Прецесія симулякрів
21
ваблює, без сумніву, соціальний мікрокосм,
релігійна, мініатюризована насолода від ре
альної Америки, її тягарів та її радощів. Ви
паркуєтеся ззовні, стоїте в чергах усередині, і
вас повністю покидають, щойно ви вийшли.
Єдина фантасмагорія в цьому уявному сві
ті — це фантасмагорія ніжності та тепла,
притаманного натовпу, і фантасмагорія до
статньої та надмірної кількості іграшок, зда
тних утримувати натовп у стані афекту. Конт
раст з абсолютною самотністю паркінгу —
справжній концтабір — повний. Чи радше
так: усередині — ціла гама іграшок, що, як
магніти, поділяють натовп на спрямовані по
токи, ззовні — самотність, спрямована до од
нієї іграшки — автомобіля. За надзвичайним
збігом (що, без сумніву, є наслідком чаклун
ства, притаманного цьому світові) цей швид-
козаморожений дитячий світ, як виявляється,
було задумано та втілено в життя людиною,
котра сама перебуває сьогодні в заморожено
му стані: Волтом Диснеєм, що очікує свого
воскресіння при температурі, нижчій за мі
нус 180 градусів за Цельсієм.
Тож повсюди у Диснейленді проступає
об'єктивний профіль Америки — аж до мор
фології особин і натовпу. Мініатюра й аніма-
ційна стрічка служать тут для звеличення
всіх цінностей. Набальзамованих і умиротво
рених. Звідси можливість (що нею дуже до
бре скористався Л. Марен в "Утопічних прос
торових іграх") ідеологічного аналізу Дисней
ленду: це дайджест американського способу
життя, панегірик американських цінностей,
ідеалізоване перегрупування суперечливої
реальності. Усе правильно. Та за цим криєть
ся інше, й сам "ідеологічний" сюжет служить
прикриттям симуляції третього порядку: Ди
снейленд існує для того, аби приховати, що
|