|
Рішення про використання цих опитувальників слід приймати, коли оцінка свідчить про наявність факторів ризику розвитку серйозних психологічних проблем (див. таблицю 4). Розлад є проявом фізичних, соціальних, фінансових чи духовних проблем, і не слід вважати, що наявність розладів завжди є результатом емоційної чи психологічної проблеми.
B
|
Виявлення психологічних проблему жінок з раком молочної залози повинні здійснюватися відповідно до індивідуального стану пацієнтки (наприклад, наявність високого рівня розладів або факторів ризику розвитку проблем).
|
B
|
Рутинне застосування анкет не рекомендується для виявлення клінічно значущих психологічних симптомів у жінок з раком молочної залози, які не мають конкретних факторів ризику для серйозної тривоги або розладів.
|
|
▪ Заклади охорони здоровя, у яких отримують лікування пацієнтки з раком молочної залози повинні регулярно проводити скринінг на наявність психологічних розладів та факторів ризику дуже високих рівнів розладів з точки зору подальшого діагнозу (в тому числі під час оцінки ефективності).
▪ Мультидисциплінарні команди повинні мати узгоджені протоколи з оцінки і лікування розладів. Вони повинні містити рекомендації з направлень і шляхів надання допомоги.
|
Коментар робочої групи: Практика проведення скринінгу на наявність психо-соціальних розладів має бути визнана недоцільною на основі доказів та скасована.
Таблиця 4: Фактори, пов'язані з підвищеним ризиком психосоціальних проблем
характеристики хворих
|
- Молодші.
- Одинокі, ізольовані, розлучені або овдовілі.
- Самотні.
- Діти до 21 року.
- Економічні негаразди.
- Відсутність соціальної підтримки, відчувається погана соціальна підтримка.
- Погані подружні або сімейні стосунки.
- В анамнезі психіатричні проблеми.
- Накопичення стресових життєвих подій.
- В анамнезі зловживання алкоголем або іншими шкідливими речовинами.
|
Характеристики/стадії хвороби і лікування
|
На момент встановлення діагнозу і рецидиву.
На поширеній стадії захворювання.
Гірший прогноз.
Багато побічних ефектів лікування.
Значні функціональні порушення і велика пухлина.
Відчувають лімфо набряк.
Відчувають хронічний біль.
Втома.
|
Джерело: Clinical Practice Guidelines for Psychosocial Care of Adults with Cancer 173.
6.4. Психологічна підтримка жінок з раком молочної залози та їх сімей
6.4.1. групОВІ ПсихологічнІ втручання
Більшість досліджень, які оцінювали психологічне втручання в груповому форматі, оцінювали підтримуючу емоційну терапію, когнітивно-поведінкову групову терапію або психо-навчальну в груповому форматі.
було показано, що підтримуюча емоційна психотерапія мала позитивний вплив на зниження симптомів травматичного стресу178, порушень настрою і відчуття болю у жінок з поширеним раком молочної залози179. Це не було показано в кожному дослідженні180. Виявилося, що підтримуюча емоційна терапія не впливає на виживаність жінок з поширеним раком молочної залози.180 Когнітивно-поведінкова фокусна групова терапія хворих з локалізованим раком молочної залози асоціювалася зі зменшенням депресії, порушень настрою, а також з підвищенням якості життя181. Це було відзначено у жінок з поширеним раком молочної залози, у яких відзначена підвищена самоповага182. Стабільність цієї користі ще не доведена, причому дослідження представили різні результати стосовно підтримання досягнутих результатів181,183. хоча пацієнтки висловили високий рівень задоволення своїм досвідом когнітивно-екзистенційної групової психотерапії (терапія, яка поєднує елементи підтримуючої емоційної когнітивно-поведінкової терапії) РКВ не показали корисних психосоціальних результатів184. Дискусійні форуми, де жінки діляться своїм досвідом, пропонують короткотривалу допомогу у підтримці надії у хворої185.
|
1++ 1+
|
A
|
▪ Група з психологічних втручань має бути доступною для жінок з раком молочної залози, які вважають, що вона буде відповідати їх потребам.
▪ Підтримуюча емоційна терапія рекомендується хворим з поширеним раком, і когнітивно-поведінкова терапія — пацієнткам з локалізованим, локально-регіонарним або поширеним захворюванням.
|
|
Вибір виду психологічного лікування хворих з поширеним раком молочної залози повинен засновуватися на перевагах хворих.
|
6.4.2. індивідуальні втручання
Індивідуальні психологічні втручання, які мають психо-освітній або когнітивно-поведінковий акцент, призводять до поліпшення настрою, подоланню проблем і психологічних порушень186-189. Вони також мають потенціал для поліпшення конкретних побічних ефектів цитотоксичної хіміотерапії190-191. Рішення проблем, підходи ”крок за кроком“ до психосоціальної підтримки можуть зменшити психологічні проблеми у молодих жінок з раком молочної залози і можуть відіграти певну роль у зменшенні потреб, про які не повідомляється. Ці наслідки не є стійкими після завершення втручання192. забезпечення комп'ютерами та певний рівнень підготовки може надати хворим інформацію та довіру, але, схоже, не може вплинути на якість життя в цілому. Вплив на довіру і знання короткотривалий.193 Користь від комп'ютерної підтримки порівняно з більш звичайними засобами підтримки лише мінімальна194. Там, де була спроба телефонної терапії, вона була прийнятною, але дає мало користі195. Існують дані одного РКВ, що психологічне втручання, яке здійснюється клінічними психологами, призводить до поліпшення результатів у тих, хто бере у ньому участь, у порівнянні з тим же втручанням, яке надавав інший фахівець184.
|
1++ 1+
|
Є мало даних стосовно різних форм терапії та підтримки через різні стандарти і способи втручання, здійснені в дослідженнях 196.
A
|
Когнітивно-поведінкова терапія (у групі або індивідуально в залежності від переваг та наявності) повинна бути запропонована для лікування хворих з тривожно-депресивними розладами.
|
A
|
Комп'ютерні та телефонні заходи не слід рутинно пропонувати пацієнткам.
|
|
Психологічні втручання повинні здійснюватися відповідно до ухвалених протоколів і процедур, що використовуються у дослідженнях, які повідомляли в літературі про користь і в консультаціях з місцевими фахівцями психологічних послуг.
|
Коментар робочої групи: Наведена доказова база свідчить про необхідність корекції психологічних проблем жінок, особливо під час та протягом першого року після встановлення діагнозу «рак молочної залози». В Україні потреби онкологічних хворих в консультаціях психологів та допомозі психіатрів задовольняються досить обмежено. В деяких онкодиспенсерах вже запроваджені посади медичних психологів або психотерапевтів. Зокрема, Наказом МОЗ України №33 від 23.02.2000 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» затверджено посаду лікаря-психотерапевта в онкологічних диспансерах.
6.5. методи СПІЛКУВАННЯ
Ефективне спілкування з хворими на рак молочної залози є наріжним каменем ефективної практики. Переваги і здатність впоратися з проблемою, інформованість хворих різні, і розбіжності між необхідністю і фактичною передачею інформації можуть призвести до психосоціальних проблем197.
Допомога хворій зробити вибір лікування приносить користь щодо психологічних проблем198. комунікація зростає при наданні аудіозаписів консультацій, які містять інформацію про діагностику, лікування або прогноз, чи бюлетенів контрольного спостереження199. Не всі жінки хочуть приймати рішення200. Дотримання письмового розпорядку на консультаціях значно покращує досвід хворих на рак молочної залози201. Ретельно підготовлені бюлетені допомагають отримати задоволення при амбулаторних візитах202. Засоби, які допомагають в прийнятті рішень щодо хіміотерапії, розширюють знання і задоволеність хворих203.
|
1++ 1+
|
Навчання комунікативним навичкам, яке здійснюється фахівцями, призводить до очевидного поліпшення поведінки спілкування з боку старших клініцистів204.
|
1++
|
A
|
Жінкам з раком молочної залози слід запропонувати аудіокасети або резюме важливих консультацій.
|
A
|
Клінічні зустрічі з жінками, хворими на рак молочної залози, повинні полегшувати хворим вибір лікування (якщо пацієнти хочуть брати участь у процесі прийняття рішень).
|
A
|
Письмовий план, листи з рекомендаціями і засоби для прийняття рішень мають бути використані для поліпшення зв'язків з хворими на рак молочної залози.
|
A
|
Лікарів слід заохочувати брати участь у навчанні спілкуванню.
|
|
Комунікаційні програми професійної підготовки повинні впроваджуватися у відповідності з емпірично валідними протоколами, гарантуючи, що увага приділяється передачі і підтримці нової поведінки в спілкуванні в клінічних умовах.
|
7. СПОСТЕРЕЖЕННЯ
ESMO 2013
|
Цілями спостереження є виявлення ранніх локальних рецидив або раку другої молочної залози, оцінка і лікування ускладнень терапії (таких як симптоми менопаузи, остеопорозу та іншого раку), щоб мотивувати пацієнтів продовжувати ГT і надавати психологічну підтримку та інформацію для повернення до нормального життя після раку молочної залози.
Десятирічна виживаність пацієнток з раком молочної залози складає понад 70% у більшості Європейських регіонів з 89% виживаністю для локального і 62% для реґіонарного захворювання [108]. Щорічна небезпека рецидиву найвища в другий рік після постановки діагнозу, але залишається на рівні 2%-5% в роки 5-20; пацієнтки з захворюванням з ураженням лімфовузлів мають вищий щорічний ризик рецидиву, ніж пацієнтки з раком з негативними лімфатичними вузлами. У перші роки ризик рецидиву вищий у пацієнток з EР-негативним раком, але після ~ 5-8 років після встановлення діагнозу щорічний ризик рецидиву падає нижче ризику ЕР-позитивних пухлин [III, B] [109]. Рецидив раку молочної залози може статися навіть через > 20 років після первинного діагнозу, особливо у хворих з EР/PgR-позитивним захворюванням.
Незважаючи на те, що не існує ніяких даних рандомізованих випробувань на підтримку будь-якої конкретної послідовності або протоколу, балансу потреб пацієнток і витрат на спостереження, ми рекомендуємо регулярно відвідувати лікаря кожен 3-4 місяців протягом перших 2 років, кожні 6 місяців після 3-5 років, потім щорічно [В, А]. Кожне відвідування повинно включати ретельний збір анамнезу, симптомів і фізикальне обстеження. Іпсилатеральна (після операції з приводу РМЗ) і контралатеральна маммографія рекомендується кожні 1-2 роки [II, A]. МРТ молочної залози може бути показана у молодих пацієнток, особливо у випадку ущільнення тканин молочної залози і генетичної або сімейної схильності [III, B]. Немає даних, які вказують, що інші лабораторні тести чи методи візуалізації (наприклад, аналіз крові, біохімія, рентгенографія грудної клітки, сканування кісток, УЗД печінки, КТ або будь-які пухлинні маркери, такі як CA15-3 або РEA) корисні у поліпшенні виживаності безсимптомних пацієнток [I, A]. Проте, рутинні аналізи крові, як правило, показані у для спостереження пацієнток на ГT через можливі побічні ефекти цих препаратів, а саме в ліпідний профіль [В, А]. Для пацієнтів на тамоксифені рекомендується щорічний огляд досвідченим гінекологом [В, А]. Для пацієнтів на ІА рекомендується регулярна оцінка щільності кісток [I, A].
|
Коментар робочої групи: В Україні функціонує система диспансеризації онкологічних хворих, що здійснюється спеціалізованими закладами — обласними онкологічними диспансерами.
7.1. ПОЛІПШЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Подальше спостереження за хворою на рак молочної залози після їх первинного лікування є важливим аспектом надання допомоги. Традиційно таке спостереження здійснюється в лікарнях командами з раку молочної залози.
Подальше спостереження багатогранне і відповідає цілій низці цілей, а саме:
▪ надає пацієнтам підтримку та консультації;
▪ виявляє потенційно виліковні локальні рецидиви як у молочній залозі, яку лікували, так і в протилежній;
▪ надає допомогу пацієнткам, у яких розвиваються метастази;
▪ надає точні дані щодо захворюваності та результатів.
Є дуже мало даних, які стосуються результатів досліджень ефективності довготривалого спостереження або оптимальних режимів контрольного спостереження.88 Один систематичний огляд РКВ показав, що регулярне спостереження в лікарні не є більш корисним ніж спостереження, яке здійснює лікар загальної практики205. Цей огляд вивчав стратегії спостереження за жінками з ранніми стадіями раку молочної залози і відзначив одне РКВ, яке включало 296 жінок і порівнювало подальше контрольне спостереження у стаціонарі зі спостереженням лікарем загальної практики і не виявило значних відмінностей у часі виявлення рецидивів і якості життя хворих206. Інше РКВ за участю 196 жінок порівнювало плановий контроль, обмежений часом проведення маммографії, не виявило суттєвих відмінностей при проміжному використанні телефону та частоті консультацій лікаря загальної практики207.
|
1+
4
|
ESMO 2013
|
На додаток до адекватної місцевої і системної терапії, епідеміологічні докази вказують на фактори способу життя, що впливають на прогноз у пацієнток з раком молочної залози: регулярні фізичні вправи забезпечують функціональні та психологічні переваги [II, B], можливо, знижують ризик рецидиву і повинні рекомендуватися усім відповідним пацієнтам після лікування раку молочної залози [II, B] [110]. Збільшення ваги і ожиріння, швидше за все, негативно впливають на прогноз раку молочної залози [111]; консультування з питань харчування повинні бути рекомендовані як частина медичної допомоги усім пацієнткам, які страждають на ожиріння [III, B]. Використання замісної гормональної терапії (ЗГТ) збільшує ризик рецидиву і його не слід заохочувати [I, A].
Пацієнтки повинні мати необмежений доступ до спеціалізованих реабілітаційних центрів та послуг, щоб зменшити фізичні, психологічні й соціальні наслідки лікування раку молочної залози. Основні цілі фізіотерапії повинні включати профілактику та лікування лімфодеми, забезпечуючи повний діапазон рухів рука і плеча і профілактику та корекцію поступальних дефектів в результаті мастектомії. Немає ніяких даних, що вказують на те, що будь-який тип фізіотерапії може збільшити ризик рецидиву, отже, пацієнтки не повинні відмовлятися від таких реабілітаційних центрів, якщо вони показані.
Неясно, чи жінкам, які зазнали видалення пахвових лімфовузлів, слід рекомендувати уникати катетеризації, кровопускання і моніторингу артеріального тиску в іпсілатеральній руці [V, D]. Негайний початок лікування антибіотиками потенційно інфікованих ран на іпсилатеральній руці рекомендується, зокрема, після видалення пахвових лімфатичних вузлів.
|
7.1.1. пацієнти без рецидивів
Поліпшення виживаності призвело до того, що тисячі жінок, які завершили первинне лікування і знаходяться у безрецидивному періоді, повинні знаходитися під довготривалим спостереженням. стало проблемою визначити ефективні стратегії подальшого спостереження. Існують різні способи забезпечення спостереження, включаючи спостереження за ініціативою пацієнтки208, спостереження лікарем загальної практики та медсестрою88. Дані для визначення частоти подальшого контролю досить обмежені і практика контрольного спостереження не завжди послідовна.
|
1+
4
|
Виявлення місцевого рецидиву
Клінічне обстеження є найкращим методом для виявлення рецидиву в стінці грудної порожнини або пахві209.
|
2+
|
виявлення рецидиву в молочній залозі, яку лікували, і нової первинної пухлині у контралатеральній молочній залозі
Рецидиви в молочній залозі, яку лікували, виявляються клінічно або маммографічно. Маммографія є золотим стандартом для виявлення раку210, але ніяких даних про оптимальну частоту цієї процедури у жінок після лікування, немає. Сучасна практика пропонує від одного до двох разів на рік протягом перших 5 років.
|
3
|
С
|
Маммографія повинна застосовуватися для виявлення рецидивів у пацієнток, які пройшли попереднє лікування раку молочної залози.
|
7.1.2. ХВОРІ з РЕЦИДИВАМИ
Немає даних про частоту контрольного спостереження за хворими з рецидивами. Воно має здійснюватися за необхідністю. Участь команди з паліативної допомоги на даному етапі важлива і має забезпечити хворих оптимальним лікуванням.
7.2. виявлення хворих з метастатичним захворюванням
7.2.1 ВИЯВЛЕННЯ дистальних метастазів
Дистальні метастази можуть з’явитися в будь-який час і не обов'язково при рутинному контрольному огляді в клініці. Хворі повинні зв'язатися з медсестрою з молочної залози, місцевим лікарем загальної практики або членом команди первинної допомоги, якщо вони стурбовані симптомами. Існують докази, що проведення діагностичних обстежень, таких як рентген, аналізи крові та сканування у цієї групи жінок не впливає на виживаність205-209-210.
|
1+
2+
3
|
Достарыңызбен бөлісу: |
