За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора юридичних наук, професора О. О. Погрібного


§ 2. Правове регулювання приватизації в АПК



бет10/38
Дата23.07.2016
өлшемі2.8 Mb.
#216533
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   38
§ 2. Правове регулювання приватизації в АПК

В умовах переходу до ринкової системи господарювання важли­вим засобом забезпечення приватної власності є приватизація дер­жавного майна. Відповідно до ст. 1 Закону України від 4 березня 1992 р. "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.), приватизація державного майна визначається як відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб. Тобто — роздержавлення майна. У цьо­му контексті недоцільно використовувати словосполучення "прива­тизація майна колгоспів", позаяк останні є недержавними суб'єкта­ми власності, а тому до їх реформування правильніше використову­вати терміни "реструктуризація" чи "паювання майна". Загальне за­конодавство України про приватизацію складається із зазначеного Закону, а також законів від 6 березня 1992 р. "Про приватизацію не­великих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції від 15 травня 1996 р.), від 6 березня 1992 р. "Про приватизаційні папе­ри", від 19 червня 1992 р. "Про приватизацію державного житлово­го фонду", від 7 липня 1999 р. "Про перелік об'єктів права держав­ної власності, що не підлягають приватизації", від 14 вересня 2000 р. "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", декретів Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних під­приємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду", від 26 грудня 1992 р. №15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Приватизація державного майна в АПК здійснюється на підста­ві загального законодавства про приватизацію, з урахуванням особ­ливостей спеціального аграрного законодавства. Стаття 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначає, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, нале­жать:

— майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших під­розділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами;

— об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;

— акції (частки, паї), що належать державі у майні юридичних осіб.

Приватизації не підлягають об'єкти, котрі мають загальнодержав­не значення, визначені Законом України "Про перелік об'єктів пра­ва державної власності, що не підлягають приватизації". До них на­лежать майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісороз­ведення та охорони лісу, сортовипробувальні станції, дільниці, інші організації з експертизи сортів рослин, скотомогильники, станції хі­мізації сільського господарства, науково-дослідні інститути, окремі майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина, лі­керо-горілчані вироби тощо.

Специфіка правового регулювання приватизації в АПК зумов­лена потребою захисту прав селян, адже згідно з концепцією при­ватизації, засоби виробництва сільськогосподарської продукції ма­ють належати селянам, які їх використовують. Законодавчим ак­том, що регулює особливості приватизації державного майна в АПК, є Закон України від 10 липня 1996 р. "Про особливості при­ватизації майна в агропромисловому комплексі". І хоча приватиза­ція державного майна в АПК майже завершена, в юридичній прак­тиці все ще виникають питання, пов'язані із захистом суб'єктів приватизації від порушень, допущених в її ході. Цей Закон регулює порядок приватизації підприємств, для яких основними видами ді­яльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка та реалізація, вико­нання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровироб­никам. Перелік таких підприємств затверджений постановою Кабі­нету Міністрів України від 12 червня 1996 р. № 638 "Про підпри­ємства, що приватизуються з урахуванням особливостей, визначе­них законодавством для агропромислового комплексу". Закон по-різному регулює порядок приватизації несільськогосподарських підприємств АПК, державних сільськогосподарських підприємств і встановлює особливості приватизації підприємств окремих галузей.



Приватизація майна несільськогосподарських підприємств АПК (підприємств харчової промисловості, які переробляють сільсько­господарську сировину, борошномельно-круп'яної та комбікормо­вої промисловості, а також сервісних, будівельних, фірмових тор­говельних, інших несільськогосподарських підприємств та органі­зацій агропромислового комплексу, що виконують роботи і нада­ють послуги сільськогосподарським товаровиробникам), незалежно від вартості об'єктів приватизації, здійснюється шляхом перетво­рення їх у відкриті акціонерні товариства згідно з Положенням про план приватизації несільськогосподарських підприємств і організа­цій агропромислового комплексу, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 17 серпня 2000 р. № 1718. При цьо­му зберігаються профільність, технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів і технологій. їх сільськогосподар­ська спеціалізація має зберігатися не менше 10 років.

Право на пільгове придбання акцій за номінальною вартістю (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти й компенсаційні сертифікати в розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів) мають працівни­ки підприємств, що приватизуються. Працівники сільськогоспо­дарських підприємств мають право на пільгове придбання акцій (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсаційні сертифікати в розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів). До працівників підприємств, що приватизуються, прирівнюються особи, які вий­шли з цих підприємств на пенсію, звільнені у зв'язку із скорочен­ням штатів і не працюють з моменту звільнення на інших підпри­ємствах; особи, які мають право відповідно до законодавства Укра­їни повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємс­тві, та інваліди, звільнені за станом здоров'я у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням.

Недержавним сільськогосподарським підприємствам (колектив­ні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, колгоспи, спілки кооперативів, акціонерні товариства, фермерські господарс­тва та інші суб'єкти недержавних форм власності) передається бе­зоплатно 51% акцій підприємств, що приватизуються, в тому чис­лі розміщення приватизаційних майнових сертифікатів, а також власних коштів і компенсаційних сертифікатів працівників відпо­відних сільськогосподарських підприємств і прирівняних до них осіб через довірчі товариства, створені в колективах товаровироб­ників. У плані приватизації підприємств, які переробляють сіль­ськогосподарську сировину та виконують роботи і надають послу­ги сільськогосподарським товаровиробникам, передбачається від­повідна квота для діючих радгоспів та інших державних сільсько­господарських підприємств для подальшої передачі відповідної частки після їх приватизації та розміщення приватизаційних май­нових сертифікатів їх працівників.

Недержавні сільськогосподарські підприємства різних організа­ційно-правових форм господарювання мають право на придбання акцій за номінальною вартістю в межах зазначених квот у разі, коли трудові колективи підприємств, що приватизуються, сільсько­господарські товаровиробники і прирівняні до них особи не вику­пили ці акції в межах установлених квот. Якщо підприємства, які приватизуються, не мають договірних зв'язків із сільськогосподар­ськими підприємствами, фермерськими господарствами тощо, виз­начення переліку сільськогосподарських товаровиробників, які за­лучаються на пільгових умовах до участі в приватизації підпри­ємств, та квоти для придбання ними акцій передбачаються в плані приватизації відповідного підприємства за пропозиціями цих під­приємств і державних органів управління сільського господарства та продовольства залежно від зони діяльності підприємств.

Розподіл акцій між державними, колективними та іншими сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими госпо­дарствами здійснюється пропорційно до обсягів сировини, зданої на об'єкт приватизації, виконаних робіт і наданих послуг у серед­ньому за 5 років, що передують року приватизації, а ті, що існу­ють менше 5 років, — за час їх діяльності. Акції, які не були ви­куплені на пільгових умовах протягом року з дня початку їх про­дажу, реалізуються на загальних підставах відповідно до законо­давства України.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогоспо­дарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у ко­лективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціо-нерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноваже-них). Працівникам підприємства, що приватизується, безоплатно 11.1 дасться частка державного майна (акцій), розмір якої визнача­ється як добуток вартості майна, що припадає на одного члена ко-


лективного сільськогосподарського підприємства по області, на кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирів­няних до них осіб. Безоплатна передача частки державного майна провадиться при перетворенні в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні това­риства. Розподіл безоплатно переданого майна (акцій) між праців­никами здійснюється відповідно до трудової участі за рішенням за­гальних зборів (зборів уповноважених).

Приватизація частки державного майна, що залишилася після безоплатної його передачі, здійснюється за приватизаційні майнові сертифікати. Право на першочергове придбання цього майна за при­ватизаційні майнові сертифікати мають працівники даного підпри­ємства та прирівняні до них особи. Якщо після використання пра­цівниками радгоспу чи іншого державного сільськогосподарського підприємства, що приватизується, права на придбання державного майна за приватизаційні майнові сертифікати лишається не викуп­леною частка майна, орган приватизації за згодою загальних зборів (зборів уповноважених) передає їм залишки майна для придбання за власні кошти на виплат до 5 років (без нарахування відсотків, але з урахуванням зміни цін на момент викупу майна). У разі відсутності згоди загальних зборів (зборів уповноважених) на придбання частки майна на виплат орган приватизації приймає рішення про перетво­рення цього підприємства у відкрите акціонерне товариство. При Цьому право на придбання майна на пільгових умовах за приватиза­ційні майнові сертифікати, крім членів трудового колективу та при­рівняних до них осіб, мають члени сімей трудового колективу дано­го підприємства, які проживають разом з ними, та особи, зайняті у соціальній сфері на селі. Якщо після реалізації членами трудового колективу та прирівняними до них особами їх права на безоплатну приватизацію частки майна, його викупу з використанням привати­заційних майнових сертифікатів, а також права викупу майна на виплат залишається частка державного майна, вона приватизується на загальних підставах відповідно до законодавства України.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогос­подарських підприємств, створених на базі колгоспів без викупу державою їх майна, які за період своєї діяльності не одержували бюджетних коштів для придбання основних фондів і будівництва, здійснюється шляхом перетворення їх за рішенням загальних збо­рів (зборів уповноважених) у колективні сільськогосподарські під­приємства або відкриті акціонерні товариства з наступною безоп­латною передачею майна працівникам підприємств-засновників. У разі використання бюджетних коштів з цією метою, створена за їх рахунок частка майна приватизується в зазначеному вище порядку. Якщо частка державного майна (акцій) перевищує загальну вар­тість об'єкта, що приватизується, все майно, в тому числі й те, що створене за рахунок бюджетних коштів, передається працівникам підприємства на безоплатній основі.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогос­подарських підприємств, що були створені на базі міжгосподар­ських підприємств, заснованих колгоспами і радгоспами без вику­пу державою їх майна, які за період своєї діяльності не одержува­ли бюджетних коштів для придбання основних фондів і будівниц­тва, здійснюється перетворенням їх у відкриті акціонерні товарис­тва з наступною безоплатною передачею акцій цих товариств зас­новникам міжгосподарського підприємства. У разі використання бюджетних коштів на зазначені цілі створена за їх рахунок частка майна приватизується у наведеному вище порядку. Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сіль­ськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств затверджене наказом Фонду державного майна України від 17 серпня 2000 р. № 1718.

Закон визначає особливості приватизації майна в окремих галузях сільського господарства. Приватизація майна сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на вирощуванні багаторічних на­саджень (хміль, ефіроолійні та лікарські рослини), здійснюється шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства. При цьо­му акції на суму вартості зазначених багаторічних насаджень тим­часово залишаються у власності держави у розмірі не менше 25%. Приватизація майна державних сільськогосподарських підпри­ємств, що виробляють вино та інші алкогольні напої, здійснюєть­ся перетворенням їх у відкриті акціонерні товариства із збережен­ням у власності держави майна структурних підрозділів із вироб­ництва готових алкогольних напоїв. Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, які пере­бувають у зоні гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції та в зонах відсе­лення у зв'язку з державними і громадськими потребами, незалеж­но від джерел його придбання, здійснюється перетворенням їх у колективні сільськогосподарські підприємства з безоплатною пере­дачею майна їхнім працівникам.

Приватизація майна дослідних господарств, експериментальних виробництв, проектно-конструкторських та інших підприємств, підпорядкованих навчальним і науково-дослідним установам, рад-госпів-технікумів здійснюється за погодженням із Кабінетом Мі­ністрів України шляхом перетворення їх в акціонерні товариства. При цьому частка державного майна (акцій) має становити не мен­ше 51% загальної вартості майна. Приватизація майна рибної та лі­сової галузі регулюється, відповідно: Положенням про порядок приватизації майна підприємств і організацій рибної галузі, затвер­дженим наказом Фонду державного майна та Мінагрополітики від 12 вересня 2000 р. № 1898/175, та Положенням про приватизацію переробних підприємств лісового господарства, затвердженим на­казом Мінлісгоспу і Фонду державного майна від 28 серпня 1996 р. № 107/1040. Об'єкти незавершеного будівництва агропромислово­го комплексу, які не були приватизовані відповідно до законодавс­тва України з питань приватизації, можуть передаватися органами приватизації сільськогосподарським підприємствам (у тому числі недержавним) для завершення їх будівництва з наступним пріори­тетним правом викупу працівниками зазначених підприємств час­тки державного майна цих об'єктів.

Під час приватизації майна державних підприємств об'єкти со­ціально-побутового призначення, інженерні мережі та споруди ко­мунального господарства, зокрема побудовані за кошти фонду со­ціального розвитку, передаються органами приватизації в кому­нальну власність за згодою власників підприємств. Приватизація часток (паїв) держави в майні підприємств зі змішаною формою власності (в тому числі орендні) здійснюється перетворенням їх у відкриті акціонерні товариства, якщо інше не передбачено їх уста­новчими документами. Державні підприємства та підприємства зі змішаною формою власності, сума вартості майна яких є недостат­ньою для формування статутного капіталу відкритого акціонерного товариства, приватизуються шляхом викупу майна працівниками цих підприємств за приватизаційні майнові сертифікати, власні кошти й компенсаційні сертифікати або за кошти підприємств зі змішаною формою власності.

Підприємства, створені шляхом викупу державного майна, зда­ного в оренду, які мають або мали прямі договірні зв'язки із сіль­ськогосподарськими товаровиробниками, підлягають перетворен­ню у відкриті акціонерні товариства за рішенням зборів учасників товариства. При цьому для продажу сільськогосподарським товаро­виробникам, які є для зазначених підприємств або акціонерних то­вариств постачальниками сировини, споживачами робіт і послуг, здійснюються додатковий випуск акцій та їх продаж для того, щоб загальна їх кількість становила не менше 51% статутного фонду. Оплата акцій може здійснюватися в порядку взаєморозрахунків між акціонерним товариством та сільськогосподарськими підприємс­твами за здану продукцію (виконані роботи, надані послуги). Про­даж додаткового випуску акцій здійснюється протягом 6 місяців, а кошти, одержані акціонерним товариством від їх реалізації, спря­мовуються на збільшення статутного капіталу.

Постановою Верховної Ради України від 10 липня 1996 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про особливості прива­тизації майна в агропромисловому комплексі" затверджено Пере­лік державних підприємств та організацій АПК, приватизація май­на яких здійснюється за погодженням із Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Ці підприємства та організації за погодженням з Кабінетом Міністрів України, підлягають перетворенню у відкриті акціонерні товариства. При цьому в статутному капіталі товариств першочер­гово визначається частка акцій, що тимчасово залишається у влас­ності держави, а решта — розміщується в передбаченому вище по­рядку.

Закон визначає процедуру приватизації майна державних сіль­ськогосподарських підприємств. Приватизація майна радгоспів та ін­ших державних сільськогосподарських підприємств на безоплатній основі здійснюється за спрощеною процедурою. Державні органи приватизації створюють комісію з підготовки до приватизації у скла­ді керівника (голови комісії) та головного бухгалтера підприємства, що приватизується, представників відповідного державного органу приватизації та органу, уповноваженого управляти державним май­ном. Зазначена комісія розробляє план приватизації у місячний тер­мін з дня затвердження її складу. Оцінка майна здійснюється на під­ставі даних балансу на початок відповідного року та за результатами останньої повної інвентаризації майна підприємства. Проведення ау­диту під час приватизації радгоспів та інших державних сільськогос­подарських підприємств не є обов'язковим. За посвідчення договорів купівлі-продажу майна радгоспів та інших державних сільськогоспо­дарських підприємств у зв'язку з його приватизацією державне мито справляється в розмірі 0,001% вартості майна, що приватизується.


§ 3. Правове регулювання паювання

У ході реформування аграрного сектора економіки провадилося паювання землі й майна. Саме слово "пай" тюркського походжен­ня і використовується на позначення частки в майні чи майнових правах. За вітчизняною правовою традицією пайові фонди існують у суб'єктів аграрного права кооперативного типу: колективному сільськогосподарському підприємстві чи сільськогосподарському кооперативі. Кожен член таких підприємств має певну частку в майні підприємства — це і є його майновий пай.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 14 лютого 1992 р. "Про колективне сільськогосподарське підприємство", до пайового фон­ду майна членів підприємства включається вартість основних ви­робничих і оборотних фондів, створених завдяки діяльності під­приємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від учас­ті в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств провадиться за Методикою уточнення складу й вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженою постановою Кабінету Мініс­трів України від 28 лютого 2001 р. № 177.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховуєть­ся частина прибутку залежно від частки в пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом під­приємства. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного за­конодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з під­приємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Закон України від 17 липня 1997 р. "Про сільськогосподарську кооперацію" визначає пай як майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється переда­чею кооперативу певного майна. Розмір паю визначає розмір отри­муваного членом кооперативу доходу від участі в діяльності коопе­ративу і розмір частки, яка виплачується йому при виході із коопе­ративу. Як показує аналіз законодавства, пай — не є індивідуально визначеним майном — це лише право на отримання доходу в пев­ному розмірі й на отримання майна при виході з кооперативу. Час­то селяни помилково вважають, що пай — індивідуально визначе­не майно чи земельна ділянка і при виході з кооперативу вимага­ють повернення "мого трактора" або "моєї землі". Але згідно із за­коном, трактор чи земля є власністю підприємства. У члена є ли­ше пай — право на отримання певної частини доходу підприємс­тва і певної частки майна при виході з нього. Селянинові при ви­ході з підприємства може бути передане не те майно, що він вніс до кооперативу, а зовсім інше або земельна ділянка. Отже, пай — це не майно, а право, до того ж право, яке може бути й не реалі­зованим, тобто в разі збиткової роботи підприємства його член не отримує жодних доходів на свій пай.

Найчастіше питання розпаювання майна виникали у ході ре­формування КСП, тому саме майнові аспекти цього процесу ми й розглянемо. Найбільш проблемним є уточнення майнових паїв членів КСП. Згідно з Порядком обов'язкових процедур при рефор­муванні колективних сільськогосподарських підприємств та врегу­люванні майнових відносин в агро формуваннях, які працюють на умовах оренди землі і майна, затвердженого наказом Мінагрополі-тики України від 15 грудня 2000 р. № 252, процедура реформуван­ня КСП обов'язково передбачає затвердження загальними зборами Положення про паювання майна як внутрішньогосподарського ло­кального акту підприємства. Процедура передбачає складання пла­ну розподілу майна пайового фонду та іншого майна КСП, уточ­нення розміру індивідуальних майнових паїв членів КСП, їх пере­рахунок. Далі затверджується акт розрахунку пайового фонду, структура пайового фонду та план розподілу пайового фонду. Піс­ля цього членам, які забажали вийти з КСП, виплачується чи пе­редається частина майна підприємства, яка припадає на їхні паї, а інші члени можуть створити нове агроформування на базі належ­них їм часток у майні колишнього КСП.

Істотні зміни у правовому режимі майнового паю сталися у зв'язку з прийняттям указів Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформу­вання аграрного сектора економіки" і від 29 січня 2001 р. № 62/2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки". Останній пе­редбачав уточнення розміру майнових паїв членів КСП, у тому числі колишніх членів, які під час виходу не отримали його в на­турі чи грішми. Крім того, право на пай відтепер мало посвідчува­тися спеціальними сертифікатами, які видавалися на руки селянам. Але найістотнішою зміною правового режиму майнового паю ста­ло юридичне закріплення можливості укладення договорів оренди, купівлі-продажу, дарування майнових паїв. Оренда, як і купівля-продаж, згідно з цивільним законодавством, застосовувалися лише до індивідуально визначеного майна. А пай — не майно, а лише право на отримання майна в майбутньому. Тому зазначені укази кардинально змінили правовий режим майнового паю, який набув окремих рис правового режиму індивідуально визначеного майна. Згодом у ЦК було закріплено, що право оренди поширюється і на майнові права. Указ Президента від 29 січня 2001 р. № 62/2001 га­рантував селянам можливість вільно вийти із КСП, обмінявши свій сертифікат на майновий пай, тобто на індивідуально визначене майно.

На виконання зазначеного Указу, Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2001 р. № 177/2001 затвердив Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільсько­господарських підприємств та їх документального посвідчення. Цей Порядок встановлює процедуру визначення розмірів майнових паїв членів КСП, у яких паювання не провадилося, а також затвер­джує форму Свідоцтва про право на майновий пай (майнового сер­тифікату). Порядок видачі та обліку свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського під­приємства (майновий сертифікат), затверджений наказом Мінагро-політики України від 23 березня 2001 р. № 79. Після проведення процедури паювання майна і визначення часток кожного члена, майно КСП розподіляється при його реорганізації згідно з Поряд­ком розподілу та використання майна реорганізованих колектив­них сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Мінагрополітики України від 14 березня 2001 р. № 62. Оскільки Указом передбачалося оформлення договорів оренди майнових па­їв, наказом Мінагрополітики від 25 травня 2001 р. № 142 було зат­верджено Методику визначення залишкового ресурсу використан­ня пайового фонду реформованих сільськогосподарських підпри­ємств і визначення оптимальних термінів оформлення договорів оренди майнових паїв по кожному підприємству.

Але хід аграрної реформи й паювання майна показали, що у се­лян ще не сформувалася ринкова свідомість, почуття власника, а тому Президент України 27 серпня 2002 р. видає Указ № 774/2002 "Про додаткові заходи щодо підвищення рівня захисту майнових прав сільського населення". Указ передбачає створення умов для викупу реформованими сільськогосподарськими підприємствами майнових паїв, які вони орендують у своїх членів, а також форму­вання ринку майнових паїв, запровадження механізму їх продажу на конкурентних засадах. Крім того, передбачається стимулювання створення сільськогосподарських кооперативів та інших форму­вань аграрного ринку на основі об'єднання майнових паїв. На ви­конання цього Указу Мінагрополітики наказом від 28 січня 2003 р.

№ 14 затвердило Порядок продажу на публічних торгах майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств. Отже, можна сказати, що в аграрному праві сформувався інститут майно­вих паїв, який регулює права членів суб'єктів аграрного права ко­оперативного типу, зокрема, КСП на отримання певної частини індивідуально визначеного майна цих підприємств, а також вста­новлює порядок розпорядження цими правами.

Що ж до паювання землі — це питання у ході реформування аг­рарного сектору економіки є не менш складне. Право на земель­ний пай закріплювалося в ЗК 1992 р. Згідно зі ст. 5 цього Кодек­су, кожний член колективного сільськогосподарського підпри­ємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподар­ського акціонерного товариства в разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості) в розмірі се­редньої земельної частки, яка обчислюється шляхом поділу зе­мель підприємств, що підлягають приватизації на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали в сільському господарстві і проживають у селі, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. ЗК 1992 р. передбачав, що право на земельну частку могло передаватися у спадщину і продаватися.

Важливе значення для визначення правового режиму земель­ного паю має Указ Президента України від 10 листопада 1994 р. № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва". Указ уста­новив, що кожному члену КСП, сільськогосподарського коопера­тиву, сільськогосподарського акціонерного товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні. Указ прого­лосив, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом ку-півлі-продажу, дарування, обміну, успадкування, застави. У разі виходу із зазначених підприємств, їх члени мають право на отри­мання земельної ділянки в натурі.

Варто звернути увагу на те, що сільськогосподарські акціонерні товариства не мають майнового пайового фонду, а тільки акції, але оскільки правовий інститут паювання земель розвивався окремо від правового інституту паювання майна, члени сільськогосподар­ських акціонерних товариств отримали право на земельні частки. При аналізі правового режиму земельного паю слід усвідомлювати, що це не конкретна земельна ділянка, знову ж таки — це лише право на отримання земельної ділянки в натурі, яке може бути ні­коли й не реалізоване. Сертифікат на земельну частку не посвідчує права власності на конкретну земельну ділянку — це лише цифри на папері, які підтверджують право отримання земельної ділянки у визначеному розмірі при виході з підприємства. Документом, що підтверджує право власності на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю.

Однак після прийняття цього Указу і паювання землі виникло багато питань, пов'язаних з процедурою паювання і визначення кола осіб, які мають право на земельний пай. Тому Президент Ук­раїни приймає Указ від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогоспо­дарським підприємствам і організаціям". Указ встановив, що пра­во на земельну частку (пай) мають члени КСП, сільськогосподар­ського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товарис­тва, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і за­лишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до спис­ку, що додається до державного акта на право колективної влас­ності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадас­трових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними на підприємствах із числа їх працівників. Рішення що­до затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх ре­єстрація провадяться відповідною районною державною адмініс­трацією. Форма сертифікату на право на земельну частку пай і зра­зок книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) затвер­джені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р.

Для недопущення скуповування земельних паїв не селянами приймається Указ Президента України від 21 квітня 1998 р. № 332/98 "Про захист прав власників земельних часток (паїв)", де встанов­лено, що в разі відчуження шляхом купівлі-продажу права на зе­мельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, переважне право на його придбання мають члени колективних сільськогосподар­ських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільсько­господарських акціонерних товариств, а також фермерські госпо­дарства та громадяни, які мають право їх створити. Договору купів-лі-продажу, дарування, обміну права на земельну частку (пай) пос­відченого сертифікатом, після нотаріального посвідчення підляга­ють реєстрації районною державною адміністрацією за місцезна­ходженням відповідного підприємства з внесенням відповідних змін до записів у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земель­ну частку (пай).

Важливим кроком у захисті майнових прав селян-пенсіонерів було прийняття Указу Президента України від 15 грудня 1998 р. № 1353/88 "Про гарантування захисту економічних інтересів та по­ліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай)". Згідно з цим Указом, починаючи з 1 січня 1999 р. колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства, фермерські господарства, інші підприємства, установи, організації, які використовують землю для сільськогосподарського виробництва, за бажанням селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай), укладають із ними договори оренди цих час­ток (паїв). Розмір плати за оренду земельної частки (паю), що вно­ситься орендарем орендодавцеві, не може бути меншим 0,5% вар­тості земельної частки (паю), яка передана в оренду. Указ передба­чав можливість отримання орендної плати як грошима, так і в на­туральній чи відробітковій формі.

Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки", передбачив реформування колективних сіль­ськогосподарських підприємств шляхом забезпечення всім членам КСП права вільного виходу з цих підприємств із земельними час­тками (паями) й майновими паями та створення на їх основі при­ватних (приватно-орендних) підприємств, фермерських госпо­дарств, господарських товариств, сільськогосподарських коопера­тивів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Указ запровадив обов'язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сіль­ськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати в натуральній або грошовій формі. При цьому роз­мір орендної плати не повинен бути меншим за 1% визначеної від­повідно до законодавства вартості земельної частки (паю).

Указ запровадив реєстрацію договорів оренди земельної частки (паю). На виконання Указу Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24 січня 2000 р. № 119/2000 "Про затвердження По­рядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)", якою передбачено спрощений порядок реєстрації таких договорів. Реєс­трація договорів оренди земельної частки (паю) провадиться вико­навчим комітетом сільської, селищної міської ради за місцем роз­ташування земельної ділянки, обтяженої правом на земельну час­тку (пай).

Правовий режим земельної частки (паю) врегульований також ЗК. Відповідно до ст. 25 цього Кодексу, під час приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, ус­танов та організацій, земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Заз­наченим особам гарантується право отримати на підставі свого зе­мельного паю земельну ділянку в натурі (на місцевості). Обчислен­ня розміру земельної частки (паю) здійснюється шляхом поділу сільськогосподарських угідь, які підлягають приватизації, на кіль­кість осіб, які мають право на приватизацію. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток зазначених осіб є однаковими.^

Згідно з Перехідними положеннями ЗК, сільськогосподарські підприємства, які до набрання чинності цим Кодексом уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть за бажанням власників цих часток (паїв) замовити землевпорядній організації виконання робіт, необхідних для виділення земельних часток у натурі, видачі їх власникам державних актів на право влас­ності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогоспо­дарське підприємство має переважне право на оренду земельних ді­лянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або за погодженням сторін — на інший строк. Громадяни — власники земельних часток (паїв), мо­жуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним ма­сивом.

До 1 січня 2005 р. забороняється вносити земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств, відчужувати її у будь-який інший спосіб, крім обміну на інше майно чи передачі у спадщину. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отри­мані громадянами, вважаються правовстановлюючими документа­ми при реалізації ними права вимоги на відведення земельної ді­лянки відповідно до законодавства. Сертифікати на право на зе­мельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   38




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет