Салата сергій Анатолійович



бет2/13
Дата10.07.2016
өлшемі8.41 Mb.
#189991
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Джерельна база

Джерельну базу дослідження склали різноманітні за змістом і характером джерела, структуровані за видовою ознакою. Серед них виділяються офіційні та нормативно-правові документи (опубліковані та неопубліковані); музейні архіви та матеріали; звіти про роботу АО; спогади співробітників АО; енциклопедичні довідники. Значна частина офіційних документів, які стосуються предмета дослідження, досі залишається малодослідженою. Більшість із цих документів зберігається у фондах архівних установ України. Зокрема, вивчено та використано архівні матеріали, що зберігаються у фондах Державного архіву м. Києва (ДАМК), Архіву відділу діловодства та архіву Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Архіву Астрономічного музею Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У фондах ДАМК зібрано документи, що дали можливість комплексно відтворити історичні події АО, починаючи від передумов створення і закінчуючи серединою ХХ ст., та всебічно висвітлити її культурну й науково-освітню складову.

Фонд 16 Київського університету Св. Володимира охоплює достатньо великий проміжок часу (1834–1920 рр.) і містить різну за характером інформацію про життєдіяльність університету та обсерваторії. До фонду входять справи щодо створення тимчасової обсерваторії при університеті із виділенням на це відповідних коштів [133]; матеріали стосовно відрядження В. Ф. Федорова для приймання та супроводження виготовлених за кордоном астрономічних приладів [134], оцінки заслуг В. Я. Струве перед Київським університетом у створенні АО та замовленні для неї астрономічних приладів [135]; витрати на ремонт і закупівлю нових інструментів АО [136]; рішення щодо призначення на посаду астронома-спостерігача К. С. Полухтовича [137].

Важливим документом для дослідження наукової діяльності АО стала справа про спостереження сонячного затемнення 1851 р., що вказує на спостереження як на основну роботу обсерваторії в ті часи [138]. Виявлено матеріали стосовно відряджень А. П. Шидловського для закупівлі обладнання для рефрактора [139] та з наукової роботи із визначення довготи Києва за допомогою телеграфу [140]. Окремі справи включають інформацію щодо будівництва останнього павільйону, про придбання АО окремих великих астрономічних інструментів, зокрема, переносного вертикального круга Репсольда [141] та меридіанного кола [142].

Вивчено матеріали, що стосуються проблеми перенесення обсерваторії на інше місце, яке було порушене у 1871 р., але не реалізоване [143]. Фонд включає справи про друк ряду матеріалів з науково-освітньої тематики, зокрема, видання «Анналов Киевской астрономической обсерватории» французькою мовою у 1878 р. [144] та виділення коштів М. Ф. Хандрикову для друку його трактату з астрономії [145].

Опрацьовано офіційні документи загального характеру: матеріали для звіту роботи Університету Св. Володимира за 1892, 1865, 1897 рр. [146–148], звіти та протоколи засідань деканату фізико-математичного факультету [149; 150]. Справи фонду містять інформацію про виділення коштів на розширення навчально-допоміжних установ, у тому числі АО [151; 152].

Фонд 19 будівельного комітету із влаштування міста Києва містить справу стосовно виділення місця у передмісті Кудрявець для будівництва Астрономічної обсерваторії [153].

Необхідність будівництва АО, як окремого підрозділу, описано у фонді 241 будівельного комітету зі споруджень приміщень Київського університету (1837–1867 рр.) [154]. У ньому яскраво відображено ретельне ставлення В. Ф. Федорова до вирішення даного питання.

Матеріали фонду Р-1246 «Київський ордена Леніна державний університет ім. Т. Г. Шевченка Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти УРСР» надали змогу оцінити наслідки шкоди, заподіяної Університету, зокрема АО німецько-фашистськими загарбниками [155].

Важливим джерелом для опису пам’ятки Лабораторно-житлового корпусу стали документи фонду Р-6, в якому подано технічну документацію з будівництва і прийому в експлуатацію даного корпусу [156].

Фонди Київської астрономічної обсерваторії в Архіві відділу діловодства та архіву Київського національного університету імені Тараса Шевченка містять особові справи професорсько-викладацького складу, зокрема І. Г. Ільїнського [157], С. К. Всехсвятського [158], Д. В. Пясковського [159] та інших. Їх вивчення сприяло більш глибокому розумінню тих чи інших процесів у діяльності АО в період життя і праці в ній цих людей.

Використання матеріалів даного архіву, описаних у фондах «Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка Народного Комісаріату Освіти УРСР», що містять накази ректора університету за основною діяльністю та особовим складом за 1943 [160] та 1944 [161] роки, надало можливість проаналізувати діяльність АО в роки Другої світової війни. З наказів ректора університету № 163–249, знайдених у фондах Р-1246 цього архіву, дізналсь про час офіційного створення меморіального музею С. К. Всехсвятського, який згодом, під час робіт по його оформленню, перетворився в Музей розвитку астрономії в Києві, а згодом – Астрономічний музей Астрономічної обсерваторії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка [162].

Аналіз архівних матеріалів Музею АО дозволив комплексно підійти до дослідження науково-освітньої та повсякденної життєдіяльності обсерваторії, проаналізувати ряд змін різного характеру, які проходили упродовж всього періоду існування наукової установи. У справах Правління університету від 1838 р. описано ряд перших астрономічних інструментів, що були розташовані в астрономічному кабінеті, привезених В. Ф. Федоровим з експедицій Кавказом та Сибіром [163; 164]. Дані до річного звіту про стан та дії Імператорського університету Св. Володимира за 1841 р., зокрема звіт по астрономічному кабінету, свідчить про виділення коштів університетом для їх налагодження [165]. У справі № 205 за 1840 р. порушено питання стосовно спорудження невеличкої тимчасової обсерваторії, яка б дозволяла проводити практичні заняття зі студентами у сприятливих умовах, оскільки астрономічний кабінет був недостатньою базою для проведення практики, а постійної астрономічної обсерваторії ще не було [166].

Великий обсяг матеріалів приділено вибору місця для спорудження АО. У справі № 115 будівельного комітету подано перелік різних обставин, від яких залежав вибір місця, яке б цілком відповідало вимогам астрономічної обсерваторії [167].

Перші згадки про завчасне знаходження для майбутньої обсерваторії астронома-спостерігача знаходимо у справі № 140 за 1843 р. [168].

У фондах даного архіву опрацьовано матеріали, що стосуються роботи деяких астрономічних інструментів, зокрема Горизонтального сонячного телескопу (ГСТ), який є пам’яткою історії, науки і техніки. У звіті про роботу АО за 1960 р. згадується поточний стан справ вивчення місячних утворень, які досліджувалися на ГСТ [169]. Результати використання ГСТ для забезпечення ефективного прогнозування сонячної активності подані у наказі директора АО за 1975 р. фонду СС [170].

Основними джерелами, що розкривають зміст діяльності та організаційну структуру АО у різні періоди, є звіти про діяльність обсерваторії у різні роки [171; 172] та спогади співробітників [173; 174].

У роботі використано детальний аналіз стану головної будівлі, астрономічних інструментів та астрономічної обсерваторії в цілому за перші роки діяльності наукової установи, зроблений А. П. Шидловським у своїх працях у 1863 р. [45; 115; 116].

До окремої підгрупи офіційних джерел включено Міжнародні правові документи [102; 175] та постанови уряду України з питань охорони культурної спадщини та музейної справи [176; 177].

Серед джерел, які дають узагальнені поняття про особистостей, заслуговує на увагу «Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета Св. Владимира. 1834–1884» [178–185] і «Ректори Київського університету. 1834–2006» [186]; для уточнення окремих термінів; процесів та явищ [3; 7; 10; 13; 187–190] використано енциклопедичні довідники.

Проведений комплексний аналіз вказаних архівних та опублікованих джерел надав значний інформативний матеріал з досліджуваної теми та можливість повноцінно й достовірно розкрити основні етапи заснування, становлення і розвитку АО в цілому та її окремих складових частин, як будівель, так і астрономічних приладів.
1.3. Методологія дослідження

З розвитком науково-технічного потенціалу суспільства все більш актуальною темою для досліджень стає історія астрономії – науки, яка розширює й узагальнює людські знання про оточуючий нас Всесвіт. Зокрема, дослідження наукових установ, в яких проводяться спостереження тих або інших астрономічних явищ, інструментарію, за допомогою якого проводяться ці спостереження і т. ін. Історія становлення і розвитку АО, як однієї із провідних астрономічних наукових установ, безумовно, заслуговує на пильну увагу дослідників. За 170 років свого існування в АО знайшли відображення досягнення з астрономії, які вплинули на розвиток вітчизняної і світової науки.

Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістична теорія пізнання, яка передбачає розкриття процесу розвитку науково-технічних знань у всій його повноті та при всій складності. Методологічними підвалинами сучасних наукових досліджень передбачається детальний історико-науковий аналіз історії питання, що вивчається, попереднього розвитку наукової думки з урахуванням досвіду, набутого історичною наукою в реалізації цього принципу.

Під час дослідження автор дотримувався принципів об’єктивності та історизму, тобто принципів розгляду фактів і явищ у динаміці їх причинно-наслідкового розвитку з урахуванням загальносвітової історичної ситуації досліджуваного періоду.

Основними методами дослідження також є логічний, розповідний, хронологічний, порівняльно-історичний, типологічний, аналітико-синтетичний. Їх сукупне використання дозволяє реалізувати мету та завдання дослідження, дійти до обґрунтованих висновків.

Робота над темою дисертаційного дослідження поділяється на два етапи: підготовчий та аналітично-узагальнюючий. На підготовчому етапі здійснювалося збирання, систематизація та аналіз документальних матеріалів і літературних джерел, а також вивчення спогадів учасників та свідків подій. Під час опрацювання джерел виникла необхідність виявити в них необхідну тематику, з’ясувати ступінь наукової розробки проблеми за допомогою емпірично-теоретичного рівня їх узагальнення. У тому випадку, коли документальні матеріали та літературні джерела не дають можливості скласти достатньо повне уявлення про достовірну історію тих або інших подій, у роботі суттєвим додатковим джерелом використано спогади учасників та очевидців подій, мемуарну літературу. При цьому, зважаючи на те, що спогади мають суб’єктивний характер, їх було ретельно перевірено, застосовуючи метод співставлення.

Під час роботи над дисертацією на першому етапі використовувалися такі методи дослідження як бібліографічно-статистичний; архівознавчий, джерелознавчий та бібліографічний аналізи. Для вивчення історичних джерел використовувалися порівняльний, хронологічний, формально-текстологічний та структурно-функціональний методи. Вивчення наукової і науково-популярної літератури за темою дисертації відбувалося за допомогою аналітичного і синтетичного методів. Це дало можливість виявити неточності та певні необґрунтовані оцінки. Для визначення внеску вчених та спеціалістів у наукову розробку актуальних питань використовувався бібліографічний метод. Вказаний метод надає можливість виявити праці вченого або інженера, літературу про нього і на основі їх аналізу визначити основні напрями його творчої діяльності, вклад у наукові дослідження та розробку і модернізацію астрономічного інструментарію.

На аналітично-узагальнюючому етапі дослідження використовувалися історичний, історико-генетичний, порівняльно-історичний методи з аналізом різних періодів розвитку наукової діяльності АО, що допомагало виявити конкретну роль, особливості діяльності об’єктів обсерваторії та суб’єктів, які досліджуються, на визначеному етапі. Ретроспективний метод дав змогу висвітлити історичні аспекти розвитку астрономії, які є підґрунтям для розвитку АО, зокрема, цілком визначених її елементів.

У дослідженні також використовувалися спеціальні методи: тематичний, логічний, структурно-функціональний аналіз стану астрономічної науки і розвитку технічних засобів досліджень у цій сфері взагалі та у Києві зокрема. Для узагальнення історичних фактів та подій було використано типологічний метод.

У цілому, наукова цінність праці є результатом комплексного використання різних загальнонаукових методів, зокрема хронологічного і порівняльного, а також аналітичного і синтезуючого – у взаємозв’язку із науковим історизмом. Це сприяло зосередженню уваги на основних напрямах проведеного дослідження.

Необхідність подальшого дослідження АО та окремих її складових; цінність накопиченого за досліджуваний період досвіду в астрономічній науці в Києві; творчий доробок вчених, фахівців, пов’язаних з АО, навчанням, діяльністю та іншими зв’язками; відсутність спеціальних узагальнюючих праць визначили обрання теми даного дослідження «Астрономічна обсерваторія Київського національного університету ім. Тараса Шевченка як комплексний об’єкт культурної спадщини України» і дозволили у достатній мірі розкрити її.

Узагальнення історико-технічних матеріалів, отриманих у результаті збирання й аналізу – головне завдання запропонованої роботи. Внесок вітчизняних і закордонних фірм із виготовлення астрономічних інструментів для АО, а також представників наукової установи та інших обсерваторій у розвиток діяльності АО заслуговує подальшого детального дослідження, оскільки є вагомим і значущим для загального розвитку вітчизняної астрономічної науки та техніки.
Висновки до першого розділу

Вивчення історіографії проблеми розвитку та діяльності Астрономічної обсерваторії Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, як комплексного об’єкта культурної спадщини, дозволяє стверджувати, що як у дореволюційній і радянській, так і в сучасній українській історіографії це питання не було предметом спеціального наукового дослідження.

Встановлено, що наявна джерельна база, основу якої склала інформація з архівних установ (звіти про діяльність обсерваторії, дані про закупівлю тих або інших астрономічних приладів, матеріали про будівництво та реконструкцію установи на різних етапах її існування та інше), спогади співробітників обсерваторії, матеріали листування є репрезентативною складовою для дослідження даної проблеми. Виявлено джерела, які досі мало досліджувались, і тому не використовуються в сучасних наукових опрацюваннях, що дозволило ввести до наукового обігу маловідомі факти про вітчизняну астрономічну галузь окресленого періоду.

У зв’язку з тим, що проведене дослідження має комплексний характер, необхідним є застосування комплексного підходу, зокрема використання комплексу методів дослідження, які дають змогу узагальнити історико-технічні матеріали, дійти певних висновків стосовно внеску та ролі АО в історію астрономічної науки.

РОЗДІЛ 2

ЗАСНУВАННЯ ТА БУДІВНИЦТВО АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВ. ВОЛОДИМИРА
Астрономія є однією із найдавніших наук людства, яка відіграла особливу роль у процесі формування світової культури протягом багатьох століть. Серед наукових організацій, які займаються дослідженням астрономії, основне місце належить астрономічним обсерваторіям.

Історично склалось так, що історія астрономії в Україні тісно переплітається з історією астрономії в Росії, оскільки ці дві держави тривалий час складали єдине ціле. Тому доцільно розглянути періодизацію створення мережі обсерваторій на території Росії, викладену в книзі «Очерки истории отечественной астрономии: С древнейших времен до начала ХХ в.», адже це є важливим етапом розвитку вітчизняної астрономії [1].
2.1. Виникнення і розвиток астрономічних обсерваторій

у ХVIII–ХІХ ст.

Дослідження історії астрономії показує, що на початковому етапі зародження цієї науки мало практичний напрям її використання. Результати спостережень використовувались для створення різних систем часу, орієнтації у просторі та ін.

Не розглядаючи процес формування астрономії, як науки, та поступове становлення обсерваторії, як наукової установи, проаналізуємо лише період створення астрономічних обсерваторій, який передував появі такої установи в Києві.

Широке будівництво обсерваторій в різних кліматичних поясах і на великій відстані одна від одної розширило можливості наукових досліджень як вітчизняних, так і закордонних астрономів. Процес створення мережі обсерваторій у ХVIII – ХІХ ст. можна поділити на три основні напрями.

Перший стосується створення чисто наукових установ. Крім обсерваторій Академій наук на той час існували також обсерваторії, створені на приватні пожертви та кошти.

Другий – так званий «університетський», тому що формування обсерваторій було пов’язано з відкриттям ряду університетів з подальшим створенням при них астрономічних обсерваторій.

Третій напрям створення обсерваторій – модернізація цілого ряду установ астрономічного характеру, дослідницькі програми яких розроблялися в певних наукових центрах.

Обсерваторії на території України, які виникли у різні періоди, можна умовно поділити на кілька груп:

  1. наукові, в яких виконуються різнопланові наукові дослідження: Головна НАН України (Голосіївська, ГАО НАН України), Кримська астрофізична (КрАО), НДІ Миколаївська АО, Полтавська гравіметрична, Інститут радіоастрономії);

  2. класичні або університетські, де наукова робота поєднана з викладацькою діяльністю і АО є базою кафедр астрономії (Львівська, Харківська, Київська, Одеська);

  3. навчальні обсерваторії навчальних закладів, де, переважно, ведеться навчальна та просвітницька робота (Львівського політехнічного інституту, Чернігівського, Миколаївського, Ужгородського педагогічних університетів, Сімферопольського університету);

  4. нового, для сучасної України, типу – приватного фінансування (Андрушівська – повноцінна наукова установа небютжетного фінансування);

  5. аматорські, невеликі обсерваторії, що створюються громадськими об’єднаннями, переважно, для просвітницької мети (Бердянська, Сімферопольська та ін.). Загагалом, за свідченнями фахівців, Україна на сьогодні має середню кількість обсерваторій по відношенню до кількості населення серед інших країн світу.

Ураховуючи те, що у даній дисертаційній роботі проведено дослідження однієї з університетських обсерваторій, доцільно коротко розглянути саме цю групу наукових установ.

Обсерваторія Львівського університету була побудована за ініціативи тодішнього ректора університету Доменіка Зельонки з дозволу міста у 1769 році. Автором проекту установи був архітектор С. Сєраковський, який виділив власні кошти на її будівництво (10000 польських злотих). Існують дані, що до 1907 року Львівська обсерваторія мала належне обладнання, але достатнього опису астрономічних приладів і спостережень, які проводились на ній, немає [2, с. 36–37].

Починаючи з 1907 року в обсерваторії впроваджено регулярні астрономічні дослідження: спостереження змінних та нових зір, планет, комет, метеорів; спостереження затемнень; покриття зір Місяцем [4]. Установа діяла як єдиний навчальний комплекс, штат якого забезпечував проведення лекційних, практичних та лабораторних робіт з астрономії [5]. В обсерваторії працювали такі відомі вчені як Ф. Гюсман, Ф. Цах, С. Каплан, І. Климишин, Б. Бабій та ін. [4]. У 1932 році обсерваторія отримала статус Астрономічного інституту. У 1939 році після об’єднання України Астрономічна обсерваторія Львівського університету увійшла до мережі астрономічних закладів країни [1, с. 255].

Серед сучасних наукових досліджень університету можна назвати наступні напрями: фізика нестаціонарних зірок, газових туманностей та зоряних скупчень; фізика Сонця і сонячна активність; походження та еволюція великомасштабної структури Всесвіту; лазерна дальнометрія штучних супутників Землі [4].

З основних інструментів в обсерваторії можна побачити 48-см дзеркальний рефлектор АЗТ-14 із електрофотометром для широкої фотометрії; астрокамера Цейса; хромосферно-фотосферний телескоп АФР-2 з поляризаційним фільтром та інше обладнання. Обсерваторія також має спостережну станцію за межами міста [4].

Важливе місце в розвитку астрономії в Україні займає астрономічна обсерваторія при Харківському університеті, що був відкритий 29 січня 1804 року. У 1808 році в університеті було відкрито астрономічний кабінет, а через два роки, у 1810 – заснована перша тимчасова обсерваторія [1, с. 250], лише у 1883 році професором Г. І. Левицьким була заснована постійна астрономічна обсерваторія [6, с. 30].

Від фірми братів Репсольдів АО у 1886 році отримала раніше замовлений меридіанний круг, встановлений у спеціальному павільйоні у 1888 р. У 1890 р., було побудовано споруду з підвалом для годинників, де встановили електричний годинник Хіппа. У башті з рухомим металічним куполом розмістили рефрактор Мерца [1, с. 251]. У дореволюційний період Астрономічна обсерваторія Харківського університету видавала щорічні публікації на німецькій та іспанській мовах [1с. 253].

Варто зазначити, що при обсерваторії до 1920 року знаходилась механічна майстерня з механіком. У майстерні проводився не лише ремонт приладів, але і їх удосконалення; можна сказати, що в обсерваторії майже не було головних інструментів, які б не були удосконалені в своїй майстерні, яка, в свою чергу, розвивалась в школу-майстерню точної механіки [6, с. 32].

У ХІХ – поч. ХХ ст. в обсерваторії набула розвитку меридіанна астрономія, а починаючи з 1910 року розпочався розвиток астрофізичних досліджень. З 1920 року основним напрямом було дослідження фізичних умов на Місяці та планетах. Сучасні наукові дослідження обсерваторії полягають у вивченні Місяця, планет та їх супутників на основі наземних спостережень та космічних експериментів, фізичні дослідження астероїдів, статистичні дослідження властивостей найближчих зір і Галактики, визначення координат небесних тіл та інше [7].

Обсерваторія на даний час має ряд сучасних інструментів, таких як телескоп-рефлектор АЗТ-8. Має спостережну станцію поблизу Чугуєва Харківської області [7].

26 травня 2008 року в Харківському університеті ім. В. Н. Каразіна відкрили музей історії астрономії в павільйоні меридіанного кола обсерваторії [8].

Одеський національний університет ім. І. І. Мєчникова було засновано у 1865 році як Імператорський Новоросійський університет на базі Рішельєвського ліцею. Починаючи з 1933 року він отримав назву Одеського. У період заснування університету були створені кафедра астрономії і астрономічний кабінет як необхідна складова вищого навчального закладу такого рівня. У 1870 році Рада університету прийняла рішення про будівництво обсерваторії, і уже через рік – у 1871 р. було побудовано головну будівлю, і установа розпочала свою діяльність. Керівництво обсерваторією було покладено на професора Л. Ф. Беркевича [1, с. 243], який очолював обсерваторію до 1881 року. Під час керівництва Л. Ф. Беркевича установа провела спостереження проходження Меркурія по диску Сонця і ряд інших вагомих робіт [9]. З Одеською обсерваторією пов’язані імена Блока, Цветиновича, Бабичева, Ляпіна та ін. [6, с. 36].

У період 1920–1933 рр. обсерваторія мала статус Одеської державної астрономічної обсерваторії Наркомпросвіти України – у зв’язку з ліквідацією університету в Одесі. З 1933 року з відновленням університету в Одесі обсерваторія знову увійшла до його складу. Директором її став професор К. Д. Покровський, який очолював установу в період 1934–1944 рр. [9]. З 1945 по 1983 рік директором обсерваторії був член-кореспондент АН СРСР, професор В. П. Цесевич. Даний період в житті установи характеризується стрімким зростанням як навчально-матеріальної бази, так і розширенням штату. Так, обсерваторія має дві позаміські спостережні станції в селах Крижанівка та Маяки, три високогірні спостережні пункти на перевалі Безіменний (Вірменія), на піку Терскол (Північний Кавказ), на горі Душак-Ерекдаг (Туркменістан) [10].

З 1993 року обсерваторія здобула статус науково-дослідного інституту 1-ї категорії при Одеському університеті зі збереженням професійної назви «Астрономічна обсерваторія» [9; 11].

До головних астрономічних інструментів обсерваторії належать 100-см, два 80-см, 60-см, шість 15–40-см телескопів, 7-камерний астрограф, меридіанне коло, автоматичний присмерковий електрофотометр і т. ін. [10].

В установі вивчаються сталі і змінні зорі, комети, астероїди, штучні супутники Землі і т. ін. Створюються каталоги положень і фізичних характеристик небесних тіл [10].

Слід зазначити, що на час створення обсерваторії кожна з них знаходилась на околиці міста, яке згодом розширилось і поглинуло заклад. Таким чином, більшість обсерваторій знаходиться майже в центрі міста, що не дозволяє проводити високоточні спостереження через велику засвітленість, задимленість, вібрацію та шум.

На даний час кожна із вказаних обсерваторій має у своєму складі одну або декілька спостережних станцій за межами міста, а зручне розташування неподалік корпусув університетів забезпечує тісні контакти з кафедрою астрономії та використовується для просвітництва.

Із вище викладеного можна зробити висновок, що всі існуючі астрономічні обсерваторії при університетах України за час свого існування стали потужними навчальними та науково-дослідними закладами, в яких проходить навчання нове покоління майбутніх астрономів-фахівців, ведуться наукові роботи вчених в різних галузях астрономії. Вони підтримують тісні наукові зв’язки з багатьма астрономічними обсерваторіями світу, що забезпечує обмін науковим досвідом. У наукових установах проводиться популяризація астрономічної науки шляхом музейної експозиції, що надає відвідувачам змогу зрозуміти предмет вивчення цієї дисципліни та розширити свій світогляд.


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет