З українського літературного слововживання
ЗЕМЕЛЬНИЙ - ЗЕМЛЯНИЙ - ЗЕМНИЙ
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
ЗЕМЕЛЬНИЙ - ЗЕМЛЯНИЙ - ЗЕМНИЙ Земельний. Який стосується землі як грунту, що обробляється і використовується для вирощування рослин тощо. Вж. зі сл.: власник, власність, володіння, масив, наділ, простір, фонд, ділянка, багатства, ресурси, угіддя, банк, відділ, кредит, рента, реформа, комісія, кодекс, законодавство. Земляний. 1. Який стосується верхнього шару земної кори – землі; зроблений із землі: земляний рів, земляні роботи, земляна долівка. 2. Складова частина назв рослин, тварин, мінералів, що ростуть, живуть і т. ін. на землі: земляна жаба, земляна груша. Земний. Який стосується планети Земля, верхнього шару земної кори, суші (на відміну від водяного простору); переносно – життєвий, реальний: земна куля, земна твердь, земна кора, земний материк, земний уклін, земне відчуття. Та ти – не виграшка природи, Не примха лиш земних стихій – Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій (Є.Маланюк); Помру – і не розгаданим лишиться, Чого приходив я на світ земний (М.Руденко). земле... див. зем... земляний – земний див. земельний. ЗЗОВНІ, ІЗЗОВНІ - ЗОВНІ -ЗОВНІШНЬО Ззовні, іззовні, присл. Із зовнішнього боку (звідки?); з боку когось, чогось стороннього. Раптом двері з тріском розчиняються від удару ззовні (О.Довженко). Зовні, присл. 1. Із зовнішнього боку (де?). Зовні маленька хата (С.Чорнобривець); Разом – усередині й зовні – було в таборі понад десять тисяч людей, стільки ж коней (О.Соколовський); На скрині зовні – бистрі олені І синє небо, і зозулі (А.М’ястківський); Він працював із складними приладами, частина яких була розміщена зовні (В.Владко). 2. Як здається, на перший погляд (як?). Орест тільки зовні здавався спокійним. Всередині у нього все кипіло (О.Досвітній); Зовні застава жила тихим, буденним життям (Ю.Збанацький); їхня учениця мало в чому змінилася зовні (М.Кравчук). Зовнішньо, присл. Те саме, що зовні 2. Зовнішньо вона нагадувала., несміливу лань (Ю.Яновський); Зовнішньо він був задоволений (Г.Хоткевич). ЗИМНИЙ, розм. Який має низьку температуру; дуже холодний; не утеплений, без опалення, а також переносно. Був дощ. Над умитим садом стоїть туман і сірим порохом сідає на зимну, подекуди полинялу залізну покрівлю панського будинку (В.Винниченко); А осінь глуха і зимна Стіною туману йшла (Є.Маланюк); Андрія наче хто облив зимною водою (І.Багряний); Вона звернула голову до нього, і страшний зимний усміх викривив їй уста (О.Кобилянська). Пох. зимно. Вчора було так гарно, Нині зимно і хмарно (Б.Лепкий). ЗИЧИТИ. Бажати кому-небудь чогось (переважно приємного). – Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра зичу і блага (Марко Вовчок); – Та я ж хіба що?.. Лихого тобі зичу чи що? (М.Олійник). зі див. з2. зібрання див. збірка. ЗІЗНАВАТИСЯ, -наюся, -наєшся, ЗІЗНАТИСЯ. Говорити відверто про свій стан, свої вчинки тощо; признаватися в чомусь; свідчити під час допитів або на суді. – Не міг більше в собі носити, то прийшов правду розказати, зізнатись у всьому (Є.Гуцало); – Коли допитуватимуть – не зізнаватись. Він один, а нас повна камера (Ю.Збанацький). Пор. дізнаватися. ЗІРКА - ЗОРЯ Зірка, -и, д. і м. -ці. Основне значення – самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів, а також переносно. Полярна зірка. Кажуть, що скільки зірок на небі, стільки людей на землі (О.Воропай). Зоря, -і, ор. -ею. 1. Те саме, що зірка. Що за благодатна ніч! Немає, мабуть, ніде такої ночі, такого неба, таких зір на небі, як на Україні (Д.Морловець); На небі гасли світові зорі, кресала білий вогонь зірниця (Г.Косинка); За це все його й повісили. Мав з ним висіти й Максим, але тоді його зоря ще, мабуть, не закотилася (І.Багряний). 2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Над очеретами війнув вітерець, у безвісті неба засіріла смужка, – передвісник зорі (О.Досвітній); Над горою зеленувато-білим вогнем горіла зоря вечорова (В.Винниченко). ЗІРНИЦЯ - ЗОРЯНИЦЯ Зірниця, -і, ор. -ею. 1. Самосвітне небесне тіло; зірка, а також переносно. Зірниця палахкотить на небі, тремтлива і ясна, мов жарина (В.Кучер); Вдень мені щебечуть птиці І шумить діброва, А вночі німі зірниці Кличуть на розмову (П.Карманський); В Ганьки очі, як зірниці (С.Воскрекасенко). 2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Коли наблизилась [Ганна] до свого будинку, вечірня зірниця засвітила вікно в її квартирі (Д.Бедзик); Палають в серці відблиски зірниці, – Ранкової й вечірньої зорі (Л.Дмитерко). 3. Короткий світловий спалах без грому вночі або ввечері; спалах без звуку. Іноді спалахує по той бік хмари зірниця, просвічує хмару, що робиться від того зеленою (С.Скляренко); Наближався фронт. Темними ночами уже видно було, як проблискували на заході зірниці (П.Панч).
2. Те саме, що зірниця 1, 3. Вже світало. Зоряниці Гасли білі (П.Воронько); А в криниці тій водиця, Наче вмита зоряниця (А.Малишко); Ніч була гаряча. Грози не було, але далекі зоряниці аж до ранку палахкотіли по всіх кінцях повітового містечка. Чути було короткі постріли (М.Хвильовий). ЗІСПОДУ, присл. 1. З нижнього боку; знизу. Старшина і писар ворушились у снігу, сопли, кректали, вивертались зісподу то один, то другий (С.Васильченко). 2. У нижній частині чогось; насподі. Череватий човен залатаний зісподу кількома голубими штакетинами (Є. Гуцало). зіткнення див. сутичка. З’ЇЖА, розм. 1. їжа. На з’їжу чимало дечого купили (Словник Б.Грінченка); Корисна в городі з’їжа, он які гладкі відтіля вертаються (Панас Мирний). 2. Витрата їжі. – Грошей треба. З їжа велика. Нехай їде заробляти (І.Нечуй-Левицький); [Герасим:] Така з’їжа, така з’їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієш оглянуться – вже з’їли (І.Карпенко-Карий). з краю див. скраю. ЗЛАЗИТИ, злажу, злазиш. Крім значення "спускатися вниз", вживається з протилежним значенням – "вилазити, підніматися на щось". Хтось біг під стіною, злазив на сходи (М.Коцюбинський); Повагом зліз на воза (М.Лазорський). ЗЛЕДЕНІТИ - ОБЛЕДЕНІТИ Зледеніти. Покритися льодом, перетворитися на лід. Вж. зі сл.: сніг, білизна, дерево, обличчя. Обледеніти. Покритися льодом, обмерзнути з усіх боків, по всій поверхні. Вж. зі сл.: асфальт, дріт, журавель, камінь, колодязь, літак, дорога, земля, колода, людина, віти. ЗЛЕТ, -у. На відміну від слова зліт (зльоту), вживаного у багатьох значеннях (зліт літака, зліт творчої активності мас, зліт думки), слово злет уживається переважно в переносному значенні "розвиток чогось по висхідній, рух уперед, поривання" і належить до поетичного стилю мови. Можливо, у нього не буде більше такого злету мрій й повноти щастя (Т.Масенко); У законів є свої прикмети, Як в схід сонця подихи світань, Як в людини боротьба і злети На дорозі світлих сподівань (А.Малишко); Поет поета може дивувати, Захоплювать, якщо там вищий злет. Поет поета – може не приймати, Якщо ж він заздрить – то вже не поет! (Л.Забашта); Але з чим порівняти оту заобрійну далеч, що має в собі таку звабу і викликає такий злет душі! (О.Гончар); Повірите чи ні: я тільки нині знаю Життя щасливу мить, душі високий злет (М.Руденко). ЗЛИГОДНІ, -ів. Великі життєві труднощі; тяжке життя. Сумною чередою тяглись роки злигоднів і наполегливої праці (О.Довженко); У Долинській сів [брат] не на той поїзд, опинився у Кривому Розі, а вже звідтіля дві доби добирався сюди, перетерпівши всі злигодні заблуканого пасажира (В.Земляк). ЗЛИЙ - ЗЛОБНИЙ – ЗЛІСНИЙ Злий. 1. Сповнений зла, ворожнечі, який виражає злість; викликаний злістю, злорадством тощо: злий ворог, зла людина, зле серце, зла гадюка, злий погляд, злі губи, зле обличчя, злий задум, злий намір, зле слово, злий сміх. 2. Який завдає надзвичайно важких страждань: зла кара, зла журба, злі муки. 3. Поганий, несприятливий, сильний, лютий: злі часи, зла година, зле безталання, зла доля, злий мороз, злий вітер, зла боротьба, злі сили. У словосп.: злий геній, злий дух, злі язики. Злобний. Сповнений злоби: злобна людина, злобний характер, злобний погляд. Злісний. 1. Сповнений злості; дуже злий: злісний ворог, злісний сміх, злісна гримаса, злісний наклеп, злісне хуліганство. 2. Свідомо несумлінний; небезпечний; шкідливий: злісний банкрут, злісний бандит, злісні бур’яни. Пор. зло. ЗЛО - ЗЛОБА - ЗЛІСТЬ Зло. 1. Щось погане, недобре. Безбожний царю! Творче зла (Т.Шевченко); Він не такий чоловік, щоб комусь зло заподіяв (Ганна Барвінок). У словосп.: корінь зла, як на зло. 2. Почуття роздратування, гніву, досади на когось, щось; розлюченість. – Тройку коней! – грізно крикнув писар на його та так, аж почервонів зі зла (О.Стороженко); Зло мене взяло (Ю.Яновський). У словосп.: зганяти зло, зривати зло. Злоба. 1. Почуття недоброзичливості, ворожнечі до когось; бажання заподіяти зло. Кожен сантиметр простору відчайна злоба ворога пронизувала кулями (Я.Качура); – Яка підлота, яка злоба! Як ви можете вважати мене здібним до такої гидоти? (Г.Хоткевич). 2. Велике роздратування; розлюченість. Темні очі блиснули лютою злобою (М.Стельмах); Санька підбігла до Кузя, тягла його за рукав і аж клекотіла від злоби (Григорій Тютюнник). У словосп. на злобу дня. Злість, злості, ор. злістю. Те саме, що злоба. Кайдашиха помила по лікті руки і кинулась з злістю на діжу, як на свого ворога (І.Нечуй-Левицький); Соломія горіла од сорому й злості (М.Коцюбинський). У словосп.: зганяти злість, зривати злість, накипіла в серці злість, на злість. злобний див. злий. ЗЛОЧИННИЙ - ЗЛОЧИННИЦЬКИЙ Злочинний. Який є злочином, містить у собі злочин; який чинить злочин; який заслуговує на осуд, неприпустимий: злочинна війна, злочинне вбивство, злочинна діяльність, злочинна людина, злочинне ставлення. Пох. злочинність. Злочинницький. Який стосується злочину, злочинця: злочинницькі наміри, злочинницька сутність. ЗЛУКА. 1. розм. З’єднання, союз. Мила була злука, а гірка розлука (приказка); – Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У.Кравченко). 2. Назва єднання всіх демократичних національних сил України. ЗМЕНШУВАНИЙ - ЗМЕНШУВАЛЬНИЙ Зменшуваний. Дієприкм. від зменшувати – якого зменшували, зменшують; також у значенні прикметника: зменшувана доза, зменшувані видатки, зменшувані ціни. Зменшувальний, прикм. Який використовують для зменшування зображення; який указує на меншу величину предмета, менший ступінь якості чогось тощо: зменшувальне скло, зменшувальні суфікси (в граматиці). змій див. змія. ЗМІСТОВИЙ - ЗМІСТОВНИЙ Змістовий. Пов’язаний з реальним змістом, суттю, характерними рисами чогось. Вж. зі сл.: багатство, навантаження, спрямування, точність, відмінність. Змістовний. Багатий змістом, з великим внутрішнім змістом. Вж. зі сл.: доповідь, лекція, виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок. ЗМІЯ - ЗМІЙ - ГАДЮКА Змія, -ї, ор. -єю. 1. Плазун з видовженим тілом: гримуча змія. 2. перен. розм. Про злу, підступну людину. Змій, -я, ор. -єм. 1. Дракон, біблійний образ диявола. 2. Дитяча іграшка, яку запускають у повітря. 3. Те саме, що змія (в прямому значенні – зрідка).
2. перен. розм. Те саме, що змія 2. змовлятися див. домовлятися. ЗМОГТИ - ЗУМІТИ Змогти1, зможу, зможеш, неперех. Мати змогу, бути спроможним зробити щось; дістати можливість зробити щось за певних обставин. А ти осталася] одна. Одна-однісінька надворі. І що ти зможеш? Горе! Горе! (Т.Шевченко); Яків хотів свиснути, та не зміг (Панас Мирний); Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього дихання її не зможу прочитать (В.Сосюра); Коли поставлять залізну грубку або куплять переносний камін, я зможу тут жити (М. Коцюбинський). Змогти2, перех. Перемогти когось, щось, подолати щось; оволодіти всім єством. Ми всі дороги пройшли. Днів розірвали туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворога стан (П.Усенко); Я незчулась, як впала на лаву, як і сон мене зміг (І.Нечуй-Левицький). Зуміти. Виявити здатність, уміння, виявитися спроможним зробити щось (значення близьке до "змогти"). Викувати троянду не кожен зуміє (Ю.Яновський); Якщо не зумію тебе захистити – Карай мене, мати, Карай (М. Нагнибіда); – Затягати по судах він зможе. Зумів дістати брехливих свідків, суддів перетягнути на свій бік (М.Стельмах). змушений див. вимушений. ЗМУШУВАТИ - ПРИМУШУВАТИ Змушувати, -ую, -уєш. 1. Спонукати когось робити, виконувати що-не-будь. Не знаю, що змушувало лаборантів і монтажниць так працювати: їм же ніхто не платитиме за час, що вони прогають поверх своїх годин (Ю.Яновський); Рідні пісні навіювали на нього багато споминів, змушували задуматись над своїм життям (О.Гончар). 2. Те саме, що примушувати 1. Вона змушувала його цілими вечорами слухати музику, переважно класичну (М.Коцюбинський); Як не змушувала себе Даша слухати уважно, все було дарма (С.Журахович). Примушувати. 1. Переважно вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання. Шість годин на день примушують вони змучену ревматизмом та цингою хвору людину марширувати з незагоєними ранами та синяками (З.Тулуб); Іванко навіть трішечки заздрив, що Мартинко живе як сам хоче: ніхто його не будить, ніхто не примушує щось робити (А.М’ястківський). 2. Те саме, що змушувати 1. ЗНАМЕНИТИЙ - ЗНАМЕННИЙ Знаменитий. Славетний, популярний; надзвичайний. Я ж не така знаменита, як Байрон та інші боги літератури (Леся Українка); Сам Яків, знаменитий на всю околицю швець, жив раніше далеко від партизанського табору в селі (Ю.Збанацькмй); – Хорошу, знамениту новину ти принесла, дочко (А.Хижняк). Пох.: знаменитість, знаменито. Знаменний. Надзвичайний, дуже важливий з певного погляду; видатний: знаменний день, знаменні події, знаменні слова, знаменна доба, знаменне свято. Пох.: знаменність, знаменно. ЗНАТИСЯ. 1. (з ким-чим). Бути знайомим, дружити, приятелювати з кимсь; стикатися з чимсь, зазнавати чого-небудь, переживати, відчувати щось: знатися з добрими людьми, знатися з відвагою. 2. (на чому). Бути обізнаним з чимсь, розумітися на чомусь, мати досвід у чому-небудь: знатися на техніці. ЗНАЧЕННЯ - ЗНАЧІННЯ Значення, р. мн. -ень. 1. Суть чого-небудь; те, що це явище, поняття, предмет означає: значення слова. Вітри такі, що в буквальному значенні сього виразу – стріхи зривало (Леся Українка). 2. Важливість, вага, роль когось, чогось: надавати значення чомусь, не має значення щось, практичне значення. Значіння. Дія за знач, значити. ЗНАЧЕННЯ СЛОВА. Трапляються випадки, коли мовці надають словам непритаманних або маловластивих їм значень (здебільшого під впливом іншої мови). Ось типові зразки таких помилок, взяті з перекладів: "Низькі хмари сірими баранами нависли над лісом" (треба вівцями); "Хлопець підповз до куща вільшаника" (вільшаник – це зарості вільхи; треба вільшини); "Жевріло вишневе вугілля" (треба жар); "Він узяв жердину і забив її сокирою в землю" (жердини в землю не заб’єш, бо вона дуже довга; треба кілок); "Він через мокру шкіру чобота обмацує пальцями зап’ястя" (зап’ястя на руці, на нозі щиколотка); "хімічне з’єднання (треба сполука); "відрізати клаптик хліба" (треба шматок); "наче бив ковадлом" (б’ють не ковадлом, а молотом по ковадлу); "минули кут депо", "наче тебе хтось мішком прибив з-за кутка", «кутик паперу" (треба ріг, ріжок); "Мчать потужні пароплави" (у пароплавів не така швидкість, щоб характеризувати її цим словом); "тематичний показник", "показник імен" (треба покажчик); "Було, як звичайно, як двадцять років попереду" (треба до того, перед тим); "рухлива група" (треба рухома); "Екскаватор копав фундамент" (треба котлован, яму під фундамент); "У кухні був кран з мушлею" тощо. Подібні помилки є або звичайним недоглядом, незнанням мови, або намаганням авторів, не зважаючи ні на що, висловлюватися якнайоригінальніше. значіння див. значення. ЗНЕ... Префікс, який вживається для творення дієслів зі значенням "позбавити чого-небудь, звільнити або звільнитися від чогось, позбутися чогось" тощо: знеболювати, зневоднювати, знежирювати, знезаражувати, знесилювати. знегода див. негода. ЗНИЗУ - З НИЗУ Знизу, присл. З місця, яке розташоване внизу, нижче чогось; з пониззя, зісподу; внизу тощо; переносно – з низів. Знизу, від ріки, тягне прісною весняною свіжістю (О.Гончар); А тут світом і пароплав знизу прийшов (А.Головко); Над ставком носилися густі пари, мов хто підогрів знизу воду і вона несамовито парувала (Панас Мирний); Я прийшов із мас, із поля, знизу (В.Сосюра). З низу, ім. з прийм. Прадід примічав, звідки в цей день вітер, коли з Дніпра – риба ловитиметься, коли із степу – добре на бджоли, коли з низу – буде врожай (Ю.Яновський); Чорною хмарою татарсько-турецьке військо суне з низу (С.Божко); Всі поверхи готелю з низу й до верху їжачились кулеметами та гніздами автоматників (О.Гончар). ЗНІЧЕВ’Я, присл. розм. 1. Від нічого робити; з дурного розуму. Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав (Л.Глібов); [Руфін:] Ну дарма, не варто нам про теє говорити, що там вигадують знічев’я люди (Леся Українка); Семен Іванович не спав і не відпочивав по праці, він просто собі лежав знічев’я (Б.Антоненко-Давидович); Париж заснув. Марія не спить. Знічев’я дивиться у вікно (М.Слабошпицький). 2. Несподівано, раптом. Знічев’я постріл, що пролунав край дороги, тріпонув її тіло, і качка рвучко підвела голову (О.Досвітній); Хома., знічев’я побачив панну (М.Кропивницький). 3. Ні з сього ні з того, без причини. Як угнівається [пан], то знічев’я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки (Марко Вовчок); Дівчата, обмиті піснею та сльозами, сміються знічев’я, хоч їм не до сміху самим (Л.Дмитерко). ЗОВНІ – ЗОВНІШНЬО див. ЗЗОВНІ. ЗОВНІШНЬО... Перша частина складних слів, що відповідає слову зовнішній; пишеться разом: зовнішньополітичний. ...ЗОЙ. Кінцева частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттям "життя": мезозой, протерозой. ЗОЛОТИТИ - ЗОЛОТІТИ Золотити, -очу, -отиш, позолотити, перех. Покривати золотом або позолотою; надавати чому-небудь золотистого відтінку: золотити хрести на церкві. Кінчилось літо. Вечірнє сонечко гай золотило (Т.Шевченко); Осінь непомітно золотила сади (П.Кочура). Золотіти, позолотіти, не перех. Набувати золотистого відтінку, ставати золотистим; виділятися золотистим кольором. Місяць схиляється на захід, золотіє, втрачає чітку металевість контурів (З.Тулуб); По грядках мак і квіти, І сонях золотіє (А.Малишко); Золотіють каштани навколо (І.Муратов). ЗОО... Перша частина складних слів, що відповідає слову зоологічний; пишеться разом: зообаза, зооветеринарний. зоря див. зірка. зоряниця див. зірниця. з половини див. споловини. з початку див. спочатку. ЗРАДА - ЗРАДНИЦТВО - ЗРАДЛИВІСТЬ Зрада. Перехід на бік ворога; порушення вірності в коханні, дружбі; відмова від своїх переконань, поглядів тощо: зрада батьківщини, чорна зрада, обвинувачення в зраді. Зрадництво. Поведінка, вчинки зрадника. В тиші клацали затвори. Здавалося, ще мить – і вчиниться така ганьба зрадництва й мерзоти, що її не змити вже нічим повік (О.Довженко). Зрадливість, -вості, ор. -вістю. Властивість зрадливого. Думка про зрадливість похвали від ворога стає найблискучішою з його думок (В.Собко). ЗРАНКУ - З РАНКУ Зранку, присл. У ранковий час, уранці; з ранкового часу, з самого ранку. День зранку був ясний, сонячний, жовто-золотий (І.Нечуй-Левицький); Виїздили ми зранку на машині (Ю.Яновський); Гетьман любив зранку погуляти по великому парку в добру годину (М.Лазорський). З ранку, ім. з прийм. З ранку до півдня стоїть військо й не ворухнеться (І.Нечуй-Левицький); Один з своєю журбою ходив він на домовину своєї дружини і сидів там з ранку до ночі (А.Кащенко). ЗРЕШТОЮ - З РЕШТОЮ Зрештою, присл. Після всього; нарешті; у знач. спол. – проте; у знач, вст. сл. Зрештою Андрій не витерпів (С.Васильченко); Дарина з другої світлиці прислухається, як пересварюються брати, й сумно радіє, що зрештою поміж ними не буде щоденної ворожнечі (М.Стельмах); Кожен з нас, зрештою, вірив, що на міських ратушах і на бані Верховної Ради України доконче будуть колись майоріти наші національні прапори (Р.Іваничук). З рештою, ім. з прийм. Врізався він з рештою своїх незамайківців у середину поляків (О.Довженко); З рештою членів бригади Герасим Петрович обходився так само просто, по-товариському (О.Гуреїв). жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|