20 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
нікого не вводила в оману. Повернення його
на батьківщину — це лише ще один виверт,
аби створити враження, нібито нічого до цьо
го не було, і тішитися ретроспективною ілю
зією.
Ось так американці вихваляють себе за те,
що довели чисельність індіанців до тієї, якою
вона була до завоювання. Ми все стираємо й
починаємо спочатку. Вони навіть вихваля
ються, що досягнуть більшого й перевершать
початкову цифру. Це буде доказом вищості
цивілізації: вона зродить більше індіанців,
ніж вони самі спроможні були це зробити.
(За похмурою іронією, це надвиробництво є
ще одним способом їхнього знищення: адже
індіанська культура, як будь-яка племінна
культура, ґрунтується на обмеженні групи та
відмові від будь-якого "вільного" зростання,
як ми це бачимо в Іші. Тож у їхньому демо
графічному "просуванні" криється ще один
крок до символічного знищення.)
Ось так ми повсюди живемо у світі, навди
вовижу схожому на оригінальний — речі в
ньому продубльовані за своїм власним сцена
рієм. Однак існування копії не означає, як у
традиції, неминучість їхньої смерті — вони
вже очищені від своєї смерті, надійніше на
віть, ніж від свого життя; більш усміхнені,
більш справжні у світлі своїх моделей, як об
личчя в поховальних закладах.
Гіперреальне і уявне
Диснейленд — чудова модель усіх поряд
ків симулякрів, що поплуталися. Це насампе
ред гра ілюзії та уяви: Пірати, Прикордонна
територія, Світ майбутнього тощо. Цей уяв
ний світ, як гадають, має забезпечити успіх
дійства. Однак набагато більше натовпи при-
Достарыңызбен бөлісу: 
