З українського літературного слововживання
ВКІНЦІ (УКІНЦІ) - В (У) КІНЦІ
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
ВКІНЦІ (УКІНЦІ) - В (У) КІНЦІ Вкінці (укінці), присл. розм. Врешті, нарешті. Максим вкінці замовк (І.Франко); Вигнаний батьком, Рустем навіть вкінці оселився у його (М.Коцюбинський). В (у) кінці, ім. з прийм. В кінці свого листа Богдан просив збільшити козацьке військо (І.Нечуй-Левицький); В кінці літа Тасю одвезено до школи (М.Коцюбинський); Укінці садка пасіка (П.Мирний). вклад див. внесок. вкладати див. укладати. ВКРАЙ (УКРАЙ) - В (У) КРАЙ Вкрай (украй), присл. Дуже, надзвичайно, до краю; повно, вщерть. Стомився я вкрай в цій безмежній пустелі, Людину живу зовучи (О.Олесь); Романенко у вкрай зіпсованому настрої поїхав додому (С.Журахович); І день встає в своїй красі, налитий сяйва вкрай (В.Сосюра); Овідій був украй здивований (М.Рильський). В (у) край, ім. з прийм. – Не журись, коли недоля В край чужий тебе закине! (Леся Українка); Серце її боліло, немов хто у край його вгородив гострий ніж (Панас Мирний). ВКУПІ (УКУПІ) - В (У) КУПІ Вкупі (укупі), присл. Спільно, разом; удвох. Не лякаймось, брати мої, моря, Будем сміливо вкупі пливти (П.Грабовський); Поліцейський вигнав нас укупі з другими босяками (А.Тесленко); Вкупі вони і полювали, і товаришували (М.Старицький). В (у) купі, ім. з прийм. Всесвіт, природа уся однакове мала обличчя і називалася Хаос: важка несформована брила, Мертвий тягар, нерухомий, помішані в купі безладній (М.Зеров). вкусити див. укусити. ВЛАД (УЛАД) - В (У) ЛАД Влад (улад), присл. До ладу, як треба; до речі; ритмічно, в такт тощо. Не зовсім влад, а проте сильно, на повні груди, гукнули хлоп’ята “ура” (Д.Бедзик); Військо йде, улад ступає (О.Олесь); Біля розжевреного горна з молотами в руках улад б’ють по ковадлу.. Оленчук та його благородіє (О.Гончар). В (у) лад, ім. з прийм. Коли моє не в лад, то я з своїм назад (П.Гулак-Артемовський); Коло важко притупувало в лад музиці (Леся Українка); Дід бадьоро марширував в лад пісні (О.Донченко); Грав весь вечір патефон В такт і в лад з гармошкою (С.Олійник). ВЛАДА - ВЛАСТІ Влада. Право та можливість розпоряджатися кимсь, чимсь; право керувати державою, політичне панування, керівні державні органи, уряд; особи, що мають урядові повноваження тощо: державна влада, верховна влада, політична влада, влада народу, виконавча влада, адміністративна влада, міська влада, взяти владу. Власті, -ей, мн. Особи, яким надано урядові, адміністративні повноваження: військові власті, місцеві власті (хоч у цьому значенні вживається і влада – місцева влада). вмикач див. вимикач. ВМИТЬ (УМИТЬ) - В (У) МИТЬ Вмить (умить), присл. У цю ж хвилину, дуже швидко. І встане велетень з землі, розправить руки грізні і вмить розірве на собі усі дроти залізні (Леся Українка); Бо з грудей моїх недужих Пісня стогоном злетить І в серденьках небайдужих Збудить жаль і горе вмить (Г.Чупринка); Самієв умить, наче підріс, виструнчився і віддав честь енергійним., жестом (О.Гончар). В (у) мить, ім. з прийм. В мить вибуху Терентій Живиця відчув удар у плече (П.Автомонов); Наглядачі сховались – небезпечно Між: зеків тертися у мить таку (М.Руденко). вмовлятися див. домовлятися. ВНЕСОК - ВКЛАД - УКЛАД Внесок, -ску. 1. Гроші, які хтось сплачує організації, установі тощо: вступні внески, профспілкові внески, членські внески, сплачувати внески. 2. перен. Щось цінне, внесене в громадську справу, науку, літературу тощо: вагомий внесок у сучасну науку. Вклад, -у. Грошова сума, внесена на збереження до Ощадбанку або Держбанку: грошовий вклад, терміновий вклад, вклад на поточний рахунок. Уклад, -у. 1. Порядок, який був установлений або склався в житті, побуті, родині тощо. Молоді Гадюкові товариші з надзвичайною сміливістю перетрушували ввесь уклад життя (І.Нечуй-Левицький); Уклад життя в семінарії був загалом досить ідилічний (С.Васильченко). 2. Тип, форма господарства певної суспільно-економічної формації; устрій. Вж. зі сл.: дрібнотоварний, економічний, капіталістичний, кріпосницький, патріархальний, рабовласницький, суспільно-економічний, феодально-родовий. ВНИЗ (УНИЗ) - В (У) НИЗ Вниз (униз), присл. У напрямі донизу; до гирла річки. Студент прилаштувався на естакаді, звісивши ноги вниз (О.Гончар); Вода підхопила човни і наче кинула їх униз (І.Нечуй-Левицький). В (у) низ, ім. з прийм. "Піймати коня–не диво, – міркував Гнат, – але як на ньому їхати без недоуздка?" Турбуючись про те, зійшов він у низ лощини, зрізав кілька тоненьких лозинок і сплів з них недоуздок (А.Кащенко). ВНИЗУ (УНИЗУ) - В (У) НИЗУ Внизу (унизу), присл. У нижній частині; нижче чогось. Глибоко внизу під плесом біснувалась вода (М.Стельмах); Унизу на долині сонце з вітром гралося (Панас Мирний). В (у) низу, ім. з прийм. ВНИКАТИ - УНИКАТИ Вникати (в що). Намагатися зрозуміти суть чогось, розібратися в чомусь. – Якість їх роботи визначається насамперед якістю нашої продукції. А остання у великій мірі залежить від того, як глибоко вникаєте ви у свої обов’язки (Ю.Шовкопляс); Про його [Шевченка] поетику, його науку мистецтва знаємо дуже мало, бо так мало мали часу – через постійну загрозу національного зникнення – вникати в секрети шевченківської поетичної творчості (Р.Іваничук). Уникати (кого, чого і що робити). Намагатися не спілкуватися з кимсь, цуратися когось, не бажати чогось, рятуватися від чогось тощо. Я намагався уникати особистих зустрічей з нею (О.Гуреїв); [Андрій:] Ви все якось уникаєте розмовляти про те, що мене найбільш хвилює (З.Мороз); Скіфи на конях та возах легко уникали зустрічі з персами (В.Земляк). ВНУТРІШНЬО..., рідше ВНУТРІ... Перші частини складних слів, Що відповідають слову внутрішній; пишуться разом: внутрішньогалузевий, внутрішньополітичний, внутрішньовенний, внутрішньочерепний, внутрішньоядерний. вовна див. шерсть. ВОДІЙ - ШОФЕР Водій, -я, ор. -єм. Той, хто веде машину (автомобіль, трактор тощо), керує нею. Шофер, -а. Водій автомобіля. ВОДНИЙ - ВОДЯНИЙ - ВОДЯВИЙ, ВОДЯНИЙ - ВОДЯНИСТИЙ Водний. Який стосується води, а також використання її з певною метою. Вж. зі сл.: басейн, б’єф, голод, обмін, простір, режим, ресурс, розчин, рубіж, спорт, технікум, транспорт, шлях, артерія, гладінь, глибина, енергія, ерозія, криниця, перепона, поверхня, потреба, проблема, процедура, станція, стихія, дзеркало, свято. Водяний. 1. Який стосується води, пов’язаний з водою. Вж. зі сл.: вантаж, знак (на папері), трамвай, ерозія, сила, стихія, фарба, очі. 2. Який складається з води. Вж. зі сл.: вал, гребінь, потік, простір, пухир, смерч, стовп, шлях, дорога, воронка, гладінь, гора, крапля, мозоля, пара, піна, поверхня, повінь, подушка, пустеля, рівнина, хвиля, хмара, яма, дзеркало, озеро, плесо, бризки. 3. Який живе або росте в воді чи на її поверхні. Вж. зі сл.: бугай (птах), павук, щур, змія, курочка, тварина, гіацинт, горіх, каштан, мак, перець, кропива, кропивка, лілія, настурція, папороть, трава, зілля, квіти, півники. 4. Який діє за допомогою води. Вж. зі сл.: годинник, двигун, млин, турбіна, колесо, зрошування, опалення, охолодження.
2. зрідка. Багатий на воду: водяниста річка. ВОДНО - В ОДНО Водно, присл. розм. В єдине ціле, докупи; одностайно, разом. Його дихання водно зливалось із диханням гір (М.Коцюбинський); Як двом кінцям цієї шаблі не з’єднатися водно, так і нам, товариші, більше не бачитись на сьому світі (О.Довженко); Нас вітають гармати І регочуться з нами водно (О.Олесь). В одно, числ. з прийм. В одно щастя всім не вкачаться (прислів’я); В одно вухо впускала, а в друге випускала (Марко Вовчок). ВОДНОЧАС, присл. У той самий час; одночасно; разом з тим. Любимський радів і водночас тривожився (Р.Іваничук); Буть агрономом і поетом, їй-богу, можна водночас (М.Рильський). ВОДОГРАЙ, -ю, ор. -єм. Фонтан, а також переносно. Великий панський сад. Посередині водограй, коло його квітник (Б. Грінченко); Обійду усі гроти й альтанки, З водограю нап’юся води. Розумію, чому уманчанки На побачення ходять сюди (В.Симоненко); Над Стамбулом забили в небо барвисті водограї ракет (З.Тулуб). ВОДОМІР - ВОДОВИМІРЮВАЧ Водомір, -а. 1. Прилад для вимірювання витрати води. 2. Жердина для вимірювання рівня води. Водовимірювач, -а, ор. -ем. Прилад для вимірювання швидкості течії та витрати води. водяний – водявий – водянистий див. водний. воєнний див. військовий. воїн див. вояк. воїнський див. військовий. ВОКАЛІЗ - ВОКАЛІЗМ Вокаліз, -у. Вправа або твір для голосу, що виконується без слів. Вокалізм, -у. Система голосних звуків певної мови. воліти див. веліти. ВОЛОХ - ВОЛОФ Волох, -а. Представник середньовічного населення Придунайських князівств і Трансільванії, з яких пізніше сформувалися румунська і молдовська нації. Волоф, -у. Народ у Сенегалі; мова цього народу. волошки див. васильки. ВОЛЬТА1. 1. Напівпрозора бавовняна тканина. 2. Мастило для електродвигунів. ВОЛЬТА2. Засіб позначення в нотах кінцевих зворотів. ВОЛЬТМЕТР - ВОЛЬТАМЕТР Вольтметр, -а. Прилад для вимірювання напруги між двома точками електричного кола. Вольтаметр, -а. Прилад для вимірювання кількості електрики за хімічною дією струму. ВОЛЬФРАМАТ - ВОЛЬФРАМІТ Вольфрамат, -у. Сіль вольфрамової кислоти (зустрічається у вигляді мінералів шеєліту, вольфраміту тощо). Вольфраміт, -у. Мінерал класу вольфраматів і молібдатів; руда вольфраму. волюта див. валюта. ВОРОНА - ВОРОН - ҐАВА - ГАЛКА Ворона, р. мн. -он. Хижий птах із чорним або сірим пір’ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів, а також переносно. Якщо в день святого Юрія сховається в житі ворона, то буде врожайне літо (О.Воропай). Ворон, -а. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір’ям, що живе якомога далі від осель, переважно в лісі. Ґава. Те саме, що ворона. – Збираю новини сумлінно, щоб була з того якась користь, а не так, аби подивитись, ґав половити (М.Лазорський). Галка. Птах родини воронових з чорним пір’ям, блискучим на спині. ВОРСИСТИЙ - ВОРСОВИЙ - ВОРСЯНИЙ Ворсистий. Укритий ворсом, ворсинками: ворсистий джміль, ворсистий килим, ворсистий рушник, ворсиста ковдра, ворсиста тканина. Ворсовий. 1. З ворсом: ворсовий килим, ворсовий рушник, ворсова тканина. 2. Який виготовляє ворс: ворсовий цех. Ворсяний. Те саме, що ворсовий 1: ворсяний начіс. ВОСТАННЄ - В ОСТАННЄ Востаннє, присл. В останній раз. Трохим кинув востаннє заготовлені вже до упряжі шлеї і мовчки попрямував до стайні (В.Винниченко); На гілці лист пожовклий Затремтить в конанні І впаде, і тихо ляже, І засне востаннє (О.Олесь); – А тепер питаю вас востаннє, чи хочете оставатися зі мною, чи йти геть? (Б.Лепкий); Десь за Покровськими садками поринає за обрій сонце і востаннє багряно освітлює старі стіни дерев’яної церкви (Б.Антоненко-Давидович). В останнє, ім. з прийм. – Добре, Грицько, – пообіцяв дід, лаштуючись в останнє чумакування. – Якщо можна буде, неодмінно сповіщу (О.Довженко). ВОСЬМЕРО, вісьмох, числ. збірн.: восьмеро дітей, восьмеро качат. Пор. двоє. ВОЯК - ВОЇН - ВОЯКА Вояк, -а. Той, хто воює з ворогом. Від ночі вояки в спілці з огневою сторожею лили воду на сю купу сіна (І.Франко); Прийшов розказ до війта, щоби доставив одного вояка (казка); І замовкли враз розмови, І спустилися чарки, І з палат, схилившись, вийшли Воєводи й вояки (О.Олесь); Богун з Нечаєм були невтомні. Вони з являлися в найнебезпечніших місцях і своїм прикладом підтримували вояків (О.Соколовський). Воїн, -а. Те саме, що вояк. Дорожній пил, мости камінні Під ноги воїну лягли (Т.Масенко); Найкращі воїни – це вчорашні робітники (О. Гончар); Цю материнську планету ви, Кров’ю і потом напоєну, Дайте любити поетові, Дайте любити воїну! (М.Руденко). Вояка, -и, ч. розм. 1. Те саме, що вояк. Бравий виявився він вояка (В.Логвиненко); Козак Мамай – мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ (О.Ільченко). 2. Іронічно – поганенький солдат, хлопець, що наслідує воїна; забіяка. – Ех ти, вояко!.. – промовив він. – Запалу й завзяття багато, а сили й розуму мало.. Як же ти воюватимеш? (Л.Смілянський). ВПЕНЬ (УПЕНЬ) - В (У) ПЕНЬ Впень (упень), присл. Геть усе, геть усі; цілком, зовсім. А козаки вже вихрем летять за своїм улюбленим ватажком, ворогів шаблями упень рубають (А.Кащенко); А люди роблять ніч та й день. А піт все ллється, ллється, А смерть рубає їх упень, А доля з них сміється (Б.Лепкий); Що таке Реньова ? Це здеморалізована упень, розпещена хоробливим вихованням пустотлива пані (М.Вороний). В (у) пень, їм, з прийм. Чи совою в пень, чи совою в дуба, а все сові буба (приказка); Утулив Бог душу у пень (приказка); Ковадло вузькою частиною вбивали в пень. ВПЕРЕД (УПЕРЕД), присл. У напрямі руху, перед собою тощо. Вперед, вперед, старі і юні! (В.Сосюра); Луною покотився гук вперед по вулиці (А. Головко). ВПЕРЕМІЖ (УПЕРЕМІЖ), ВПЕРЕМІЖКУ (УПЕРЕМІЖКУ) - ВПЕРЕМІШ (УПЕРЕМІШ), ВПЕРЕМІШКУ (УПЕРЕМІШКУ) Впереміж (упереміж), впереміжку (упереміжку), присл. Чергуючись одне з одним; навперемінно. Трасу потроху обступили гінкі топольки, висаджені впереміж із кленами, ясенами та шовковицею (В.Логвиненко); На сході розгорявся ранок, рожево-волошкові квіти були розсипані впереміжку з блакитними (П.Кочура). Впереміш (упереміш), вперемішку (уперемішку), присл. Перемішуючись з чимсь. Йшли холодні дощі впереміш із снігом (І.Волошин); В вікно повіяло ароматом рож вперемішку з гіркими пахощами волоського горіха та бузку (І.Нечуй-Левицький); Взявшись попід руки, вперемішку дівчата й хлопці, рушають вони серединою майдану, мов степом (О.Гончар). ВПЕРШЕ (УПЕРШЕ) - В (У) ПЕРШЕ Вперше (уперше), присл. У перший раз. Женя була вперше в місті (С.Васильченко); Вперше в житті Данько заплакав (Ю.Яновський); Остап уперше вирядився з людьми на заробіток (А.Головко); У золотому шумі віт побачив він уперше світ (В.Сосюра). В (у) перше, числ. з прийм. Він заїхав у перше село. ВПЛИВАТИ - УПЛИВАТИ Впливати. 1. Вливатися, втікати кудись (про річку, струмок тощо). З-під коріння липи било джерело погожої води і .. впливало до потока (І.Франко). 2. Діяти певним чином на когось, щось, робити вплив на когось. Отрута почала впливати (З.Тулуб); – Заспокойся, золотко моє, чадацьке повітря так гарно впливає на твій організм (І.Ле); По ній можна було спостерігати, як впливають на аудиторію слова доповідача (О.Донченко). Упливати. Те саме, що впливати 1. Дзеркало ріки спокійне, закам’яніле, і тільки аж під берегом видко, що вода не стоїть на місці, а неквапом і урочисто упливає вниз (Ю.Смолич); Моя доля враз з Дунаєм В синє море упливає (С.Руданський). ВПОПЕРЕК (УПОПЕРЕК) - В (У) ПОПЕРЕК Впоперек (упоперек), присл. По ширині чогось, уширину; переносно – не так, як треба. Величезна яскрава зоря перечеркнула небо впоперек (В.Собко); Поки Корній прокопав перший рівчачок упоперек греблі, то добре впрів (Б.Грінченко). [Василь:] Чи ти їм що упоперек сказала? (М.Кропивницький). В (у) поперек, ім. з прийм. Зразу наче і бадьоро скочив, та тільки що ноги спустив додолу – аж мене в поперек – шпиг! (Панас Мирний); Чомусь був певний, що міна обов’язково вгвинтиться йому в поперек, як свердел. Не в ногу, не в руку, а саме в поперек (О.Гончар). ВПОРУ (УПОРУ) - В (У) ПОРУ Впору (упору), прися. Саме тоді, коли треба, вчасно; зрідка – саме такий, як треба. Так і пізня ярина. До п’ятнадцяти стебел може кущ дати, якщо впору сіяно (К.Гордієнко); [Суховій:] А який холодний вітер подихнув, хоч би і кожуха зодягти, саме б упору було (М. Кропивницький); – Ага, думаю, добре, що прийшла саме впору (М.Лазорський). В (у) пору, ім. з прийм. Його темні в черепаховій оправі окуляри мати незлюбила одразу, забрала, заховала, не дає користуватися навіть в пору найбільшого блиску повітря (О.Гончар); Збили тільки не в пору колотнечу (Леся Українка). вправа див. управа. впроваджувати див. запроваджувати. ВП’ЯТЕРО (УП’ЯТЕРО) - В (У) П’ЯТЕРО Вп’ятеро (уп’ятеро), присл. У п’ять разів. Не забувай, що ворога вп’ятеро більше (Ю.Яновський). В (у) п’ятеро, числ з прийм. ВП’ЯТЬОХ (УП’ЯТЬОХ) - В (У) П’ЯТЬОХ Вп’ятьох (уп’ятьох), присл. У складі п’яти осіб. Вп’ятьох вони вирушили полуторкою вздовж Дніпра (А. Головко); Вп’ятьох одній корові зривали лободу (А.Малишко). В (у) п’ятьох, числ. з прийм. ВРАЖАЮЧЕ - ВРАЖАЮЧИ Вражаюче, присл. Була вона не така вже вражаюче красива, зовсім ні (В.Собко). Вражаючи. Дієприсл. від вражати. Все ширше розходились береги, вражаючи майбутніх вчительок своєю суцільною новизною (О.Гончар). ВРАЖЕННЯ - УРАЖЕННЯ Враження, р. мн. -ень. 1. Слід у свідомості; вплив; уявлення. Як життя почало ширитись, то з ним і мова людська ширилася, набиралися нові слова задля виразу нових вражень, нових потреб (Панас Мирний); Всі кілька хвилин мовчали під враженням пісні (О.Донченко). 2. Те саме, що ураження. Ураження. Пошкодження, поранення тощо. Вж. зі сл.: аорти, головного мозку, дихальних шляхів, легень, насіння, нервової системи, нирок, плеври, серцево-судинної системи, серця, сітківки ока, слуху, шкіри, блискавкою, хворобою, променеве, фізичне. ВРАЗ (УРАЗ), присл. Раптом, відразу, зненацька. Був ранок ясний, – і враз зібрались хмари (В.Самійленко); Коні мчали рівно і швидко. Дорога враз пірнула під різьблене склепіння запорошеного снігом сосняка (З.Тулуб). 2. Разом, спільно з кимсь, чимсь. Яка вина моя і тих, Що враз зі мною йдуть і йшли?(І.Франко); І прикро, як ураз зі мною Стають, немовби теж до бою, А справді для пихи своєї З порожнім серцем фарисеї (М.Вороний). ВРЕШТІ (УРЕШТІ) - В (У) РЕШТІ Врешті (урешті), присл. Нарешті, а втім тощо. Силувався [Петро] промовити й не міг. Аж урешті здобувся на голос і зачав хутенько лепетати (Лесь Мартович); Соломія, не розуміючи циганської мови, ухилялась від запросин – врешті їй було не до того (М.Коцюбинський); Довго висіла над Лисою горою тиша, тужавіла, стискалася і врешті розверзлася вибухами гранат і стріляниною (Р.Іваничук). В (у) решті, ім. з прийм. На весь гуртожиток тільки ви й живете удвох в одній кімнаті, а в решті кімнат – по четверо, по п’ятеро (Є.Гуцало). врешті-решт див. кінець кінцем. ВРІВЕНЬ (УРІВЕНЬ), ВРІВНІ (УРІВНІ), присл. На одному рівні (в поєднанні з прийм. "з", рідше з іменником у родовому відмінку); в рівноцінному становищі, не відстаючи. Вікна були врівень з тротуаром (О.Донченко); Ріс ромен із тином урівень (М.Стельмах); Свіже, повне її лице, освічене ясним сонцем, стало врівні з блідим, замлілим лицем її сусіда (І.Нечуй-Левицький); Це ставило її врівень з усіма іншими (Л.Первомайський). врізати див. урізати. ВРОДА, рідше УРОДА. Переважно краса, миловидність людини. Вона була непогана на вроду: висока, струнка, з великими сірими очима під густими чорними бровами врозліт, з білим чистим і рум’яним обличчям (З.Тулуб); Вчитель був вродливий, але його врода не хвилювала Килину (Є.Гуцало). Пох.: вродливий. Ти зовсім була не вродлива І завжди, як вечір, сумна... Чого ж ти з усіх моїх милих У серці осталась одна? (О.Олесь); Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе радуватися повік (В.Симоненко); вродливість. ВРОЗБРІД (УРОЗБРІД), присл. Не разом; урозсип. З радісним криком вони кинулися врозбрід по долині (І.Франко); Думки Антона пішли врозбрід (І.Волошин). ВРОЗГІН (УРОЗГІН), присл. Від меж до середини лану (про оранку), а також переносно. Він пускає погляди по обрію врозгін (П.Кочура). ВРОЗДРІБ (УРОЗДРІБ), присл. 1. Окремо один від одного. Тисячі людей рушили вперед, як безконечна чорна плахта, поволі, обережно... вроздріб (О.Маковей). 2. Поштучно (про продаж, торгівлю): купувати вроздріб. Добре розходиться журнал і вроздріб (з газети). ВРОЗРІЗ (УРОЗРІЗ), присл. Нарізно, розрізнено, не вкупі. Левенці скакали врозріз між двох таборів (П.Панч). ВРОЗСИП (УРОЗСИП), присл. У різні боки; не разом. Як тільки колона порівнялася з ними, жінки врозсип кинулися поміж конвоєм (В.Козаченко); У Божовці хати не стояли одна проти однієї, а стояли хати там урозсип (Марко Вовчок). ВРОЗТІЧ (УРОЗТІЧ), присл. у різні боки; урізнобіч. Дівчата з криком кидаються врозтіч (І.Кочерга); Видно, [Марина] була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Панас Мирний). жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|