2 1 6 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
Спіральний труп
217
леним сакральності, як привид знання ширяє
над університетом. Нам ще належить знову
стати кочівниками в цій пустелі, але вже ві
льними від механічної ілюзії вартості. Ми
житимемо в цьому світі, що зберігає для нас
усю хвилюючу незвичайність пустелі і симу-
лякра, з усією правдоподібністю живих при
видів, бродячих симулюючих тварин, на яких
нас перетворив капітал, смерть капіталу, —
адже пустеля міст тотожна пустелі з пісків —
джунглі знаків тотожні джунглям з дерев —
запаморочення від симулякрів тотожне запа
мороченню від природи,— при цьому продов
жує існувати лише запаморочлива спокусли
вість агонізуючої системи, в якій праця ховає
працю, а вартість ховає вартість — полиша-
ючи простір, незайманий, незворушний, не
перервний, як того прагнув Батай, простір, де
лише вітер здіймає пісок, де лише вітер пиль
нує за піском.
Що ж відбувається з усім оцим у політич
ному порядку? Дуже мало чого.
Однак ми маємо битися ще й проти глибо
кого зачарування, яке викликає у нас агонія
капіталу, проти інсценування капіталом вла
сної агонії, що її реальними учасниками ви
ступаємо ми. Залишити йому ініціативу вла
сної смерті означає віддати йому всі переваги
революції. В оточенні симулякра вартості і
фантома капіталу та влади ми набагато без
захисніші та безпорадніші, ніж тоді, коли нас
обмежує закон вартості та товару, позаяк си
стема виявилася здатною включити в себе
свою власну смерть, і тоді, коли нас звільне
но від відповідальності за неї, а відтак і від
мети нашого власного життя. Цій вищій хи
трості системи, що полягає в симулякрі її
смерті, завдяки якому вона тримає нас живи
ми, ліквідувавши шляхом абсорбції будь-яку
Достарыңызбен бөлісу: |