Тема: Діалектні слова, сфери їх уживання та стилістичні особливості

Учитель-предметник: Якубовська А.Ю.

Дата проведення: 27.01.2015 р.

Код міні-модуля: 1.2.38

• 
  повторити відомості про діалектні слова, сфери їх уживання та стилістичні особливості;
  

• 
  навчити визначати їх стилістичну роль у мовленні; удосконалювати вміння стилістично доцільно вживати лексичні засоби мови, уникати лексичних помилок у власному мовленні;
  

• 
  за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати в учнів повагу до краси і багатства рідної мови.
  

Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» передбачає реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизації, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей.

Відповідно до цього змінюються й підходи до науково-методичного й технолого-педагогічного забезпечення якісної реалізації сучасної освітньої системи. Отже, це орієнтує вчителя на використання перспективних технологій, на добір ефективних методик активізації навчально-пізнавальної діяльності на уроці, що спрямовані на розвиток пізнавального інтересу до навчального предмета, формування компетентної мовної особистості школяра. На нетрадиційних уроках можна вирушати до країни казок, досліджувати мовні явища, створювати власні проекти і твори... Але є такі навчальні заняття, на яких можна об`єднати і творчість, і пошук, і дослідження, реалізовуючи особистісно розвивальний зміст навчально-виховного процесу.

Як свідчать результати моніторингу особистісного розвитку учнів ЗНЗ, що працюють у даній навчально-виховній системі, використання в практиці роботи вище наведеної технології значно покращило динаміку психолого-соціального розвитку більшості вихованців. Потрібно відмітити, що динаміка конструктивних змін особистісного розвитку учнів залежить від кількості і якості впроваджених у навчально-виховний процес як технологій, так і рівнів проектування змісту навчально-виховного процесу.

Упровадження у практику роботи технологій проектування, предметно зорієнтованого змісту програм, особистісно зорієнтованого підходу до створення сюжетної лінії навчальних проектів з проблемно-цільовим змістом та планування роботи за модульною системою покращує результати на 18-20%.

Крім того, на результативність роботи суттєво впливає активність включення всіх учасників навчально-виховного процесу в дану систему. Саме за умови, коли педагоги, батьки й учні стають активними співучасниками проектування навчально-виховного процесу, відбувається узгодження зовнішніх і внутрішніх вимог, власних потреб, реальних обставин, розвиваються в учнів процеси самоусвідомлення, саморегуляції, самовизначення.

Навчання за технологією психолого-педагогічного проектування сприяє цілісному психолого-соціальному розвиткові учнів, соціалізації особистості й ефективно включає ліцеїстів у різні форми колективної діяльності. У процесі навчально-пізнавальної та корекційно-виховної роботи за цією системою створюються сприятливі умови розвитку учнів, оптимізується процес психологічного, соціального і духовного розвитку особистості.

Список використаної літератури
1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти. // Книга вчителя української мови та літератури: Довідково-методичне видання / Упорядник Н.І. Шинкарук. – Харків, 2005. – 352 с.
2. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Науковий редактор українського видання доктор педагогічних наук, професор С.Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с.
3. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2-х кн. – К.: Либідь, 2003. – Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. – 342 с.
4. Гаврилюк О. Особистісно зорієнтований підхід у навчанні словесності // Вивчаємо українську мову та літературу. - № 7. – 2008. – с. 11-16.

5. Киричук В.О. Управління особистісним розвитком учнів засобами психолого-педагогічного проектування. Вісник післядипломної освіти: 36 наукових праць. – Вип. 6/ Ред. кол. В.В. Олійник (гол. ред.) та ін. – К.: Геопринт, 2007. – 272 с.

Додаток 1

Важливим чинником інноваційного розвитку держави є модернізація системи освіти у напрямі підготовки конкурентно спроможної особистості, здатної до сприйняття євроінтеграційних процесів, до функціонування у глобальних соціокультурних перетвореннях. Цією модернізацією передбачено реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизації, переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його компетентностей.

Навчання української мови в системі профільної освіти посідає особливе місце з огляду на універсальну необхідність належного володіння нею всіма учнями і випускниками школи незалежно від їх майбутньої спеціалізації. Адже досконале володіння рідною мовою, яка водночас є державною, високий рівень мовленнєвої культури – невід’ємна характеристика людини освіченої і культурної незалежно від обраного нею фаху.

Мета програми:

Мета навчання рідної мови в загальноосвітній школі полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції. Зазначена мета передбачає здійснення навчальної, розвивальної і виховної функцій освітнього змісту навчального предмета.

Профільне навчання української мови на академічному рівні передбачає надання учням більшої самостійності у розширенні й поглибленні здобутих в основній школі знань, удосконаленні вмінь і навичок користування мовою як важливим інструментом допрофесійної підготовки, подальшого інтелектуального, творчого і морального саморозвитку:

• 
  узагальнення і систематизація знань і вмінь зі стилістики мови й мовлення, культури мовлення;
  
• 
  розвиток комунікативних, оргдіяльнісних і вдосконалення правописних умінь і навичок;
  
• 
  дати учням системне уявлення про стилістику мови і мовлення;
  
• 
  поглибити і розширити знання школярів про виражальні засоби української мови;
  
• 
  ознайомити зі стилістичними властивостями і синонімічними зв’язками слів, словосполучень, граматичних форм, синтаксичних конструкцій;
  
• 
  систематизація знань і вмінь з культури мовлення;
  
• 
  розвивати і вдосконалювати вміння і навички сприймати почуте і прочитане, відтворювати і створювати усні та письмові висловлювання різних типів, стилів, жанрів;
  
• 
  удосконалювати вміння учнів говорити і писати по суті, аргументовано і переконливо викладати свої думки, дискутувати, відстоювати свої погляди, використовуючи різні способи аргументації.
  

1. Розрізняє стилістику мови (практичну) і стилістику мовлення (функціональну), стилістичні засоби фонетики, лексики і фразеології, словотвору.

2. Визначає, які особливості мовлення вивчає стилістика, а які – культура мовлення.

3. Знаходить стилістичні помилки і визначає їх вид.

Стилістика та її підрозділи: стилістика мови й стилістика мовлення, їх відмінність.

Мовлення правильне й комунікативно доцільне. Синоніміка й варіативність. Стилістична норма й стилістична помилка.

Види мовленнєвої діяльності. Різновиди аудіювання й читання.

Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації.

1. Дотримується норм української літературної вимови.

2. Визначає і виправляє допущені помилки в усному мовленні орфоепічні помилки.

3. Правильно пише слова із зазначеними орфограмами.

4. Знаходить і виправляє орфографічні помилки у власному й чужому мовленні.

Тема 2.1. Загальна характеристика звукового складу української мови

Основний зміст

Стилістична роль звуковідтворення в художніх текстах.

Вимова голосних і приголосних звуків.

Усний докладний переказ тексту художнього стилю з творчим завданням.

Письмовий докладний переказ тексту художнього стилю з творчим завданням.

Милозвучність української мови – характерна ознака всіх її стилів. Стилістичні засоби фонетики.

Правильна вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах.

Складні випадки правопису м’якого знака.

Виступ на зборах, семінарах (заздалегідь не підготовлений).

Складні випадки правопису апострофа.

Складні випадки правопису м’якого знака апострофа.

Контрольна робота № 1 за темою «Стилістика мови. Культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики».

Виступ на зборах, семінарах (підготовлений).

Складні випадки правопису великої букви.

Правопис слів із ненаголошеними голосними.

Контрольний докладний переказ тексту із творчим завданням.

Контрольний докладний переказ тексту із творчим завданням.

Складні випадки правопису слів із ненаголошеними голосними.

Правопис слів з подвоєнням і подовженням приголосних.

Складання діалогів – обговорення самостійно обраної теми.

Правопис слів із спрощенням у групах приголосних.

Складні випадки чергування голосних і приголосних звуків.

Правопис слів іншомовного походження.

Контрольна робота № 2 за темою «Стилістика мови. Культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики».

1. Визначає роль і доречність використання в тексті стилістично забарвлених лексичних, фразеологічних засобів мови, їх стилістичну функцію.

2. Розрізняє лексичні, фразеологічні синоніми.

3. Правильно проводить синонімічну заміну з метою підсилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.

4. Розпізнає тропи й визначає їх роль і доречність використання в текстах різних стилів мовлення.

5. Дотримується лексичних норм української літературної мови.

Слово та його лексичне і граматичне значення.

Усний твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему (стаття в газету).