Знайдіть у реченнях вставні конструкції, схарактеризуйте їх за семантикою, структурою та морфологічним вираженням. 1. Може, згадуєш, нівроку, через відстані і час? (В. Мордань) 2. На превеликий жаль, у мене немає знайомих в Кишиневі (М. Коцюбинський). 3. Ще, либонь, не перестали боліти стусани в тих, кому вони їх давали… (І. Багряний). 4. Прискорюючи ходу, подорожній махав на нього рукою, очевидячки бажаючи спинити його (М. Коцюбинський). 5. Танк, видно, було підбито, бо він так і зостався стояти на місці, однак відкривши шалений гарматний вогонь (О. Гончар). 6. І, звісно, змалку боровик скидати капелюх не звик (Д. Павличко). 7. Втім, почулися здаля срібні звуки сурем (Д. Павличко). 8. Ось, наприклад, я люблю дбать про всяких звірів (Д. Павличко). 9. Не жартуй наді мною, будь ласка, і, говорячи, не мовчи (В. Симоненко). 10. Сонце, скажу я вам, палило голову немилосердно (М. Хвильовий). 11. Він був менший син у батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (І. Нечуй-Левицький). 12. Довгий коридор був, як і треба було сподіватися, порожній (І. Багмут). 13. На устах, відчував він, стриміли уже слова (Б. Лепкий). 14. Піду, думаю, нап’юся води холодної… (Панас Мирний).
Знайдіть звертання, схарактеризуйте їх за семантикою, морфологічним вираженням, стилістичною функцією. 1. Товаришу молодший лейтенант, ми з вами не земляки? Товаришу майор, ніякого вибуху не було! (П. Загребельний). 2. Нерозумна, я зав’язала собі голівоньку тим шлюбом (І. Нечуй-Левицький). 5. Галю, серце, рибко моя, що мені казати, хотів би я тебе одну цілий вік кохати (Народна творчість). 6. Яке чудове твоє вологе повітря, березнева ніч! (М. Стельмах). 7. Донеччино моя, твоїх вітрів дихання я відчуваю знов, як в ті далекі дні… (В. Сосюра). 8. Маріє Іванівно! Марусю! Зоре моя! Не катуйте мене своїм холодом! (М. Старицький). 9. Там навіть дна немає, міс Грін! (П. Загребельний). 10. А я говорю тобі, треба! Чуєш, ти?! (В. Винниченко). 11. Гей, воли мої, гей, воли мої, гей! (Народна творчість). 12. О Музо, не згадуй ту люту годину (Леся Українка). 13. Ой, вийди, вийди, серце- дівчино, та промов до мене слово (Народна творчість). 14. О лицемірні і лихі, не гніть благочестиво спини: тут не спокутують гріхи і не прощаються провини (Р. Третьяков).