39
те, і інше»), буде для них недосяжний.
Що відбувається в ранньому дитинстві і перешкоджає успішному завершенню цих завдань
розвитку?
Звісно, це –
певна травма, яка включає емоційне, фізичне, духовне або сексуальне насиль-
ство. Це також може бути фізична або емоційна занедбаність, відкидання або відсутність
батьківської турботи.
Найбільш частою причиною співзалежної або протизалежної поведінки є травма розвитку,
яка викликана непомітними або ледве помітними розривами
між батьками і дитиною, які
призводять до недоліків або втрати емоційної гармонії та співналаштування. Якщо вони
не виявлені і не вирішені, це створює патерн (модель) ізоляції і роз’єднання, який може
сильно впливати на близькі стосунки в дорослому віці.
Дорослі, які пережили насильство з боку людей, яким вони довіряли,
часто бояться по-
вторення схожого насильства або того, що їх кинуть, коли вони намагаються зближува-
тися з кимось в дорослому віці. Дорослі, які пережили насильство, навчаються будувати
фізичні або психологічні стінки довкола себе, щоб захиститися від зустрічі з почуттями,
пов’язаними з
дитячими травмами, які не загоїлися.
Хоча люди і не пам’ятають більшості з цих травм, вони згодом стають очевидними з історії
їхніх стосунків. Одним з чинників, які призводять до заперечення впливу ранніх подій,
є переконання, що насильство, від якого вони постраждали в дитинстві,
було здійснене
їхніми батьками для їх же користі. Діти часто вірять, що вони були причиною насильства
або того, що їх покинули.