Які ж проблеми призвели до розколу? Щоби змалювати картину широкими мазками, ми можемо узагальнити найбільш важливі проблеми як ідентичність та економіка. Напруга між українським та російським етносами, українською та російською мовою, а також питання, що значить бути християнином, все це проблеми ідентичності. Найбільший та найжорстокіший розкол відбувся, коли ці питання стали головним предметом суперечок в Україні.
Наприклад, одна жінка середнього віку на початку березня 2014 стояла одна напроти пам’ятника Тарасові Шевченку з плакатом, на якому було написано: “Кремль: руки геть від України”. Коли проросійськи налаштовані люди підійшли до неї, жінка відповіла, що вона росіянка і живе у Донецьку вже тридцять років, та все ж вона підтримує єдність України. Декілька міліціянтів стояли неподалік, щоби захистити жінку, та перш ніж вони змогли зреагувати, здоровенний чолов’яга підскочив до жінки та розірвав її плакат. Міліція зупинила подальші дії, але шкоду вже було зроблено. Ніхто не потерпів би, щоби позиція жінки щодо її ідентичності і далі пропагувалася.
Навпаки, протест на Майдані був викликаний економічними проблемами. Що краще для України – приєднання до Європейського Союзу чи до Митного Союзу, ініційованого Росією? У східній Україні більшість компаній пов’язані з Росією, таким чином, Митний Союз тут є більш привабливим, ніж на заході країни. Економічні проблеми дуже важливі, але вони в цілому не були настільки спірними чи жорстокими, як питання ідентичності.
Напруга у євангельських церквах
Проблеми ідентичності призвели до певної міри страху та розділень у східноукраїнських євангельських церквах. Деякі християни боялися, що західноукраїнські націоналісти прийдуть та будуть утискати та навіть вбивати російськомовних. Деякі боялися, що приєднання до Євросоюзу призведе до секуляризації та більшої вседозволеності для гомосексуалістів. Таким чином, бути “проросійським” для багатьох було питанням підтримки християнських цінностей та права розмовляти російською.
Ці досить перебільшені страхи, однак, не отримали публічності у церквах. Проповіді в цілому були зосереджені на інших питаннях, а у церкві багато хто уникав обговорення спірних питань. В деяких випадках проповіді заохочують християн бути миротворцями посеред конфліктуючих сторін. Більше конфліктів між проукраїнською та проросійською позиціями були очевидні у родинах, а не під час богослужінь. Таким же чином, більше дискусій та суперечок відбулося у соціальних мережах, аніж у церковних будівлях.
Однак, ситуація продовжує змінюватись і, здається, вже оформилися два табори, особливо після захоплення будівлі Донецької обладміністрації проросійськими сепаратистами. Більшій табір підтримує єдність України та, в цілому, підтримує існуючий уряд, молиться за Президента Олександра Турчинова (часто наголошуючи, що він – баптист). Фактори, що вплинули на підтримку цієї групи включають викриття корупції колишнього Президента Віктора Януковича (особливо демонстрація його маєтку у Межигір’ї), російське військові переміщення у Криму та біля східного кордону, та намагання нового українського уряду та західних українців завоювати симпатії російськомовного населення. Проповідники попереджують с кафедр зібрання, щоб вони не дуже занурювалися у політику та фільтрували новини, оскільки поширюється дуже багато неправдивої інформації. Для того, щоб підтримати єдність, лідер місцевого церковного об’єднання у Донецьку був запрошений до Москви, щоби розповісти, що насправді відбувається в Україні. Таким чином, ця група намагається підтримувати зв’язки з євангеліками як західної України, так і Росії.
Другий табір більш симпатизує Росії та хоче підтримувати зв’язки з нею. Також зачепили деякі проблеми ідентичності (“У мене рідня у Росії”), але головні аргументи – економічні. Ці християни жили досить добре під час президентства Януковича і бояться втратити свою роботу, якщо Україна приєднається до Євросоюзу. Рідні часто казали їм, що в Росії життя краще. Тому ця група скоріш приєднається до російського Митного Союзу, а деякі навіть готові приєднатися до Росії, але практично всі хотіли б уникнути війни.
Вплив на місіонерську спільноту
Поточна криза в Україні також вплинула на служіння багатьох іноземних місіонерів. У великій місіонерській спільноті Києва багато місіонерів покинули країну. Ті ж, хто залишився, багато часу проводять у обговоренні стратегій евакуації. Часту місцеві християни дивуються, бачачи, що іноземні місіонери все ще залишаються, і питають: “То ви все ще тут?”
В Донецьку місіонерська спільнота значно менша, але внаслідок військової напруги на кордоні деякі місіонери полишили країну, а деякі, хоча й тимчасово, виїхали в інші частини України. Оскільки представників Заходу часто звинувачують у причетності до протестів на Майдані, у східній Україні сформувалися антизахідні настрої. Ці настрої примусили деяких західних місіонерів задуматись, чи не буде їх присутність згубною для національних співробітників. Багато місіонерів непевні, чи буде у них можливість далі продовжувати своє служіння у Донецьку, якщо Росія справді вторгнеться, чи сильні антизахідні настрої залишаться.
Натхнення та єдність серед кризи
Попри страхи та напругу, деякі євангеліки у східній Україні збираються разом для взаємної підтримки та пошуків Бога. Наприклад, випускна церемонія у Донецькому християнському університеті наприкінці березня викликала неоднозначні відчуття. Деякі студенти та персонал вже покинули школу серед кризи, переїхали в інші місця проживання та роботи. Тим не менш, для тих студентів та персоналу, що залишились, випускна церемонія стала часом пригадування, що Бог зробив, та підбадьорення щодо Його опіки у майбутньому. Серед зібрання були представники з Середньої Азії, Росії, Західної України, Південної України та Криму, а також велика кількість зі Східної України. Ця демонстрація єдності була спільна для багатьох богословських шкіл у колишньому Радянському Союзі, та з нею можуть виникнути проблеми у майбутньому, якщо напруга між Росією та Україною залишиться.
Також в Донецьку був встановлений молитовний намет, в якому відбувалися щоденні міжконфесійні молитовні зустрічі, що мають назву “Молитовний марафон за Україну” і сфокусовані на молитві за єдність та мир. Християни щонайменш з п’ятнадцяти різних церков, включаючи п’ятидесятників, баптистів, греко-католиків, римо-католиків, та православних Київського Патріархату, збирались на Площі Конституції в центрі Донецька.1 Кількість учасників варіюється, але коливається від тридцяти до сімдесяти людей.2 Місцеві християни жертвують, щоби підтримувати потреби служіння. Учасники молитовного намету змогли поширювати літературу, розмовляти з людьми на вулицях та молитися за потреби людей.
Попри це позитивне служіння, молитовні зустрічі також стикнулися з агресією. На різних етапах в учасників молитовних зустрічей кидали камінням та яйцями, а також погрожували спалити їх намет. В одному випадку, після чисельних погроз, проросійська група викрала плакат з намету (“Тут ми молимося за Україну”) та викинула його у річку. Міліція стояла поряд та не втручалась.1 Одного вечора наприкінці березня, машина організаторів міжконфесійного молитовного зібрання була обстріляна. На щастя, ніхто не постраждав, хоча зміст погрози був досить прозорий.2
Та хоча були чисельні випадки агресії, християни в Донецьку відшукують можливості свідкувати про свою віру. Наприклад, в середині квітня два чоловіки у балаклавах та з бітами прийшли та викрали прапори молитовного зібрання. Вони кинули український прапор у річку та пішли далі з прапором Донецького регіону. Коли вони трохи відійшли, поряд зупинився автомобіль. З авта вийшли двоє чоловіків у балаклавах та перебили носи нападникам. Чоловіки з авта повернули прапор молитвному зібранню, вибачившись, що він був заплямований кров’ю. Після цього учасники молитовної зустрічі, привели обох стікаючих кров’ю чоловіків до молитовного намету та надали їм медичну допомогу. Потім за них помолилися та подарували Нові Завіти.3 Таким чином, для цих учасників молитовних зустрічей їх християнська ідентичність більш важлива, ніж їх національність, мова, фізичне чи економічне благополуччя. Вони продовжують молитися та свідкувати іншим.
Джон Уайт – місіонер УорлдВенчур та викладач місіології у Донецькому християнському університеті, Донецьк, Україна.
Щоквартальне видання “Іст-Вест Черч енд Міністрі Ріпорт” вивчає всі аспекти церковного життя та місіонерського служіння у колишньому Радянському Союзі та Центральній і Восточній Європі задля допомоги як церкві, так і академії. Листи до головного редактора заохочуються. Щорічна підписка коштує $49.95 (для індивідуальних підписчиків з США та Канади); $59.95 (для індивідуальних підписчиків, міжнародна розсилка); $53.95 (бібліотеки з США та Канади); $63.95 (бібліотеки, міжнародна розсилка); та $22.95 (e-mail). Правила передруку та фотокопіювання: 1) Фотокопії чи передрук не більш як трьох статей з одного числа видання можуть поширюватися безкоштовно. 2) Поширення чи передруковка тільки з письмового дозволу. 3) На фотокопії кожної передрукованої статті має знаходитись наступне твердження: Відтворено (чи передруковано) з дозволу “Іст-Вест Черч енд Міністрі Ріпорт”. Наразі видання індексується в American Bibliography of Slavic and East European Studies (ABSEES), OCLC Public Affairs Information Service (в минулому PAIS), Social Sciences Citation Index (SSCI), Zeller Dietrich (в минулому Zeller Verlag), та Christian Periodicals Index.
East-West Church & Ministry Report
Asbury University
One Macklem Drive
Wilmore, KY 40390
Tel: 859-858-2427
E-mail: emark936@gmail.com
Website: www.eastwestreport.org
Mark R. Elliott, Editor
Ray Prigodich, Book Review Editor
Достарыңызбен бөлісу: |