загін сильних, вірних, мужніх парубків. Але спочатку кож ний чоловік, хто бажав служити в загоні Довбуша, мав про йти нелегкі випробування. Наприклад, треба було пройти по зрубаному дереву, що лежало між двома скелями. Хто не втримається на дереві — тому не місце в загоні. А потім випробували на мужність і стійкість: клали руку на пеньок, а сокирою забивали попри самі пальці. Хто забере руку — тому не місце в загоні. Невдовзі загони Довбуша почали бити і грабувати панів і віддавати бідним награбоване майно. Звісно, жодному панові це не подобалося, і кожен із них мріяв про смерть нахаби. Назрів у них план: схопити Марічку, аби на допо могу приїхав Олекса і потрапив у пастку. Так і схопили вони Марічку та повезли в Коломию. Дізнавшись про це, Олекса сів на коня та таємно від хлопців поїхав визволяти кохану. На щастя, хлопці із загону дізналися про наміри Довбуша, поїхали за ним і встигли визволити Марічку й урятувати парубка, якого пани вже вели на шибеницю. Після цих подій батьки Марічки віддали її заміж за за можного гуцула Двінчука, якого дівчина зовсім не кохала. А після весілля закохані так само зустрічалися і не цуралися своїх щирих відкритих почуттів. Окрім панів, Довбуш мав немало ворогів, які несамо вито бажали йому смерті. Був серед них такий Дідушко, який оголосив чималу винагороду за Довбушеву голову. Одного дня Олекса відправив до Дідушка свого опришка, аби той поговорив із ним, але здоровий міцний Дідушко навіть не схотів слухати опришка і побив його. Розлютився на це Олекса, прийшов до хати Дідушкової, зв'язав його сина й почав танцювати аркан, тримаючи хлопця однією - 151 -
