28 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
як у бомби, утворює справжнє магнітне поле
події. Факти більше не мають власної траєк
торії, вони народжуються на перетині моде
лей, один факт може бути породжений усіма
моделями одночасно. Це випередження, ця
прецесія, це коротке замикання, це змішання
факту із своєю моделлю (більше немає різни
ці у значенні, більше немає діалектичної по
лярності, більше немає негативної електрики,
імплозії антагоністичних полюсів), це воно
щоразу полишає місце для будь-яких тлума
чень, які тільки можливі, навіть для найбільш
суперечливих, — усі вони істинні, в тому
значенні, що їх істинність полягає у взаємно
му обміні, як це має місце з моделями, від
яких вони ведуть початок, у межах загально
го циклу.
Комуністи дорікають соціалістичній партії
так, ніби хочуть розірвати союз лівих. Вони
відстоюють ідею, що ці вияви протидії ви
кликані більш радикальною політичною ви
могою. Насправді ж це через те, що вони не
хочуть влади. Але чи вони не хочуть її за цієї
кон'юнктури, несприятливої для лівих зага
лом, чи несприятливої для них усередині Со
юзу лівих сил — чи вони принципово більше
не хочуть її? Коли Берлінґуер заявляє: "Не
треба боятися того, що комуністи візьмуть
владу в Італії"", — це означає водночас:
- що не слід боятися, тому що комуністи, як
що вони прийдуть до влади, нічого не змі
нять в її фундаментальному капіталісти
чному механізмі;
- що немає жодного ризику, що вони коли-
небудь прийдуть до влади (з тієї причини,
що вони не хочуть її), — і навіть якщо во
ни візьмуть її, то здійснюватимуть її зав
жди тільки через інших;
Прецесія симулякрів
29
- що насправді влада, справжня влада, біль
ше не існує, і відтак немає жодного ризи
ку, що хтось її візьме чи поверне;
- але ще: Я, Берлінґуер, не боюся того, що
комуністи візьмуть владу в Італії — щ о
може видатися очевидним, однак це не зо
всім так, адже
- це може означати протилежне (для цього
не потрібний психоаналіз): я боюся, що ко
муністи візьмуть владу (і для цього є ваго
мі причини, навіть для комуніста).
Усе це одночасно істинне. У цьому поля
гає секрет дискурсу, котрий більше не є лише
двозначним, як це може бути із промовами
політиків, однак виражає неможливість ви
значеної владної позиції, неможливість ви
значеної позиції дискурсу. І ця логіка не схи
ляється ні в той, ні в інший бік. Вона прони
зує всі дискурси, попри їх бажання.
Хто розплутає цей клубок протиріч? Гор
діїв вузол можна було принаймні розрубати.
Стрічка Мьобіуса, якщо її розділити, дає до
даткову спіраль, однак проблема реверсивно-
сті поверхонь залишається нерозв'язаною (у
нашому випадку: реверсивна неперервність
гіпотез). Перед нами пекло симуляції, котре
вже не пекло тортур, але тонкого, зловмисно
го, невловного викривлення смислу
4
, де на
віть засуджені в Бурґосі стають ще одним по
дарунком з боку Франко західній демократії,
яка отримує нагоду регенерувати свій вла
сний хиткий гуманізм і обурене протестуван
ня якої натомість консолідує режим Франко,
згуртовуючи іспанські маси проти цього іно-
Достарыңызбен бөлісу: |