Simulacres et simulation жан Бодріяр симулякри
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
жүктеу/скачать 1.67 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Тварини: територія і метаморфози 197
| 196 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
який звільнить місце для жахів божевільного, що піддаються відтепер розумінню завдяки ви користанню певного дискурсу: психіка, ім пульс, гальмування тощо. Це божевільні зму сили нас до гіпотези про несвідоме, але, нато мість, це ми штовхнули їх до цієї пастки. Адже якщо попервах Несвідоме ніби обертається проти Розуму і несе його радикальне руйну вання, якщо воно, як здається, ще потенційно заряджене на розрив з божевіллям, то згодом воно обертається проти останнього, тому що воно — це те, що дає змогу приєднати боже вілля до розуму більш універсального, ніж кла сичний. Божевільні, колись німі, опинилися сього дні в центрі уваги: до них почали прислуха тися після того, як було знайдено ґратку, щоб читати їхні повідомлення, що сприймалися раніше як абсурдні і не піддавалися розши фруванню. Почали говорити діти, це вже бі льше не ці дивні й водночас малозначні істо ти у світі дорослих — діти мають значення, вони перетворилися на означуюче — не вна слідок якогось "зняття обмежень" з їхнього слова, а тому, що розум дорослих дістав більш рафіновані засоби, аби відвести загро зу їхнього мовчання. Було почуто також пе рвісних людей, їх добиваються, слухають, вони перестали бути тваринами, і Леві-Строс мав рацію, коли казав, що їхні ментальні структури такі самі, як наші, психоаналіз по єднав їх з Едипом і лібідо — спрацювали всі наші коди, і вони відповіли на них. їх було поховано під мовчанням, сьогодні їх ховають під словом, під "відмінним" словом, звісно ж, але під лозунгом "відмінності", як колись під лозунгом унікальності Розуму,— не слід впадати в оману,— виступає той самий поря- Тварини: територія і метаморфози 197 док. Імперіалізм розуму, неоімперіалізм від мінності. Головне при цьому те, що ніщо не уникає імперії смислу, поділу смислу на частки. Зви чайно, за всім цим ніхто з нами не розмов ляє — ні божевільні, ні мертві, ні діти, ні дику ни, і, по суті, ми нічого не знаємо про них, але головне при цьому те, що Розум врятував своє обличчя і що ніщо більше не замовчується. Щодо тварин, то вони не розмовляють. У світі слова, що зростає, у світі, де існує обо в'язок зізнання і слова, вони єдині залиша ються німими, і внаслідок цього нам здаєть ся, що вони відступили далеко від нас, ген за горизонт істини. Та саме через це ми перебу ваємо з ними у близьких взаєминах. Важлива не екологічна проблема їхнього виживання. Важливою завжди була і досі лишається про блема їхнього мовчання. У світі, який прямує до того, аби нічого не робити, окрім того, щоб говорити, у світі, який пристав до геге монії знаків і дискурсу, їхнє мовчання набу ває дедалі більшого значення для нашої орга нізації смислу. Звичайно, їх змушують говорити, і то всіля кими способами, один небезневинніший за ін ший. Вони були носіями морального дискурсу людини у байці. Вони були підпертям стру ктурного дискурсу в теорії тотемізму. Вони щодня передають своє "об'єктивне" повідом лення — анатомічне, фізіологічне, генети чне — в дослідних лабораторіях. Вони по че рзі слугували за метафору для чеснот і поро ків, за модель екологічної енергетики, за ме ханічну і формальну модель у біоніці, за фан- тазматичний регістр у несвідомому і за остан ню в часі модель повної детериторіалізації ба жання у "тваринному становленні" Дельоза (парадоксальна річ: обрати тварину за модель |