Весняні надії
жүктеу/скачать 22.07 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- ВЕСНЯНОЇ НОЧІ РАДІЮ ДОЩУ
- ГІСТЬ ПРИЙШОВ
- НОЧІВЛЯ У ТЕРЕМІ БІЛЯ РІЧКИ
- ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК
- ПОВТОРНА МАНДРІВКА
- ПРИ МІСЯЦІ ЗГАДУЮ БРАТА
| ВЕСНЯНІ НАДІЇ
Країна в руїнах, та гори і ріки живуть, У місті весна зеленіє співочо-строкато; Засмучено мислю (аж квіти в сльозах) про Вітчизни майбуть; І птахи журливі... З родиною жаль розлучатись. Три місяці поспіль палає запекла війна; Листи з Батьківщини для мене дорожчі від злота. Волосся коротша, на скроні ляга сивина; Рідке воно й куце, і шпильками - не заколоти. Переклад Я. Шекера ВЕСНЯНОЇ НОЧІ РАДІЮ ДОЩУ Цей добрий дощ нагрянув дуже вчасно - Прилинула розбурхана весна. Він тихо в ніч із вітерцем прокрався, Душа його - то бісерна роса. Цей дощ загус - а хмари чорні, дикі; На річні вогники рибалок блим та блим... Світанку жду: побачу обважнілі лики Тих квітів, що в Ченду дощем умиті цим. Переклад Я. Шекера ГІСТЬ ПРИЙШОВ Мій дім полонили весняні розбурхані води, Окликую чайок, які прилітають щодня. Стежинки в саду підмітаю - сьогодні товариш приходить, Для нього лиш двері оселя моя розчиня. Та страв небагато, і фрукти непишні в тарелях; Чарки заіскрились снагою старого вина. З сусідою хочу піднять не один щастя келих. Він врешті прийшов, і ми випили всеньке до дна. Переклад Я. Шекера
летіли за тисячі лі, Та на північ вони повертаються знову. їм байдуже, чому тут зостанусь в далекій землі. Вже злітають вони, і у путь вирушають сувору. Як їх мало залишилося на мілині. Лиш перегук Пронизливий чути в долині. Люба, вигадки то, безнадійні, сумні — Не несуть вони лист, небилицям не вірю я нині. Переклад Т. Некура НОЧІВЛЯ У ТЕРЕМІ БІЛЯ РІЧКИ Вже сутінки впали, з'єднали стежки з горою; Високий будинок милується ликом ріки. На скелях зависли хмарини благенького краю, А хвилечки граються місяцем, повним таким! Шугають примарами в синь журавлі і лелеки, Шакали й вовки пожвавішали - їжа нова... Журюся війною, не сплю - сон мій вилито з глека. Безсилий гармонію дати я небу й землі. І безсилі слова. Переклад Я. Шекера ПІСНЯ ПРО ХЛІБ І ШОВК Напевно, міст у Піднебесній не менше тисяч десяти, Але нема такого міста, де б воїнів у латах не знайти. Якби ж ми переплавити могли ті лати на орала для землі. Щоб кожну латочку бездоглядних ланів переорати за погожих днів. Щоб селянин і сіяв, і збирав, і шовкопряди листям годував. Щоб той, хто любить рідну землю, не лив за нею сліз даремно. Чоловіки б у полі працювали, і шовк, співаючи, жінки звивали. Переклад Т. Некура ПОВТОРНА МАНДРІВКА Згадую храм, де колись мандрував, - добрий, блаженний то час. Знов під'їжджаю до брами містком - повнюся люблячими почуттями. Гори і ріки, як завше, живуть - все підіймався б на них знов і знов. Дух поселився і заволодів вербами тихими й цими квітками. Сонце - ввесь день, і не стелиться дим; ген - соковитий заквітчаний лан. Сонце не хоче іти на спочин - тепло так між золотими пісками. Зникла безслідно моя донедавня печаль... Зникла чи вернеться знов? Не розлучитись повік, не забуть, не піти З цього самотнього храму... Переклад Я.Шекера ПРИ МІСЯЦІ ЗГАДУЮ БРАТА Тривожно гримлять барабани — вже люди не ходять; Це осінь, і чується втомлена пісня гусей. А ніч розсипає дзвінкої роси білі води; А в ріднім краю місяць світло ясніше несе. І брат мій далеко, розлучені ми — чи навіки? Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу; Я довго не маю листів, а послав їх без ліку,— Пожежі війни все палають вві сні й наяву… Переклад Я. Шекери жүктеу/скачать 22.07 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|