50
Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
керує мутацією реального в гіперреальне, то
чнісінько так, як інший код, мікромолекуля-
рний, керує переходом від сфери смислу (ре
презентативної) до сфери програмованого
знаку (генетичної").
Під сумнів ставиться весь традиційний ме
тод каузальності: метод перспективний і де
терміністський, метод "активний" і крити
чний, метод аналітичний — відмінність між
причиною і наслідком, між активним і паси
вним, між суб'єктом і об'єктом, між метою
та засобами. Саме виходячи з цього методу
ми можемо сказати: телебачення дивиться на
нас, телебачення сприяє нашому відчужен
ню, телебачення маніпулює нами, телебачен
ня інформує нас... Ми залишаємося в усьому
цьому заручниками аналітичної концепції за
собів інформації, концепції активного й ефе
ктивного зовнішнього агента, концепції "пер
спективної'" інформації, в якій точкою витоку
є горизонт реального та смислу.
Тож телебачення слід уявляти собі як
ДНК, як наслідок, що в ньому зникають про
тилежні полюси детермінованості, відпові
дно до стиснення, ядерної ретракції старої
полярної схеми, котра завжди утримувала мі-
Достарыңызбен бөлісу: