Стратегічні орієнтири розвитку неперервної екологічної освіти у навчальних закладах Чернівецької області


ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З БІОЛОГІЇ В ШКОЛІ



бет31/43
Дата16.07.2016
өлшемі1.39 Mb.
#202157
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   43

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З БІОЛОГІЇ В ШКОЛІ

У національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті визначено головну мету системи освіти – створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, яке здатне навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства.

Позакласна робота – це різноманітні освітньо – виховні заняття , що виходять за рамки обов’язкових навчальних програм і проводяться школою в позаурочний час.

Позакласні заняття з біології є формою різноманітної організації добровільної роботи учнів поза уроком під керівництвом учителя з метою заохочення та виявлення їхніх пізнавальних інтересів, творчих здібностей, розширення й доповнення шкільної програми з біології.

Позакласна робота особливо ефективна , якщо вона пов’язана з уроками, де вчитель розкриває ті або інші види позакласної діяльності учнів , використовує її підсумки на уроках.

Позакласна робота – це складова частина навчально-виховного процесу, яка сприяє більш активному здобуванню учнями знань, умінь і навичок. Розвиває їх самостійність, активність та ініціативу.

Позаурочна робота є продовженням уроку, екскурсії (провести спостереження, дослід, зібрати необхідні відомості з періодичної преси, науково- популярної літератури).

Крім позаурочної і позакласної роботи , розрізняють ще позашкільну , яка проводиться з учнями також поза уроком, але на базі позашкільних установ(Палаци або Будинки дітей та молоді , станції юних натуралістів , туристичні станції, дитячі бібліотеки) за спеціально розробленою програмою.

Позакласна робота в школі не є простим продовженням класних занять. Вона є важливою складовою навчально-виховного процесу і має ряд особливостей, які відрізняють її від уроків за розкладом.

Позакласні заняття забезпечують застосування знань на практиці, сприяють свідомому засвоєнню біологічних дисциплін.

Заняття з живими рослинами і тваринами захоплюють дітей, розвивають в них любов до природи, сільськогосподарської праці й дають поряд з цим корисні та необхідні практичні навички.

Позакласні заняття привчають до самостійної творчої праці, розвивають ініціативу учнів, вносять елементи дослідництва в їхню роботу. Разом з тим позакласні заняття допомагають проводити силами учнів заходи з охорони природи і виховувати зацікавлення краєзнавством.

Виховання інтересів учнів у процесі позакласної роботи пов’язано з розв’язанням важливого завдання – вибором школярами професії й підготовкою до неї.

Поглиблюючи й розширюючи знання й уміння дітей , формуючи їх різноманітні інтереси, позакласна робота разом з тим створює особливо сприятливі умови для формування учнівського колективу, розвитку особистості учня як члена колективу, виховання почуття відповідальності за доручену справу, дає простір для прояву самостійності, розвитку суспільної і пізнавальної активності, виховання свідомих і активних учасників громадського життя.

Загальновизнана роль позакласної і позашкільної роботи в організації культурного дозвілля учнів, їх здорового відпочинку.

Позакласна робота при правильному її поєднані з навчальною надає великої гнучкості та рухливості всій системі навчально-виховної роботи в цілому.

У неофіційній обстановці, в умовах, коли є можливість вільного вибору діяльності , діти повніше розкривають свої риси характеру, нахили та здібності.

Позакласна робота є засобом творчого зростання вчителя.

Позакласні й виховні завдання позакласної роботи з біології визначаються на основі загальнодидактичних принципів: принцип науковості, принцип виховуючого навчання, принцип колективізму, принцип зв’язку навчально-виховної роботи з життям, принцип добровільності, принцип інтересу, принцип самодіяльності , принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Позакласна робота дає величезні можливості для розвитку творчих здібностей учнів. Завдання вчителів – виявляти та розвивати таланти й здібності учнів. Використання колекціонування в позакласній роботі. Індивідуальна робота з обдарованими та здібними учнями включає підготовку до олімпіад , виступів на конференціях , написання наукових робіт біологічної тематики МАН.

Серед багатьох форм і видів позакласної роботи з біології чільне місце належить гуртковій роботі, яку вважають основним ядром у формуванні інтересу учнів до вивчення біології через організацію різноманітної позакласної діяльності. Навчально-дослідна робота на пришкільній навчально-дослідній земельній ділянці повинна поєднувати теорію навчання з практичною роботою учнів, конкретизувати та поглиблювати їхні знання .

Література

1.Білявський Г. О. Основи екологічних знань / Г. О. Білявський, Р. С. Фурдуй. – Київ:Либідь, 1997. – 287с.

2. Мороз І. В. Позакласна робота з біології / І. В. Мороз, Н.Б. Грицай. – Тернопіль:Навчальна книга –Богдан, 2008. –270 с.

3.Екологія. Я пізнаю світ. – Київ, 2005. – 414 с.

4. Євдокимов А. Ю. Концепція екологічної і духовно-моральної освіти / А. Ю. Євдокимов. – Київ, 2008. – 241с.

5. Миколаєва С. М. Як залучити дитину до природи» (методичні рекомендації для освітніх установ) / С. М. Миколаєва. – Київ, 2003. – 114 с.


О. В. Пащенко, координатор Всеукраїнської дитячої спілки (ВДС) «Екологічна варта»

науковий співробітник лабораторії дитячих об’єднань Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, м. Київ

Формування екологічного світогляду підлітків у дитячому об’єднанні (на прикладі діяльності Всеукраїнської дитячої спілки «Екологічна варта»)

Протягом останнього десятиліття ХХ сторіччя в Україні спостерігалася значна активізація розвитку екологічної освіти, створення концепцій, стратегій збалансованого розвитку. На початку ХХІ сторіччя відмічається значний спад як у галузі розвитку екологічної науки і освіти, так і державного інтересу до вирішення проблеми.

У розвитку стратегічних засад освіти для збалансованого розвитку (ОЗР) можна умовно виділити три етапи (Г. О. Білявський, Т. В. Тимочко, О. В. Пащенко):

І – 1970–1985рр. (період всезагального занепокоєння екологічним станом довкілля) – накопичення та викладення фактів щодо забруднення довкілля, визначення й широке висвітлення причин та обсягів забруднень і деградації екосистем, прогнозування змін в біосфері, підготовка і видання перших підручників і посібників з екології, висвітлення екологічних проблем у засобах масової інформації.

ІІ – 1985–2002рр. (період теоретичних напрацювань у галузі екологічних проблем) – початок підготовки фахівців-екологів як широкого профілю, так і галузевого спрямування, відкриття численних екологічних кафедр та факультетів у ВНЗ, розроблення та ухвалення постанов Уряду про екологічну освіту, підготовка та видання численних посібників, підручників з різних екологічних дисциплін, розроблення Концепції екологічної освіти та Плану її реалізації; Стандартів з екологічної освіти.

ІІІ – 2003–2010рр. (період початку практичного вирішення екологічних проблем) – розроблення Закону про екологічну освіту, розвиток важливих прикладних екологічних дисциплін – екологічного аудиту, екологічного менеджменту, екологічного управління, економіки природокористування та екологічної політики, освіти для збалансованого розвитку.

Проте, наявні нормативні документи не діють повною мірою, стратегії та концепції не знайшли реалізації у практичній діяльності.

Глобальні виклики сучасності, процеси деградації довкілля, соціально-економічна ситуація висувають нові вимоги до результатів освіти і виховання.

Головною причиною глобальної екологічної кризи є низький рівень екологічної культури та свідомості, відсутність належної еколого-освітньої бази. Екологічна освіта, екологічне виховання – ті процеси, під час яких може формуватися людина із новим, не споживацьким ставленням до природи та її ресурсів, поведінка якої є екологічно відповідальною та будується на принципах збалансованого розвитку. Збалансований розвиток передбачає гармонізацію розвитку екологічних, економічних та соціальних процесів, переорієнтацію освіти на бережливе ставлення до довкілля, відмову від незбалансованих моделей виробництва і споживання.

Подолання екологічної кризи шляхом упровадження загальносвітової концепції розвитку запропоновано у програмі дій «Порядок денний на ХХІ століття» (схвалено Конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992). Цей документ та наступні декларації процесу впровадження концепції збалансованого розвитку (Pio+5, Pio+10) проголошують виховання ціннісного ставлення до природи, розвиток почуття особистої причетності та відповідальності щодо проблем довкілля як пріоритетні напрями для освіти загалом.

Формування екологічного світогляду є одним із завдань Стратегії освіти для збалансованого розвитку, десятиріччя якої визначено Організацією об’єднаних націй з 2005 по 2014 рр. Освіта для збалансованого розвитку – це освіта, націлена на набуття знань і навичок, що сприяють формуванню нового екологічно свідомого суспільства, формування нових світогляду, позицій, цінностей, що сприяють розвитку, який є соціально бажаним, економічно життєздатним і екологічно збалансованим. Найбільш важливими серед основоположних принципів ОЗР є: єдність загальної, професійної, екологічної, економічної та соціальної освіти; послідовність програм різних рівнів, взаємозв’язок з іншими програмами і програмами одного рівня; адаптивність врахування місцевих особливостей; різноманіття форм і методів; зв’язок із практичною діяльністю.

Екологічний світогляд є своєрідним виходом свідомості на рівень світоглядних проблем, пов’язаних з постановкою, усвідомленням та пошуком засобів подолання глобальних екологічних негараздів. Екологічний світогляд можна розглядати як універсальну систему поглядів на реальний світ і місце в ньому людини. Формування екологічного світогляду передбачає не лише надання знань про довкілля та соціум, а й систему усталених переконань.

У зв’язку з цим актуалізується завдання формування екологічного світогляду у системі неформальної освіти – через діяльність дитячих громадських організацій, зокрема природоохоронного спрямування.

Учнівська молодь загалом має дуже низьку екологічну культуру, проявляє винятково споживацьке ставлення до навколишнього середовища, не володіє екологічними поняттями, не усвідомлює своєї особистої відповідальності за негативний вплив людини на природу. За відсутності предмета „Екологія” у базовому компоненті складається суперечність між навчально-виховним процесом у школі та забезпеченням реалізації завдань формування екологічного світогляду. Уведення у 2010 р. предмета „Основи екології” не врятувало ситуації, оскільки це лише 0,5 годин на тиждень і тільки у 10–11 класах.

Дитячі громадські об’єднання володіють всіма необхідними інструментами для формування екологічного світогляду підлітків у позашкільній діяльності.

Можна виділити такі принципи класифікації дитячих об’єднань України:



  1. Територіальний. Діють первинні, сільські, селищні, міські, обласні, всеукраїнські, міжнародні дитячі об’єднання.

  2. Принцип чисельності. Виокремлюють малочисельні, середньочисельні та багаточисельні дитячі об’єднання.

  3. Гендерний принцип. Діють дитячі об’єднання, членами яких є тільки хлопці або тільки дівчата.

  4. Принцип тривалості діяльності. Виокремлюють дитячі об’єднання, що діють:

    • тимчасово (створюються на короткий термін),

    • до 1 року,

    • від 1 до 3 років,

    • від 3 до 10 років,

    • понад 10 років.

  5. Принцип основного місцеперебування. Діють дитячі об’єднання, що створені при:

    • загальноосвітніх навчальних закладах,

    • позашкільних навчальних закладах,

    • культурних центрах (клубах, у тому числі за місцем проживання тощо),

    • політичних партіях, об’єднаннях громадян (профспілках тощо).

Дитячі громадські організації створюються з ініціативи громадян і не можуть бути класифіковані за цим принципом, оскільки не створюються при установах чи об’єднаннях і не мають основного місцеперебування.

  1. Принцип цільової орієнтованості.:

    • патріотичні,

    • екологічні,

    • спортивні,

    • релігійні,

    • туристичні,

    • скаутські,

    • культурологічні,

    • мистецькі.

Види дитячих об’єднань України за рівнем сформованості організаційно-інституційних основ:

    • громадські організації,

    • дитячі об’єднання, що базуються на клубній діяльності,

    • дитячі клуби,

    • рухи,

    • спілки,

    • неформальні дитячі об’єднання.

Аналіз результатів констатувального експерименту показав, що дитячі громадські об’єднання екологічного спрямування мають значний потенціал щодо формування екологічного світогляду підлітків. Так, метою діяльності Всеукраїнської дитячої спілки „Екологічна варта” є виховання екологічно свідомої особистості через організацію цікавої екологічної роботи з дітьми і молоддю, їхню участь у дослідницькій роботі та природоохоронних акціях, допомога новому поколінню в усвідомленні себе частинкою світу, в якому ми живемо. „Екологічна варта” сьогодні – це система громадського екологічного виховання, самоврядування та формування екологічно свідомого лідера, практична дія на захист довкілля, це сорок тисяч хлопців і дівчат Буковини і Слобожанщини, Закарпаття і Криму, Київщини та Сумщини – в усіх куточках України.

Організація використовує у діяльності системний підхід – поєднання екологічного виховання з науково-практичною роботою, освітніми розвиваючими заходами, впровадженням системи самоврядування та розвитку лідерських якостей. Зокрема, екологічне виховання в осередках „Екологічної варти” здійснюється таким чином, щоб дати можливість кожній дитині взяти участь у різноманітних, обов’язково практичних, природоохоронних заходах. За допомогою спеціальних програм діти у кожній акції можуть здійснювати взаємонавчання, яке допомагає не лише підвищити рівень обізнаності в сфері екології та формувати власний екологічний світогляд, а й стати лідерами в колективі.

Практична природоохоронна робота вартівців – це проведення традиційних всеукраїнських заходів, таких, як конкурс «Замість ялинки – зимовий букет», під час якого діти та підлітки по всій Україні виготовляють святкові букети з вічнозеленого гілля, створюючи святкову атмосферу без знищення живого дерева, «Наша допомога птахам» (заготівля кормів та виготовлення годівничок взимку, виготовлення шпаківень навесні), «Первоцвіт» (пропаганда збереження первоцвітів від винищення), «Посади своє дерево» (озеленення, закладання парків, садів), «Струмочок, річечка, ріка» – дослідження та очищення водойм. Члени ВДС «Екологічна варта» здійснюють проект «Прибери планету», присвячений проблемі побутового забруднення.

Члени «Екологічної варти» займаються активною науково-дослідницькою роботою, це проведення чисельних конференцій та круглих столів.

З метою формування екологічної культури молоді, залучення дітей та підлітків до природоохоронного руху, пошуку та підтримки талановитих дітей та підлітків, розвитку нових творчих напрямів діяльності молоді проводиться щорічний Всеукраїнський фестиваль екологічної творчості «Свіжий вітер», участь у якому беруть вартівські шкільні екологічні театри.

Серії книжок «Екологічна освіта і виховання» та «Природоохоронні акції», «Граємо разом у природі» стають у нагоді і вчителю, і молодому лідеру-екологу – сценарні плани уроків екології, позакласних заходів екологічної тематики, рекомендації щодо проведення практичних природоохоронних акцій, екологічні ігри використовують вартівці і на уроках, і в позашкільній діяльності.

Виховання дбайливого ставлення до природи рідного краю відбувається і безпосередньо в природі. Нами започатковано літні екологічні табори, де відпочинок поєднується з науковими дослідженнями, практичними природоохоронними заходами, творчою роботою дітей. У Навчально-треніговому центрі «Екологічна варта» на Кримському узбережжі щороку оздоровлюються та проходять цікаве екологічне навчання близько тисячі дітей. До програми входять: науково-дослідницька робота, тренінги, екологічні розвиваючі ігри, експедиції та екскурсії.

Екологічне виховання у громадській організації здійснюється таким чином, щоб надати можливість кожній дитині взяти участь у цікавих, обов’язково практичних, природоохоронних заходах. Важливо те, що за допомогою спеціальних програм діти у кожній акції можуть здійснювати взаємонавчання, такі заходи допомагають не тільки підвищити рівень обізнаності в сфері екології, не тільки формувати власний екологічний світогляд, а й стати лідерами в колективі. В дитячій екологічній асоціації „Зелена Країна” (Донецька область, м. Горлівка) реалізується екологічна освітня концепція та впровадження у виховний процес відповідного змісту, форм і методів, зокрема проведення освітніх тематичних семінарів-тренінгів для педагогів з інноваційних методів екологічного виховання, видання дитячої екологічної газети „Бджілка”, використання мультимедійних навчальних програм, дитячих екологічних ігор, відеофільмів тощо, впровадження освітніх програм з ефективного та ощадливого використання енергетичних ресурсів та підвищення обізнаності громадян у питаннях енергоефективності, енергетичної безпеки та глобальних змін клімату.

Діяльність громадської організації-клубу „ЕКОС” (м. Житомир) спрямовано на активізацію природоохоронної роботи, пропаганду екологічних знань та формування екологічної культури серед учнівської молоді, забезпечення органічної інтеграції трьох тісно пов’язаних складових екологічної освіти: екологічних знань, екологічних переконань, екологічної діяльності.

В дитячому екологічному центрі „Романтик” (м. Суми) розроблено проект „Зелений ліцей”, метою якого є сприяння формуванню й підвищенню екологічної свідомості серед учнівської молоді, в якому робиться спроба об’єднати традиційні й нові методи навчання й виховання. Зокрема, педагогами були відібрані методики з екологічної освіти й виховання дітей, створені в Україні, країнах СНД, Європи та США, також було розроблено авторські програми, методики й тематичні уроки для дітей різного віку.

Аналіз результатів констатувального експерименту виявив, що учнівська молодь в цілому має дуже низьку екологічну культуру, проявляє винятково споживацьке ставлення до навколишнього середовища, не володіє екологічними поняттями, не усвідомлює своєї особистої відповідальності за негативний вплив людини на природу. Як результат, школярі зазнають труднощів при вирішенні екологічних і природоохоронних завдань, що не може сприяти формуванню в них внутрішньої потреби участі в природоохоронних заходах. Відсутність систематичного, педагогічно організованого спілкування дітей з природою, відсутність єдності та узгодженості педагогічних впливів, вимог з боку вчителів і батьків перешкоджають формуванню екологічного світогляду, не дозволяють сформувати оцінювальне ставлення до проблем довкілля.

Складається протиріччя між навчально-виховним процесом у школі та забезпеченням реалізації завдань формування екологічного світогляду.

Важливою у реалізації даної проблеми є організації позашкільної, додаткової, неформальної освіти і виховання дітей та молоді, дитячих громадських організацій..

Спільним для неформального дитячого руху є вирішення питань формування екологічного світогляду, відповідної культури поведінки, організації суспільно корисної діяльності дітей, виховання активної життєвої позиції, навчання дітей самостійно мислити, аналізувати, бачити екологічні проблеми та шукати реальні шляхи їх розв’язання, а також залучення до активної діяльності однолітків, однокласників, батьків, сусідів, громадськості, керівників підприємств та представників державних структур.

Під час формувального експерименту були виявлені такі особливості формування екологічного світогляду підлітків в дитячому об’єднанні:

1. Орієнтованість на практичний результат.

Діяльність будується таким чином, щоб дитина отримала знання, навички поведінки та закріпила ці навички у практичній діяльності.

2. Взаємодія навчального закладу та громадської організації.

Осередки дитячих громадських організацій створені у навчальних закладах, практичною роботою з формування екологічного світогляду займаються педагоги-практики. У деяких випадках формування екологічного світогляду, екологічної культури є проблемою, над якою офіційно працює навчальний заклад.

3. Особлива роль педагога.

Під час освітньої, виховної діяльності у дитячій організації педагог виконує роль координатора дитячої діяльності, відокремлюючи роль керівника. У такій діяльності керівна роль часто делегується дитині.

4. Особлива роль взаємонавчання.

Взаємонавчання – необхідний, невідємний компонент діяльності. Різноманітність форм роботи дозволяє проводити навчання за схемами „рівний – рівному” та „старші вихованці – молодшим”.

Світлана Петрушко, методист Заставнівського районного еколого-натуралістичного центру дітей та юнацтва, Чернівецька обл.



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   43




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет