Знайдіть відокремлені звороти зі значенням включення, виключення, заміщення. Поясніть розділові знаки. 1. Вона перестала приймати в себе чужих людей, крім кількох старших жінок (І. Франко). 2. На хуторі нікого хлопців його віку не було, за винятком Салійового сина Дмитрика (М. Трублаїні). 3. Опріч писаря та Цупенка, ніхто нічого не розуміє (Б. Грінченко). 4. Вони всі, в тому числі й Марта, немовби пройшли близько-близько біля смерті (В. Собко). 5. На відміну від рослин, тваринам необхідні для живлення складні органічні речовини… (З підручника). 6. Соками усної народної творчості живилася писемність. На її основі створювалися історія і література, зокрема староукраїнські літописи (З підручника). 7. А тепер, замість крила парусника, Таня й Віталій бачать вдалині темну, непорушну гору якусь (О. Гончар). 8. Третю добу замість води ми їли сніг (О. Гончар). 9. Ви забуваєте ще другу любов поетів, наприклад любов Данте до Беатріче, а я власне таку мала на думці (Леся Українка).
Прочитайте, визначіть синтаксичну функцію виділених слів, поясніть, які з них ніколи не бувають вставними, а які в одних випадках є вставними, а в інших – ні. 1. Шкода, він цього не вивчився (Панас Мирний). 2. Мені, правда, шкода стало (З журналу). 3. «Чи ж це правда? Чи ж це може бути?» – запитував він сам себе (І. Франко). 4. Вітер, здавалось, дужчав, принаймні очерет шумів так, що заглушив навіть думки (М. Коцюбинський). 5. Біліло небо, білястим здавалося тонко вібруюче повітря (О. Гончар). 6. Мене хотів спіймати світ, але, на щастя, не спіймав (А. Григору). 7. Відчиняли люди широкі ворота, поливали на щастя дорогу, щоб завжди таким багатим був двір (І. Цюпа). 8. Роби ревно й ходи певно (Народна творчість). 9. Поїдемо, певно, човном (М. Коцюбинський). 10. Звичайно біля шостої пополудні адвокат Білинський робив перерву у своїй канцелярській роботі (І. Вільде). 11. Звичайно, людина може розкритися, може спалахнути, може кинути себе на високу гору (Ю. Мушкетик). 12. Остапові пощастило, однак, зачепитись якось за прибережну вербу (М. Коцюбинський). 13. Однак Соломія не тратила надії і навіть не дуже журилась (М. Коцюбинський).
