З українського літературного слововживання
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
ПОВ’ЯЗУВАТИ - ЗВ’ЯЗУВАТИ Пов’язувати, -ую, -уєш, пов’язати, -яжу, -яжеш. Крім прямих значень (пов’язувати хустку, пов’язати снопи тощо), вживається в переносних значеннях "єднати когось, щось; встановлювати спільність, зв’язок, взаємну залежність між кимсь, чимсь; об’єднувати разом чим-небудь спільним". Мишуга був першим і неперевершеним виконавцем багатьох пісень Лисенка, з яким його пов’язувала щира дружба (з журналу); Труд Франко тісно пов’язував з боротьбою в ім’я кращого майбутнього (М.Рильський); Дуже ймовірно, що вона пов’язує відповідь свою з його від’їздом (А.Головко). Зв’язувати, зв’язати в цих значеннях уживаються зрідка. ПОГІДНИЙ - ПОГОДНИЙ Погідний. Тихий, спокійний, погожий; переносно – безтурботний, урівноважений: погідне море, погідне небо, погідний настрій, погідне обличчя. Пополудні одного погідного осіннього дня возив він з сіножаті отаву (Т.Бордуляк); День був погідний і доволі теплий (Б.Лепкий). Погодний. Який стосується погоди: погодні умови, погодні прикмети. ПОГІРШАТИ - ПОГІРШИТИ Погіршати, неперех. Стати гіршим за якостями, властивостями, ознаками; змінитися на гірше: харчі погіршали, здоров’я погіршало. Погіршити, перех. Зробити щось гіршим за якостями, властивостями, ознаками; змінити на гірше: погіршити якість продукції, погіршити становище людей, погіршити життя. ПОГОДА. 1. Стан атмосфери в даному місці, в певний час, а також переносно: гарна погода, дощова погода, сонячна погода, тиха погода, зведення погоди, прогноз погоди, зміна політичної погоди. 2. Спокійний стан атмосфери (без хмар, опадів, вітру тощо). Чайки цілими зграями літали над водою, жалібно скиглячи, однаково і в погоду і в негоду, вдень і вночі (Леся Українка); – Знаєш, Мотренько, – казав, – тобі треба їхати поки погода, тепер весна, можуть пуститися дощі, повипивають ріки (Б.Лепкий); Знову розвіхолилось. Кілька днів стояла погода.., а це піднялося таке, що й світу не видно (В.Речмедін). 3. розм. Атмосферний стан з хмарами, опадами, вітром тощо; негода, сльота. Отак і я на сім світі Сам-один бідую, Чи ясний день, чи погода, Сам собі сумую (О.Афанасьєв-Чужбинський); У нас стоїть погода: то був страшенний холод – мало не 20, а зараз зірвався такий вітер, що аж гуде (М.Коцюбинський). погодний див. погідний. ПОГОЛІВНИЙ - ПОГОЛОВНИЙ Поголівний. Який бере до уваги кожну окрему голову худоби; обчислюваний за кількістю голів: поголівний облік худоби. Поголовний. Який не виключає нікого; загальний: поголовні арешти. погоня див. гонитва. погрожувати див. загрожувати. ...ПОД, ...ПОДІЙ. Кінцеві частини складних слів, що відповідають поняттям "кінцівка, орган пересування": ризопод, псевдоподій. ПОДВИЖНИК - СПОДВИЖНИК Подвижник, -а. Аскет; самовідданий трудівник; людина, здатна на подвиг. Сподвижник, -а. Чийсь товариш у якійсь надзвичайно важливій справі. подвір’я див. двір. ПОДИВІЗІЙНИЙ - ПОДИВІЗІОННИЙ Подивізійний. Здійснюваний окремими дивізіями, розташований, розподілений по дивізіях. Пох. подивізійно. Подивізіонний. Здійснюваний окремими дивізіонами, розташований, розподілений по дивізіонах. Пох. подивізіонно. ПОДОВЖЕНИЙ. Збігається в усіх значеннях зі словом продовжений. У значенні "збільшений у часі проти звичайно регламентованого" усталилося переважно подовжений: група подовженого дня, подовжений кіносеанс. ПОДОРОЖНИК1, -а. Придорожна рослина з прикореневими листками та з безлистим стеблом і дрібними квітами. Широколистий подорожник й оксамитовий шпориш наче силкувались вкрить всю дорогу (І.Нечуй-Левицький); Сивий полин і листатий подорожник кущилися обабіч дороги (Григорій Тютюнник). ПОДОРОЖНИК2, -а. Той, хто подорожує; подорожанин. Подорожники, котрі величаються, що були в тих краях, розказують., чудні речі (Лесь Мартович). ПОДОРОЖНИК3, -а. Невеликий північний птах роду горобиних: сніговий подорожник. ПОДРАЗНЮВАТИ, -юю, -юєш. Впливати якимсь подразником на організм або окремий орган; викликати біль, свербіж у чомусь, запалення чогось; переносно – збуджувати інтерес, цікавість: пил подразнює слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, калійні солі подразнюють шкіру рук. Його вабили темні тайники хворого мозку.., подразнювала його цікавість і чудодійна сила гіпнозу (І.Волошин). У цих значеннях слова дратувати, роздратовувати, роздражнювати не вживаються. ПО-ДРУГЕ - ПО ДРУГЕ По-друге, присл. Вживається як вставне слово при переліку на позначення другого пункту. – По-перше, – наказ командира – доправити їх до місця... – "А по-друге?" (О.Гончар); Цю школу я вибрав тому, що мав право "складати туди іспити", а по-друге, там були стипендії (О.Довженко). По друге, числ. з прийм. ПОДРУЖЖЯ. 1. Шлюбна пара; чоловік і дружина. Це було подружжя, яке до самої старості зберегло в цілості велику любов, що колись об’єднала їх (О.Гуреїв); Це було істинно щасливе подружжя, вони були мовби створені одне для одного (О.Гончар). 2. Шлюбне життя; шлюб. Вони були люди вже не молоді, мали в подружжі дітей (Н.Кобринська); [Руфін:] Відкрий їм правду про подружжя наше (Леся Українка). 3. Один з членів шлюбної пари. – Поздоровляю вас! Ви, кажуть, вже оце оженились, привезли своє молоде подружжя в Київ (І.Нечуй-Левицький); – Милий мій, моє подружжя дороге! – одповідає Олеся, – що нам Бог дасть, те й буде! (Марко Вовчок).
2. (що, чого, кого кому). Давати щось, когось у борг, для тимчасового користування кому-небудь. Я йому позичав осі (Ганна Барвінок). Запозичати і запозичувати, -ую, -уєш, запозичити. Переймаючи щось, засвоювати, робити своїм надбанням. Добрі приклади варто запозичати (В.Собко); Епічна поема запозичує композиційні форми у лірики, причому форми ці дуже різноманітні (А.Малишко); І зараз, перечитуючи книжки, які написав Олесь Васильович за час нашого знайомства, я не знайшов жодного оповідання, жодної фрази або сюжету, який би він хоч частково запозичив у мене (О.Донченко). В значенні "позичати" невживане, наприклад: Сьогодні ось запозичила гривню й купила хліба. ПОЗНАЙОМИТИСЯ - ОЗНАЙОМИТИСЯ Познайомитися, -млюся, -мишся. 1. (з ким). Завести, почати знайомство з кимсь. – Познайомимось ближче. Зовуть мене Валерій Іванович, я – директор школи (О.Гончар). 2. (з ким-чим). Те саме, що ознайомитися. Ознайомитися (з ким-чим). Дістати відомості про когось, щось, набути знань у чомусь. З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій школі (С.Васильченко); – Ви дозволите мені ознайомитися з вашими документами? (Ю.Смолич). позов див. позив. покажчик див. показник. ПОКАЗНИЙ - ПОКАЗОВИЙ Показний. 1. Який привертає увагу певними позитивними якостями; помітний, привабливий: показна людина, показна зовнішність. 2. Розрахований на ефект, навмисно підкреслений: показна веселість, показне геройство. Показовий. 1. Який указує на щось, характеризує що-небудь: показовий приклад, показова ознака. 2. Прилюдний: показові змагання, показовий суд. 3. Який є взірцем: показовий урок, показова школа, показове господарство. ПОКАЗНИК – ПОКАЖЧИК Показник, -а. Свідчення, доказ, ознака чогось; переважно в мн. – результати, дані про досягнення чогось тощо: показник зрілості, показник культури, показники про роботу, економічні показники. Покажчик, -а. Знак, що вказує на напрям руху, розташування чогось; контрольно-вимірний прилад; довідкова книжка або довідковий список: покажчик дороги, покажчик температури води, алфавітний покажчик літератури. показовий див. показний. ПОКОРА - ПОКІРНІСТЬ, ПОКІРЛИВІСТЬ Покора (кому, чому, перед ким-чим і без додатка). Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги тощо: покора батькові, рабська покора, тримати в покорі. Покірність, -ності, ор. -ністю, покірливість, -вості, ор. -вістю (кому, чому і без додатка). Властивість покірного: безсловесна покірність (покірливість), покірність (покірливість) долі. ПОКРАЩАТИ - ПОКРАЩИТИ -ПОЛІПШИТИ - ПОЛІПШАТИ Покращати, неперех. Стати кращим; поліпшитися. Покращити, перех. Те саме, що поліпшити. Поліпшити, перех. Зробити кращим, досконалішим за якістю, властивістю тощо. Поліпшати, неперех. Те саме, що покращати. полив’яний див. половий. ПОЛИШАТИ1, недок. розм. У значенні "залишати" вживається тільки тоді, коли йдеться про багатьох осіб або про ряд предметів чи явищ. Й звірі, як відомо, полишають сліди. Німий же був безслідний (П.Загребельний). ПОЛИШАТИ2, док. Залишити всіх або багатьох, все або багато чогось; позалишати. Пастухи, що недалеко пасли, полишали худібку і стали підходити до веселих співаків (Н.Кобринська). ПОЛІ... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "численний", "багато"; пишеться разом: полівітаміни, поліекран. Пор. моно... полігамія див. бігамія. ПОЛІЙ1, -я, ор. -єм, розм. Полільник. Полії пололи буряки. ПОЛІЙ2, полою, ор. полоєм. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Словник Б.Грінченка). поліпшити – поліпшати див. покращати. ПОЛІТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову політичний; пишеться разом: політемігрант, політосвіта. політура див. палітурка. ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ. 1. Який стосується поліції; у знач. ім. – особа, яка перебуває на службі в поліції: поліцейський наглядач, поліцейський чиновник. Коли чую, мене тягне за руку поліцейський (І.Нечуй-Левицький). 2. Який спирається на владу поліції; який характеризується грубим насильством і сваволею: поліцейські заходи, поліцейські репресії. ПОЛОВИЙ - ПОЛОВ’ЯНИЙ - ПОЛИВ’ЯНИЙ Половий. Блідо-жовтий; про масть тварин – світло-рудий. Скільки оком скинеш – нив’я... там полові, там чорні, там зелені, аж голубі, там білі, як молоко (Панас Мирний); Попереду ішла полова корова із зіркою на лобі (Г.Косинка). Полов’яний. Виготовлений з полови. Полов’яний хліб – не голод (приказка). Полив’яний. Покритий склоподібним сплавом – поливою (про керамічні вироби): полив’яні миски, полив’яні глечики. ПОЛОВИНА. Одна з двох рівних частин чогось; якась частина або певна кількість чогось. Дощана перегородка ділила на дві рівні половини засторонок (М.Стельмах); Половина саду квітне, половина в’яне (пісня); Рідна хата на дві половини, Тихий спокій дитячого сну. Перед вами не маю провини, А завжди відчуваю вину (Г.Чубач). Однак у розмовній мові це слово може означати також одну з двох нерівних, нерівноцінних частин. Миша більшу половину екзаменів видержав (Леся Українка); Продав Чіпка більшу половину соломи (Панас Мирний); – Адже у нас у полку без зброї добра половина, чоловік до півтисячі (А. Головко). ПОЛОВИННИЙ - ПОЛОВИНЧАСТИЙ Половинний. Який дорівнює половині чогось, становить половину тощо: половинна цегла, половинний заробіток, половинна доза. Половинчастий. Який складається із стулок, стулковий; переносно – позбавлений цілісності, послідовності, компромісний: половинчасті двері, половинчасті заходи, половинчасті рішення. полов’яний див. половий. положення див. стан. полу... див. напів... ПОЛУНИЦІ, ПОЛУНИЦЯ - СУНИЦІ, СУНИЦЯ Полуниці, -ниць, мн. Переважно городні, культурні ягоди; полуниця – одна ягода, один кущ, рідше – збірне. Уже полуменіли полуниці На грядці, що торік я засадив (М.Рильський); Спілі полуниці найсолодші в липні: Від них руки пахнуть, губенята липнуть (Г.Чубач); Я дві червоні полуниці приніс тобі (В.Сосюра); – Яке ж я маю право їсти тепличну полуницю, коли в людей і чорного хліба нема? (М.Стельмах). Суниці, -ниць, мн. Переважно дикі, лісові ягоди; суниця – одна ягода, один кущ, рідше – збірне. – Піду ж я, мамо, назбираю вам суниць (Г.Квітка-Основ’яненко); В траві зоріли достиглі суниці (Є.Гуцало); Навколо цих пеньків літо щороку кораловим намистом розсипає запашну суницю (М.Стельмах). помешкання див. приміщення. ПОМІДОР - ТОМАТ Помідор, -а. Городня рослина родини пасльонових; плід цієї рослини: посадити помідори, мариновані помідори, нарізати помідорів. Томат. 1. р. -а. Те саме, що помідор, але вживається рідше: солоні томати. 2. р. -у. Соус, паста з помідорів. ПОМІТНИЙ - ПОМІТЛИВИЙ Помітний. Який можна побачити, помітити; відчутний; важливий тощо: помітна стежка, помітний рум’янець, помітне місце в мистецтві, помітний вітерець, помітна людина, помітний слід в історії. Пох.: помітність, помітно. Помітливий, розм. Спостережливий. Пох. помітливість. ПОМОРИ, ПОМОРЦІ - ПОМОРЯНИ - ПОМОРНИК Помори, -ів, поморці, мн. (одн. помор, -а, поморець, -рця). Етнографічна група росіян, що живе на узбережжі Білого та Баренцового морів. Поморяни, -ян, мн. (оди. поморянин, -а). Одна з груп західнослов’янських племен, що населяла прибалтійську частину Польщі – Помор’я. Поморник, -а. Водоплавний птах. ПО-НАШОМУ - ПО НАШОМУ По-нашому, присл. Як у нас, як ми бажаємо тощо. Невтесом всі його дражнили, По-нашому ж то звавсь Охрім (І. Котляревський). По нашому, займ. з прийм. її я вимріяв собі в ночах глухих безсонних... Але не можна полюбить по нашому закону (В.Сосюра). ...ПИШКА. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "робота", "спорудження": гідропоніка. поодинокий див. одинокий. попелястий див. попільний. ПО-ПЕРШЕ - ПО ПЕРШЕ По-перше, присл. Вживається як вставне слово при переліку на позначення першого пункту, а також у значенні "перш за все". Галі, своєї старшої сестри, Вустимко, по-перше, не боїться, а по-друге, – їй нема коли шукати його (І.Багмут); – По-перше, хай встане (Є.Гуцало); – Поговорим, нарешті, як мужчини. По-перше. Ти знаєш мою підпільну кличку? (М.Стельмах). По перше, займ. з прийм. З 20 березня по перше квітня я буду у відрядженні. ПОПІЛЬНИЙ - ПОПЕЛЯСТИЙ Попільний, 1. Який стосується попелу: попільні частинки, попільний блиск. 2. Те саме, що попелястий. Попелястий. Кольору попелу; сірий: попеляста курка, попелясте волосся. Із-за обрію стали накочуватися хмари, що громадилися все більше і більше, з білих робилися попелястими, потім стали бузиновими (Григорій Тютюнник). ПОПО... преф. складний. Створюваним за його допомогою словам надає додаткового значення тривалості, достатності й повторюваності дії: попобити, поповозити, поповчитися, попогуляти, попоносити, попосміятися, попошукати. [Вустя:] Мало батько попоробили на своїм віку? Нехай тепер вволю відпочинуть (М.Кропивницький); Сіножать далеко – аж на панському. Косили копиці. Вісім верстов – попоїдь (І.Микитенко); Ото попоходиш за плугом, попотягаєш чепіги, то й, зрозуміло, втома бере своє (О.Ковінька). Тільки в утвореннях з дієсловом їсти (попоїсти) переважно відсутнє значення тривалості дії. Орлу схотілось попоїсти (Є.Гребінка); На, попоїж із медком паляниці (І.Манжура); – Може б, ти чого попоїла? – спитала Марія (І.Нечуй-Левицький). З відтінком достатності дії ці утворення зустрічаються зрідка. Іди ти в Січ. Як Бог поможе, Там наїсися всіх хлібів, Я їх чимало попоїв. І досі нудно, як згадаю! (Т.Шевченко); І заробітчани раді такі! Думка: хоч тиждень усмак поживляться, попоїдять м’яса (Панас Мирний). ПОПОЛОВИНІ - ПО ПОЛОВИНІ Пополовині, присл. На дві рівні частини; з однаковою домішкою чогось іншого. – Значить, все треба поділити пополовині!(М.Стельмах); Очі., горіли, налиті сльозами пополовині з кров’ю (Панас Мирний); Його довга, тонка, закутана в укривала постать неначе переломилась і зігнулась пополовині (І.Нечуй-Левицький). По половині, ім. з прийм. ПОПУЛЯРНИЙ - ПОПУЛЯРИЗАТОРСЬКИЙ - ПОПУЛІСТСЬКИЙ Популярний. Нескладний змістом і формою викладу, легкий для розуміння, доступний, дохідливий; який став загальновідомим, визнаним: популярна брошура, популярна лекція, популярна енциклопедія, популярний письменник, популярні пісні. Популяризаторський. Спрямований на популяризацію; властивий популяризаторові: популяризаторські твори, популяризаторська робота. Популістський. Пов’язаний з популізмом – демагогічними заявами та обіцянками чи з необгрунтованими діями, розрахованими на здобуття якнайширшої популярності. ...ПОР. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "отвір", "прохід": бластопор, гастропор. ПОРЕЙ - ПИРІЙ Порей, -ю, ор. -єм. Дворічна овочева рослина родини лілійних, один з видів цибулі. Пирій, -ю. Трав’яниста багаторічна рослина родини злакових (бур’ян). ПОРІВНЯНИЙ - ПОРІВНЯННИЙ - ПОРІВНЯЛЬНИЙ Порівняний. Дієприкм. від порівняти; у знач, прикм. – відносний: порівняний у правах, порівняна тугоплавкість. Порівнянний. Якого можна порівняти з іншими; спільномірний: порівнянні величини, порівнянні поняття. Порівняльний. Який грунтується на порівнянні; одержаний внаслідок порівняння: порівняльне вивчення мов, порівняльна анатомія, порівняльні дані, порівняльне підрядне речення. поріднений див. споріднений, поріднитися див. зріднитися. ПОРОЖНИННИЙ - ПОРОЖНИСТИЙ Порожнинний. В анатомії – пов’язаний з порожниною: порожнинна операція. Порожнистий. Який має всередині порожнину; виготовлений з порожниною всередині: порожнисті роги, порожнисте стебло, порожниста куля. ПОРОШИТИ - ПОРОЩЙТИ, ПОРОЩАТИ Порошити, -ошу, -ошиш. Засипати, покривати чим-небудь; іти, сипати: порошити пилом, сніжок порошить, порошить дрібний дощик. Порощити, -щу, -щиш і порощати, розм. 1. Сікти, шмагати, бити (про дощ, сніг); періщити. Сніг так і порощить у лице (Ганна Барвінок); Смутне небо порощило дрібним дощем (І.Нечуй-Левицький); Порощить дощ за вікном (С.Васильченко). 2. перен. Швидко й голосно говорити; кричати. – Мовчать! Прескверна пащекухо! – Юнона злобно порощить (І.Котляревський); Манюсінькі [діти].. щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Г.Квітка-Основ’яненко). ПОРСКАТИ - ПОРСЬКАТИ Порскати, порснути. З силою прискати, вилітати, розсипатися (про бризки, іскри тощо); обдавати краплями; форкати (про коней) тощо. Горіла хата.. Завалювались крокви, і в захмарене небо порскали снопи іскор (Ю.Бедзик). Навіть мої коні були, видимо, раді, бо порскали і шпарко йшли наперед (Т.Бордуляк); Лиш коні порскають, вудилами дзвенять (Б.Лепкий). Порськати, порськнути. У мисливстві – цькувати звіра. портрет див. автопортрет. порука див. запорука. ПОРУЧ - ПОРЯД Поруч. 1. присл. Дуже близько, на невеликій відстані від когось, чогось; поблизу: іти поруч, стояти поруч, поставити хату поруч, працювати поруч. 2. (з ким-чим, кого, чого), прийм. Вживається при вказуванні на просторову близькість, суміжність когось, чогось з ким-, чим-небудь; коло: вона сіла поруч з батьком, він став поруч нас. І полоненого хлопця поставили поруч ката... (М. Нагнибіда); Поруч воза йшов Микита, проводжаючи подорожніх до Росі (А.Кащенко). Поряд. 1. присл., прийм. Те саме, що поруч: бігти поряд, жити в будинку поряд, сидів поряд з дівчиною, іти поряд саней. Орися присіла поряд із Юлею (Григорій Тютюнник). 2. (з ким -чим), прийм. Вживається при вказуванні на суміжні або одночасні дії, а також на особи або предмети, що перебувають у спільній або одночасній дії; разом, одночасно. Народ творить. Колективно? Так, поряд з відомими на ім’я і невідомими широкому загалу, але відомими близькому оточенню народними творцями бачимо й незчисленні приклади колективної творчості (М.Рильський). ПОРФІР - ПОРФІРА Порфір, -у. Загальна назва магматичних гірських порід. Порфіра. 1. заст. Довга пурпурова мантія, символ влади монарха: дорога порфіра. 2. Морська їстівна водорість червоного кольору. жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|