48 Жан Бодріяр. СИМУЛЯКРИ І СИМУЛЯЦІЯ
ленням (Маклюен)
7
є першою великою фор
мулою цієї нової доби. Медіуму в буквально
му значенні більше не існує: віднині він не
вловний, розсіяний і заломлений у реально
му, і вже не можна навіть сказати, що остан
нє зазнало від цього якихось змін.
Таке втручання, така вірусна, ендемічна
хронічна, панічна присутність медіуму, коли
стає неможливо ізолювати їхні наслідки, —
медіуму, перетвореного на привид, як ці ре
кламні лазерні скульптури в порожньому
просторі, події, профільтрованої медіумом,—
' Змішання медіум/повідомлення, звичайно, корелює
із змішанням відправника та одержувача, підтверджу
ючи таким чином зникнення будь-яких дуалістичних
полярних структур, які визначали дискурсивну орга
нізацію мовлення, будь-якого детермінованого члену
вання смислу, що відсилало до знаменитої ґратки фун
кцій Якобсона. ""Циклічний" дискурс слід сприймати
буквально: тобто так, що він більше не переходить
однієї точки до іншої, але проходить цикл, котрий без
різниці охоплює позиції передавача та приймача, що
цього моменту стають невловними як такі. Таким чи
ном, більше не існує владної інстанції, інстанції пере
давача, — влада стає чимсь таким, що циркулює й чиє
джерело більше не визначається, циклом, у якому до
мінуюче й підпорядковане міняються місцями в без
конечній реверсії, котра є також кінцем влади в її кла
сичному означенні. Циркуляризація влади, знання, дис
курсу кладе край будь-якій локалізації інстанцій та по
люсів. У самій психоаналітичній інтерпретації інтер
претатор отримує свою "владу" не від якоїсь зовніш
ньої інстанції, але від самого предмета інтерпретації
Достарыңызбен бөлісу: |
