює інтонації, силу звучання, напрям звучання мовлення;

- здійснює звуконаслідування та виділяє вивчені звуки у звуковому ряду;

- володіє елементарними навичками словозміни та словотворення (однина-множина; використання зменшено-пестливих суфіксів);

- складає просте поширене речення (суб’єкт – предикат та суб’єкт – предикат – об’єкт);

- закінчує речення з опорою на наочність;

- складає розповідь за сюжетною картинкою та з опорою на запитання.

• 
  Формувати навички вільного та правильного користування мовленням у спілкуванні з оточуючими людьми відповідно до цілей комунікації.
  
• 
  Формувати активну позицію дитини по відношенню до предметів та явищ довкілля шляхом вербалізації власної діяльності.
  
• 
  Виховувати уміння спостерігати й осмислювати предмети та явища навколишньої дійсності, використовуючи при цьому узагальнюючі поняття.
  
• 
  Формувати навички звукового аналізу на матеріалі звукосполучень та буквосполучень.
  
• 
  Формувати практичні навички засвоєння морфо­логічної системи мовлення.
  
• 
  Розвивати форми усного мовлення на основі уточнення та поширення словникового запасу за тематичним циклом.
  
• 
  Сприяти послабленню неврологічної симптоматики (робота з нормалізації м’язового тонусу в артикуляційному, дихальному, голосовому апаратах; подолання оральної диспраксії, салівації, синкінезій, рефлексій орального автоматизму).
  
• 
  Здійснювати корекцію порушень звуковимови; розвивати фонематичні процеси.
  

Формування навичок вільного та правильного користування мовленням у спілкуванні з оточуючими людьми відповідно до цілей комунікації. Розширення форм активного мовленнєвого спілкуван­ня. Обговорення значення потреби у спілкуванні. Володіння діалогічним мовленням (звертання, прохання, відповіді на запитання, постановка запитань співрозмовнику).

Розвиток розуміння контекстного мовлення. Розрізнення слів, близьких за звучанням та слів, що мають подібність з предметною ситуацією (вагон-вазон; несе-везе).

Розвиток слухової уваги, сприймання; артикуляційного та голосо-дихального апарату. Відтворення ритміко-інтонаційної структури слів. Формування сили голосу. Розвиток фонематичних уявлень.

Ознайомлення з голосними звуками: а, о, у, і, е, и, Уточнення їх артикуляції. Виділення звука у звуковому ряді. Формування уявлень про слова, що починаються з цих звуків. Закріплення вимови голосних звуків у звуконаслідуваннях, словах і фразах.

Ознайомлення з приголосними звуками м, н, п, б, к, г, г, х, в, ф. Уточнення їх артикуляції. Виділення звука у звуковому ряду. Формування уявлень про слова, що починаються з цих звуків. Закріплення вимови приголосних звуків у звуконаслідуваннях, словах і фразах.

Розвиток форм усного мовлення на основі уточнення та поширення словникового запасу за тематичним циклом: формування предметного співвіднесення слів; виділення та називання дій, ознак, якостей; використання узагальнюючих понять в процесі спостереження й осмислення предметів і явищ навколишньої дійсності. Добір антонімів до слів.

Розрізнення форм слів за їх граматичними ознаками: однина-множина іменників, дієслів; дієслів з протилежним значенням; префіксальних форм дієслів; відмінкових закінчень іменників; просторового відношення двох предметів, що виражаються прийменниками: в (у), на, під, біля. Розуміння граматичної форми дієслів, де одну і ту ж дію розігрують кілька осіб. Розуміння дієслів з різними префіксами.

Формування простих граматичних категорій (навичок словозміни): однина-множина іменників, дієслів; вживання іменників чоловічого та жіночого роду; вживання іменників у знахідному, родовому, давальному відмінках; дієслова І, ІІ, ІІІ особи. Утворення прикметників від іменників. Узгодження іменників та дієслів минулого часу в роді.

Формування речень з 3-5 слів. Формування вміння граматично правильно змінювати слова та поєднувати їх у реченні, використовувати у мовленні речення різної граматичної структури (прості, поширені), зі сполучниками, сполучними словами і без них.

Розвиток умінь будувати опис (визначення певних властивостей предмета чи явища). Навчання опису картинки, іграшки, предмету, інтер'єра, явища при­роди, людей. Види описових розповідей: за запитаннями, за схемою; за зразком, за планом (без плану); включення ігрових та предметно-практичних дій в опис; порівняльний опис, колективний опис (ланцюжком); опис по пам’яті. Опис за малюнком; з опорою на жест як підказку дорослого, що вказує на форму, деталі предмета; опис з опорою на окремі малюнки (де значущі частини предмету зображені в збільшеній формі та виділені окремими малюнками), паралельний опис дитини та педагога.

Робота над текстом: переказ, вивчення напам’ять, робота над загадками. Переказ казки чи короткого оповідання за сюжетною картинкою Закінчення розповіді за сюжетною картинкою. Складання розповіді за серією сюжетних картин. Вивчення потішок, віршів (4-6 рядків).

- вільно користується мовленням у спілкуванні з оточуючими людьми відповідно до цілей комунікації;

- володіє діалогічним мовленням (звертання, прохання, відповіді на запитання, постановка запитань співрозмовнику);

- виявляє активну позицію по відношенню до предметів та явищ довкілля шляхом вербалізації власної діяльності (мовленнєвий супровід діяльності за питаннями педагога (що ти робиш?), підведення підсумків діяльності (що ти зробив?));

- спостерігає і осмислює предмети та явища навколишньої дійсності, використовуючи під час опису узагальнюючі поняття;

- відтворює ритміко-інтонаційну структуру слів;

- володіє навичками звукового аналізу на матеріалі звукосполучень та буквосполучень;

- добирає до слів антоніми;

- володіє навичками словозміни та словотворення (однина-множина іменників, дієслів; вживання іменників чоловічого та жіночого роду; вживання іменників у знахідному, родовому, давальному відмінках; дієслова І, ІІ, ІІІ особи; утворення прикметників від іменників; узгодження іменників та дієслів минулого часу в роді).

- граматично правильно змінює слова та поєднує їх у реченні з 3-5 слів;

- складає описову розповідь;

- переказує казку чи коротке оповідання за сюжетною картинкою;

- закінчує розповідь за сюжетною картинкою;

- складає розповідь за серією сюжетних картин.

• 
  Формувати навички активного, вільного та правильного користування мовленням у спілкуванні з оточуючими людьми відповідно до цілей комунікації; вчити дітей виявляти ініціативу у спілкуванні. Виховувати навички культури мовлення: дотримання правил і норм по­ведінки під час бесіди, дотримання мовного етикету: вміння звертатися до дорослої людини та однолітків, попросити ви­бачення, дозволу щось зробити або взяти. Формувати навички монологічного мовлення .
  
• 
  Формувати активну позицію дитини по відношенню до предметів та явищ довкілля шляхом визначення результату діяльності; спонукати до планування власної діяльності.
  
• 
  Виховувати уміння спостерігати й осмислювати предмети та явища навколишньої дійсності, використовуючи при цьому узагальнюючі поняття та причинно-наслідкові зв’язки.
  
• 
  Ознайомити дітей з поняттями «склад», «слово», «речення», «текст», навчити усвідомленого звукового та звуко-буквенного аналізу й синтезу слів, словесного складу мовлення, що передбачає уміння вирізняти звук, слово й речення як одиниці мовлення, чути їх у складі цілого повідомлення.
  
• 
  Формувати практичні навички засвоєння морфо­логічної системи мовлення: граматично правильно змінювати слова та поєднувати їх у реченні, пра­вильно вживати складні граматичні форми; володіти різними способами словотворення та словозміни.
  
• 
  Розвивати форми усного мовлення на основі уточнення та поширення словникового запасу за тематичним циклом, вчити використовувати у мовленні усі частини мови, речення різної структури (прості, поширені, складні), зі сполучниками, сполучними словами і без них.
  
• 
  Формувати навички складання роздуму про події з власного досвіду, роз­повіді творчого характеру. Вчити дотримуватися послідовності та логіки сюжету, чіт­кості та адекватності викладу. Ознайомити дітей з елементарними знаннями про структуру тексту й типи зв'язку в ньому.
  
• 
  Сприяти послабленню неврологічної симптоматики (робота з нормалізації м’язового тонусу в артикуляційному, дихальному, голосовому апаратах; подолання оральної диспраксії, салівації, синкінезій, рефлексій орального автоматизму).
  
• 
  Здійснювати корекцію порушень звуковимови; розвивати фонематичні процеси.
  

Формування навичок активного, вільного та правильного користування мовленням у спілкуванні з оточуючими людьми відповідно до мети комунікації (звернення по допомогу, спільна діяльність). Розширення форм активного мовленнєвого спілкуван­ня. Ускладнення форм діа­логу, формування уміння відповідати на запитання різних ви­дів коротко і докладно в залежності від мети, звертатися з ними до дорослих, однолітків, підтримувати бесіду зі спів­розмовником, брати участь у колективній бесіді, конт­ролювати власні відповіді та відповіді інших дітей, вміти їх доповнити.

Стимулювання активної позиції по відношенню до предметів та явищ довкілля шляхом вербалізації власної діяльності: визначення результату діяльності на основі допоміжних питань: «Що збираєшся робити? Яке приладдя тобі для цього потрібне? Що будеш робити спочатку, що потім, що в кінці?». Обговорення мотивів діяльності (передбачення задоволення: від результату практичної діяльності, від пізнавальної інформації про світ, від спілкування з іншими людьми). Використання пояснювального мовлення в процесі діяльності.

Розвиток слухової уваги, сприймання; артикуляційного та голосо-дихального апарату. Відтворення ритміко-інтонаційної структури слів. Формування сили голосу. Розвиток фонематичного сприймання. Виділення звука у звуковому ряду. Звуковий аналіз звукосполучень ау; уа. Букви: а, у. Буквосполучення ау, уа. Буква о. Звуко-буквенний аналіз звукосполучень, буквосполучень оу, оа. Буква і. Звуко-буквенний аналіз звукосполучень, буквосполучень оі, і, ао, у, іа, уі. Виділення початкових наголошених звуків а, о, у, і у словах. Розрізнення слів з початковим наголошеним звуком а, о, у, і. Звуковий аналіз, читання складів. Ознайомлення з буквами, що відповідають попередньо вивченим звукам. Виділення приголосних на початку, в середині та в кінці слів. Диференціація приголосних за твердістю-м’якістю, глухістю-дзвінкістю.

Визначення місця звуку в слові. Визначення кількості складів у слові. Визначення кількості звуків у 3-4 звукових словах. Ознайомлення з буквами українського алфавіту. Складання та читання складів і слів. Добір синонімів до слів. Формування уявлень про багатозначність слів. Ознайомлення дітей з поняттями «склад», «слово», «речення», «текст».

Розуміння дієслів доконаного та недоконаного видів. Розрізнення форми чоловічого та жіночого роду дієслів минулого часу. Розуміння активного й пасивного стану дієслів. Розуміння дієслів, що утворені від звуконаслідувальних дій. Розуміння прикметників в однині та множині. Розрізнення граматичної форми роду прикметників. Розуміння відмінкових закінчень і конструкцій, які виражають просторове відношення осіб і предметів між собою.

Формування практичних навичок засвоєння морфо­логічної системи мовлення. Узгодження прикметників і іменників у непрямих відмінках (орудному, місцевому), в однині та множині. Побудова речень з різними прийменниками. Побудова речень різної структури (прості, поширені, складні), зі сполучниками (і, а, але, бо, тому що), сполучними словами та без них.

Складання розповідей за сюжетними картинками. Складання розповідей на задану тему. Переказ казки або оповідання без опори на наочність. Формування навичок монологічного мовлення на матеріалі розповіді (динаміка подій у часі і русі) та роздуму (встановлення причинно-наслідкових зв'язків). Вивчення потішок, віршів (6-8 рядків).

- активно, вільно та правильно користується мовленням у спілкуванні з оточуючими людьми відповідно до цілей комунікації, виявляє ініціативу у спілкуванні;

- володіє діалогічним мовленням, бере участь у колективній бесіді, здійснює конт­роль за власними відповідями та відповідями інших дітей, вміє їх доповнити;

- виявляє активну позицію по відношенню до предметів та явищ довкілля шляхом визначення результату діяльності та її планування за допомогою питань педагога;

- спостерігає і осмислює предмети та явища навколишньої дійсності, використовуючи під час опису узагальнюючі поняття та причинно-наслідкові зв’язки;

- розуміє контекстне мовлення;

- володіє навичками звукового та звуко-буквенного аналізу на матеріалі звукосполучень та буквосполучень;

- відтворює ритміко-інтонаційну структуру слів;

- добирє до слів синоніми;

- має уявлення про багатозначність слів;

- узгоджує прикметники та іменники у непрямих відмінках (орудному, місцевому), в однині та множині;

- будує речення з різними прийменниками, різної структури (прості, поширені, складні), зі сполучниками (і, а, але, бо, тому що), сполучними словами та без них;

- володіє навичками словозміни та словотворення;

- граматично правильно змінює слова та поєднує їх у реченні з 5-7 слів;

- складає розповіді за сюжетними картинками;

- переказує казки або оповідання без опори на наочність;

- складає розповіді на задану тему, з відображенням динаміки подій у часі та русі, зі встановленням причинно-наслідкових зв'язків.

Методичні рекомендації щодо навчання дітей з церебральним паралічем та загальним недорозвитком мовлення

Нерідко, під час вступу до дошкільного навчального закладу, зустрічаються діти з церебральним паралічем, які не говорять та характеризуються дуже низьким рівнем розуміння мовлення: вони не виконують елементарні прохання дорослого. Прогнозувати динаміку розвитку такої дитини дуже важко. В залежності від структури дефекту, дитина потребує диференційованого навчання на основі складання індивідуальних програм. Як правило, у таких випадках робота з розвитку мовлення здійснюється не за роками навчання, а за етапами, у відповідності з онтогенетичним принципом психокорекції.

Однією з причин порушення комунікативного мовлення є недорозвиток словника. Робота над формуванням словника здійснюється впродовж таких етапів.

1. Підготовчий етап.

– стимуляція емоційного спілкування;

– активізація наслідувальної діяльності;

– розвиток дихального апарату;

– виховання слухової уваги.

2. Ситуативний рівень.

– розвиток розуміння знайомих словосполучень;

– розвиток розуміння мовлення;

– розвиток просторових уявлень;

– розвиток розуміння елементарних інструкцій, доручень.

3. Номінативний рівень.

– збагачення пасивного предметного словника (назви іграшок, предметів побуту та їх зображення на малюнках);

– збагачення пасивного дієслівного словника (розуміння назв знайомих дій за простим сюжетом, розуміння дій, виражених зворотними дієсловами, розвиток розуміння дій, схожих за ситуацією);

– збагачення пасивного словника;

– навчання розрізненню кількості предметів.

4. Предикативний рівень.

– розуміння запитань непрямих відмінків;

– розуміння просторового розміщення предметів;

– впізнавання предметів за їх призначенням;

– виконання інструкцій (виконання 2-3 дій, об’єднаних в одному проханні, переключення за словесною вказівкою з дії на дію, розуміння наказового способу дієслів).

5. Розчленований рівень.

– розрізнення граматичної форми іменників однини та множини;

– розуміння значення зменшено-пестливих суфіксів;

– розуміння граматичної форми дієслів, де одну і ту ж дію розігрують кілька осіб;

– розуміння дієслів з різними префіксами;

– розуміння дієслів довершеного і недовершеного виду;

– розрізнення форми чоловічого і жіночого роду дієслів минулого часу;

– розуміння активного й пасивного стану дієслів;

– розуміння дієслів, що утворені від звуконаслідувальних дій;

– розуміння прикметників в однині та множині;

– розрізнення граматичної форми роду прикметників;

– розуміння деяких відмінкових закінчень і конструкцій, які виражають просторове відношення осіб і предметів між собою.

6. Розвиток розуміння текстів різного ступеню складності.

У формуванні активного словника провідна роль належить логопеду (при ЗНМ І рівня), а робота дефектолога спрямована на закріплення отриманих дітьми умінь та навичок у процесі логопедичних занять. Така співпраця сприяє підвищенню ефективності результатів навчання.

При ЗНМ ІІ рівня логопед продовжує спрямовувати розвиток словника дитини. Саме на цьому етапі починає проводити свої заняття з розвитку мовлення дефектолог, виділяючи на роботу за лексичною темою 4 заняття.

1 заняття – нагромадження активного та пасивного словника. Види роботи: розгляд та називання предметів (2-4 предмети), називання дії, яку виконує цей предмет (виконують з цим предметом) та розігрування дій з предметами, виділення частин предметів, узагальнення.

2 заняття – уточнення словника. Види роботи: розгляд і називання предметів та дій, перенесення дій, які виконує предмет (з предметом) на інші предмети, вправи граматичного характеру (за порадами логопеда), звуконаслідування.

3 заняття – пояснення та уточнення словника. Види роботи: використання художнього слова та робота над розумінням текстів, використання описових загадок, завдання на опис, словотворення (у старшому віці).

4 заняття складається з 2 частин – робота над реченням та текстом, картиною. Етапи роботи: складання речень з 2-х слів (Хто це? Що робить?), з 3-х слів (Хто – робить – що?), складання речень з використанням простих прийменників (Хто це?, Що робить?, Де?), речення з 4 слів (Хто – робить – що – чим?), використовуючи наочність, розігрування. Тексти та картини підбираються з простим сюжетом та змістом, в них використовуються речення, які відпрацювалися в першій частині заняття.

При ЗНМ ІІІ рівня продовжується робота по збагаченню словника, а також активна робота над зв’язним мовленням. На цьому етапі робота спеціалістів з дитиною розподіляється відповідно до основних логопедичних діагнозів. Якщо у дитини, окрім ЗНМ, є дизартрії та порушення звуковимови, логопед здійснює корекцію вад звуковимови, включаючи завдання граматичного характеру. Дефектолог працює над збагаченням словника та розвитком зв’язного мовлення за рекомендаціями логопеда.

Мовлення є основним засобом спілкування між людьми, що виникає на певному етапі розвитку комунікативної діяль­ності. Первинними та найбільш однозначними є невербальні складові частини комунікації (міміка, жести, пантоміміка, загальна рухова поведінка).

У дітей із ЗНМ у різній формі та різною мірою ви­являються порушення комунікативних здібностей. Загальним для всіх дітей з тяжкими вадами мовлення є відсутність мотивації до спілкування; невміння орієнтуватися у ситуації взагалі або діяти вузькоситуативно, з допомогою дорослого; розлади поведінки, труднощі в контактах, підвищена емо­ційна стомлюваність. Це вимагає цілеспрямованого процесу навчання засобів спілкування і уміння їх застосовувати на практиці.

Мовленнєве спілкування здійснюється у різних видах діяльності: грі, навчальній діяльності, трудовій, побуто­вій. Основним і головним видом діяльності для дітей дошкіль­ного віку є гра. Формування самої ігрової діяльності та спілкування в ній дітей із ЗНМ передбачає їх організацію дефектологом та вихователем. Чим менші діти за віком і чим нижчий їхній мовленнєвий розвиток, тим більше в їх іграх повинно бути безпосередньої участі дорослих. Дітям допомагають розгор­тати сюжет, постійно стимулюють до спілкування одного з одним, коментування своїх дій, що сприяє закріпленню на­вичок користування ініціативним мовленням, удоскона­ленню розмовного мовлення, збагаченню словника, форму­ванню граматичної будови мовлення.

Разом із сюжетно-рольовими іграми в дошкільному віці активно використовуються ігри з правилами. Особливе місце в корекційному процесі займають ди­дактичні та настільно-друковані ігри. Їх використовують для вирішення усіх завдань мовленнєвого розвитку. Ці ігри мають велике пізнавальне значення, оскільки розширюють кругозір дітей, навчають порівнювати предмети, знаходити в них спільне і відмінне, розвивають мовленнєву активність дітей, закріплюють і уточнюють словник, навички вибору найбільш вдалого слова, навчають змінювати й утворювати слова, вправляють у складанні зв'язних висловлювань, розвивають пояснювальне мовлення. Великого значення для дітей із ЗНМ набувають ігри, які вимагають координа­ції та точності рухів пальців рук – різноманітні лото, розрізні картинки тощо.

Рухливі ігри (музичні та без супроводу) з текстом, ігри-драматизації сприяють збагаченню словнико­вого запасу, вихованню звукової культури мовлення, формують виразність дитячого мовлення, правильний темп і дихання, гарну дикцію.

Спілкування у побуті допомагає дітям засвоїти побу­товий словник, необхідний для їх життєдіяльності, навчи­тися правильно будувати фразу, розвиває діалогічне мов­лення, виховує культуру мовленнєвої поведінки.

Спілкування під час різних видів праці дітей (госпо­дарсько-побутової, ручної, праці в природі) є ефективним засобом розвитку мовлення дітей. У процесі занять мовлення супроводжує активні дії.

Дуже важливо в процесі посильної праці розвивати у дітей увагу до мовлення дорослих: вміння вислухо­вувати пояснення чи завдання до кінця і тільки після цього приступати до його виконання, вслухатися у мовлення до­рослого під час виконання будь-яких дій і рухів у процесі самообслуговування. Спеціальні доручення дітям надають у певному дозуванні та в певній послідовності.

До активних видів праці необхідно залучати відразу де­кількох дітей, оскільки у спілкуванні з однолітками діти найбільш активно використовують мовленнєві уміння. У сумісній діяльності дітей навчають розповідати про план своїх дій, коментувати дії, пропонувати свою допомогу та звертатися за допомогою до товаришів.

У роботі з дітьми, які мають тяжкі порушення мов­лення, застосовують терапевтичну дію мистецтва. Засобами арт-терапії (музикотерапії, казкотерапії, терапії образотворчим мис­тецтвом) коригують мовленнєві порушення (просодику, фонетико-фонематичні процеси, звуковимову, лексико-граматичну будову мови, зв'язні висловлювання), а також гармонізують емоційну та комунікативну сфери дитини.

Одним із найефективніших корекційних засобів є логоритміка. Це система музично-рухових, мовленнєво-рухових, музично-мовленнєвих завдань і вправ, що застосовуються з метою активізації вищої психічної діяльності дітей. Заняття з логоритміки сприяють розвитку фонематичного слуху, мовленнєвого дихання, координації рухів, вміння орієнтуватися в просторі, нормалізації м’язового тонусу, формування комунікативних навичок, здатності до довільної поведінки. На заняттях із логоритміки використовуються музичні вправи різного темпо-ритмічного характеру, ігри зі співом, хороводи, інсценівки пісень, музичні ігри для розвитку дрібної моторики пальців рук.