Розділ 12. Мова: камені спотикання
Деякі традиціоналісти схильні вірити міфу, що речення не мають починатися з і або але. Для цього немає жодної причини, хоча це роблять аж занадто часто. Перегляньте свої початкові і та але. І перевірте, чи не є вони зайвими, як початкове і у цьому реченні.
Але передбачає протиставлення, і з цієї причини — а не через своє початкове положення — тут воно неправильне:
Як виглядало, відповідач був пригнічений вибухом почуттів його дружини. Але прокурор сказав, що може викликати її пізніше.
На його місці можна було б поставити і, проте тут насправді потрібно взагалі зняти сполучник.
Коми і тире
Дуже багато авторів полюбляють ставити тире, щоб надати текстові додаткової енергії. Так, тире і справді виглядає імпозантніше за маленьку криву кому, жалюгідну крапку з комою і огрядні дужки. Замість усіх цих розділових знаків його часто неправильно вживають.
Кома вказує на невелику паузу в реченні; крапка з комою — на більшу, а тире — на несподіваний драматичний її поворот. З огляду на це тире слід вживати ощадливо; надмірність приводить до послаблення їхнього ефекту. Тире часто вносять у речення різку дисонуючу ноту.
Тут тире вживається коректно:
Стомлені, вони ледве йшли слід у слід — десятки вже померли тут, і вони про це знали — поки табір зовсім не спорожнів.
Але не у наступних прикладах:
Він сказав, що його бабуся — якій щойно виповнилося 93 роки — «дуже енергійна старенька жінка».
Тут немає різкої паузи. Замість тире потрібні коми.
Відповідач заявив, що не знав, що вона пішла — без пояснень.
Фальшивий драматизм; слід писати ...воно пішло без пояснень.
Сервіз на 4372 предмети — в середньому 48 доларів за кожен — прибув до Білого дому на вантажній машині з фарфорового заводу Ленокс.
Замініть дужками чи комами.
Їхній переїзд означав, що передмістя — яке поволі розросталося по Північному Джерсі з 1930-х років — зрештою перетнуло межу найзахіднішого сільськогосподарського району штату.
Слід замінити тире комами.
Тягар клерикальних обмежень — зокрема заборона алкогольних напоїв, західної музики й кіно; вимога до жінок покривати обличчя, ісламські покарання, зокрема смертна кара за те, що визнається сексуальними злочинами — виявився найобтяжливішим головним чином для вестернізованої і освіченої частини суспільства та для середнього класу.
Очевидно, в цьому випадку тире видалися авторові єдиним способом врятувати речення. Якби він спробував поставити замість них дужки чи коми, то побачив би, що його слід переписувати.
І так далі
У кінці речення, де є ряд слів чи словосполучень, розділених комами, автори іноді відчувають обов’язок причепити маленького хвоста, щоб сказати читачеві: «Цей перелік не є повним».
Освітня програма для дорослих пропонує різноманітні курси, такі як обробка дерева, французька кухня, літературна робота та орігамі, і це ще не все.
Свій вільний час він проводить активно: гольф, майстрування меблів, спостереження за птахами, рибальство, прогулянки пішки та подібні види дозвілля.
З цього тупика є вихід. У першому прикладі зніміть і перед останнім з однорідних іменників, а на його місце поставте кому: ...французька кухня, літературна робота, орігамі. У другому прикладі просто викресліть то подібні види дозвілля.
Простий прийом — випустити і перед останнім однорідним членом речення у переліку — вказує на те, що він неповний. Прочитайте вголос, і ви пересвідчитеся в цьому самі.
Цікава арифметика
Цифри використовуються у статтях для точності. Проте способи, якими вони часто використовуються, роблять їх гідними жалю — вони стають невизначеними і заплутаними, накликаючи на автора читацькі нарікання.
Давайте лічити:
1. Гойдалка «Більше — менше»
Джонсон отримав більш як на 100 тисяч менше, ніж сподівався.
По-перше, спробуйте знайти точну цифру. (Ми надто часто ховаємося за приблизними даними.) Якщо не виходить, напишіть так: Джонсон сподівався отримати принаймні на 100 тисяч більше.
Прийшло менш ніж більше 60 тисяч людей, що придбали квитки. Краще:
Було куплено щонайменше 60 тисяч квитків, однак прийшли не всі їх власники.
Члени комісії штату з питань комунальних служб рекомендували компанії «Carolina Telephone & Telegraph» підняти тарифи на 4,7 мільйона доларів. Однак рекомендована сума більш як на 21 мільйон менша за очікувану компанією.
Гадаю, що єдиний телефонний дзвінок дав би змогу журналістові отримати точну суму. В іншому разі вихід у тому, щоб знову вжити щонайменше.
2. Математичні ліди
Журі у складі чотирьох чоловіків і двох жінок радилося протягом більш як 21 годину перед тим, як винести обвинувальний вирок 19-річному юнакові, який покинув школу, в тому, що він убив свою 18-річну подругу два роки тому.
Забагато. Автори спортивних матеріалів, що полюбляють статистику, також схильні бити «кручені м’ячі»:
Довготелесий, 6 футів І 6 дюймів на зріст, форвард змінив рахунок з 20 на 22 проти 18 у Тіббетс, і Джейс залишилося вісім секунд до їхньої десятої поспіль перемоги. Першу половину гри вони програли з рахунком 34:33.
КАНЗАС-СІТІ, Міссурі — Нік Лаурі з гри забив голи з відстані 20, 20, 42 І 41 ярд і вивів «Канзас-Сіті»...
3. Бездонний колодязь
Загальні збитки компанії можуть становити до 11 мільйонів доларів...
Тобто 2 долари 50 центів також можуть становити? Намагайтеся наводити діапазон цифр: Компанія може зазнати збитків від 6 до 11 мільйонів доларів.
4. Математична задача
Коли вони вперше зустрілися, Кліпстайн був майже удвічі старший за молодшого чоловіка.
І скільки це було? Вік Кліпстайна подавався п’ятьма абзацами вище. Вік молодшого чоловіка не наводився взагалі.
Це майже дві третіх суми, яку вони витрачають на продукти.
Стаття вимагає від читача повертатися на чотири абзаци назад, щоб з’ясувати розміри витрат на харчі, а потім вираховувати дві третіх цієї суми.
5. Потворні наближення
Близько, майже та інші ухиляння іноді є необхідними (не пишіть наближено чи десь), але їх слід вживати тільки з круглими цифрами.
Близько 112 поліцейських було спрямовано на гамування безпорядків.
Знову найкраще рішення — вжити принаймні.
У групі було понад 13 людей, і поліція затримала десь трьох з них.
Читач цікавиться, чому журналістові не вдалося зробити правильний підрахунок з такими невеликими числами. Якщо це таки не виходить, повертайтеся до щонайменше.
І не пишіть близько, коли число точне і має підтверджуватися в матеріалі:
...який займається закупівлями газетного паперу компаній «Ганнет-груп», що володіє близько 80 газетами.
Ні. Слід подавати точну цифру. Чинити по-іншому — це розписуватися у власній ліні.
6. Нумо рахувати
Редагуючи статтю, у якій є цифри, двічі перевіряйте обчислення автора. Якщо, наприклад, автор обчислює чисельність якихось груп, пересвідчіться, що цифри у ліді відповідають тому, що подається далі у тексті. Коротше кажучи, займайтеся математикою.
Що мені до того?
Автори, що пишуть на наукові та інші спеціальні теми, знають, що почасти їхня робота полягає у перекладі — зведенні термінології, скажімо генної інженерії, до словника непрофесіоналів. У висвітленні діяльності законодавчої і виконавчої влади зазвичай немає такої таємничості, але тут є свої камені спотикання. Один з них — юридичний жаргон. Ще один — процедурна манія.
Поширена помилка журналістів, що пишуть на правничі теми, полягає в уявленні, що читачі поділяють перейнятість спеціалістів процедурними деталями та політичними «поєдинками з тінню». Читачі ж хочуть одного — негайно з’ясувати, причому тут вони, тобто дізнатися про практичні наслідки. Висвітлення законодавчої та іншої владної діяльності, у якому це випускається з уваги, перетворюється на журналістику, спрямовану на колег у редакціях, законодавчих кулуарах та на шпигунів.
Зауважте, яким туманним стає предмет зацікавленості читача, коли автор починає викладати незначущі подробиці:
БОСТОН — Законодавче зібрання штату Массачусетс завершило підготовку законопроекту, який буде голосуватися на референдумі під час листопадових виборів, щодо скасування законодавчих вимог штату про зачинення торгових закладів та державних установ у неділю.
Сенат прийняв закон шляхом усного голосування і спрямував його губернатору. Останню перешкоду на шляху набуття законом чинності було усунуто, коли Палата представників у результаті поіменного голосування (178 за, 33 проти) відмовилася переглядати надання чинності законопроекту, прийнятому кілька тижнів тому.
Законом передбачається проведення необмежувального референдуму щодо «законів недільного дня», якими вимагається припинення у неділю переважної частини економічної і суспільної діяльності.
|
БОСТОН — Законодавче зібрання штату Массачусетс вирішило дати виборцям шанс сказати, чи хочуть вони скасування «законів недільного дня» штату.
Згідно з цими старовинними законами, які діють ще з колоніальних часів, більшість підприємств і торгових закладів у неділю мають бути зачинені.
Вирок, який виборці винесуть у листопаді, не буде обов’язковим для виконання Законодавчим зібранням. Підприємці загалом схвалюють скасування, тоді як певні групи громадян йому опираються.
Сенат ухвалив законопроект, яким передбачається проведення референдуму, і надіслав його губернаторові у понеділок. Спроби забло кувати його у Палаті представників зазнали невдачі.
|
Варіант справа зосереджений на суті законопроекту, тоді як в оригіналі наголос робиться на безпідставно докладному висвітленні процедури.
БІСМАРК, Північна Дакота — У вівторок розпочали свою роботу Законодавчі збори 44-го скликання. Більшість лідерів фракцій назвали їх однією з найважливіших законодавчих сесій в історії штату.
Небагато кому є справа до того, як називають цю сесію лідери фракцій. Найголовніше з’являється лише у четвертому абзаці:
БІСМАРК, Північна Дакота — Законодавчі збори, робота яких розпочалася у вівторок, розглядатиме найбільший бюджет за всю історію Північної Дакоти і вирішуватиме питання розвитку вугільної галузі у західній частині штату.
Наступний приклад був задуманий як стаття «людського інтересу». Навіщо захаращувати її правничими подробицями?
ВАШИНГТОН — Члени спільної комісії Сенату і Палати представників сьогодні досягли згоди стосовно законодавчого пакета для західних штатів, який містить положення щодо дозволу забирати собі диких коней та віслюків будь-кому, хто виявить готовність про них турбуватися.
|
ВАШИНГТОН — Якщо хочете мати дикого коня або віслюка, лише пообіцяйте, що ви добре їх доглядатимете, і вони ваші, — так вирішив Конгрес.
|
Коротко кажучи, не ставте воза перед віслюком.
Нечасто справжній професійний довідник виходить веселим. Ця книжка — саме такий рідкісний виняток. Почасти це зумовлено самою професією, журналістикою, яка має справу з мовою, а помилки і огріхи у мові — основне джерело будь-якого гумору. Але найголовніша причина веселості книжки, безперечно, полягає в її авторі. Рене Каппон любить і знає те, про що він пише; знає він і те, що один з найкращих способів уникнути тих чи тих помилок у подальшій роботі журналіста — це показати їх наслідки, зокрема точним і дотепним коментарем. Щоденні зауваження, які просто редактор, а потім головний редактор Ассошіейтед Пресс Рене Каппон робив з приводу різноманітних помилок журналістів у їхніх матеріалах, стали основою цієї книжки.
Природно, Рене Каппон виходить з досвіду американської журналістики і матеріалу англійської мови. Через те у його «Настановах» щось буде більш, а щось менш актуальним для української аудиторії. Приміром, наполегливі рекомендації використовувати активний стан дієслова і короткі слова замість довгих для нас не такі важливі — бо пасивний стан дієслова не так поширений в українській, як у англійській мові; середня ж довжина слів в українській набагато більша, коротких взагалі досить мало, а довге слово не є специфічно характерним для якогось особливо мудрованого стилю.
Саме тому деякі специфічно «граматичні» частини розділів не ввійшли до українського перекладу. Зрештою, ця книжка є передусім практичними настановами для журналістів, а не підручником із сучасної англійської мови, тим більше — у перекладі для іноземних студентів. Тут, однак, слід наголосити, що моментів, які стосуються виключно англійської мови і потребували б при перекладі цілком недоречних для професійного довідника довгих додаткових пояснень, доволі мало.
З іншого боку, у своїй щоденній роботі з мовою українські журналісти стикаються з такими проблемами, які не могли б приснитися і в страшному сні ні Рене Каппону, ні жодному американському журналістові. Саме тому ніде у «Настановах» Рене Каппона не згадуються всюдисущі русизми і їх зворотна — так само жахлива — сторона: слова і вислови-покручі, породжені недолугими намаганнями утнути щось якомога відмінніше від російської. Так виникають репрезентанти замість представників і незмінні аби та задля замість нормальних для і щоб. Кількість прикладів неоковирних русизмів і таких самих їхніх антиподів легко можна довести до тисяч на матеріалі тільки одного тижня роботи провідних україномовних ЗМІ. До речі, у «Настановах» Рене Каппона і на цю біду є цілком слушна відповідь: намагайтеся писати просто. Де взяти простоти української мови людям, для яких вона жодним чином не є рідною, то вже, очевидно, інше питання. На яке Рене Каппон також відповідає — роботою і всім своїм життям. Він народився і виріс у Відні, й першими його мовами були німецька та угорська. Тож англійську він вивчив, і вивчив так, що став одним із найшанованіших її фахівців — завдяки повсякденній наполегливій праці і здібностям, не маючи яких за ручку краще не братися і по клавіатурі не бити.
Ще одна наша проблема, котру зі зрозумілих причин не згадує Рене Каппон, — радянська журналістика, яка нікуди не щезала і продовжує панувати у переважній більшості наших ЗМІ. Люди, які писали тоді, пишуть собі і зараз. Що гірше, ці люди продовжують цілком успішно керувати іншими і навчати інших писати і говорити. Головним завданням радянських ЗМІ була пропаганда. Пропаганда не інформує, а переконує читача. На рівні мови це виражається у горезвісній «образності», за допомогою якої факти підмінювалися чиїмись думками і настановами. Це так глибоко в’їлося у свідомість, що коли навіть немає чужих думок і настанов, то до матеріалів потрібно будь-що протягти свої — чи то власне розуміння моралі, чи політичної ситуації, чи естетичні погляди, чи щось «за жизнь» взагалі. Розділяти факти і думки Рене Каппон не вчить. Він вважає, що це зрозуміло саме собою. Для нас, однак, цю науку потрібно буде опановувати ще доволі довго. Без сумніву, «Настанови» сприятимуть скороченню цього шляху — тому що Рене Каппон навчає писати стисло, просто, без «фігур» та кучерявостей і тільки те, що стосується справи. У таких умовах необхідній для нав’язування власних або чиїхось думок «образності» ніде розгулятися. Тим же, хто попри все таки силуватиметься це робити, потрібно буде вдаватися до відвертої брехні, середня тривалість життя якої на очах скорочується.
У своїх «Настановах» автор приділяє багато уваги мові і стилю матеріалів не суто новинного характеру — різноманітним репортажам, нарисам, аналітичним статтям, усьому тому, що в англомовній журналістиці позначається широким і не дуже чітким терміном feature story і що за відсутністю кращого доводиться перекладати як «тематичний матеріал» чи «тематична стаття». Можливо, тут варто буде ще раз нагадати українським читачам, що Ассошіейтед Пресс — не просто агентство новин. Значним напрямком роботи цієї організації (як і інших провідних інформаційних агентств) є створення і поширення саме таких великих матеріалів, які купують, передруковують і використовують у своїй роботі ЗМІ у Сполучених Штатах Америки й цілому світі. В умовах дедалі потужнішої конкуренції з боку електронних ЗМІ газети й журнали мусять постійно удосконалювати саме тематичні матеріали, тому що в оперативності радіо, телебачення й інтернет залишили їх далеко позаду.
Рене Каппон у своїй книжці постійно підкреслює, що одним з головних елементів тематичних матеріалів (як і оперативних новин, щоправда, трохи меншою мірою) є «людський інтерес», human interest — ще один важливий термін англомовної журналістики без доброго нашого відповідника. Ним позначається все, що може зацікавити читача не як представника тієї чи іншої групи, а як окрему пересічну людину. Автор радить використовувати «людський інтерес» якомога ширше, насправді — всюди, де це взагалі можливо. В цьому маємо ще одну серйозну відмінність між американською і нашою журналістикою, і категорична вимога максимізувати «людський інтерес» виглядає доволі сумнівною. Необхідно відзначити, що сумніви ці справді обґрунтовані. Якщо взяти американську газету або журнал (чи навіть наші поки що нечисленні видання, які робляться за американськими стандартами), то бачимо, що пересічний тематичний матеріал будується за однією схемою, яка раз у раз повторюється. Більшість статей пишуться за таким собі закостенілим і абсолютно передбачуваним сценарієм, що, м’яко кажучи, за словами самого Рене Каппона, «не електризує». Це і справді проблема. Проблема тому, що прийнятної альтернативи такому підходові, на жаль, ми поки що не маємо. Реальну ж альтернативу ми кожного дня і тижня можемо бачити на прикладі творів вітчизняних авторів — всі ці розслаблені «аналітичні матеріали» без початку і кінця, сповнені заяложених цитат і дуль у кишенях, написані без натяку поваги до тих, хто всю цю каламуть вимушений читати. Читач на все це реагує відповідно, у чому нас наочно переконують мізерні наклади вітчизняних друкованих ЗМІ. Отже, щоб запропонувати щось справді конкурентне «людському інтересові», його спершу потрібно опанувати. Рене Каппон і тут виявляється цілком для нас слушним.
Однак видається, що цінність і важливість українського видання «Настанов журналістам Ассошіейтед Пресс» полягає не тільки в тому, що воно допоможе зробити кращою мову української журналістики. Здається, книжка Рене Каппона буде однаково корисною як для тих, хто пише, так і для тих, хто професійно читає і вирішує, про що писати далі, а саме для редакторів і видавців. Тому що тут можна дізнатися не тільки те, як слід писати, а й побачити те, про що можна (і знову ж таки — слід) писати.
Чи не найцікавіше у цій книжці — це уривки з матеріалів американської преси про щоденне життя простих людей. Про судові процеси, нещасні випадки, про роботу різноманітних підприємств, про сварки, конфлікти і примирення, про людей, що живуть по сусідству з читачами. Цікавими для інших їх робить майстерність журналіста, який зумів побачити і подати найважливіше.
Можливо, у цьому й полягає головний урок «Настанов» Рене Каппона: можна і слід писати не тільки про «зірок» і політиків. Власне, не вони становлять більшість аудиторії газет та інших ЗМІ, а для людини зазвичай набагато цікавіше, чим живе така сама людина. Потрібно лише талановито і майстерно це робити, і така розповідь буде драматичнішою за будь-що — на задоволення і науку читачам, на славу журналістам і на вигоду видавцям.
Хистові не навчиш. Однак майстерності у відборі матеріалу і роботі з ним, за бажання, навчити можна. Саме це і робить у своїй чудовій книжці Рене Каппон.
Андрій Іщенко
Навчальне видання
Рене Дж. Каппон
Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс
Професійний порадник
Переклад з англійської Андрія Іщенка
Каппон, Рене Дж. Настанови журналістам Ассошіейтед Пресс: Професійний порадник / Пер. з англ. А. Іщенка. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. — 158 с.
ISBN 966-518-306-0
Книжка знаменитого редактора Ассошіейтед Пресс Рене Дж. Каппона, використовувана як практичні настанови для співробітників агентства у США, — ідеальний порадник і підручник з підготовки матеріалів усіх видів для сьогоднішніх і майбутніх журналістів. Головний редактор новин Ассошіейтед Пресс Рене Дж. Каппон викладає основи журналістської майстерності, подає реальні приклади, знайомить з корисними професійними прийомами, завдяки яким ваші матеріали стають зрозумілими, точними й легкими для читання.
Scan & OCR: Booker
Достарыңызбен бөлісу: |