Регіональні інноваційні програми

Наступні два підрозділи пропонують відрізняти два типи показників, які є загально усталеними, для моніторингу та досягнення цілей стратегій ДТРІ. Більше того, для кожного типу показників пропонуються приклади успішних показників, які використовуються не лише для моніторингу та з’ясування успішності досягнення цілей політики, а також для перевірки на міжнародному та міжрегіональному рівнях ефективності такої політики.

Контекстні показники застосовуються до всієї території, населення чи певних категорій населення. І навпаки, контекстний показник не застосовується до імплементації програми та її ефективності. Він завжди застосовується до всієї правомірної території, не розподіляючи її на райони, які приймали участь в проекті і ті, на які його дія не поширювалась. Іншими словами, контекстні показники стосуються функціонування регіональної інноваційної системи (РІС) та всіх політичних стратегій, які на неї впливають – регіональних чи національних.

Контекстні показники не повинні бути окремими для кожного регіону, скоріш вони повинні бути міжнародними за обсягом дії. Тож, політики будуть здатні застосувати успішні політичні заходи (наприклад, заходи та стратегії в галузі ДТРІ), ефективність яких було доведено в інших регіонах. Такий підхід було застосовано в ЄС при складанні Європейської Регіональної Інноваційної Таблиці показників, в якій подано порівняльну оцінку інноваційного потенціалу регіонів NUTS 2 ЄС та Норвегії.

Підґрунтя розвитку та моніторингу такої системи наступне: «Оскільки регіональний рівень є важливим для економічного розвитку та розробки і впровадження інноваційної стратегії, є важливим мати показники для порівняння та визначення інноваційного вдосконалення на регіональному рівні. Такі докази є важливими для поінформування політичних пріоритетів та для моніторингу наявних тенденцій» (Холландерс, Taрантолла & Лоцький, 2009).

Регіональна інноваційна таблиця застосовує ту ж саму методологію, яка використовується на національному рівні у Європейській інноваційній таблиці (ЄІТ) результатів та використовує 16 із 29 показників, використаних у ЄІТ для 201 регіону у ЄС 27 та Норвегії. Причина залучення меншої кількості індикаторів у Регіональній інноваційній таблиці полягає у тому, що дані, які є доступними на регіональному рівні, є значно меншими за обсягом, ніж ті, що доступні на національному рівні.

Система 16 показників, яка використовується у таблиці даних, поділена на три групи/ цілі/ виконавці/ види діяльності фірм/результати. Розділ «Засоби впровадження» включає основні рушійні сили інновацій, які не пов’язані з підприємствами, такі як витрати на дослідження і розробки з держбюджету у відсотках ВВП. З іншого боку, розділ «Види діяльності фірм» включає інноваційні заходи, які здійснюють фірми, такі як їхні витрати на дослідження і розробки у вигляді відсотків від ВВП. На кінець, третій розділ показників, «Результати» стосується результатів інноваційної діяльності фірм, таких як продажі товарів, що є новими на ринку - у перерахуванні на відсотки від загального обігу коштів фірм. Наступна таблиця представляє детальну інформацію щодо визначень і джерел даних по цих 16 показниках.

Використовуючи програмні показники, провадять моніторинг та оцінюють, наскільки можливими є прямі та непрямі впливи на впровадження програм. В рамковій програмі з моніторингу та оцінки програмні показники застосовуються задля того, щоб виявити рівень успішності програми, яку запроваджено.

Показники продукції представляють продукти діяльності бенефіціаріїв, тобто, те, що було створено в обмін на державне фінансування. Продукти діяльності належать до відповідальності бенефіціаріїв, які повинні звітувати щодо них через відповідну схему моніторингу, яку встановлюють для кожної програми. Приклади продукції можуть полягати у кількості осіб, які пройшли тренування, відсотках розбудови інфраструктури та інш.

Показники результатів представляють термінові переваги програм для бенефіціаріїв, наприклад, зниження витрат, використання нових виробничих потужностей, встановлених профінансованою фірмою, кількість кваліфікованого персоналу, який було прийнято на роботу, та інш. Більше того, вплив показників представляє наслідки поза їх прямим та безпосереднім зв’язком з бенефіціаріями, наприклад, кількість стабільних робочих місць, створених на довгий термін, підвищення обсягів продажів/отриманих прибутків завдяки виробництву нових інноваційних продуктів через відповідне виробництво нових інноваційних продуктів, збільшення експорту та ін. Більше того, два важливих виміри будь-якого процесу оцінки є результативність та ефективність програми, які вимірюються відповідними показниками. Однак, показники ефективності вимірюють, що досягнуто, і порівнюють з тим, що очікувалось. Показник ефективності може бути таким чином розрахований через розподіл двох оцінок того ж самого результату: (1) показник результатів чи показник впливу, який можливо обчислити, виходячи з отриманих даних, та (2) досягнення цілей, які було встановлено з самого початку.

На відміну від цього, показники результативності обчислюються через співвідношення результатів і ресурсів, які були залучені. Показник результативності – це є співвідношення двох показників: розрахунку досягнутих результатів, розподілених на ресурси, мобілізовані для реалізації. Розрахунок ефективності може базуватись на показниках продукції, результатів чи впливу. Прикладом може бути вартість кілометру побудованого автомобільного шляху (наприклад, 5, 10 чи 1000 Євро на один кілометр).

Інша сфера спільної політики, на яку спрямовано велику кількість подібних заходів по всіх країнах ЄС, стосується підвищення кваліфікації людських ресурсів. Більшість цих програм спрямовані на модернізацію та адаптацію національних чи регіональних освітніх систем для того, щоб забезпечити краще тренування та підвищити здатність осіб до праці. Тренувальні програми можуть провадитись в багатьох формах: базисне тренування на початку кар’єри, поновлення чи набуття навичок на протязі робочого стажу, академічна чи професійна освіта, та інш.

На кінець, третій приклад програмних показників, який надано нижче, стосується сприяння та державної підтримки створення нових бізнес-структур через підвищення кваліфікаційного рівня потенційних підприємців у офісах «one stop shop» та пряме фінансування.