З українського літературного слововживання
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
Відгин, -у. їм. від відігнути. Відгін, -гону. їм. від відігнати: залишки відгону гасу називаються мазутом. ВІДДІЛ - ВІДДІЛЕННЯ - ВІДДІЛОК Відділ, -у. 1. Частина чогось цілого: відділ мозку, відділ центральної нервової системи. 2. Частина установи або підприємства; частина приміщення, що має певне призначення. Вж. зі сл.: кадрів, музею, освіти, охорони здоров’я, постачання, технічного контролю, будівельний, етнографічний, інформаційний, машинний, оперативний, особливий, політичний, санітарний, шифрувальний. 3. Частина журналу або газети. Вж. зі сл.: культури, літератури, мистецтва, поезії, листів. 4. Частина вечора, концерту, вистави: другий відділ програми.
2. Високоякісний, дуже гарний, дуже добрий (і похідний від нього прислівник відмінно). Проте надуживання ним надзвичайно уодноманітнює, примітивізує мову: відмінний гімназист, відмінний тактик, відмінний хлопець, відмінний догляд, відмінний напій, відмінна кава, відмінна погода, відмінна якість, відмінне здоров я; відмінно обладнаний зал, все складається відмінно. Набагато краще було б ужити синоніми прекрасний, прекрасно, чудовий, чудово і под. ВІДМІНЮВАННЯ - ВІДМІНЮВАНІСТЬ Відмінювання. У граматиці – зміна за відмінками і числами іменників, прикметників, числівників та займенників. Відмінюваність, -ності, ор. -ністю. У граматиці – властивість відмінювання за відмінками: відмінюваність іменників. ВІДНОВЛЮВАНИЙ, ВІДНОВЛЕНИЙ - ВІДНОВЛЮВАЛЬНИЙ Відновлюваний, відновлений. Дієприкм. од відновлювати, відновити – якого відновлювали, відновлюють або відновили; також у значенні прикметника: відновлювані (відновлені) функції дихання. Відновлювальний, прикм. Який відновлює: відновлювальні засоби, відновлювальний процес, відновлювальний гідроліз, відновлювальний фактор. ВІДНОСИНИ - СТОСУНКИ - ВЗАЄМИНИ - ВІДНОШЕННЯ Відносини, -син, мн. Вживається щодо людей, суспільства, колективу тощо. Виступає як складова частина багатьох суспільно-економічних термінологічних сполук зі словами: аграрні, вартісні, васальні, виробничі, господарські, громадські, дипломатичні, договірні, економічні, естетичні, земельні, кредитні, майнові, матріархальні, міждержавні, міжнародні, міжнаціональні, моральні, патріархальні, політичні, правові, промислові, ринкові, родинні, сімейні, суспільні, суспільно-виробничі, суспільно-економічні, товарні, товарно-грошові, торговельні. Стосунки, -ів, мн. Те саме, що відносини, а також особисті зв’язки між людьми: міждержавні стосунки, позастатутні стосунки в армії, стосунки з дружиною, стосунки з людьми, стосунки сина з батьком, з’ясування стосунків. Взаємини, -мин, мн. Взаємні стосунки між кимсь, чимсь; рідше – взаємозв’язок між предметами, явищами. Відношення, р. мн. -ень. Взаємозв’язок між предметами, явищами. У термінологічних сполученнях вживається зі словами: арифметичне, білкове, вартісне, геометричне, кормове, мінове, відсоткове, процентне, синтаксичне (але не Все це має пряме відношення до чого; правильно Все це прямо стосується чого. Пор. стосуватися). відноситися див. ставитися. відношення див. відносини. ВІДПРАЦЮВАТИ - ВІДРОБИТИ Відпрацювати, -юю, -юєш. 1. Пропрацювати певний час; закінчити, перестати працювати. – Поглянь на свої руки токаря. Тридцять років вони відпрацювали в цеху (О.Донченко); Він відпрацював уже своє і на землі, і під землею (П.Колесник). 2. Перебуваючи тривалий час у роботі, в ужитку, виконуючи певну функцію, стати непридатним, зноситися (про машину, пристрій тощо): мотор відпрацював уже своє. 3. Те саме, що відробити 1. 4. Удосконалити, довести до готовності: відпрацювати апаратуру, відпрацювати статті закону. Відробити, -облю, -обиш. 1. Виконати певну роботу за щось одержане, позичене; працею віддати борг, штраф. [Варка:] Ти ж казав, що вже нічого не винен йому, що відробив (М.Кропивницький). 2. Те саме, що відпрацювати 1. – Кинь про сили – ти відробив, Хомич, своє (М.Упеник). ВІДПУСК - ВІДПУСТКА Відпуск, -у. 1. Видача, продаж чого-небудь: відпуск товарів, відпуск коштів, відпуск води. 2. У металургії – термічна обробка сталі для зменшення її крихкості. Відпустка. Звільнення на певний час від роботи, служби, навчання: місячна відпустка, оплачувана (або неоплачувана) відпустка, піти у відпустку. ВІДРІЗНЯТИ - РОЗРІЗНЯТИ Відрізняти, відрізнити, -ню, -ниш (що від чого). Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка). Розрізняти, розрізнити (кого і кого, що і що). Вони так схожі один на одного, що, кажуть, їх і мати тільки по очах розрізняє (М.Стельмах); – Я не хотів тебе образити. Просто треба вміти розрізняти свободу і псевдосвободу (О.Гончар). ВІДРІЗНЯТИСЯ - ВИРІЗНЯТИСЯ Відрізнятися, відрізнитися, -нюся, -нишся. Бути несхожим якоюсь ознакою на інших, інше; виділятися з-поміж інших, іншого; відокремлюватися від когось, чогось. Курінь Птахи нічим не відрізнявся від усіх інших рибальських мазанок (Ю.Смолич). Вирізнятися, вирізнитися, -нюся, -нишся. Виділятися з-поміж інших, іншого, бути помітним через якісь ознаки. Дедалі вирізняються окремі групи і розмови (Леся Українка); Деякі голоси Ярошенко впізнав одразу; вирізнялися два дисканти братів Мосурів (С.Васильченко). ВІДРІКАТИСЯ - ЗРІКАТИСЯ - ЗАРІКАТИСЯ Відрікатися, відректися, -ечуся, -ечешся (від кого-чого, кого, чого). – Тяжко їй було відрікатись від свого щастя... (Г.Квітка-Основ’яненко); Я відрікаюся всього (І.Франко). Зрікатися, зректися (кого, чого, що робити). Відмовлятися від чого-небудь, свідомо позбавляти себе чогось. [Крістабель:] Як можеш ти зрікатися дітей?(Леся Українка); Нарешті вона заявила, що зрікається відпустки (Г.Коцюба); Де ж вона, та й правда, візьметься, коли кожен зрікатиметься за неї обставати (Б.Грінченко); Лише нікчемні й безголові Зрікаються своїх батьків (М.Руденко). Зарікатися, заректися. Давати обіцянку, зарік не робити чого-небудь. Забачивши святий Київ, вони зареклися більше пити, щоб вступити по-християніській до святого міста (І.Нечуй-Левицький); Від суми та тюрми не зарікайся (прислів’я). відробити див. відпрацювати. ВІДСТОЮВАТИ - ОБСТОЮВАТИ Відстоювати, -юю, -юєш. Захищати, обороняти – зі зброєю в руках, а також словами. Вж. зі сл.: вчення, думку, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правду, проект, свободу, честь. Обстоювати. Захищати, боронити від когось переважно словами; захищати думку, погляд, ідею тощо; наполягати на чомусь. Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський (Т.Масенко); – А чим, батьку, цей кошовий уславився? – спитав Василь. – "Волю козацьку обстоював дуже і не тільки про Запорожжя дбав, а й про всю Україну піклувався" (А.Кащенко). Коли йдеться про закінчену, завершену думку, як правило, в цьому значенні вживається не обстояти, а відстояти. – Зуміли до кінця використати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту і непорочність (О. Гончар). ВІДТИНОК - ВІДТІНОК Відтинок, -нка. Частина простору або часу; відрізок. Коли в’їхали в ліс, через який проходив найнебезпечніший відтинок шляху кілометрів на півтора, сонце зайшло (В.Козаченко); Кроки стихли, лише ходики на стіні відсікали і кидали додолу короткі відтинки часу (М.Тарновський). Відтінок, -нку. Різновид кольору, відмінний від основного силою тону; різновид якогось явища; додатковий вияв почуття, настрою тощо. Барва її лиця була й тепер рум’яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі (Леся Українка); Сильний, глибокий баритон з м’якими, шовковистими відтінками рокотав над хвилями Дніпра (М.Руденко). відчиняти див. одчиняти. відчитувати див. вичитувати. відчувати див. почувати. відчуття див. почуття. ВІЗ - ХУРА - ПІДВОДА Віз, воза. Чотириколісний транспорт для перевезення вантажів і людей кінною або воловою тягою; приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. Ще далі, біля самої води, стояли вози, повні риби, сала, меду, олії (П.Панч); Попід дібровою стоять Вози залізної тарані (Т.Шевченко). Хура. Великий віз або сани, віз або сани з поклажею; кількість вантажу, що може поміститися на возі чи санях тощо. Роман позичив грошей на хату ще й обіцяв дати хуру до лісу під матеріал (М.Коцюбинський); Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись (Л. Глібов); – Знаєте що? Наш титар, либонь, гарний гончар; нехай він одвезе хуру своїх горшків (І.Нечуй-Левицький). Підвода, р. мн. -від. Запряжений кіньми або волами віз, візок. На дорозі довга валка підвід (А.Шиян); За базаром у затінку стоять підводи (В.Кучер). ВІЗУАЛЬНИЙ - ВІЗУВАЛЬНИЙ Візуальний. Який здійснюється неозброєним оком або за допомогою оптичного приладу: візуальне спостереження, візуальне розслідування. Візувальний. Пов’язаний з візою – дозволом комусь на в’їзд у країну, виїзд або проїзд через неї, а також з підписом на якомусь документі. ВІЙСЬКОВИЙ - ВОЄННИЙ - ВОЇНСЬКИЙ Військовий. Який стосується війська, військовослужбовця, призначений для потреб війни. Вж. зі сл.: аеродром, аташе, бюджет, госпіталь, дух, ешелон, завод, керівник, корабель, кореспондент, кредит, лад, лазарет, льотчик, моряк, начальник, об’єкт, округ, організатор, оркестр, парад, поїзд, потяг, порядок, призов, радник, рапорт, статут, телеграф, шпиталь, автоінспекція, академія, база, виставка, влада, дисципліна, дорога, економіка, література, людина, медицина, могутність, організація, перевага, підготовка, присутність, сила, служба, справа, таємниця, техніка, форма, фортеця, хитрість, хімія, частина, шинеля, шинель, виробництво, відомство, замовлення, звання, керівництво, планування, правило, співробітництво, спорядження, судно, училище, власті, заходи, кола, можливості, традиції. У знач, ім.: військове – одяг і спорядження військовослужбовців; військовий – військовослужбовець, військовик. Воєнний. Який стосується війни, пов’язаний з нею. Вж. зі сл.: закон, злочин, злочинець, конфлікт, напад, переворот, період, потенціал, психоз, режим, стан, час, авантюра, боротьба, доктрина, загроза, здобич, інтервенція, історія, катастрофа, небезпека, обстановка, операція, підтримка, політика, проблема, провокація, ситуація, випробування, вторгнення, втручання, питання, приготування, становище, дії, події, зусилля, інтереси, плани, свари. Допустиме паралельне вживання військовий і воєнний з такими словами: блок, союз, суд, трибунал, диктатура, допомога, історія, машина, наука, промисловість, стратегія, тактика, теорія, зіткнення, мистецтво, витрати, потреби, умови, цілі. У скл. сл.: військово-історичний і воєнно-історичний, військово-політичний і воєнно-політичний, військово-польовий і воєнно-польовий тощо. Воїнський. Який стосується воїна, воїнства, властивий воїнові, воїнам. Вж. (паралельно з військовий) зі сл.: героїзм, обов’язок, доблесть, дружба, повинність, присяга, слава, честь. ВІЙЯ - ВІЯ Війя, с. Дишель у воловому возі. Сергій сидів на передку, поставивши ноги на війя, поганяв биків (Григорій Тютюнник). Вія, вії, ор. вією, ж. Вживається переважно в множині: вії – волосинки, що вкривають краї повік. Його щастя, його доля – Мої чорні брови, Довгі вії, карі очі, Ласкавеє слово (Т.Шевченко); Личко зів’яло... на віях роса... (О.Олесь). ВІКО. Верхня частина діжки, скрині тощо, якою їх закривають. Коровай поклали на віці од діжі (І.Нечуй-Левицький); Перші грудочки, перемішані з сльозами, глухо впали на віко домовини (М.Стельмах). віл див. бик. ВІЛА - ВІЛЛА Віла. Русалка. Не знайшов юнак з ким побрататись, не знайшов між хлопців побратимів, не знайшов межи дівчат посестри, а надибав вілу білу в горах (Леся Українка). Вілла. Розкішна дача за містом або будинок-особняк. Де-де на горбиках самотні вілли білілися (І.Франко); У вікових парках понад самою водою причаїлись білі, подзьобані кулями вілли (О. Гончар). ВІН, вона, воно, вони, займ. особ. В усному мовленні дехто вживає ці слова, очевидно, за звичкою, для заповнення паузи ("щоб був час подумати"), хоч таке вживання стилістично не завжди вмотивоване. Я гадаю, що новий парламент, [він] зробить великий крок у справі демократизації; Ця картина для мене, [вона] сповнена ностальгічних спогадів; Це рішення, [воно], власне, базується на комерційній основі; Діти, які їхатимуть з міста Києва, [вони] будуть сплачувати 50 відсотків вартості квитків. ВІНЕЦЬ - ВІНЦЯ - ВІНЦЕ Вінець, -нця. 1. Коштовний головний убір, прикраса із золота, корона, зрідка – вінок, а також переносно. В митрополита дрижали руки, коли підняв він золотий вінець, щоб покласти на голову Ярославові (П.Загребельний); Над запеченим згустком хмари гаснув золотий вінець проміння (М.Стельмах); Віри святе джерело, благості вічний вінець (М.Зеров). 2. Горизонтальний ряд колод, цегли, в будівлі, споруді, цямрин у зрубі колодязя тощо. Вінця, -нець, мн. Верхні краї посуду, а також переносно. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (І.Нечуй-Левицький); Я поклав мою сигару на вінця попільнички (Ю.Смолич); Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця (М.Коцюбинський). Вінце, -я. 1. Те саме, що вінець 2. На скільки вінець Максим поставив хату? (Словник Б.Грінченка). 2. Те саме, що вінця. В опущеній руці повисла коновка, й з неї цівочкою текла через вінце вода (І.Чендей); Горе давно вже переливалося через її вінце (О.Довженко). ВІРА - ВІРУВАННЯ - ВИРА Віра1, ім. Упевненість у здійсненні чогось; довіра; визнання існування Бога, чогось надприродного. Огидне безволля взяло молоду жінку, втрачала певність, віру в свої сили, здібності (К.Гордієнко); Сам префект колегії, старий чернець, приїздив в палац, щоб наглядати за вченням молодого княжати, і сам виясняв Єремії початки православної віри (І.Нечуй-Левицький). Віра2, виг. Команда при вантажних роботах, що означає "підіймай!", "вгору!". – Віра! – подає кранівникам знак бригадир (з газети). Вірування, р. мн. -ань. Релігійні уявлення когось, віросповідання: народні вірування, язичницькі вірування. Вира, ім. У Київській Русі – штраф за вбивство вільної людини. ВІРНИЙ. 1. Який заслуговує довіри, відданий: вірний друг, вірний побратим, вірна дружина, вірна кохана, вірне серце, вірний заповітам, вірна служба, вірна смерть (неминуча). З такою вірною, розсудливою дружиною було немов безпечніше (М.Коцюбинський); Сава щасливо заплющив очі. І задрімав біля нього, чутливо здригаючись уві сні, вірний пес (О.Бедзик). 2. у знач. ім. Віруючий. Повні краси були ці хори вірних і священиків на переміну, що тяглися так довго і монотонно (М.Грушевський). 3. розм. Правильний, певний. Ти далеченько стаєш од правдивої, вірної думки (М.Зеров); – Краще давай я постукаю і послухаю тебе, і тоді поставимо вірний діагноз (О.Іваненко).
2. розм. Правильно. – До чого ж чоловік вірно говорить! (М.Стельмах); Хлопці подякували і почвалали в тому напрямку, куди показав пліттю козак. Спочатку йшли вірно, по стоптаній у снігу стежині, але потім Марко щось наплутав (Григорій Тютюнник). віруючи див. вірячи. ВІРШОВАНИЙ - ВІРШОВИЙ Віршований. Дієприкм. від віршувати; у знач, прикм. – написаний віршем: віршований діалог, віршований переклад, віршований роман, віршований твір, віршована казка, віршована п’єса, віршована мова. Віршовий. Який стосується вірша: віршовий розмір, віршова структура, віршова форма. У значенні "написаний, створений віршами" вживається рідше: віршовий твір. ВІРЯЧИ - ВІРУЮЧИ Вірячи. Дієприсл. від вірити – бути впевненим, переконаним у чомусь, приймати щось за правду; також віруючи. Коли він підняв голову, не вірячи власним очам, з здивованням скрикнув: – ..Ви що тут робите? (М.Коцюбинський); Левко взяв праворуч па лід і, дивуючись і сам собі не вірячи, погнав коней до панського двору (М.Стельмах). Віруючи. Дієприсл. від вірувати – бути релігійним, вірити в Бога, рідше – бути впевненим, переконаним у чомусь. В вандрівці жизні я блудив багато, блудив, бо правди і добра шукав, в добро і правду віруючи свято (І.Франко). ВІТАМІННИЙ, ВІТАМІНОВИЙ - ВІТАМІНОЗНИЙ - ВІТАМІНІЗОВАНИЙ Вітамінний, вітаміновий. Який має в собі вітаміни; який виробляє вітаміни: вітамінна продукція, вітамінна лабораторія. Вітамінозний. Багатий на вітаміни: вітамінозні овочі, вітамінозні продукти. Вітамінізований. Насичений вітамінами: вітамінізований мед, вітамінізоване борошно, вітамінізований крем. ВІТАТИ - ВИТАТИ Вітати. 1. Звертатися з привітом, поздоровляти тощо. Добривечір, голубко! Пишу ввечері, тому так і вітаю (М.Коцюбинський); Корабель вітав населення Лебединого острова з рибальським святом (М.Трублаїні). 2. Гостинно приймати когось, запрошувати; пригощати. – Милості просимо! садовіться, – вітає Лукашиха Павла (Марко Вовчок); – Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І.Нечуй-Левицький). Витати. Літати, ширяти в повітрі; бути відчутним, незримо присутнім десь. Орел за хмарами витав, Неначе вперше так літав (П.Грабовський); Та як ти далеко, запашний мій раю, Де радість витає, сміється блакить (М.Зеров); Дожила [Катря] до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І.Муратов). ВІТРОВИЙ - ВІТРЯНИЙ - ВІТРЯНИЙ Вітровий. Який стосується вітру; викликаний вітром; який захищає від вітру. Вж. зі сл.: порив, режим, удар, ерозія, сила, установка, крило, скло. Вітряний. Супроводжуваний вітром, з вітром, а також переносно. Вж. зі сл.: день, ліс, подих, ранок, струмінь, шум, дорога, ніч, погода, літо, небо, поле, дівчата, юність. Вітряний. Який працює за допомогою вітру; який є наслідком дії вітру: вітряний двигун, вітряний лишай, вітряна віспа. вітчизна див. батьківщина. ВІЦЕ-... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "заступник"; пишеться через дефіс: віце-адмірал, віце-президентський. вічко див. очко. вія див. війя. ВКАЗІВКА. Переважно керівна настанова або порада. Будьте ласкаві, не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (М.Коцюбинський); – Надалі вказівки будеш одержувати через зв’язківця (О.Гончар). ВКІНЕЦЬ (УКІНЕЦЬ) - В (У) КІНЕЦЬ Вкінець (укінець), присл. розм. Те саме, що вкрай. Як настала тривожна година, Запалилося слово вкінець (Леся Українка); Перебування на сцені, кочовий спосіб життя, інтриги і вічне напруження й подразнення вкінець зруйнували мою нервову систему (М.Вороний); Та він же вкінець надірве своє здоров’я (Г.Хоткевич). В (у) кінець, ім. з прийм. Князь Домінік в кінець усього дав загад розпочати битву (І.Нечуй-Левицький). жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|