Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету й

40 
та в зовнішньополітичній сфері є конституційно встановлений порядок 
скріплення підписами (контрасигнації) членами Уряду відповідних актів Глави 
держави.
Інститут контрасигнатури у змішаній республіці ‒ найважливіший інструмент впливу 
прем’єр-міністра на президента. Контрасигнація – процедура підписання актів президента 
прем’єр-міністром і (чи) профільним міністром. Ця процедура забезпечує конституційність 
і відповідність засадам урядової політики дій президента. 
У парламентарній формі правління всі акти глави держави, за винятком акта про 
призначення на посаду прем’єр-міністра та деяких інших, потребують скріплення членами 
уряду. Тут інститут контрасигнатури фактично зводить нанівець будь-які спроби глави 
держави вчиняти самостійні дії. На відміну від парламентарної форми правління, у змішаній 
республіці логіка організації державної влади вимагає контрасигнувати ті акти президента, 
які стосуються його сумісної з урядом компетенції. Ці акти надають реального характеру 
повноваженням президента, реалізація яких потребує відповідних урядових дій. Отже, у 
змішаній республіці об’єктом контрасигнації повинні бути винятково акти президента, 
реалізацію яких забезпечує уряд. 
Контрасигнація актів президента – це право, а не обов’язок прем’єр-міністра і (чи) 
профільного міністра. Скріплення актів президента підписами згаданих суб’єктів як 
здійснення їх конституційного обов’язку нівелювало б значення контрасигнатури як елементу 
системи стримувань і противаг. У змішаній республіці інститут контрасигнатури – 
елемент дуалізму виконавчої влади, який гарантує ухвалення відповідних рішень президентом 
за участі прем’єр-міністра. За таких умов контрасигнація актів президента є процесуальною 
формою обмеження його нормотворчості. Дотримання цієї форми ‒ конституційна умова 
набуття актами президента чинності. 
Контрасигнація відповідних актів Президента України покликана 
забезпечувати єдність внутрішньої та зовнішньої політики держави, суб’єктами 
якої є Президент України та Кабінет Міністрів України. 
За умов змішаної республіки контрасигнація актів президента є засобом 
контролю за конституційністю і доцільністю його політики з боку уряду. 
Скріплюючи своїми підписами акт президента, прем’єр-міністр і профільний 
міністр беруть його до виконання. Тим самим вони підтверджують юридичну 
чинність та конституційність акта, а також свою відповідальність за його 
реалізацію. Однак таке розуміння контрасигнатури не вбачається за змістом 
Конституції України. Прикметно, що ч. 3 ст. 25 Закону України “Про Кабінет 
Міністрів України” від 27 лютого 2014 р. закріплює обов’язок Прем’єр-міністра 
України та профільного міністра скріпити своїми підписами акт Президента 
України
102
. Це спотворює сенс контрасигнації. Звертаючи увагу на згадану 
обставину, Венеціанська комісія у Висновку “Про конституційну ситуацію в 
Україні” від 17-18 грудня 2010 р. зауважувала, що “вимога контрасигнації 
передбачає встановлення обмежень щодо дискреційних повноважень президента 
в деяких сферах і запобігає від здійснення ним власної політики”
103
. 
102
Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 27 лютого 2014 р. № 794-VII. Відомості Верховної 
Ради України. 2014. № 13. Ст. 222. 
103
Висновок Комісії за демократію через право (Венеціанської комісії) “Про конституційну ситуацію в 
Україні” від 17-18 грудня 2010 р. URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_a36. 

41 
Коректне розуміння контрасигнатури було відображене в Законі України “Про Кабінет 
Міністрів України” від 21 грудня 2006 р. Згідно із Законом, Прем՚єр-міністр України та 
профільний міністр, вважаючи неможливим скріпити своїми підписами акт Президента 
України, мали право повернути його з викладенням у супровідному листі мотивів свого 
рішення
104
. 
У Конституції України потрібно закріпити положення про те, що умовою 
чинності відповідних актів Президента України є скріплення їх підписами 
Прем’єр-міністра України і профільного міністра. Право, а не обов’язок Прем’єр-
міністра України і профільного міністра скріплювати своїми підписами 
відповідні акти Президента України надасть контрасигнатурі характеру 
елементу системи стримувань і противаг, унеможливить умисне законодавче 
викривлення її змісту. 
Згідно з ч. 4 ст. 106 Конституції України, акти Президента України, видані 
в межах повноважень, передбачених пп. 5 (призначення та звільнення глав 
дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних 
організаціях; прийняття вірчих і відкличних грамот дипломатичних 
представників іноземних держав), 18 (повноваження з керівництва Радою 
національної безпеки і оборони України), 21 (ухвалення рішення про введення в 
Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, оголошення окремих 
місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації) ст. 106, 
скріплюють своїми підписами Прем’єр-міністр України і міністр, 
відповідального за акт та його виконання. 
У змішаній республіці, про що йшлося, об’єктом контрасигнації повинні 
бути ті акти президента, реалізацію яких забезпечує уряд. Однак відповідно до 
ч. 4 ст. 106 Конституції України, акти Президента України, засобом яких він 
здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, скріплення 
підписами Прем’єр-міністра України і профільного міністра не потребують. Це 
ненормально з огляду на дуалізм компетенції Президента України і Кабінету 
Міністрів України у сфері здійснення зовнішньої політики держави. Оскільки 
Кабінет Міністрів України опосередковує зовнішньополітичну діяльність 
Президента України, відповідні акти Глави держави потребують контрасигнації 
з боку Уряду. 

жүктеу/скачать 1.96 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: