§ 4. Представники науки аграрного права України

Кожну науку, як вже зазначалося, потрібно розглядати як пев­ний процес дослідницької діяльності з відкриття та вироблення те­оретично систематизованих знань про дійсність. Наука аграрного права України як комплексна та спеціалізована юридична наука та­кож є процесом творчої дослідницької діяльності вчених-юристів. Саме завдяки їх самовідданій та наполегливій праці формується те­оретичний рівень аграрно-правової науки — висуваються наукові гіпотези, формулюються поняття, категорії, створюються теорії та концепції розвитку аграрно-правових відносин, явищ та цілих пра­вових інститутів та їх систем, а також розробляються практичні ре­комендації щодо вдосконалення правового регулювання аграрних відносин, які, у свою чергу, генерують подальший розвиток вітчиз­няної аграрно-правової науки.

Академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор В. 3. Янчук, заслужений представник української аграрно-правової науки, має понад 150 публікацій, брав участь у написанні 6 підручників з основ права, 2 підручників з радян­ського права. Під науковим керівництвом В. 3. Янчука та у спів­авторстві видано юридичні довідники для працівників сільського господарства 1968, 1972, 1982, 1986 рр., а також "Науково-прак­тичний коментар Примірного Статуту колгоспу" 1988 р. 1963, 1968, 1978 рр. за ініціативою вченого та у співавторстві з ним ви­дано "Збірники колгоспного законодавства", а в 1972 і 1979 рр. — "Збірники земельного законодавства". Важливе значення для ста­новлення та розвитку аграрно-правової науки мали також підруч­ники із земельного та колгоспного права, видані за редакцією ав­тора¹.

У своїй дисертації В. 3. Янчук грунтовно дослідив проблеми ма­теріальної відповідальності сторін за договором МТС із колгоспом (1954 р.)² та теоретичні проблеми кодифікації законодавства про колгоспи (1969 р.)³. Особливо слід відзначити внесок ученого в дос­лідження загальнотеоретичних проблем колгоспного права, здій­снені у монографічній та дисертаційній формах⁴.

Поряд із згаданими науковими працями, В. 3. Янчук грунтовно проаналізував правові питання відповідальності колгоспників за порушення трудової дисципліни, проблеми колгоспної власності та

Нині В. 3. Янчук досліджує теоретичні проблеми аграрного права в умовах здійснення аграрної та земельної реформ, проб­леми правового забезпечення нових аграрно-правових інститутів тощо.

Особливо треба підкреслити вагомий внесок В. 3. Янчука у під­готовку першого в Україні підручника "Аграрне право України", який має вже 2 видання¹. 2001 р. за редакцією В. 3. Янчука вийшов друком практикум з аграрного права України, в якому розгляда­ються особливості земельних відносин, зокрема земель сільсько­господарського призначення². Вчений є також співавтором науко­во-практичного коментарю до ЗКЛ

Крім того, В. 3. Янчук — ініціатор створення ряду наукових юридичних центрів та навчальних закладів, в тому числі в Націо­нальному аграрному університеті.

Засновником науки та навчальної дисципліни з правової охорони природи в Україні є доктор юридичних наук, професор В. J1. Мун-тян. 1960 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступе­ня кандидата юридичних наук на тему: "Адміністративно-правова охорона колгоспної власності"⁴, в якій вперше в науці колгоспно­го права здійснив комплексне дослідження проблем адміністратив­но-правової охорони власності колгоспів. У монографічній формі вчений з'ясував правові питання діяльності міжколгоспних об'єд­нань⁵. Важливе значення для розвитку науки аграрного права має його наукове монографічне дослідження "Правова охорона фунтів Української PCP" (1965 р.)⁶ та колективна монографія (у співав­торстві з Ц. В. Бичковою) "Правове регулювання водних відносин в УРСР" (1966 р.)⁷. В. Л. Мунтян дослідив також проблеми права колгоспної власності, правові форми відповідальності службових осіб колгоспів тощо.

1975 р. учений захистив дисертацію на здобуття наукового сту­пеня доктора юридичних наук на тему: " Правовые проблемы раци­онального природопользования"⁸. На дисертаційному рівні (а та­кож у монографічній формі — 1973 p.⁹) він здійснив спеціальне комплексне дослідження правових та організаційних питань при­родокористування.

В. Л. Мунтян є автором понад 120 наукових праць, з яких 10 — монографії і навчальні посібники. Ним докладно проаналізовано правові проблеми раціонального природокористування та правової охорони природи, питання юридичної відповідальності у галузі охорони довкілля тощо. Значну увагу автор приділяє також проб­лемам правового регулювання суспільних відносин у сфері сіль­ськогосподарського виробництва. Так, він розробив окремі право­ві інститути колгоспного та земельного права. Зокрема, вчений є автором 3 монографій та 9 статей з питань колгоспного та земель­ного права, співавтором науково-практичного коментарю ЗКЛ

Надзвичайно важливим для розвитку науки аграрного права Ук­раїни є науковий доробок академіка Академії правових наук Укра­їни, члена-кореспондента НАН України, доктора юридичних наук, професора В. І. Семчика. Вчений є автором понад 300 наукових праць, з яких 5 індивідуальних монографій, розділи до 21 колектив­ної монографії, до 4 підручників і навчальних посібників, до 15 до­відників, колективних науково-практичних коментарів.

Вагомий внесок свого часу він зробив у розвиток науки колгос­пного права. Зокрема, ним глибоко розроблено теоретичні засади правового становища спеціалістів колгоспу², майнових відносин у колгоспах³ тощо.

Нині автор послідовно досліджує проблеми правового регулю­вання майнових відносин у сільському господарстві, виробничо-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств та ви­робничих об'єднань, організаційно-правові форми спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва, основні аспек­ти розвитку законодавства про господарську діяльність і власність в АПК України тощо. Так, у монографії "Имущественные право­отношения в сельском хозяйстве" (1984 р.)⁴ В. І. Семчик дослідив майнові правовідносини, базуючись на правомочностях власника щодо володіння, користування й розпорядження майном з позиції управління ним. Наукові висновки вченого згодом були втілені у докторській дисертації на тему: "Проблемы организационно-пра­вового обеспечения рационального использования имущества сельскохозяйственных предприятий в условиях АПК" (1985 р.)⁵.

Особливо слід відзначити науковий доробок автора з питань сільськогосподарської кооперації. В. І. Семчик є автором моногра­

¹ Див.: Семчик В. И. Кооперация и право. — К., 1991. — 148 с.

Значною для розвитку науки аграрного права України є науко­ва діяльність В. І. Семчика з підготовки підручників з аграрного та кооперативного права². Крім того, за редакцією вченого 1998 р. ви­дано колективну монографію "Аграрне законодавство України: проблеми ефективності"³, в якій В. І. Семчик всебічно проаналізу­вав проблемні аспекти процесу розвитку законодавства про госпо­дарську діяльність в АПК України.

2001 р. за редакцією В. І. Семчика та П. Ф. Кулинича було ви­дано перший в Україні академічний курс земельного права Украї­ни⁴, а в 2003 р. — за редакцією вченого видано науково-практич­ний коментар до ЗК⁵.

Істотним внеском у розвиток аграрно-правової науки та юри­дичної науки в цілому є науковий доробок академіка HAH Украї­ни, доктора юридичних наук, професора Ю. С. Шемшученка, який, аналізуючи проблеми охорони навколишнього природного середовища, досліджує їх також стосовно сільського господарства. Важливе значення має розробка автором теоретичних засад розвит­ку сучасного законодавства України.

На дисертаційному рівні вчений дослідив організаційно-право­ві проблеми державного управління охороною навколишнього при­родного середовища (1979 р.)⁶.

Ю. С. Шемшученко є автором понад 650 наукових праць, зок­рема 14 індивідуальних і колективних монографій. У них учений досліджує правові проблеми охорони довкілля, а також правове ре­гулювання суспільних відносин в АПК.

Особливо важливою для розвитку науки аграрного права Укра­їни діяльність Ю. С. Шемшученка з підготовки колективних мо­нографій з аграрно-правових питань: "Правовые вопросы дея­тельности производственных агропромышленных объединений" (1983 р.)⁷, "Производственно-хозяйственные связи в агропромыш­ленном комплексе (организационно-правовые вопросы)" (1988 р.)', "Агропромисловий комплекс: правові питання" (1992 р.)² тощо.

Сьогодні вчений бере активну участь у дослідженні правових засад та науковому обгрунтуванні таких нових правових інститутів аграрно­го права України, як інститут аграрної та земельної реформ, приват­ної власності на землі сільськогосподарського призначення тощо.

Ю. С. Шемшученко є співавтором підручника із земельного пра­ва (2001 р.)³ та науково-практичного коментарю до ЗК (2003 р.)⁴.

Слід зазначити, що автор зробив значний внесок у дослідження юридичної науки в Україні, її історії та перспектив розвитку.

Академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України В. І. Андрейцев є ав­тором понад 230 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 7 монографій, 4 підручників та 3 навчальних посібників, 3 збірок актів екологічного законодавства України, низки розділів у складі авторських колективів інших наукових видань та коментарів до за­конодавства. За його участю розроблено понад 50 законопроектів.

Основним предметом дослідження В. 1. Андрейцева є екологіч­не право, право екологічної безпеки. Одночасно автор приділяв ува­гу правовим проблемам аграрного сектора економіки, в тому числі проблемам раціонального природокористування в АПК, охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві тощо. У монографії "Правовое обеспечение рационального приро­допользования предприятий и объединений АПК" учений з'ясував особливості державно-правового механізму забезпечення раціональ­ного природокористування аграрних суб'єктів, заходи юридичної відповідальності за порушення правил і норм використання земель­них, водних, лісових та інших природних ресурсів тощо³.

Нині одним із основних напрямів наукової діяльності В. 1. Анд­рейцева є дослідження проблем правового забезпечення земельної реформи, приватизації земель, удосконалення земельного законо­давства тощо.

Вчений є співавтором першого в Україні підручника з аграрно­го права⁶, академічного курсу земельного права України⁷, науково-практичний коментар до ЗК 2003 р.⁸

Особливо слід відзначити одну з останніх його праць — нав­чально-практичний посібник "Правові засади земельної реформи і

приватизації земель в Україні"¹, в якому зібрані різночасові науко­ві доробки автора щодо різних аспектів реформування земельних правовідносин в Україні.

Істотне значення для подальшого розвитку науки аграрного права України та вдосконалення земельного й аграрного законо­давства мають наукові дослідження В. І. Андрейцева правових проблем приватизації земель в Україні, права власності на землю та інші природні ресурси. Автор уперше в аграрно-правовій науці грунтовно дослідив особливості реформування земельних правовід­носин з точки зору додержання екологічних вимог, зокрема норм і нормативів екологічної безпеки.

Праці В. І. Андрейцева присвячені також проблемам реформу­вання юридичної науки та освіти в Україні. Як зазначається в літе­ратурі, "вчений зробив значний особистий внесок у розвиток пра­вової науки та її організацію"².

Вагомий внесок у становлення та розвиток теорії аграрного права України зробила також доктор юридичних наук, професор H. І. Титова, яка є автором понад 200 наукових праць, з яких 6 індивідуальних монографій, 2 розділи в колективній монографії, 2 розділи в підручнику, рецензування 3 підручників (із сільськогос­подарського та аграрного права України).

Наукові дослідження H. І. Титової мали істотне значення для становлення та розвитку науки правової охорони природи України (згодом — науки екологічного права). Зокрема, вчена є авторкою першого в Україні навчального посібника "Правова охорона при­роди Української PCP" (1965 p.)³. 1973 p. вона підготувала моног­рафію "Відповідальність за порушення законодавства про охорону природи"⁴, якою було покладено початок подальшим досліджен­ням питань екологічної відповідальності у правовій науці та запо­чатковано "Львівську наукову школу" в цій галузі.

Починаючи з 70-х pp. і донині вчена у монографічній та інших наукових формах послідовно досліджує теоретичні проблеми аграр­ного права. Зокрема, H. І. Титова розробила загальні теоретичні положення про сутність аграрного права як комплексної, інтегро­ваної та спеціалізованої галузі права; поняття аграрного законо­давства та його співвідношення з аграрним правом; роль земельних і трудових відносин (у їх взаємозв'язку) як основоположних сус­пільних відносин у системі аграрних відносин; значення уніфікова­них комплексних спеціалізованих правових інститутів для форму­вання аграрного права на прикладі інституту матеріальної відпові­дальності.

Вчена 1978 р. опублікувала одну з перших в Україні монографій з теорії аграрного права "Материальная ответственность работни­ков сельскохозяйственных предприятий"', в якій на матеріалах інс­титутів матеріальної відповідальності за колгоспним і трудовим за­конодавством з'ясувала загальні та специфічні особливості аграр­ного права не лише як комплексної та інтегрованої, але й як спе­ціалізованої галузі в системі права, розкрила фактори її формуван­ня та розвитку, сформулювала основні теоретичні поняття, струк­туру, зміст. Фактично авторка вперше виробила теоретичний підхід до поняття аграрного права через систему уніфікованих правових інститутів.

У монографії "Продовольственная проблема: земля, труд (пра­вовые аспекты)"² Н. І. Титова обгрунтувала розуміння предмета, змісту та процесу формування галузі аграрного права, з'ясувала структуру та предметну специфіку аграрних відносин.

Нині вона розробляє теорію сучасного аграрного законодавства України, його основні принципи та конституційні засади, шляхи і напрями розвитку та вдосконалення, в тому числі й подальшої ко­дифікації.

Особливе значення мають наукові праці Н. І. Титової, де вона досліджує новий правовий інститут аграрного права України — фермерського господарства. Вчена є автором 2 монографій, прис­вячених правовому статусу фермерських господарств — "Фермер і закон" (1996 р.)³, "Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання та відповіді" (1998 р.)\ в яких на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування нею визна­чено поняття фермерського господарства, сформульовано його юридичні ознаки як специфічного аграрного суб'єкта, проаналізо­вано його правовий статус.

Поряд із дослідженням правових проблем розвитку фермерства в Україні, авторка також з'ясовує правове становище інших аграр­них суб'єктів, зокрема сільськогосподарських кооперативів, об­ґрунтовує потребу чіткого законодавчого закріплення прав членів цих структур. Н. І. Титова досліджує також соціальний статус се­лянства та проблеми правового забезпечення його прав, чим запо­чатковує новий напрям наукових розробок у системі аграрно-пра­вової науки.

Значну увагу вона приділяє правовим проблемам розвитку зе­мельного законодавства. Вчена аналізує особливості земель як спе­цифічного об'єкта правової регламентації і на цій підставі робить висновок про необхідність розуміння права власності на землі сіль-