торії Лемківщини сталася минулого століття, після Другої
світової війни, коли внаслідок злочинного зговору між
урядами Польщі і Радянського Союзу корінне населення
північної Лемківщини було вирване з рідної землі і на
сильно депортоване до північно-західних воєводств Поль
щі та Радянської України.
Та попри все це вихідці з Лемківщини стійко захищали
і захищають свою самобутність. І одним із головних «інстру
ментів» у цьому є народна мова лемків, а також традиційна
побутова культура і релігія.
Територія Низьких Бескидів, де селилися лемки, знач
ною мірою сприяла розвитку хліборобства. Воно вважало
ся основним на Лемківщині і мало багато спільного з ріль
ництвом на Бойківщині.
У скотарстві також переважала велика рогата худоба,
але лемки більшою мірою, ніж бойки, займалися випасом
овець. Були поширені різні домашні промисли: обробка
- 31 -
Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат
дерева, каменю, вовни, ткацтво, гончарство, виготовлення
дерев'яного посуду тощо. Проте через невелику територію
лемки мусили часто виїжджати на заробітки і емігрувати
за океан.
Поселення лемків були скупчені в долинах рік і річок
та здебільшого мали одновуличну забудову. Традиційний
селянський двір складався з довгої хати, яка одним дахом
об'єднувала всі основні житлові й господарські приміщен
ня (хата, сіни, комора, стайня). Рідше селянський двір мав
кілька будинків.
До середини XX століття в архітектурі й інтер'єрі житла
лемків збереглися архаїчні елементи: зрубне будівництво,
замазування щілин між вінцями зрубу і їх забілювання,
Достарыңызбен бөлісу: |
