Загальна характеристика роботи
жүктеу/скачать 286.97 Kb. Pdf көрінісі
|
| Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Ю. Є. Атаманова 3 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Реалізація права на справедливий судовий розгляд, закріпленого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є неможливою без створення умов для всебічного та повного з’ясування обставин справи. Невід’ємним аспектом останнього є надання сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливості надавати, забезпечувати та досліджувати докази, необхідні для встановлення обставин справи, найбільш зручним та ефективним способом. Науковцями завжди приділялась увага інституту доказування, який є важливим структурним елементом судового провадження в цивільному процесуальному праві. В той же час наукових досліджень правової природи електронних засобів доказування, їх класифікації та проблем їх використання в цивільному судочинстві у вітчизняній науці цивільного процесуального права, зокрема на дисертаційному рівні, не було здійснено. Проблеми використання електронних засобів доказування є аспектом більш широкої проблеми впровадження електронних технологій в судочинстві в цілому. Аналіз законодавства багатьох держав свідчить про те, що в них поступово з’являються норми, пов’язані з врегулюванням використання електронних технологій при розгляді і вирішенні справ судом. Окремі країни вже сьогодні мають широкий практичний та законодавчий досвід використання електронних технологій в судочинстві. Перша згадка про використання електронних засобів зв’язку при розгляді та вирішенні справ цивільно-правового характеру відомо з практики Міжнародних комерційних арбітражних судів. Впровадження нових інформаційних технологій стало одним з ключових питань модернізації цивілістичних процесів у зарубіжних державах. Електронні форми комунікацій, зокрема, мережа Інтернет, досягли такого рівня розвитку та впливу на суспільне життя, що вони стали цінним джерелом доказової інформації, а тому потребують певного нормативного врегулювання при використанні в процесі вирішення цивільної справи судом. Інакше при всій цінності таких комунікативних мереж вони залишатимуться недоступними для використання в процесі судом при розгляді цивільних справ. Таким чином, електронізація комунікацій в рамках судочинства стає все більш явною тенденцією, яка не оминула і вітчизняний цивільний процес. Так, відповідно до Наказу Державної судової 4 адміністрації України від 31 травня 2013 року № 72 «Про реалізацію проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу» суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин вже мають можливість обмінюватись з судом електронними документами, отримувати судові повістки та повідомлення за допомогою текстових SMS-повідомлень, брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Разом з тим, використання електронних засобів доказування залишається в більшій мірі неврегульованим у національному цивільному процесуальному законодавстві, що перешкоджає ефективному використанню сучасних джерел інформації та гальмує розвиток відносин з використанням сучасних інформаційно- комунікативних технологій. Така ситуація викликана, зокрема, і браком законодавчого закріплення електронних засобів доказування в системі засобів доказування в цілому та відсутністю встановлених механізмів їх подання, дослідження, оцінки, забезпечення тощо. Виходячи з цього, необхідність дослідження електронних засобів доказування як певної теоретико-прикладної проблеми є очевидним. Означені обставини зумовлюють актуальність теми дисертації, її теоретичне та практичне значення. жүктеу/скачать 286.97 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|