Збірник практичних матеріалів
жүктеу/скачать 1.8 Mb. Pdf көрінісі
|
| опис методики
Причиною дисфункціональної, у тому числі агресивної поведінки людини, є порушення і травми на найбільш ранніх етапах розвитку, включаючи внутрішньоутробний розвиток і процес народження. Залежно від того, в якому віці сталися травми розвитку, розрізняють співзалежну і проти- залежну модель поведінки. Протизалежна поведінка з’являється внаслідок того, що людина в дитинстві не змогла повністю завершити дві вкрай важливі стадії розвитку: прихильність і сепарацію. Якщо ці процеси не повністю засвоєні дитиною у відповідному віці, вони мають суттєвий вплив на моделі поведінки людини на всіх наступних етапах її розвитку. Якщо ці процеси не завершені пізніше в дитинстві або підлітковому віці, то пов’язані з ними незадоволені потреби впливають на життя дорослої людини і прагнуть до задово- лення. Це може призводити до залежностей, серйозних конфліктів, проблем з близькістю та інтимністю, віктимізацією інших, неповноцінних стосунків. Від народження до трьох років дітям потрібна допомога в тому, щоб завершити ці два важливі процеси розвитку – прихильність та сепарацію. Якщо потреби розвитку в прихильності і сепарації не були задоволені, люди «застрягають» на співзалежних або протизалежних моделях поведінки, яка повторюється протягом усьо- го їхнього життя. Досвід фізичного та емоційного ігнорування, що повторюється у віці від 10 до 25 місяців, є травмуючим чинником для дитини, оскільки воно може порушувати її розвиток, спричи- няючи розвиток багатьох спів- і протизалежних моделей поведінки. Дитина, «застрягне» на цій стадії розвитку, виросте людиною, сприйняття світу якої розщеплене на «поганий/ гарний», а провідним принципом буде використання парадигми «або/або» («або те, або інше»). Способи розв’язання проблем і конфліктів, що використовують принцип «та/та» («і 39 те, і інше»), буде для них недосяжний. Що відбувається в ранньому дитинстві і перешкоджає успішному завершенню цих завдань розвитку? Звісно, це – певна травма, яка включає емоційне, фізичне, духовне або сексуальне насиль- ство. Це також може бути фізична або емоційна занедбаність, відкидання або відсутність батьківської турботи. Найбільш частою причиною співзалежної або протизалежної поведінки є травма розвитку, яка викликана непомітними або ледве помітними розривами між батьками і дитиною, які призводять до недоліків або втрати емоційної гармонії та співналаштування. Якщо вони не виявлені і не вирішені, це створює патерн (модель) ізоляції і роз’єднання, який може сильно впливати на близькі стосунки в дорослому віці. Дорослі, які пережили насильство з боку людей, яким вони довіряли, часто бояться по- вторення схожого насильства або того, що їх кинуть, коли вони намагаються зближува- тися з кимось в дорослому віці. Дорослі, які пережили насильство, навчаються будувати фізичні або психологічні стінки довкола себе, щоб захиститися від зустрічі з почуттями, пов’язаними з дитячими травмами, які не загоїлися. Хоча люди і не пам’ятають більшості з цих травм, вони згодом стають очевидними з історії їхніх стосунків. Одним з чинників, які призводять до заперечення впливу ранніх подій, є переконання, що насильство, від якого вони постраждали в дитинстві, було здійснене їхніми батьками для їх же користі. Діти часто вірять, що вони були причиною насильства або того, що їх покинули. |