рівнинну частину території. Нині межі цієї етнографічної
зони є чітко окресленими. До неї належать Тлумацький,
Городенківський, Снятинський, Коломийський та північ
но-східні частини Надвірнянського і Косівського районів
Івано-Франківської області.
Назву цього краю тлумачать по-різному. Найдостовірні
шою є думка про її походження від слова «кут» як наймену
вання землі «в кутах», що утворилися крутими згинами рік.
Незважаючи на те що визначення території з цією назвою
в різних джерелах неоднакове, назва Покуття завжди сто
сується південно-східної частини теперішньої Івано-Фран-
ківської області. Його північною межею вважається Дністер,
південно-східною — кордон із Буковиною.
У минулих століттях територія Покуття входила до скла
ду Київської Русі й Галицько-Волинського князівства. Як
провінція на окраїні вона зазнавала частих нападів різних
завойовників, кілька разів була поневолена угорськими
феодалами, а з 1387 року — шляхетською Польщею. Її жи
телі були активними учасниками національно-визвольної
боротьби українського народу, опришківського руху. Із По
куттям також пов'язане велике народне повстання під про
водом Мухи, що відбулося наприкінці XV століття. З 1772
до 1918 року Покуття входило до Австрійської монархії
(з 1867 року — Австро-Угорської).
— 33 —
Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат
Серед інших частин Карпат Покуття суттєво вирізняєть
ся як своєрідний локальний етнографічний район Украї
ни. Його етнографічна специфіку зумовлюють передусім
характерні елементи різних ділянок побуту і традиційної
культури, що особливо примітні порівняно з етнографією
Достарыңызбен бөлісу: |
