З досвіду роботи районної творчої групи

ЧИСТІ ДЖЕРЕЛА

У сучасних умовах розвитку української державності, відродження національної культури та освіти серед головних завдань — реформування змісту навчально-виховного процесу.

Народознавство — це бальзам, який треба прикладати до ран нашої духовності, це порятунок у вихованні учнів, ефективні ліки для багатьох байдужих, зашкарублих душ. Бо народне - це завжди правдиве, істинне. Слід засвоїти основний постулат: щоб збудувати новий світ, нове суспільство, потрібно знати минуле, традиції, культуру свого народу, зокрема його фольклор.

Відродити все це, виховати школярів на всьому кращому, що створене народом і перевірене історичною практикою, — наше завдання.

Мета застосування фольклору при особистісно зорієнтованому навчанні полягає в тому, щоб збагатити мовлення учнів, підготувати їх до кращого сприйняття художніх творів, розширити коло їхніх інтересів, залучити молоде покоління до витоків народних традицій, формувати вміння вчитися, створювати умови для свідомого вибору майбутньої професії та життєвого шляху, збагачувати духовний світ молодої людини.

Виховання учнів засобами фольклору, народознавства відбувається в школах району, і в Білківській ЗОШ № 1 І-ІІІ ступенів зокрема, під час вивчення основ наук, на класних годинах, у гуртку. Ідея українознавства реалізується через вивчення побуту, звичаїв, обрядів, традицій народу. Разом з учнями зібрано, записано і узагальнено матеріали з народознавства: прислів'я, приказки, народні пісні, звичаї і обряди села, народні прикмети.

На основі пошукової роботи та зібраних архівних даних впроваджується творчий доробок П.Світлика — народного вчителя, самодіяльного композитора, фольклориста, етнографа, при вивченні літератури рідного краю, на заняттях гуртків художнього слова.

З допомогою професора Пряшівського університету доктора Юрія Костюка, нині покійного, з яким ми листувалися, досліджено проблему і ознайомлено учнів з матеріалами «Музична культура Закарпаття 20-30 років». Засвідчено такий факт: у кінці листопада 1935 року в Ужгороді з ініціативи професора Івана Панькевича за домовленістю з кошицьким радіомовленням було записано на патефонну платівку пісні шести груп співаків з різних околиць Закарпаття. Групу з Імстичева організував і підготував (обробив пісні) П.Світлик.

Було записано дві платівки з імстичівськими піснями Боржавської долини: колядки «Росло деревце...», «Нова радость стала...», «Што тото за звізда...», «Коли Божа мати...»; весільні — «Горами,горами», «Мила моя, мила», «Співайте, дівчата». Професор у листі скаржився, що патефонні платівки погано збереглися, потребують реставрації.

Учні продовжили пошук. У грудні 2002 року від В.В.Мадяр-Новак, викладача Ужгородського музучилища, записали передані професором Миколою Мушинкою оті відреставровані на дивних валиках (№ 1224. № 1234) пісні Боржавської долини. І ще особливо приємно : остання пісня запису «Голубе, голубе» - похоронна пісня у виконанні самого П.Світлика. Отак завдяки пошуковій роботі з учнями несподівано повернувся до нас не лише доробок фольклориста-етнографа, а й голос народного вчителя.

Крім того, ми поповнили нашу фольклорну касету записом з платівки київської «Мелодії» 60-х років минулого століття: пісні в обробці П.Світлика у виконанні наших земляків-односельчан Степана Урсти та Михайла Копинця «Як ішов я з Дебрецина» та «Сама тому мати винна» (виконавці Віра Горзов, Марія Петрашко та Іванна Гереші).

Після видання книги «Петро Михайлович Світлик: подвижник з Боржавської долини» пошукова робота про народного вчителя продовжується, віднайдено з домашнього архіву два листи до доньки Клари, які свідчать про високу епістолярну майстерність автора. Маємо раритетне фото учнів і вчителів першого випуску Білківської середньої школи 1947-48 р. н., де засвідчено: П.Світлик – перший директор школи.

Нещодавно пошуковцям до рук потрапив цікавий рукопис «Легенда про Імстичівський монастир». За словами мешканки с. Імстичева Г. М. Копинець, твір належить П. Світлину. Цікаво, що після тексту подано 19 уточнень - пояснень давніх слів, що було притаманно П. Світлику (порівняно з іншими досліджуваними текстами автора). Звичайно, рукопис потребує детального літературознавчого і мовного аналізу, можливо, навіть із залученням науковців УжНУ, старожилів Імстичева.

Для здійснення особистісно зорієнтованого навчання, учителі української мови та літератури Білківської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 розробили тести для аудіювання та читання мовчки текстів художнього та публіцистичного стилів за книгою “Петро Михайлович Світлик: подвижник з Боржавської долини”.

Учні школи не лише на уроках української мови та літератури, а й на засіданнях гуртка художнього слова, досліджують багатство мови прислів'їв, переказів, приказок, казки “Весілля зими” (єдиної) П. Світлика, вчаться виразно декламувати прозу й поезію нашого земляка.

Отже, пошукова робота з літературного краєзнавства сприяє повноцінному художньому осмисленню і трансформації матеріалу на сьогоднішні проблеми. Цікаві літературознавчі і лінгвістичні факти спонукають зіставляти світогляд, позицію авторів досліджуваних творів із поглядами учнів на життя, дають змогу, аналізуючи літературні явища, обмінюватися думками, формувати власні погляди.

II. Актуалізація опорних знань.

III. Засвоєння нових знань і мотивація навчальної діяльності.

1. Спостереження над прислів'ями і приказками, записаними П. Світликом:

а) виразне читання прислів'їв, визначення їх основних особливостей;

б) поділ прислів'їв і приказок на групи;

в) зіставлення прислів'їв і приказок.

2. Гра «Хто швидше?»

IV. Закріплення.

V. Оцінювання знань. Мотивація оцінок.

VI. Домашнє завдання.
ХІД УРОКУ:
ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Який вид народних творів називається прислів'ям?

2. 
   Назвіть основні особливості прислів'я.
   
3. 
   Чим прислів'я і приказки подібні, а чим відрізняються?
   

Протягом багатьох віків український народ створив незліченні скарби народної творчості, до яких належать прислів'я, приказки, приповідки. У них втілені найпотаємніші думки, надії і сподівання на краще.

Прислів'я і приказки належать до малих (форм) жанрів усної народної творчості.

У них життєво втілені мудрість, образність, правдивість. Виникають прислів'я постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й най-влучніші з них. Наприклад, «Книга вчить, як на світі жить», «Хто рано встає, тому й Бог дає».

Прислів'я в дуже стислій формі викладає одну якусь думку. Найчастіше воно становить всього одне просте чи складне речення. При цьому прислів'я висловлює думку влучно й дотепно, звучить злагоджено, в багатьох з них є співзвучні слова. У прислів'ї висловлюється закінчена думка, подано невеликий висновок. Наприклад: «Вік живи — вік учись», «Вчитися ніколи не пізно».

а) узагальнення народного досвіду;

б) повчальність;

в) стислість і ємкість висловленої думки;

г) влучність і поетичність;

г) використання в прямому і переносному значенні;

д) малий обсяг.

Учень.

Крім прислів'їв, у нашій мові зустрічаються близькі де них вислови: «Переливати з пустого в порожнє», «Із вогню та в полум'я». Це приказки.

Приказка тільки натякає на висновок або дає дотепну оцінку події чи людині. У ній висловлюється незакінчена думка. Пр^и казка — образний вислів, який стисло і влучно визначає якесь явище життя.

Порівнюючи прислів'я з приказкою, народ говорить: «Приказка — цвіт, а прислів'я — плід».

Сьогодні ми поглибимо знання про прислів'я та приказки, ознайомимося з народною філософією білківчан 30-х років, відтворених у прислів'ях та приказках, записаних П.Світликом, вироблятимемо вміння і навики виразно читати прислів'я та приказки, розвивати творче мислення за допомогою красного слова.

Прислів'я та приказки не потребують особливої обстановки і широкої аудиторії. Справді, ніхто спеціально не збирається в гурт, щоб послухати прислів'я, як слухають думи, казки та балади. Не приурочують їх до подій, як обрядову пісенну творчість. «Пословиця до слова мовиться», — тобто говориться тоді, коли треба наголосити, підкреслити, виділити основну думку із усього, перед тим сказаного, або дати лаконічну оцінку побаченому, почутому, зробленому. Наче промінь прожектора, прислів'я вихоплює найсуттєвіше. Творення найкращих фольклорних зразків, у тому числі прислів'їв та приказок, — довготривалий процес. У часописі «Підкарпатська Русь» за 1932 рік вміщено статтю П. Світлика «З народної філософії».

У вступній частині статті Петро Михайлович повідомляє, що за завданням редактора часопису А. Штефана збирав приказки, приповідки, пословиці, примовки в околиці Білок. Найбільше зібрав від школярів. «Є се дуже цінний скарб з народної словесности, є то та, так би сказати, народна проста філософія»... — пригадував він слова лектора під час курсів для учителів горожанських шкіл. Нинішнього читача і слухача вражає оригінальний карпаторуський діалект. «Ґаздувала би і вош, коби мож», «Доки-м був голоден, робити-м був не годен, а як-ім ся наїв, та лиш би-м сидів», «Зори мілко, посій рідко — вродиться дітько (дідько)», «Што кому не мило, аж би в носі погнило», «Сорочка аж би драна, коби прана».

У статті записано понад 100 прислів'їв та приказок.

Ви вже знаєте особливості виразного читання прислів'їв.

Учні нагадують, що:

а) прислів'я читаються і промовляються уповільнено, щоб підкреслити значимість їх змісту;

б) найважливіше слово в кожному мовленнєвому такті виділяється логічним наголосом;

в) інтонації під час їх вимови, залежно від змісту, можуть бути розповідні, окличні з різними відтіненнями почуттів. Отже виразно прочитайте прислів'я, поділіть текст (усно) на мовленнєві такти, визначне в них слова з логічним наголосом, визначте інтонацію.

4. Поділ прислів'їв, приказок на групи.

Прислів'я і приказки є надбанням і витвором народу, через те майже всі вони відображають саме його світогляд і становлять Досить струнку систему поглядів на життя.

Уміння поставитися з гумором та іронічністю до своїх труднощів і злигоднів є ознакою оптимізму і морального здоров'я народу. У деяких прислів'ях ідеться про окремі вади характеру, вчинків та зовнішності людей. Важливою прикметою прислів'їв приказок є узагальнення.

Особливу увагу зверніть на ті прислів'я і приказки, в яких ідеться про особливості людського характеру.

Прославляючи працьовитість, скромність, кмітливість, розум, вірність слову, прислів'я воюють проти ледачих, скупих, брехунів, базік.

Учитель.

Поділіть прислів'я на групи. Про що йдеться у кожній групі. Доберіть до кожної групи заголовок:

- про рідний край;

- про науку, розум, мораль;

- про працю;

- про стосунки між людьми;

- про природу; про дружбу;

- про вади вдачі, поведінки.

Зіставте, користуючись таблицею, прислів'я і приказки, визначте, у чому їх спільність і відмінність.

Учні доходять висновку, що прислів'я діляться на 2 частини. В одній відображається те чи інше явище, а в другій — робиться висновок.

Читаючи прислів'я, необхідно робити паузи між частин виділяти наголосом їх повчальний зміст.

Зіставляючи прислів'я і приказки, учні відзначають, що в них втілені мудрість народна і повчальний зміст, а приказки помагають нам точно, яскраво і коротко оцінити людину, вчин подію. Вони мають узагальнено-повчальний зміст.

Щоб пересвідчитись, наскільки уважно ви читали прислів'я записані П. Світликом, виконаємо таке завдання. Продовжіть прислів'я, записані на переносній дошці (письмово).

• 
  Які прислів'я вам найбільше запам'яталися і сподобалися?
  
• 
  Навести приклади прислів'їв, пояснити їх зміст.
  
• 
  На які групи можна поділити всі, записані П. М. Світликом, прислів'я?
  
• 
  Від кого найбільше прислів'їв вдалося записати П. Світлику? Розкажіть про спосіб записування.
  
• 
  Яка спільність і відмінність прислів’їв і приказок?
  
• 
  Що, в основному, характеризують прислів'я та приказки,
  записані П. Світликом?
  

Отже, прислів'я та приказки — складова частина культури українського народу, його неоціненний скарб, яким він володіє з незапам'ятних часів і яким збагачує теперішні та молодші покоління людства.

Сподіваюся, ви зуміли переконатися, що вагому частку в збе- реження цього скарбу вніс наш земляк — відомий фольклорист Петро Михайлович Світлик.
V. Оцінювання учнів. Мотивація оцінок.

VI. Домашнє завдання.

Напишіть невеличке оповідання на тему одного з прислів'їв, зібраних П. М. Світликом.

Дослідіть, які прислів'я і приказки побутують у вашій родині. Запишіть прислів'я та приказки на вашій вулиці у селі.

ЗА СТОРІНКАМИ КНИГИ

ПЕТРА СВІТЛИКА ТА СЕМЕНА ПЕТРАШКА

«ПІДКАРПАТОРУСЬКІ ПЕРЕКАЗИ».

План-конспект уроку з української літератури у 5 класі
МЕТА УРОКУ: ознайомити учнів з переказами книги П. Світлика та С. Петрашка «Вибір підкарпаторуських переказів», вчити їх знаходити реальне й фантастичне у творах, виховувати любов і повагу до історичного минулого нашого краю, почуття національної гордості за свій народ.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок.

ОБЛАДНАННЯ: портрет П. М. Світлика, книга П. Світлика та С. Петрашка «Підкарпатські перекази», «Перша читанка для 1-го шкільного року руських народних шкіл» (упорядники О. Маркуш, Ю. Ревай, 1931 р.), «Наш рідний край». Річник XI 1933 р., «Калинова сопілка» (антологія української народної творчості).
ЕПІГРАФ УРОКУ:
Хто не знає свого минулого,

той не вартий свого майбутнього.

О. Довженко
ХІД УРОКУ:
I. Організація класу.
II. Актуалізація опорних знань.

- Які ви знаєте види (жанри) народної творчості?

- Як виникають усні народні твори? Хто є їхнім автором?

- Як ще називають усну народну творчість?

Отже, на попередніх уроках української літератури ми читали перекази з Нижньої Наддніпрянщини, перлини усної народної творчості про Закарпаття — край, який волелюбні козаки прославляли у своїх звитягах. А сьогодні ознайомимося з переказами рідного краю, записаними нашими земляками — учителями-фольклористами П.Світликом та С. Петрашком.

— Хто такий Петро Світлик?

Короткі біографічні відомості подає заздалегідь підготовлений учень за вступною статтею цього ж видання (с. 3-20).
— Які цікаві епізоди із життя П. Світлика вам запам'яталися? Чому?

Серед інших учень-дослідник життя і творчості Світлика розповідає про перекази Петра Михайловича, вміщені на сторінках часопису «Наш рідний край» і «Підкарпатська Русь».
Учень.

На сторінках згадуваних часописів вміщені перекази «Великодні свята у нас» (1925 р.) — про звичаї молоді забавлятися на свято коло церкви; «Імстичево в долині Боржави» (1925 р.) — про те, як сіяли в Імстичеві сіль, але вона так і не зійшла на Дубинках; «Як молотилося збіжжя давно і тепер» (1931 р.) — переказ про найулюбленішу працю селянина — молотьбу; «Дво-душник» (із народного фольклору) (1931 р.) —- опис народного повір'я Боржавської долини про людину, що має дві душі; «Дещо о стравах на околиці Білок» — цікава розповідь про те, що споживали білківчани у 1932 р.

Учні, перед вами книга з дещо дивною для вас назвою «Вибір чехословацьких і підкарпаторуських переказів», видана державним видавництвом у Празі в 1937 році. Складається вона з двох частин: перша — це чехословацькі перекази, а друга — підкар-паторуські. Підкарпаторуські перекази цієї книги «зладили» Петро Світлик і Семен Петрашко. Про нашого земляка Петра Світлика ви вже дещо знаєте, а про Семена Петрашка відомо лише, Що він народився в Імстичеві, пізніше жив і працював учителем У місті Хусті. Перекази написані оригінальним карпаторуським діалектом. Зміст фольклорних творів відобразив світогляд народу в його багатовіковому розвитку.

Мова цих переказів є також багатющим джерелом пізнання історії народу, оскільки наш етнографічний регіон має діалектні особливості, що сформувалися історично. Відомо, що мова фольклору не існує поза діалектами, тому автор намагався повною мірою зберегти п колоритність.

Книга з власним підписом автора. Суттєво, що в кінці є правки рукою автора: окремі слова карпаторуського діалекту записані закарпатським фонетичним правописом. Видно, що це зроблено у наш час. Очевидно, автор мав намір перевидати перекази сучасною мовою.

У 28-и переказах чудово відбивається історія нашого краю: «Наші предки», «Князь Лаборець», «Замки Підкарпатської Русі». Але сьогодні ми прочитаємо лише ті перекази, що стосуються нашого району.

— Пригадайте, в якому селі народилися автори збірки переказів? (В сусідньому селі Імстпичеві.)

1. Коли відбувалися події, зображені в переказі?

2. Що привело татарина до найбагатшої ґаздині Балабанки?

3. Як розкрито в переказі мудру селянську винахідливість?

4. Чи схожий цей переказ на казку? Обґрунтуйте свої міркування.

5. Пригадайте, що таке діалектизми? З'ясуємо значення слова «бесаги» («мішки», записується у словничок).

Звертаю вашу увагу, учні, що багато переказів у збірці — розповіді про замки Закарпаття: «Замки Підкарпатської Русі», «Студня Мукачівського замку», Маковецький «білий» замок», «Квасівський замок», «Як Пинтя розбив Хустський замок». І серед них — «Бринда, пан Бронецького замку».

2. Хто проживає у замку?

3. За що люди постановили вигнати Бринду із замку?

4. Розкажіть про страшний сон Бринди.

5. Для чого люди зібрали «всяку худобу і птицю: вівці, кози, свині, корови, коні, пульки, качки, гуси, кури та коти, а на чоло кожної скотини причепили свічки, а на роги і хвости попричіпляли голосні дзвінки і широкі колоколи»?

6. За допомогою якого художнього засобу зображує оповідач «страшний суд» для Бринди? (Використовуючи поетичні синоніми: ривіло, гриміло, дзвеніло, тріскотіло, бубоніло, пищало, кричало.)

7. А що в тексті вказує на схожість переказу до казки? (Кінь Бринди «мав лише три ноги», його срібні підкови, «були прибиті взада»: кілька ударів копитами у глину, що ще й тепер видно слід».)
Учитель.

Про високу ерудицію П.Світлика свідчить його знання історії рідного краю. Історичний переказ про те, що Ярослав Мудрий, видаючи свою дочку Анастасію за угорського короля Андрія, подарував Богоревицькій церкві срібний дзвін, П. С'вітлик називає правдою. Нам не відомо, чи знав на той час Петро Михайлович переказ про Богоревицький дзвін Михайла Балеги, мешканця села, учня Берегівської гімназії, чи читав поему Василя Пачовського «Сріберний дзвін», написану в 1921 році, але його виклад цієї теми оригінальний і своєрідний.

1. Яка історична основа переказу?

2. Чому мешканці Богоревиці змушені були заховати дзвін під землю?

3. Знайдіть у тексті переказу рядки про срібний голос знайденого дзвону, його невмирущність, здатність передбачати народне лихо.

4. Як у переказі передано настрій пробудженого до соціального життя населення Карпат?

5. Яка основна ідея переказу? Підтвердіть міркування рядками з тексту. («Село вирішило, що дзвін той не має бути знищеним, що русинам передбачає славу і свободу».)

6. Визначити в тексті елементи фантастичного, незвичайного.

Закріплення.

— Чим схвилювали вас прочитані перекази?

— Які герої вам найбільше сподобалися. Чому?

— Чого навчають нас перекази, записані нашими земляками?

Оглядаючи з певної часової відстані перекази, записані Петром Світликом та

С. Петрашком, нині, коли ми повертаємося обличчям до джерел своєї духовності, заповнюємо «білі плями» літературного краєзнавства, наш обов'язок — добре пізнати, збагнути ті багатства.

Учні, сподіваюся, ми будемо мати можливість під час канікул організувати краєзнавчі мандрівки в Імстичівський монастир, який і татари грабували, у Суху Броньку — пересвідчитись, чи видно ще залишки мурів великого Бронецького замку або ж сліду копит Бриндового коня на плитах у Водицях, звичайно, у Богоревицю — послухати срібний дзвін тамтешньої церкви.

То ж бажаю вам, учні, пірнути ще глибше в бездонну криницю творчої спадщини П. Світлика, аби збагатити себе духовно.
VI. Оцінювання знань учнів. Мотивація оцінок.
VII. Домашнє завдання.

Прочитати і переказувати інші перекази збірки (на вибір учнів). Записати від старожилів перекази та легенди про заснування села Білки. Намалювати ілюстрації до почутих переказів, підготуватися до розповіді про свій задум та роботу над малюнком.

Шмулига Віра Іванівна, старший учитель української мови та літератури Приборжавської ЗОШ І-ІІІ ступенів, переможець районного етапу Всеукраїнського конкурсу “Вчитель року – 2002”, номінація “Українська мова і література”, керівник районної творчої групи, відмінник освіти України, педстаж 33 роки

На ці та інші питання, що хвилюють сьогодні кожного словесника, дають відповідь інтерактивні технології навчання. У центрі уваги нашої роботи на уроці ставимо учня, обмін інформацією між усіма учасниками навчального процесу.

Виміром якості шкільної освіти нині має стати вміння школярів вчитися, усвідомлення своєї діяльності і прагнення самостійно опановувати потрібні знання. І в цьому, на мій погляд, неабияка роль вчителя, його вміння застосовувати на своїх уроках інтерактивні форми роботи. Перевага їх у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії тих, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне, навчання у співпраці), в якому всі учні поставлені у рівні умови.

При застосуванні інтерактивних методів на уроках літератури, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому вони найбільш сприяють формуванню в учнів умінь і навичок, створюють атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчання.

Існує багато інтерактивних форм і методів роботи на уроці. Але кожен учитель обирає те, що найбільше підходить до контингенту класу. При їхньому застосуванні словесник стикається з певними складнощами. Вони потребують певної зміни всього життя класу, а також підготовки вчителя. Як педагогу так і учням треба звикнути до них.

На початковому етапі роботи з певним класом налаштовую учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. З цією метою створюємо разом із ними «правила роботи на уроках української мови та літератури». Вони є настільною книгою кожного учня і вміщені на форзаці робочих зошитів з української мови та літератури.

На уроках української мови та літератури використовую спочатку прості інтерактивні форми роботи – робота в парах, малих групах, мозковий штурм і т.д. Зокрема, практикую таку форму роботи з текстом як читання з позначками та класифікаційний огляд читання з позначками.

Наприклад: + - я це знаю;

! - це важливо;

!! - дуже цікаво;

? - не зрозумів.

У такий спосіб учні узагальнюють, що \м уже відомо, над чим треба попрацювати, що зацікавило.

Наші учні не завжди вміють правильно висловлювати свої думки. Тому одним із головних завдань вбачаю виховання комунікативної готовності учнів до змін, що відбуваються в житті. Цьому сприяють такі інтерактивні форми роботи на уроках як мозковий штурм, займи позицію, метод ПРЕС та інші.

Досвід впровадження інтерактивних технологій доводить, що у середніх класах найбільш ефективною є групова форма роботи. Коли діти працюють разом, вони мають багато нагод з’ясувати свої думки, ідеї. Діти починають поважати одне одного, а головне – не бояться говорити. Пара – це теж група, яка складається з двох осіб. Але найоптимальніша група – 6 осіб. Це дає можливість учням розмовляти, висловлювати свої думки, навіть сперечатися за даною темою. Вважаю, що групова робота на будь-якому уроці сприяє розвитку відповідальності та самостійності учнів. Багато проблем може виникнути під час впровадження такої форми роботи, та їх можна уникнути шляхом ретельного планування і відповідної організації, коли кожен знає та розуміє своє завдання і роль, доречно обирає прийом роботи.

Цікавою і водночас складною, на мій погляд, є пошуково-дослідницька робота у старших класах.

Знаходити істину самим, щось досліджувати учням значно цікавіше, ніж слухати шкільні лекції, читати з підручника готові думки і переконання. Так у 9 класі після вивчення творчості Т. Шевченка практикую знайомство учнів з творчістю закарпатського поета - будителя О. Духновича. Це лекція з елементами дослідження. Ставлю перед учнями мету дослідити і розкрити невідомі сторінки його діяльності, визначити його роль, місце і значення у науково-культурному житті Закарпаття.

До такого уроку учні опановують відповідну літературу, готують реферати про рід Духновичів, життєвий, творчий шлях письменника, педагогічну діяльність. На уроці обов’язково звучать твори письменника: «Врученіє», «Подкарпатськії русини» та інші. На протязі уроку учні доводять, що О. Духнович – це видатний педагог, поет і громадський діяч нашого краю.

Вміння досліджувати творчість письменника, сприймати поезію, аналізувати почуте й прочитане, проникнути у творчу лабораторію митця спробували учні 10-го класу на уроці з літератури рідного краю. Це була презентація 2-ої збірки поета І. Й. Шмулиги „Прощання з літом”. Діти серцем доторкнулися до чарівного Світу поезії митця, ближче познайомились із самим автором, тематикою та особливостями художнього таланту поезій збірки. На уроці було використано інтерактивну форму – „інтерн’ю письменника”.

До зустрічі з поетом учні ретельно готувались, заздалегідь ознайомились із поезіями збірки, підготували цікаві запитання до автора книжки. Після читання поезій у дітей виникли думки, з якими вони захотіли поділитись. Це була групова робота – колективний відгук, який учні зачитали у кінці уроку. Діти дякували авторові за щирість і відвертість, за радість спілкування із поезією, за велику любов до всього прекрасного.

Такий урок потребує високого емоційного настрою співпереживання, взаєморозуміння між старшокласниками та вчителем і творчої атмосфери у класі.

Інтерактивні форми і методи навчання дають учневі, і вчителеві можливість самовираження. Працюючи в режимі постійних шукань та новизни освітніх технологій, учням стає цікавіше вчитися, а уроки української мови та літератури стають бажаними, улюбленими для школярів.

Урок української мови

9 клас
Тема уроку: синтаксичний розбір речення з різними видами зв’язку.
Мета уроку: оволодіти навиками синтаксичного розбору речень із різними видами зв’язку; розвивати вміння складати речення з різними видами зв’язку за поданими схемами; поглибити навички критичного мислення.

Культурологічна змістовна лінія: творчість письменників Іршавщини.
Обладнання: картки, таблиця, твори письменників Іршавщини.
Тип уроку: Урок повторення та систематизації здобутих знань.

Хід уроку

І. Перевірка раніше засвоєних знань.

Контроль і корекція домашнього завдання.

1. 
   Повторення явища синонімії серед складних синтаксичних
   

2. 
   Лінгвістична задача.
   

Завтятим цвітінням увись,

Дозріє зерно золоте,

Чумацький поповниться віз

3. 
   Літературний вернісаж.
   

4. 
   Повторення – синтаксичний розбір речення.
   

1. 
   Робота з підручником – у групах - § 10. (Послідовність синтаксичного розбору складного речення з різними видами зв’язку).
   
2. 
   Синтаксичний розбір складного речення. (Опрацювання схеми-зразка).
   

Ми усі живимо у святій Україні,

Де молитися вміють навіть хвилі Дніпра,

Де горять вечорами у промінні надії,

І, мов стиглі хліба, колосяться літа.

В.Кузан
ІV. Закріплення матеріалу уроку.

1. 
   Практикум.
   

1. 
   Безкозиркою плаває місяць
   

Де стежини за обрієм місить

Наша юність десь там, за селом.

І.Шмулига

2) „Було це тоді, коли ще люди не вміли самі добувати вогонь, а чекали на нього з неба під час грози”.

(В.Шкіря „Чому вогонь – добрий слуга і поганий хазяїн”).

3. 
   „Тато народився в селі, що за двадцять кілометрів від
   

В.Шкіря „Небезпечна краса”

3. 
   Я гідний краси, бо шукаю спокути,
   

Моя Батьківщино, у пісні на крилах

Прославлю навіки тебе.

В.Кузан

3. 
   Є райські куточки на Срібній землі,
   

Тут люди привітні, дорослі й малі,

Тут праця у шані, і віра, і Бог.

І.Шмулига

2. Перевірка завдань, коментар членів кожної групи, корекція.

3. Творча п’ятихвилинка на розвиток критичного мислення.

Кожна з груп має скласти речення за схемою, зображеною на картках:

якщо

1) , 2 , .

коли

3) - і , бо .

4) Якби , то , і .

5) , але , тому , .

„Життя прожити – не поле перейти”

„Щастя і любов нам несе краса”

„Іршавщина в світі на карті одна»

«Час летить, не стишує галопу»

«Єдиний, хто не втомлюється, - час»

Складіть інструкцію про порядок синтаксичного розбору складного речення з різними видами зв’язку (усно).

1. 
   Продовжити роздум над обраною темою.
   
2. 
   Виписати по одному печенню з творів письменників, які розглядались на уроці, зробити синтаксичний розбір.
   

/Урок - автограф/

Святково прибраний клас, на видному місці виставка творів поета, картин, виробів з дерева. Дружній шарж «І. Шмулига на Пегасі», пуд ним – напис:

Ганна Чубач.

1. 
   “Я з далекого краю,
   

2. 
   Окрилений птах молодої закарпатської поезії (основні мотиви лірики).
   
3. 
   Батьківська земля, родина, материнська мова.
   
4. 
   Пейзажна лірика.
   
5. 
   Вічна тема поезії – кохання.
   

1. 
   У виконанні учнів звучить пісня “На боржавських хвилях”.
   

Щойно прозвучала пісня, яка добре відома нам усім, без якої не обходиться жодне наше дійство у школі. І ми безмежно горді, що автором її є наш поет І.Шмулига.

- Саме презентації нової збірки Івана Йосиповича Шмулиги “Прощання з літом” і присвятимо сьогоднішній урок літератури рідного краю.

- Нашим гостем на уроці є сам автор. Назвемо наш урок – урок-автограф.

Чому урок-автограв?

Тому, що всі ми сьогодні (і кожен зокрема) отримаємо автограф від І.Йосиповича.

• 
  На сьогоднішньому уроці ми намагатимемось ще раз доторкнутися до чарівного світу поезії Івана Йосиповича, ближче познайомимось з самим автором, тематикою та особливостями художнього таланту поезій збірки; спробуємо осмислити почуте й прочитане.
  

• 
  Епіграфом до уроку я обрала слова сучасної відомої поетеси Ліни Костенко та Ганни Чубач (читаю епіграф). Вибрала ці слова не випадково. Подумайте і поміркуйте: чому саме ці слова? Чи відповідають вони змістові нашого уроку. В кінці уроку чекаю ваших думок.
  
• 
  До сьогоднішнього уроку ви ретельно готувалися, заздалегідь ознайомилися зі збіркою поезій, і, мабуть, у кожного з вас є про що сказати, є про що спитати самого автора.
  
• 
  Свою роботу ми спланували, пропоную вам план, який перед вами. Щоб зекономити час ми подбали і про короткий тлумачний словник відомих і маловідомих термінів, які зустрінемо на уроці. Він перед вами на парті. У ході нашої роботи записи тлумачення незрозумілих слів.
  
• 
  Перед тим, як буде представлено збірку “Прощання з літом”, давайте ближче познайомимось з автором.
  

І.Йосипович – наш учитель образотворчого мистецтва, який з 5-го класу вводив нас у світ мистецької краси. На уроках малювання ми з ним творили фарбами дива. Але ми не знали, що він творив і художнім словом. Для нас, учнів, - це було приємним відкриттям.

Я дізнався, що родом Іван Йосипович з Міжгірщини. Його батьківщина мальовнича Колочава. У однойменній поезії “Колочава” він з любов’ю пише про свою верховинську колиску:

Є у кожного своє село – любава

Та для мене – найрідніша Колочава,

Де в смереках будять ранки росянисті

Заворожені трембіти голосисті.
Тут, у колочаві, закінчив школу і вписав свої перші рядки у трудову біографію. Працюючи у сільській бібліотеці, перечитав усе, що було тут. З дитинства захоплювався малюванням. Відслуживши військову службу на Далекому Сході, подався до Ужгорода. Йому хотілося осягнути і літературу, і мистецтво. Вибрав Ужгородське училище прикладного мистецтва, де блискуче опанував ази малярської справи. Закінчивши цей навчальний заклад з відзнакою, він, як художник по дереву, приїжджає до Приборжавського. Згодом очолює сувенірний цех, де виготовлялись мистецькі витвори з дерева. Вони славились далеко за межами нашого краю.

Мій дідусь згадує, що це була кузня мистецької краси. Тут молодь нашого села прилучалась до справжнього мистецтва.

Понад 2 десятки років Іван Йосипович викладає у нашій школі образотворче мистецтво. Його уроки з вдячністю згадують і наші батьки. Від них завжди віяло чимось незвичайним, поетичним. Це справжній учитель, якого Бог обдарував і талантом художника, і даром поетичного слова. Домівка у нашого вчителя – це невелика картинна галерея. На його полотнах буяє весна, «підперли голови черешні», «ніжить теплий вітер золотаве жито», «в яблуках червоних дозріває жито», а ще неперевершені зимові пейзажі, на яких «в зимовій казці все село…».

А що не зміг намалювати на полотні, довершив своїм поетичним словом. Писати почав давно, друкувався у різних періодичних виданнях. За останні 2 роки вийшли дві його збірки:

«На боржавських хвилях» /2004/

«Прощання з літом» /2005/
- Перш ніж поговоримо про зб. «Прощання з літом», давайте надамо слово рекламним агентам.

Рекламна агенція «Літера»

Іршавщина в світі на карті одна

У сонячних гронах і вишнях рясних

Нам предками й Богом дана

Обов’язково прочитайте її вдумливо. Вона перед вами.

Збірка «Прощання з літом» побачила світ в Ужгороді, у видавництві «Мистецька лінія», 2006 рік.

Передмову до книжки написала відома закарпатська поетеса Лідія Повх. «Слово, яким прорікає Боржава» - назвала вона свою передмову. Лідія Повз зазначає:

«Сприймаю вірші Івана Шмулиги як миттєвості зустрічі з рідним краєм. У них мені рече Боржава, світить незаймана білизна глибоких снігів, пахне ружа-лелія…»

Впевнений вас не розчарує ані зміст книжки, ані її оформлення.

На обкладинці використано репродукцію роботи відомого закарпатського художника Антона Кашая. Відклавши всі буденні клопоти, почитайте ці поезії. Впевнений: не пошкодуєте. Вони мають ту здатність, що й промінь весняного сонця, чашка гарячого чаю, погляд добрих очей.
Учитель

Рекламна агенція «Літера» чудово справилась із своїм завданням – подала повну інформацію про збірку. Ви її тримаєте в руках, дома уважно прочитали.

У кожного з вас залишилось певне враження від прочитаного. Двом групам учнів дома потрібно було підготувати анотацію до збірки – цей вид роботи нам знайомий з уроків мови. Давайте пригадаємо.

Що таке анотація?

Вихід у світ нової збірки - то свято душі письменника. Бо до того писав для себе, а тепер з нею має можливість познайомитись широкий читацький загал. Непояснені загадки природи, людської душі… Якщо комусь і дано наблизитись до них, то поету І.Шмулизі – це особливо вдалося.

Збірка «Прощання з літом» - друга збірка поета. У своїх поезіях І.Й. оспівує красу: красу природи, красу людських почуттів. Автор у своїх віршах бачить світ у кольорах, відчуває теплий подих природи та рідної землі, не скупиться на добре слово.

Автор ніби веде нас за собою від дитинства до юності, до рідної як «вишневий квіт» домівки, де «дзюрчать потоки різномовним. Несучи у Тису свій стрімкий потік».

Поезії, що ввійшли до збірки, написані автором протягом 2-х років. Поєднуючи в собі поета і художника, І.Й. прагне у своїх віршах створити різними засобами художній образ. Кожен вірш – то живе створіння. Це ніби подорож у дитинство, замилування Боржавською долиною, райськими куточками срібної землі.

Тут люди привітні,

Дорослі й малі,

Тут праця у шані,

І віра, і Бог.

Мамину красу, батькові мозолясті руки, наполегливістю, замилування духовними оберегами наших предків – усе взяв із собою І.Й. на той тернистий шлях, що зветься Поезія.

Учитель

Творіння поета – це пережите, передумане, переболене, це сама правда життя. Тривога за долю сучасною й майбутньою, бережливе ставлення до рідної материнської мови, святість родинних почуттів, замилування красою рідного краю, прекрасних людських почуттів – це все те, чим пройняти поезії збірки.

Давайте спробуємо бодай схематично окреслити обшири того дивовижного світу, який ми називаємо лірикою І.Шмулиги.

Після читання поезії збірки у кожного з вас, напевне, виникли думки, з якими б ви хотіли поділитись або просто почитати вірші, які вам припали до душі. За браком часу, всі ми цього не зможемо зробити, тому у ході роботи пропоную вам скласти колективний відгук про книжку.

Слідкуйте, щоб думки не повторювались, у кінці уроку (якщо вийде час) зачитаємо його і подаруємо автору.

• 
  Отже, слово поезії
  
• 
  Учениця читає поезію «Батькова сопілка»
  
• 
  Відгук про поезії збірки
  

Я люблю пейзажну лірику. А І.Й. оспівує красу нашого краю по-особливому. У поезіях пейзажної лірики автор створює такі словесні картини, які оживають перед читачем, ніби розмовляють з нами.

1. «Напровесні»

2. «Кінець зими»

3. «У місячну ніч»

4. «Ода ромашкам»
Учень

Читаючи поезії збірки, я натрапила на цікаву думку автора.

Він каже:

Чи болять поезію слова

Як поетом дібрані невміло
А й справді, як образно сказано! Скільки треба мати хисту, щоб не робити боляче словом. Легко невимушено підбирає автор художні засоби, щоб передати своє бачення навколишнього. А ще, вірші І.Й. дуже пісенні. Вони просяться на музику.
Учитель

Так, ви праві. Тому наша О.Михайлівна і склала музику до кількох із них.

Пісня «Учителям» (ст. 26)

Учитель читає поезію

«Ти мене чекаєш…» (ст. 73, 1зб.)
Ви певно догадалися, що один з найкращих мотивів збірки – це вічне тепел кохання. У кожній із них ідеться про любов, про те світле почуття, яке робить кожного щасливим. А такі поезії треба просто слухати, слухати серцем.

Учні читають поезії

1. 
   «Мрійне» (с.16)
   
2. 
   «Я ніколи не вірив в розлуку» (с.29)
   
3. 
   «Я десь бачив тебе» (с.30)
   
4. 
   «Я кохав тебе й досі» (с.65)
   

Наше знайомство з поезією І.Й.Шмулиги було б неповним, якби ми не поспілкувались з автором. Напевно, на багато запитань ви хотіли почути відповіді, та час наш обмежений. Аби хоч трохи задовольнити нашу цікавість, пропоную вам бліц інтерв’ю з автором. У ньому можуть взяти усі присутні.

Ми дякуємо авторові за щирість і відвертість, за велику любов до всього прекрасного. Вірю, що з сьогоднішньої зустрічі, ми візьмемо у наші серця любов до прекрасного, уважніше будемо ставитись до того, що оточує нас, задумаємось над своїм місцем у житті. Спасибі вам за радість спілкування з поезією, спасибі за урок-автограф та автограф у наших серцях.

Наша зустріч з поезією підходить до кінця. Хотілось би почути:

• 
  Чи справдились ваші очікування від уроку
  

1. 
   Я думаю, що сьогоднішній урок дав нам більше, ніж ми того чекали.
   

2. На завершення хотілось би запитати наш колективний відгук і побажання авторові.

3. А ще прийміть такі побажання

Автору
Мотивація оцінок. Д/з.

Скласти невеликий твір на одну з тем: або статтю до газети.

1. 
   Моя зустріч з поезією
   
2. 
   над чим змушує задуматись поезія І.Шмулиги?
   

• 
  Зустріч з прекрасним, частина якого поезія – це неповторне.
  
• 
  Зб. «Прощання з літом» народилася з великої любові автора до рвдного краю, його працьовитих людей, рідної материнської мови.
  
• 
  Кожен вірш – це ніби ніжний дотик до душі читача, це подорож у дитинство, це замилування рідним краєм.
  
• 
  Мені подобається, як автор побожно ставиться до своїх батьків, свято береже сімейні традиції.
  
• 
  Як легко, невимушено, образно можна передати красу нашої природи…
  
• 
  Поезії збірки притягують до себе.
  
• 
  Довколишній світ у віршах І.Йосиповича – це словесна казка. Кожна квітка, травинка, листочок – ніби живі істоти.
  
• 
  Як просто і невимушено лягають рядки на папір.
  

• 
  Якби я був композитором, поклав би їх на музику.
  
• 
  Переконана: чогось-таки навчають поезії: радіти життю, квітці в саду, дякувати сонечку, вчать сприймати життя таким, яким воно є.
  
• 
  Будемо сподіватись, що невичерпне джерело поетичної творчості поета не пересохне.
  

На мою думку, сьогодні головним є питання, як активізувати пізнавальну діяльність учня, виявити індивідуальні здібності і нахили школяра, створити сприятливі умови для подальшого їх розвитку.

Тому вважаю, що у досягненні цієї мети дуже допомагає впровадження інтерактивних технологій навчання. Це, зокрема, навчання у групах, у парах (дослідження, бесіда за Сократом, рольові ігри, створення сенканів, мозкова атака, акваріум, інсценізація уривків твору чи мовної теми, презентація теми, гранування і т. д.).

Власний досвід показав, що уроки, проведенні з використанням мультимедіа, - найбільш ефективні у навчальному процесі. Це використання наочності у вигляді слайдів, афіш, таблиць, записи пісень. Звичайно, у конструюванні мультимедійного уроку добір матеріалів – це складний, тривалий і копіткий процес, адже інформація має бути чіткою, лаконічною, доступною, пізнавальною і цікавою для учнів.

Отже, використання інтерактивної технології навчання сприяє розвитку особистості.

"Світ казки й загадки

у творчості Степана Жупанина"
Тема уроку "Світ казки й загадки у творчості Степана Жупанина"

Мета: познайомити п'ятикласників із постаттю письменника-земляка, розвивати творчу уяву;

вміння аналізувати казки, загадки, з'ясовувати моральні істини, які в них утверджуються, викликати в учнів інтерес до творчості дитячого письменника С.Жупанина;

виховувати риси милосердя, доброти, працьовитості, любов і повагу до батьків, народу, рідного краю.

Обладнання: портрет поета, виставка його творів, малюнки учнів про рідний край, фотографії, книга перша "Верховиночка, література рідного краю", літературна карта Іршавщини, магнітофонний запис пісні "Верховино, світку ти наш...", вислів, написаний на дошці або-аркуші паперу "Написані вони (казки) в кращих традиціях цього фольклорного жанру, де кожне слово має своє місце і зайвини просто нема" (поет Микола Сингаївський).

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: урок-знайомство з письменником