Салата сергій Анатолійович
Головна будівля обсерваторії
жүктеу/скачать 8.41 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 4.3.2. Професорський флігель
- 4.3.3. Лабораторно-житловий корпус
4.3.1. Головна будівля обсерваторії Пункт 1. З відкриттям КАО Головна будівля була єдиною спорудою Обсерваторії, тому з 1845 р. називалась будівлею Астрономічної обсерваторії Університету Св. Володимира в Києві. Після закриття та реорганізації університету називалась будівлею Київської Астрономічної обсерваторії (1918–1933), будівлею АО Київського державного університету (1933–1952). З появою Лабораторно-житлового корпусу отримала назву Головної будівлі АО КДУ і, нарешті, після отримання статусу національного Київським університетом – Головна будівля АО КНУТШ у 1994 р. Пункт 2. Протягом 1845–1860 рр. Головна будівля КАО використовувалась для навчання студентів, роботи співробітників та проведення спостережень. З 1860 р., після перенесення куполу рефрактора на землю, спостережна функція будівлі відпала. З 1870 р., після часткової реконструкції АО, другий поверх було перетворено у квартиру астронома-спостерігача. Цю функцію будівля виконувала до введення в дію Лабораторно-житлового корпусу у 1952 р. Крім того, до того ж часу в будівлі розміщувалась бібліотека КАО. У період 1948–1952 рр. в одному з приміщень будівлі на першому поверсі щовечора функціонував Перший Київськиї планетарій. З 1923 р. до сьогодні приміщення першого поверху, а згодом і другого використовувались для експозиційної та лекційно-просвітницької роботи. Пункт 3. Пам’ятка «Головна будівля КАО» протягом свого існування не змінювала головного свого призначення – науково-навчальної установи АО. Пункт 4. Будівля є зразком архітектури спеціального призначення, унікальним за своїм авторством і розробкою. У той же час вона розкриває певні тенденції тогочасного стилю будівництва АО (симетричність, зорієнтованість та ін.). Пункт 5. Пам’ятка є автентичною, за 170 р. були втрачені лише деякі елементи з потреб раціональності та функціональності – будівля до сьогодні використовується за первинним призначенням. Пункт 6. На жаль, свою первинну цілісність будівля втратила ще під час першої реконструкції у 1860-х роках після перенесення куполу рефрактора. З того часу були розібрані західний флігель, східний меридіанний павільйон, розібрано дерев’яні галереї. Декілька разів зводились і розбирались внутрішні перегородки, мінявся на 180̊ центральний вхід. Пункти 7, 8, 9. У 1833 р., до офіційного відкриття університету в Києві, було оголошено конкурс «для складання планів і фасадів, передбачених до спорудження в Києві будівлі для університету Св. Володимира …» [28, с. 15]. У конкурсі взяли участь кілька відомих архітекторів Петербурзької Академії мистецтв: В. Беретті, О. Брюллов, К. Тон [31, с. 40]. Найкращим було визнано проект В. І. Беретті, у відповідності до якого і розпочалось будівництво університету у 1837 р. [2, с. 50]. Вікентій Іванович Беретті (1781–1842) – архітектор-художник. Народився в Італії в сім’ї професора механіки Іоанна Беретті. Представник класичної архітектурної школи [32, с. 12]. У період з 1798 по 1804 рр. проходив навчання у Петербурзькій Академії мистецтв. 1 вересня 1804 р. за проект казарм для кінного полку отримав 2-гу золоту медаль зі шпагою й атестат художника 1-го ступеня [33]. Через п’ять років у 1809 р. за поданий проект кадетського корпусу Академія мистецтв обрала В. І. Беретті академіком. Після закінчення Академії з 1804 р. і до переїзду до Києва працював у Петербурзі під керівництвом Тома-де-Томона на спорудженні будинку Біржі. За проектами В. Беретті у Петербурзі та на його околицях зведені кілька десятків будинків і споруд найрізноманітніших типів і призначення. Крім того, у Петербурзі В. І. Беретті були складені численні проекти для споруд практичного і символічного призначення [31, с. 39–40]. У зв’язку із проектуванням та будівництвом Київського університету В. І. Беретті у 1835 р. переїхав до Києва. Майстри класицизму, в яких проходив навчання Беретті, не уявляли свої споруди ізольовано, без урахування міського ансамблю. Ось чому проектування університету, а також інших споруд він розумів як значне містобудівне завдання, пов’язуючи будівлю з навколишнім архітектурним ландшафтом та реконструкцією Старого міста [34, с. 16; 35, с. 14; 36, с. 6]. Через об’єктивні причини, пов’язані, в першу чергу, з фінансуванням, спорудження обсерваторії переносилось на певний термін. Проект будівництва постійної обсерваторії зазнав численних істотних змін у процесі вибору місця спорудження та безпосереднього планування будівництва установи [37, с. 84]. У зв’язку з тим, що з початку створення планів будівництва до проектування астрономічної обсерваторії не було залучено астронома-спеціаліста, початкові варіанти архітектора В. І. Беретті мали на меті швидше прикрасити головну будівлю університету [2, с. 51]. Автор проекту університету первісно запланував розміщення обсерваторії навпроти головного корпусу університету, по його центральній осі у вигляді «монумента Св. Володимиру». Але, відмовившись від цього задуму, В. І. Беретті планував розмістити обсерваторію у круглій башті головної споруди університету [38, с. 265]. Перші проекти обсерваторії не давали можливості у повній мірі враховувати призначення установи, її специфіку і завдання. Лише з приходом до університету астронома В. Ф. Федорова було враховано всі ці елементи. Відразу ж після приїзду до Києва професор В. Ф. Федоров звернувся до Ради університету з детальним описом потреб обсерваторії як наукового закладу. Зокрема, він навів ряд переконливих аргументів, виступивши проти будівництва обсерваторії в головному корпусі університету. Рада університету, детально розглянувши обґрунтоване подання В. Ф. Федорова, вирішила побудувати обсерваторію на окремій ділянці і доручила професору вибрати для неї придатне місце [2, с. 51–52]. За основу вимог до вибору місця було взято опис тодішнього директора Петербурзької академічної обсерваторії А. Гришова «Уявлення про спорудження тутешньої імператорської обсерваторії» 1753 р. [39]. У праці зазначалось про необхідність створення умов щодо запобігання коливанням обсерваторії; пропозиції, як уникнути коливань точних вимірювальних приладів; поради щодо влаштування вузьких вікон-люків у головній залі обсерваторії; рекомендації щодо орієнтації обсерваторії на місцевості, а також проаналізувати, на якому ґрунті потрібно будувати споруди і т. ін. Схожі вимоги і рекомендації були виконані під час спорудження Пулковської обсерваторії у 1839 р. Дотримувався їх і В. Ф. Федоров у процесі обрання місця будівництва Київської астрономічної обсерваторії. Крім того, він врахував і комплекс факторів, які визначають прозорість атмосфери, ймовірність ясного неба, якість зоряних зображень – так званий астроклімат місцевості, визначення якого передувало остаточному вибору. При цьому мав враховуватись і складний київський рельєф з його різноманітністю [40; 41, с. 99]. Спочатку місцем будівництва обсерваторії В. Ф. Федоровим було обрано круте узбережжя Дніпра. Але у зв’язку із, як згодом виявилось, присутністю значної кількості ґрунтових вод, що зменшує стійкість ґрунту, від цього варіанту відмовились [2, с. 53]. У травні 1838 р. в записці до Будівельного комітету В. Ф. Федоров повідомив: «честь имею довести до сведения Строительного комитета, что удобных мест для построения астрономической обсерватории найдено мною два. Одно лежит на западном берегу долины, по которой течет речка Лебедевка и находится на мысу, примыкающему с юга к дороге, ведущей к монастырской роще. Оно принадлежит какому-то монастырю. Другое, принадлежащее городу, находится на западном бастионе древнего укрепления Киева, недалеко от Житомирской заставы» [154, арк. 15]. Далі вибір місця залежав від можливостей придбання ділянки. Хоча В. І. Беретті і В. Ф. Федоров обрали перший варіант, перші проекти та кошторис прив’язувались до даної місцевості [27, с. 7], але у зв’язку із проблемами, пов’язаними із передачею землі у власність університету, від першого варіанту довелось відмовитись. За пропозицією Київського генерал-губернатора остаточно був обраний другий варіант – на Кудрявці, за фортечним валом ХVІІІ ст. [2, с. 55–56; 27, с. 7; 32, с. 11; 38, с. 267]. Кудрявець – історична місцевість, являє собою західний схил Старокиївського узгір’я і відома з часів Київської Русі як «Копирів кінець». Вперше про нього згадується в давньоруських літописах в 1121 р. У 1240 р., після розгрому Києва ордами хана Батия, Копирів кінець був спустошений. У середньовічну епоху хоча осередки життя тут і відновились на схилах балок та ярів, але вони не мали регулярного характеру [38, с. 267; 42, с. 207; 187; 188, с. 315–316, 337]. З ХVII–XVIII ст. історичну місцевість почали називати Кудрявцем. Його територія здавна мала воєнно-стратегічне значення. Так, у ХVІІІ ст. це спонукало до зведення тут оборонних споруд – «мініхових» валів, названих так за ім’ям керівника будівельних робіт фельдмаршала Б. К. Мініха. Фрагменти валів у добре збереженому вигляді існували аж до другої третини ХІХ ст. Вздовж ліній «мініхового» валу було прокладено початковий відтинок вулиці Воровського. Ще до 1840-х років Кудрявець залишався вільним від будь-яких забудов і практично безлюдним передмістям, що цілком відповідало майбутньому розташуванню астрономічної обсерваторії [38, с. 267]. У жовтні 1839 р. за проханням Будівельного комітету землемір Шмігельський, архітектор В. Беретті та професор В. Федоров оглянули ділянку на Кудрявці і знайшли її повністю придатною для забудови за умови, якщо «срыть часть земляного вала и устроить небольшую часть дороги» [153]. Також відомо, що в листі до Будівельного комітету від 26 вересня 1839 р. Шмігельский зазначав, що місце, яке було обране для будівництва обсерваторії, останні три роки ніким не було зайняте, на ньому не було ніяких споруд і використовувалось воно в якості городів місцевим населенням передмістя Кудрявець [154, арк. 133, 134]. Після визначення місця будівництва обсерваторії архітектор В. І. Беретті розпочав розробку проекту, яка тривала понад два роки. Всього було створено три проекти будівлі. Перший з проектів, поданий наприкінці 1838 р., було відхилено. Доповідна записка В. Ф. Федорова свідчить про численні недоліки проекту. Прийнявши до уваги зауваження, зроблені професором астрономії, Будівельний комітет погодився з ними і доручив архітектору підготувати новий проект [32, с. 13–15]. У червні 1839 р. було закінчено другий проект. Він був прийнятий в університеті, схвалений численними інстанціями. Креслення проекту були ревізовані професором В. Ф. Федоровим, як консультантом та співрозробником проекту. У січні 1840 р. він був поданий для затвердження Миколі I [2, с. 57–58; 28, с. 21; 32, с. 15; 199]. Згідно з цим планом, головна будівля обсерваторії представлена симетричною, Т-подібною з центральним розташуванням башти для рефрактора, приміщень пасажного інструменту та меридіанного кола [32, с. 15]. Одночасно зі складанням другого варіанту проекту у березні-квітні та жовтні 1839 р. були проведені торги на підрядні роботи з будівництва обсерваторії. На участь у перших торгах подали заяви 10 чоловік, у других – 5. У результаті підряд на будівництво отримав Єрмолай Починін – бобруйський купець І-ї гільдії, підряд на планування території – Микола Фадєєв, київський купець ІІІ-ї гільдії [154, арк. 98–113]. Розглянувши поданий на затвердження проект будівлі обсерваторії, імператор Микола І не затвердив його, знайшовши невдалим оформлення фасаду будівлі, і запропонував переробити його [28, с. 21]. Через півроку архітектор подав третій проект, який був дещо спрощений за попередній, виконавши його у двох варіантах – А та Б. Остаточного схвалення дістав варіант Б [28, с. 21]. Після затвердження проекту обсерваторії імператором у вересні 1840 р. плани на її спорудження та відповідні кошториси і робочі креслення були складені помічником В. І. Беретті Леоновим та підписані самим архітектором. Кошторис будівництва обсерваторії склав 26 996 рублів 61 копійку [32, с. 16]. За задумом В. І. Беретті, зі сторони Бульварно-Кудрявської обсерваторія повинна була мати дуже ефектний вигляд – споруда, увінчана баштою, здіймалась на пагорбі з достатньо крутим схилом, утвореним після зносу старого кріпосного валу [27, с. 8]. Будівництво було розпочато після того, як найняті солдати викопали і видалили залишки кріпосного валу. Перед закладанням фундаментів споруд 8 квітня 1842 р. професор В. Ф. Федоров астрономічними спостереженнями визначив напрямок полуденної лінії для місця, на якому має бути побудована обсерваторія університету і позначив вбитими в землю тичками напрямок меридіана і першого вертикала [2, с. 59]. Хоча спорудження обсерваторії і передбачалось загальним планом будівництва Київського університету, фактично воно було розпочато тоді, коли спорудження головного корпусу університету вже наближалось до кінця. В. І. Беретті керував спорудженням обсерваторії тільки на початковому етапі будівельних робіт. Після його несподіваної смерті у 1842 р. керівництво роботами було тимчасово доручено архітекторові Київського навчального округу Григоренку, а після нього – сину В. І. Беретті – Олександру [27, с. 9]. Олександр Вікентійович Беретті (1816–1895) – архітектор-художник. У період 1827–1837 рр. навчався у Петербурзькій Академії мистецтв, з 1840 – її академік. З 1855 р. – професор Київського університету. Після смерті батька взяв на себе керівництво будівництвом незавершених споруд – головного корпусу Київського університету, Інституту шляхетних дівчат та Астрономічної обсерваторії. За його проектами в Києві зведено ряд інших споруд, серед яких Анатомічний театр, Перша та Друга чоловічі гімназії і т. ін. [2, с. 60; 32, с. 16–17]. Проектна діяльність О. В. Беретті яскраво висвітлює риси архітектури пізнього класицизму [31]. Під керівництвом О. В. Беретті до кінця 1843 р. були закінчені всі цегляні та частково штукатурні роботи, збудований дах. Зміна керівництва із спорудження обсерваторії була однією із причин затримки будівництва і виконання всіх видів робіт у визначені терміни. Це вплинуло і на якість роботи. Затримка була також пов’язана із великою завантаженістю В. Ф. Федорова адміністративними обов’язками в університеті (обраний ректором університету у 1843 р.), оскільки він уже не мав можливості приділяти достатньо уваги будівництву обсерваторії і воно здійснювалось без належного контролю зі сторони безпосередньо зацікавленого в ньому астронома-фахівця [27, с. 9]. Обсерваторія була введена в дію на два роки пізніше визначеного терміну. Реалізований проект АО показаний на рис. 1. 
Наприкінці 1844 р. будівництво, в основному, було закінчено. У листі В. Ф. Федорова до керівництва університету читаємо: «В настоящем 1845 г. имеет быть принята в ведение университета св. Владимира выстроенная для оного университета астрономическая обсерватория» [135]. Остаточно будівництво було завершено 9 лютого 1845 р. [2, с. 61]. Але через необхідність виконати підрядчиком деякі доробки, університет доручив екзекутору прийом обсерваторії лише в жовтні того ж року. Із акту прийому обсерваторії, складеного екзекутором до Правління університету 3 грудня 1845 р., видно, що установа була побудована. Пункт 10. Головні зміни будівлі відбулись у 1860 р., коли було перенесено башту рефрактора на землю, і в 1870-х роках, коли були розібрані криті галереї та один з дерев’яних меридіанних павільйонів (східний), а західний зведено на старому фундаменті з цегли. Тоді споруда втратила свою симетричність. Пункт 11. Відомими спорідненими пам’ятками на теренах України до пам’ятки «Головна будівля КАО» є будівля Миколаївської обсерваторії, зведена у 1821 р., та будівля Одеської обсерваторії (1871). Вони були споруджені за оригінальними проектами для астрономічних обсерваторій, кожна має свої індивідуальні особливості і типові характерні ознаки – місця для встановлення інструментів, для роботи і проживання співробітників. Характерною ознакою цих приміщень ХІХ ст. є певний символізм будівлі, вона мала ознаки поваги до науки і зводилась як її «храм». Пункт 12. Сучасний вигляд будівлі зберіг її основні риси та стиль. Споруда цегляна, побудована у формах пізнього класицизму. Строго орієнтована за напрямками схід-захід та південь-північ. Складається з прямокутного в плані двохповерхового об’єму розміром 18 х 15 м та приєднаного до нього восьмигранного об’єму з південної сторони розміром приблизно 10 х 10 м з довжинами ребер 4,3 м. Має 2 входи: сучасний основний з північної сторони, який веде до сходів, та в минулому – парадний з південної сторони, над яким розміщено балкон ІІ поверху. Фасади розчинено лопатками і поясками, пофарбовано у жовтий та білий кольори. Пункт 13. Інтер’єри великої та малої зали першого поверху яскраво та найкраще передають задум архітектора. Вхідні двері до вестибюлю, до великої та малої зали, а також вихідні двері з малої зали поставлені по лінії головного меридіана. У великій залі, протилежна від входу стіна, розбита на три складові частини трьома великими круглими арками на легких пілястрах. У центральну арку вбудовано двері, а по боках – дві великі півциркулярні в плані та в перетині глибокі ніші, в яких півсферу склепіння відбито від гнутої стіни лише смужкою карниза. Мала зала є основою восьмигранної вежі. Дві протилежні грані заглиблені нішами під двері, чотири грані, не пов’язані з дверима, заглиблені нішами під вікна, ще дві грані, які межують з великою залою, мають ніші декоративного призначення. Вікна в малій залі мають круглий верх та лучкові склепіння над ними. Такі ж склепіння знаходяться над дверима та декоративними нішами, і всі вони мають напрямок до центра сферичної стелі, ледве помітно переплетеної лініями граней, що сходяться в самому центрі над головою [37, с. 90–91]. Остаточний варіант будинку було оформлено у нових стильових формах із незначними переробками планувальної структури. Для фасадів була обрана стилістика класицизму. Проект передбачав симетричну композицію, що складалася з головного будинку та двох одноповерхових флігелів, з’єднаних з головною будівлею критими галереями. Центром композиції є двоповерховий цегляний корпус, увінчаний куполом баштою для рефрактора. Із заходу і сходу до головної будівлі прилягають два павільйони для інструментів, далі розміщені криті галереї, що ведуть до одноповерхових флігелів. Східний призначався для квартири директора, західний передбачалось використовувати для господарчих цілей. Саме цей варіант проекту і був прийнятий до виконання [28, с. 21; 32, с. 15–16; 43]. Пункт 14. У відповідності до договору на будівництво підрядник зобов’язувався: «Построить Астрономическую обсерваторию из кирпича с деревянными к оной с обеих сторон пристройками и деревянными переходами к двум деревянным флигелям … Все работы … окончить в два года, считая … с 20 декабря 1841 года следующим образом: в 1842 году произвести всю работу в черне, а к 1843 году в отделке» [32, с. 16]. Пункт 15. У 2013–2014 рр. КНУТШ провів ремонтні роботи Головної будівлі АО. Відновлено фасад та виконано малярні роботи І та ІІ поверхів. Замінено покриття даху, всі вікна зі збереженням їхньої форми, вхідні вуличні двері та двері на балкон. Пункти 16, 17. (Див. Розділ І). Практично у всіх публікаціях, в яких описується історія КАО, присутній більший або менший опис Головної будівлі, особливо це стосується робіт І та ІІІ періодів. Пункти 19, 20, 21, 22. За весь час використання будівлі з 1845 р. умови та якість використання практично не змінювались. Наукові і технічні задачі використання будівлі поступово змінювались. На початку ХХ ст. з’явилась електрична мережа, згодом – телефонна, телеграфна у 1960-х–1980 рр. – телетайпний зв’язок, з 2000 р. – інтернет-зв’язок. Пічне опалення у 1940-1952 рр. було замінено центральним паровим. З 1949 по 2013 р. у будівлі працював водопровід. Пункт 24. Загальна вартість будівництва КАО після закінчення всіх видів робіт склала 27 737 карбованців сріблом [32, с. 18]. Для порівняння, згідно з тодішніми публікаціями оголошень, десятину землі в Приазов’ї можна було придбати за 2 крб. 50 коп. сріблом, річна передплата газети «Чернігівський листок» обходилась у 2 крб. За 6 крб. на місяць в Києві можна було винайняти житло з повним пансіоном (сніданок, обід та вечеря, прислуга, прання білизни та лазня) [2]. Пункт 25. Головна будівля є пам’яткою, яка розкриває творчу діяльність архітекторів, що створювали її, науковців та інженерів, що працювали в ній. Зокрема, такі відомі астрономи як В. Ф. Федоров, А. П. Шидловський, М. Ф. Хандриков, В. І. Фабриціус, Р. П. Фогель, С. Д. Чорний, С. К. Всехсвятський, О. Ф. Богородський, М. А. Чернега, П. Р. Романчук та інші результатами своїх наукових праць теоретичного і практичного характеру, виконаними у стінах головної будівлі обсерваторії, сприяли подальшому розвитку наукової думки вітчизняної астрономії. Ними проведена велика робота з дослідження небесних об’єктів, створення зоряних каталогів і т. ін. Такий вагомий історичний контекст надає будівлі особливого значення. Пункт 27. Оригінальна у своєму проектуванні будівля за своїм стилем у первинному виконанні нагадувала зведені раніше АО Дерптського університету (1810 р.), Берлінського університету (1836) та ін. Основною ознакою подібних будівель обсерваторій цього періоду була симетрична форма споруд, певна орієнтація відносно меридіану (напрямок південь – північ), башта з куполом телескопу на даху [200]. Пункт 28. Пам’ятка, не будучи офіційно визнаною, ще у 1920-х роках набула певних ознак музеєфікації. Розгорнута в той час екскурсійна робота обов’язково включала огляд будівлі з розповіддю про історію її спорудження. У подальшому до історії додавались все нові і нові епізоди, а з 2007 р. в її стінах офіційно функціонує Астрономічний музей КАО. Пункт 29. Пам’ятка визнана як об’єкт історії, містобудування і архітектури, одночасно є і яскравим зразком історії науки і техніки. Пункт 31. Загальний вигляд Головної будівлі представлений на рис. 2. 
Пункт 35. Умови зберігання пам’ятки ускладнені тим фактом, що споруда є частиною діючої наукової установи і деякі сучасні необхідності частково руйнують її цілісність. Так за вимог енергозбереження були замінені автентичні вікна і двері та інше. Пункт 36. Загрозою існування пам’ятки є неоформлений Охоронний договір, який би регулював норми використання об’єкту культурної спадщини. 4.3.2. Професорський флігель Споруда розташована на схід від головної будівлі Астрономічної обсерваторії Київського університету в напрямку північ-південь на території її історичної садиби на Обсерваторній гірці. За первинним призначенням споруда використовується до сьогодні. Але спочатку всю будівлю займала одна квартира професора астрономії, звідси і назва. З розширенням штату співробітників КАО в будівлі додавались квартири шляхом перепланування внутрішньої площі, в період 1933–1952 деякі квартири були комунальними. У первинному виконанні Професорський флігель був частиною Головної будівлі. Був споруджений у 1842 р. за проектом архітектора В. І. Беретті. Спочатку будівля була дерев’яна і з’єднувалась з дерев’яним спостережним павільйоном пасажного інструменту і далі – з головною будівлею – дерев’яним коридором-галереєю, який розібрали у 1860-х рр. Остання перебудова відбулась у 1945–1950 рр. У цей період для зручності були зроблені додаткові входи, зовнішні стіни обкладено цеглою. Протягом часу існування будівлі в одній з квартир, в період 1980–1989 рр., знаходилась бібліотека Всесоюзного Астрономо-Геодезичного Товариства. Сьогодні пам’ятка «Професорський флігель» – одноповерхова будівля, розділена на п’ять житлових квартир та одне приміщення Астрономічного Музею при АО КНУТШ. Загальний вигляд Професорського флігеля представлений на рис. 3. 
Споруда є унікальною як частина рідкісного в забудові міста функціонального комплексу. Вона є прикладом спеціально спорудженої для науково-навчальної установи будівлею ХІХ ст. У переліку об’єктів культурної спадщини лише Шевченківського району м. Києва станом на 01.01.2015 зареєстровано 33 флігеля, переважно, всі вони житлові і зведені наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. [201]. Професорський флігель КАО є найстаршим з них. Споруда має площу забудови 322 м2 та висоту поверху 3,64 м, будівельна кубатура складає 1154 м3. Загальна площа приміщень – 295 м2, перекриття горішні – дерев’яні балки з накатом та підшивкою. Покрівля черепична – 322 м2 (покрита у 2014 р. під час ремонту всього комплексу), до того була шиферна. Споруда має централізоване парове опалення, каналізацію та водопостачання, збереглося п’ять кахляних печей, які є витворами мистецтва. У професорському флігелі проживали перші київські астрономи, професори Університету Св. Володимира: ректор Університету у 1843–1847 рр. В. Ф. Федоров (1802–1855), учасник вимірювань Дуги Струве А. П. Шидловський (1818–1892), засновник школи теоретичної астрономії М. Ф. Хандриков (1837–1915), перший київський астрофізик Р. П. Фогель (1859–1920) та директори обсерваторії радянського періоду, професори: розробник оригінальних методів визначення орбіт планет і комет С. Д. Чорний (1874–1956), засновник відомої української наукової школи в галузі дослідження активних процесів у Сонячній системі та організатор створення Київського планетарію С. К. Всехсвятський (1905–1984), спеціаліст у галузі небесної механіки та знавець історії математики Ю. Д. Соколов (1896–1971), визнаний експерт із загальної теорії відносності та її астрономічними застосуваннями, а також фахівець з питань історії науки О. Ф. Богородський (1907–1984), директор Головної Астрономічної обсерваторії АН УРСР, член-кореспондент АН, відомий у світі дослідник Місяця А. О. Яковкін (1887–1974) та інші визнані спеціалісти в галузі астрономії. Подібні житлові флігелі розміщувались у більшості європейських обсерваторій, які мали свої садиби. У ХІХ – початку ХХ ст. обсерваторії, переважно, споруджувались як комплекси: будівля для роботи співробітників та занять зі студентами, будівля для інструментів і будівля для житла астрономів. У більшості збережених комплексів флігелі сьогодні вже не використовуються за первинним призначенням, а виконують роль музейних експозицій. 4.3.3. Лабораторно-житловий корпус Житлово-адміністративний об’єкт розташований з півночі від пам’ятки «Головна будівля КАО» на території її історичної садиби – на Обсерваторній гірці. У 1944 р., після повернення обсерваторії з евакуації зі Свердловська, штат обсерваторії значно збільшився. До її складу ще у Свердловську приєдналися випускники і деякі викладачі Свердловського університету. Але житло для нових працівників обсерваторії Київський університет на той час надати не міг у зв’язку із скрутним повоєнним становищем, тому було прийнято рішення будувати своїми силами нове приміщення для роботи та житла. Лабораторно-житловий корпус – унікальна за своїм призначенням споруда. Вона одночасно призначена і для роботи співробітників, і для їх проживання. Специфіка астрономічних досліджень вимагає частих нічних спостережень, які за несприятливих погодних умов накладають певні складнощі у проведенні робіт, і проживання поблизу місця спостереження сприяє успішному їх виконанню. У цій будівлі з 1950-х років до сьогодні розміщується бібліотека КАО, частину приміщень займала у 1952–1973 рр. кафедра астрономії фізичного факультету університету, яку закінчили визнані фахівці в галузі астрономії вітчизняних та закордонних обсерваторій. Ескізний проект лабораторного корпусу з житловим будинком був виконаний у 1946 р. архітектором М. Клековкіним при активній участі директора обсерваторії, професора С. К. Всехсвятського і розглянутий на засіданні Техніко-експертної ради (протокол № 52 від 23.04.1946) [156]. У 1947 р. архітектором М. Клековкіним було розроблено також генеральний план садиби обсерваторії, робочі креслення, проекти центрального опалення, водопроводу, сантехніки та каналізації. Проект було затверджено протоколом експертно-технічного бюро Міністерства просвіти УРСР від 22.05.1947 р. [32, с. 21–22]. Будівля має несиметричну форму. Зі сторони лабораторій – два поверхи висотою 3,92 м, з житлової сторони – три. Площа забудови – 1141 м2, будівельна кубатура – 5694 м3, площа підвалу – 372,4 м2. Корисна площа – 687,6 м2, у тому числі житлова – 269 м2. Має шість квартир, центральне опалення і водопостачання. Перший поверх установи має 19 кімнат, 303,7 м2, другий – 17 приміщень, 294 м2. Фасад будівлі оформлений карнизом 65 погонних метрів, з житлової сторони три балкони – 21 м2. З  агальний вигляд Лабораторно-житлового корпусу представлений на рис. 4.
Будівництво, розпочате у 1948 р., було закінчене наприкінці 1951 р. У новому корпусі спочатку розміщувалися астрофізична лабораторія, геофізичний відділ, фотографічна кімната, навчальна сейсмічна станція та кабінети для наукової роботи. Крім того, в будівлі обладнали аудиторії та інші приміщення для навчальних цілей [17, с. 186–187; 71, с. 9]. Спорудження корпусу значно поліпшило умови для наукової та навчальної роботи в обсерваторії, оскільки до того всі службові приміщення зосереджувалися в головній будівлі, побудованій ще в 1845 р. [28, с. 100]. У нових службових приміщеннях почали працювати співробітники обсерваторії, розмістили читальний зал та книгосховище бібліотеки, яка бере свій початок з 1838 р. і має у своєму складі унікальні астрономічні книги, зокрема, прижиттєві видання Коперника, Ньютона, Декарта та багато інших екземплярів, що складають велику наукову та історичну цінність. За час існування КАО завдяки традиційному для астрономічних обсерваторій книгообміну у бібліотеці накопичено та збережено понад 100 тис. томів унікальних видань спеціальної літератури. Серед них є видання кінця ХІХ – початку ХХ століть, яких немає в інших бібліотеках України, Східної та Центральної Європи, Азії. Бібліотека постійно отримує нові надходження матеріалів від міжнародних симпозіумів та конференцій. Її фондами користуються вчені України, країн Східної та Центральної Європи [36, с. 15–16]. У скрутні часи 1990-х рр. АО вимушена була декілька приміщень першого поверху здавати в оренду. Щодо житлової частини, то нові квартири спочатку були комунальними – в кожній проживало 2–3 сім’ї. У 1960-х рр. мансарда житлової частини була переобладнана в третій поверх. Плоский дах, який був задуманий як додаткова площадка для спостережень, переобладнано в трикутний у зв’язку з тим, що там накопичувався сніг і вода під час дощу. Сходи ззовні будівлі до нього – розібрали. На даний час лабораторно-житловий корпус – це робочі приміщення для співробітників обсерваторії, читальний зал та книгосховище бібліотеки АО, кімнати відпочинку спостерігачів, склад та шість житлових квартир. У будинку працювали і проживали астрономи професори Київського університету, зокрема, С. К. Всехсвятський (1905–1984), А. О. Яковкін (1887–1974), Д. В. Пясковський (1891–1977), О. Ф. Богородський (1907–1984). У період 1957–1989 рр. у будівлі розміщувалась станція оптичних спостережень штучних супутників Землі. жүктеу/скачать 8.41 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|