Том Педагогічні науки Бердянськ 2012 (06) ббк 74я5

Лідія Хазієва,

Науковий керівник: О. А. Чернєга, ст.викладач

(БДПУ)
ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ТРУДОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ

Актуальність дослідження. Інтеграція України в Європейський та світовий освітній простір, реформування суспільства в сучасних умовах, перехід освіти на Державні стандарти, підготовка мобільних фахівців, динамічних та конструктивних, вимагає поліпшення якості їхньої професійності. На часі актуальною є проблема зближення змісту та якості освіти в різних країнах Європи. Під впливом такої концептуальної ідеї відбувається вдосконалення навчальних планів закладів, програм, підручників, організаційного науково-методичного забезпечення навчання, викладання.

Ступінь досліджуваності проблеми. Окремі аспекти формування професійно-трудової компетентності випускника професійно-технічного навчального закладу були предметом досліджень Є. Павлютенкова, В. Симоненко, М. Тименко, С. Чистякової, В. Андрющенко, О. Пєхоти, Ю. Руденко та ін.

Мета дослідження полягає в теоретичному і практичному обґрунтуванні особливостей формування професійно-трудової компетентності випускника професійно-технічного навчального закладу на сучасному етапі.

Методи дослідження – теоретичні (аналіз спеціальної та науково-методичної літератури, стосовно проблеми дослідження); емпіричні (психологічне інтерв'ю, тестування, методи математичної статистики).

Сутність дослідження. Переорієнтація освіти на формування фахівця, який має володіти певним обсягом знань, умінь, навичок, способами діяльності, уміннями виконувати свої обов'язки відповідно до сучасних теоретичних надбань, світових вимог і стандартів галузі, зумовлює ствердження нових освітніх підходів до професійно-трудового навчання. Нова система так званих компетентностей та компетентнісного підходу виступає як складова парадигми сучасної професійної підготовки.

Важливість формування професійно-трудової компетенції випускників обумовлений всією системою навчально-виховної роботи професійної школи. Разом з тим цей розвиток залежить від правильних уявлень про майбутню професійно-трудову діяльність і про навчання як про щось, що забезпечує можливість здійснення життєвого покликання. Професійне учіння має сприяти осмисленню уявлень про трудову діяльність, які сформовані на власному досвіді.

Відповідно, підготовленість сучасного компетентного фахівця визначається не тільки обсягом його знань, а й особистісними якостями, світоглядними й поведінковими пріоритетами. Таке гармонійне поєднання професійних знань з особистісними якостями є наріжним каменем процесу підготовки майбутніх фахівців і сприяє розвиткові учня як цілісної особистості, здатної до постійного самооновлення та самореалізації.

Проведене дослідження у професійно-технічних закладах освіти м. Бердянськ дало підстави стверджувати, що формування професійно-трудової компетенції на різних курсах має деякі особливі риси. На початкових курсах це адаптація до умов навчання в професійно-технічному закладі; залучення до нових учнівських форм життя, далі  найбільш напружена учбова діяльність учнів, загальна підготовка, початок спеціалізації, подальший розвиток і поглиблення професіональних інтересів. На старших курсах  реальне знайомство зі спеціальністю в період проходження практики; переоцінка студентами багатьох цінностей життя і культури. Формування чітких практичних настанов на майбутню сферу діяльності.

1. Агапова М. Б. Категоріальний аналіз поняття "професійний інтерес учнів професійно-технічних навчальних закладів" / М.Б. Агапова // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка.  2006.  Вип. 29.  С. 111114.

2. Гусак Н. В. Компетентнісно орієнтований підхід до професійної підготовки майбутнього вчителя / Н. В.Гусак // Зб. наук, статей / БДПУ – Бердянськ, 2008.  №4  С. 246  251.

3. Каніщенко А. П. Мотивація професійної діяльності учнів професійно-технічних навчальних закладів // Актуальні проблеми розвитку обдарованості учнівської та студентської молоді : зб. наук, праць студ. та аспірантів / за заг. ред. О. Є. Антонової.  Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006.  С. 277282.

381. 
     Наталя Ходикіна,
     
     1. 
        6 курс Інститут психолого-педагогічної
        
     2. 
        освіти та мистецтв
        
     3. 
        Науковий керівник: К. Й. Щербакова,
        
     4. 
        к.пед.н., професор (БДПУ)
        
     5. 
        
        
382. 
     ФАХОВА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ ДО ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ БАЛЬНОЇ ХОРЕОГРАФІЇ
     
383. 
     Хореографічне мистецтво – це синкретичне мистецтво. Зміст цього слова став значно ширшим і поняття “хореографія” в теперішній час включає в себе все те, що відноситься до мистецтва танцю. У нашому дослідженні увага акцентується на бальній хореографії.
     
384. 
     Перші бальні танці виникають у XII столітті в епоху середньовічного Ренесансу. В цей час з’являється багато різноманітних танців, у наслідок чого танцмейстери і педагоги XVII століття випускають книжки для самостійного вивчення хореографії.
     
385. 
     Серед теоретичних розробок з хореографії слід визначити фундаментальні роботи Ю. Бахрушина, Л. Блок, К. Голейзовського, В. Красовської, Ф. Лапухової, Ж. Новера, М. Фокина, С. Худекова, Х. Єлліс, Н. Ел’яша та інших, які внесли вагомий вклад у розвиток теорії та історії хореографічного мистецтва. Загальнотеоретичні основи професійної підготовки педагога-хореографа досліджувалися у працях Г. Березової, Л. Бондаренко, А. Ваганової, Є. Валукіна, К. Василенка, С. Забредовського та інших. Так А. Ваганова довела що підготовка хореографів передбачає формування міцної теоретичної бази знань, широкого спектру практичних умінь та навичок, необхідних у майбутній професії [2].
     
386. 
     За останні двадцять років цікавість до бальних танців набула свого піку. З’явилися публікації, статті. Однією з перших авторів була психолог Н. Рубштейн. В її працях більше уваги приділяється психологічним, а десь і педагогічним аспектам роботи зі спортсменами.
     
387. 
     Визначення різних аспектів бального танцю надається у працях вітчизняних діячів В. Єлізарова, Г. Чапкіса, Г. Хавкіна та інших. Так, Г. Хавкін у роботі “Консультант” задає питання: “Що насправді є “бальні танці” і чому їх часто називають спортивними”. А все тому, вважає він, що у 1996 році Міжнародний олімпійський комітет (МОК) заявив, що любительські бальні танці мають шанс потрапити в програму Олімпійських ігор. Міжнародна федерація танцювального спорту (IDSF) перейменувала бальні танці в спортивні. Також Г. Хавкін доводить важливість саме бальних танців та їх вплив на виховання хлопців та дівчат, а саме на взаємовідносини між ними [2].
     
388. 
     У сучасних умовах, у проблемах художнього виховання дітей, важливе значення має гендерний підхід.
     
389. 
     Аналіз теоретичної,методичної літератури та педагогічної практики з проблеми фахової підготовки свідчить про те, що окремі її аспекти потребують подальшого вивчення. Тому темою нашого дослідження є “Підготовка майбутнього педагога-хореографа до гендерного виховання дітей засобами бальної хореографії”.
     
390. 
     Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність впровадженнч спецкурсу з донної проблеми у навчальний процес вищого навчального закладу зі спеціальності 6.020202 – хореографія.
     
391. 
     Обєктом дослідження є професійна підготовка майбутнього педагога-хореографа.
     
392. 
     Предмет дослідження – готовність педагога до гендерного виховання дітей.
     
393. 
     Гіпотеза дослідження. Починаючи дослідження, ми виходили з припущення про те, що професійна підготовка педагога-хореографа буде більш якісною якщо: розглядати її як інтегровану якість, яка включає теоретичну та практичну готовність, у єдності удосконалювати теоретичну підготовку спеціальними курсами, забезпечувати вправлення у гендерному вихованні дітей на педагогічній практиці.
     
394. 
     Для реалізації мети і гіпотези дослідження були визначені такі завдання: вивчити стан проблеми з професійної підготовки педагогів-хореографів; розробити спецкурс “Підготовка майбутнього педагога-хореографа до гендерного виховання дітей засобами бальної хореографії” і впровадити його у навчальний процес вищого навчального закладу; довести ефективність вивчення студентами спеціального курсу в їх професійній підготовки.
     
395. 
     
     
396. 
     ЛІТЕРАТУРА
     
397. 
     1. Ваганова А. Я. Передмова автора до третього видавництва. Будова уроку / А. Я. Ваганова // Основи класичного танцю //6-е изд. – СПб. : Лань, 2000. – 158 с.
     
398. 
     2. Хавкін Г. В. Перші кроки : час бути чемпіоном / Г. В. Хавкін // Консультант // Х. – 2011. – 255 с.
     

3 курс факультета английского языка

Минского государственного

лингвистического университета

Научный руководитель: Е. П. Волосевич,

доцент (УО “Институт парламентаризма

и предпринимательства”)
ИДЕИ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ В СИСТЕМЕ ОБРАЗОВАНИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ

Республика Беларусь в вопросах образования придерживается лучшего мирового опыта и следует лучшим мировым традициям.

Образование является важнейшим элементом в вопросах трансформации общества по направлению к устойчивому развитию. Полагается, что устойчивое развитие необходимо рассматривать как непрерывный процесс, благодаря которому общество должно научиться жить экологически, экономически и социально более устойчиво.

В соответствии со статьёй 26 Всеобщей Декларации прав человека 1948 года и статьёй 49 Конституции Республики Беларусь, а также статьей 3 Кодекса Республики Беларусь об образовании (который вступил в силу с 01 сентября 2011 года) каждый имеет право на образование.

В 2004 году Совет Министров Республики Беларусь одобрил Национальную стратегию устойчивого социально-экономического развития Республики Беларусь на период до 2020 года.[3]. Она основывается на принципах, изложенных в “Повестке дня на ХХI век”, определённых Конференцией ООН по окружающей среде и развитию (Рио-де-Жанейро, 1992г.). Национальная стратегия призвана учесть изменения, произошедшие в мире и в стране за последние годы, а также важнейшие программные документы, принятые в Республике Беларусь, новые международные соглашения, в том числе и Декларацию тысячелетия Организации Объединённых Наций, принятую Генеральной Ассамблеей ООН на 8-ом пленарном заседании 08 сентября 2000 г., Политическую декларацию и План выполнения решений Всемирной встречи на высшем уровне по устойчивому развитию в Йоханнесбурге в сентябре 2002года.

Одной из главных задач, определённых Национальной стратегией является реализация в системе образования идеи устойчивого развития.

Переход к более устойчивому образу жизни сможет произойти тогда, когда люди на всей планете Земля и, в первую очередь, молодёжь, полностью осознают необходимость фундаментальных перемен и станут поддерживать их. Ведь все наши экологические экономические, политические, социальные и духовные проблемы тесно взаимосвязаны. Люди должны вместе выработать всеобъемлющие решения. Начать разрешать данные проблемы нужно с образовательной практики школ, колледжей, университетов и т.д. Именно поэтому в 1992 году UNCED (Комиссия ООН по окружающей среде и развитию) заявила, что образование жизненно важно для перехода к устойчивому развитию.

По инициативе ООН в 2005 году началось Десятилетие образования для устойчивого развития [2]. Инициативу поддержали многие страны, в том числе и Республика Беларусь

Необходимым условием решения задач, определённых Национальной стратегией устойчивого социально-экономического развития Республики Беларусь на период до 2020 года для системы образования, является реализация в учебно-воспитательном процессе идей образования в интересах устойчивого развития. Такое образование основывается на концепции устойчивого развития и ориентировано на формировании у учащихся, студентов правильного экологического мировоззрения, ответственного отношения к окружающему миру, принятие ими ценностей экологической культуры. И это в первую очередь – изменение образа жизни: от потребительского отношения к природе – к установлению гармонии во взаимодействии с окружающей средой на основе конкретных действий, ответственности за их результаты. Главный принцип образования для устойчивого развития (ОУР): мыслить глобально – действовать локально.
ЛИТЕРАТУРА

1. Конституция Республики Беларусь 1994г., с изм. и доп., прин. на респ. реф. 24 ноября 1996 г. и 17. 10. 2004 г. – Минск. : Амалфея, 2011.

2. Международный План Десятилетия ООН по образованию в целях устойчивого развития (2005-2014), [Электроныый ресурс]. – Режим доступа: http www. ibe. unesco.org. – Дата доступа: 10.08. 2009.

3. Национальная стратегия устойчивого социально-экономического развития Республики Беларусь на период до 2020 г. / Нац. комис. по устойчивому развитию Республики Беларусь; редкол.: Л. М. Александрович [и др.]. Минск, 2004.