Гіталов О. В. – великий хлібороб, мудрий добротворець

Усе життя О. Гіталова – це вірність та любов до рідної землі, повага до людей, які на ній працюють.

Богом землі і хліба називали у далекому 1960-му році видатного хлібороба, нашого земляка Олександра Васильовича Гіталова.

Людина-епоха – таким багато хто вважає Олександра Васильовича Гіталова. Хлібороба з великої літери.

Олександр Васильович Гіталов… У його біографії ніби й не було нічого героїчного, вона проста як у звичайного селянина того покоління. Він був простим солдатом на війні і на трудовому фронті, високих посад не займав – мало не півстоліття був бригадиром тракторної бригади, і все життя – простим хліборобом.

Народився Олександр Васильович Гіталов у бідній селянській сім’ї 27 травня 1915 року в селі Татарове (нині Комишувате). Батько й мати змолоду наймитували у татарівського поміщика Савицького. Батько О. Гіталова, учасник громадянської війни, повернувся пораненим і невдовзі помер від тифу. Після смерті Гіталова-старшого родина ледве зводила кінці з кінцями. Після закінчення початкової школи брати Григорій і Сашко за харчі та сяку-таку одежину мусили найматися на роботу до багатіїв.

На початку 1924 року татарівці отримали землю, організували кооператив, до якого ввійшло сім родин. Кооператори взяли державний кредит і придбали «Фордзон». На ньому і почав працювати 13 річний Сашко Гіталов помічником тракториста. За рік закінчив курси. Сам став трактористом. У 1936 році його призначили бригадиром тракторної бригади. Через рік бригада виростила врожай, якого ніколи в окрузі не бачили. Лише Велика Вітчизняна війна відірвала Олександра Васильовича від хліборобства. Усю війну служив біля авіамоторів, готував літаки до бойових вильотів. Був одним із кращих у частині авіамеханіків. За активну участь у боях проти німецько-фашистських загарбників був нагороджений медалями «За оборону Кавказу», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»

Пізньої осені 1945 року сержант Гіталов зіскочив з поїзда на зруйнованій залізничній станції Новоукраїнка й подався до рідного села. Йшов навпростець, між Бежбайраками і Кам’яним Бродом. В нічних сутінках розгледів силует трактора. Підійшов до ще теплої від роботи техніки й зрозумів, що старенький ХТЗ зламався. Оглянув тракторця, знайшов неполадку, усунув її й не втримався, щоб не сісти за кермо і не повести трактор загінкою… Усю ніч жителі Бежбайраків чули гул двигуна.

Коли юний тракторист Віктор Андріяш повернувся на поле, побачив його зораним, а трактор полагодженим, то округою пішли чутки, що вночі до поламаного трактора прийшли бежбайрацькі трактористи Іван Майданник та Костя Войцехівський, які у війну згоріли в танку, і відремонтувавши його, почали орати поле.

Через багато років учень і друг прославленого бригадира Герой Соціалістичної Праці Віктор Степанович Андріяш з гумором згадуватиме цю історію.

Повернувшись з фронту О. Гіталов очолює Малопомічнянську бригаду, а після реорганізації МТС (машино-тракторної станції) – бригаду механізаторів.

Сутужно було після війни з технікою. Коли новому бригадиру Олександру Гіталову дали два старі поламані тракторці, він пообіцяв, що ці полагодить, й третього сам збере. З купи залізяччя та запчастин від підбитих німецьких танків разом з фронтовими товаришами Петром Перчуном, Іваном Гаращенком, Дмитром Кульчицьким, Петром Купченком, Іллею Кравчуком зібрали три «напівхетезе-напівтигри». На цих машинах Олександр Гіталов зі своїми механізаторами досяг рекордного на ті часи виробітку – по 1216 га м’якої оранки на п’ятнадцятисильний трактор. Так почалося сходження Гіталова до вершин хліборобської слави. Гіталовці стали першими в районі – й по виробітку на трактор, і в процентах до річного плану.

У лютому 1947 року Гіталов вперше на нараді передовиків сільського господарства України розповів про роботу своєї бригади. Паша Ангеліна, яка знаходилася в президії, викликала його на змагання за кращі обробітки, урожаї культур землеробства, а вже в квітні обласне управління сільського господарства відзначило перші успіхи гіталовців у змаганні, зазначивши водночас і недопрацювання з боку МТС та місцевих колгоспів щодо створення нормальних умов для праці та відпочинку бригади. Зобов’язання зібрати не менше ніж по 20 центнерів зерна з гектара і виробити на трактор 1200 га гіталовці виконали достроково, влітку того року, а до 30-річчя Жовтневої революції зобов’язалися виробити по три норми на трактор. На цю ініціативу відгукнулися 865 тракторних бригад області. Гіталовці вийшли переможцями у змаганні з бригадою П. Ангеліної.

16 лютого 1948 року Президія Верховної Ради СРСР за «виняткові заслуги перед державою, що виразилася в одержанні в 1947 році урожаю жита 22,4 центнера з гектара на площі 165 гектарів» присвоїла Гіталову О. В. звання Героя Соціалістичної праці. Того ж року механізатор став депутатом обласної ради депутатів трудящих другого скликання від Новоукраїнського виборчого округу.

У березні 1949 року облвиконком і бюро обкому партії схвалили звернення трьохсот передових бригадирів тракторних бригад області, які ухвалили угоду на соціалістичне змагання з бригадою Гіталова.

У 1950-ті роки наш земляк обирається депутатом Верховної Ради УРСР, делегатом ХVIII з’їзду Комуністичної партії України, ХХ з’їзду КПРС. У цей період Олександра Васильовича відзначено медаллю «В пам'ять 300-річчя возз’єднання України з Росією», званням «Відмінник соціалістичного змагання сільського господарства», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Великою срібною медаллю Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

26 лютого 1958 року « за видатні заслуги в справі отримання високих і стійких врожаїв зернових та технічних культур, виробництво продуктів тваринництва, широке використання досягнень науки та передового досвіду у виробництві сільськогосподарських культур, в підйомі тваринництва та вміле керівництво колгоспним виробництвом» Президія Верховної Ради СРСР вдруге присвоїла О. Гіталову високе звання Героя Соціалістичної Праці.

Кажуть, Л. І. Брежнєв збирався дати Гіталову й третю Зірку, і мав зробити це в рідному селі Олександра Васильовича – Комишуватому. До приїзду Генерального Секретаря розпочали грандіозну підготовку. Але цей приїзд, як і нагородження третьою Зіркою Героя не відбувся через трагедію в сім’ї Гіталова – смерть дружини.

Його хвилювала проблема повільного зростання врожайності зернових культур. Гіталов придивляється до кращих сортів, пробує вирощувати їх у себе. Біля польового стану закладає дослідне поле. Зростає результативність праці. А постать Гіталова викликає інтерес вже й за кордоном.

Влітку 1958 року українець вивчає досвід вирощування кукурудзи в Кун Рапідсі (штат Айова) на фермі відомого американського кукурудзовода Росуела Гарста, який перед тим побував в СРСР. Славетний комишуватець вражає Гарста знанням техніки. За уміння швидко усувати поломки, що під силу лише інженерній службі, американці називають його радянським інженером. У США Гіталов звернув увагу на те, як американці бережно ставляться до хліба. При поверненні він виклав свої думки з цього приводу у статті «Дума про хліб».

Славетний український хлібороб, Двічі Герой Соціалістичної Праці Олександр Гіталов у своїй статті «Дума про хліб» попереджав тодішню владу: держава, де люди втратили повагу до хліба і розучилися його пекти — приречена. Ніяка новітня технологія і чудеса селективної генетики не порятують, якщо в хаті не пахне свіжим хлібом, спеченим у печі за пра-пра-прадавніми рецептами.

Гіталов не просто попереджав, він волав у своїй статті «Дума про хліб» про факти, з його хліборобської точки зору глибоко аморальні, люди забули прадавню заповідь: хліб — усьому голова.

О. В. Гіталов - Лауреат премії імені Ярослава Галана — 1973, за статтю «Дума про хліб». Кавалер 2-х орденів Леніна, ордена Жовтневої Революції, Дружби народів, Трудового Червоного Прапора, нагороджений медалями та Державною премією СРСР 1975 року.

Олександр Васильович побував на Кубі, у Франції, Бельгії, Чехословаччині, Болгарії. Майже в усіх союзних республіках. За тисячі кілометрів у Комишувате, в тракторну бригаду Гіталова приїздили делегації з усіх куточків Союзу по науку, досвід. Множилися ряди його послідовників, багато з них стали прославленими механізаторами-гіталовцями.

Гіталов – це ціла епоха переведення сільського господарства на індустріальні рейки. Він був ініціатором комплексної механізації сільськогосподарського виробництва – вирощування врожаю без затрат ручної праці. А очолювана ним тракторна бригада була своєрідною лабораторією і полігоном з випробування новітніх технологій вирощування культур та нової техніки – тракторів, комбайнів, причіпних машин.

П’ять основних гіталовських принципів: кадри – техніка – насіння – добрива – агротехніка і сьогодні можуть слугувати ключем успішного розвитку рослинництва.

Особливо прискіпливим Гіталов був до того, наскільки нова техніка забезпечує зручні умови праці. Турбота про людей – вирішальний чинник усіх досягнень його бригади.

Готували гіталовці й достойну зміну. На базі Комишуватської середньої школи працювала учнівська виробнича бригада юних механізаторів, що стала кузнею хліборобських кадрів. Він сприяв появі в Новоукраїнці: комбікормового та круп'яного заводів на комбінаті хлібопродуктів, ремонтної майстерні райсільгосптехніки, залізничного вокзалу, міжрайонної друкарні, лікарні, трьох дитячих садків, двох шкіл, профтехучилища на 720 учнів, клубу цукрового заводу, чотирьох мостів, Палацу культури.

Свого часу О. Гіталов започаткував День орача, був президентом клубу механізаторів СРСР.
О. Гіталов – автор книг та публіцистичних творів: «Широко впроваджувати комплексну механізацію вирощування просапних культур» (1958), «Дума про хліб», творче оформлення В. Сіробаби (1972); «Слово до юного друга» (1977), «Наша передова — поле» (1986).

Разом з тим, був і час, коли його натхненно паплюжили, разом з ним — В. Андріяша, Гуртового, Л. Шліфера. Гіталова «розвінчували», що він не сам написав «Думу про хліб», а буряки не завжди були найбільшими.

Коли вже він був старий та хворий, з його хати вкрали всі нагороди; на похоронах за «Дідом» (так його називали в селі) несли порожні орденські подушечки.

Помер О. В. Гіталов 21 березня 1994 року.

Олександр Васильович Гіталов жив і помер у простій селянській хаті, не надбав великих статків, а цінував інше багатство – любов, повагу і вдячність людей, серед яких жив. У Комишуватому він почував себе найкомфортніше. Він став взірцем того, як, обіймаючи маленьку посаду, можна бути Великою Людиною.

Земляки шанують пам'ять про свого славного земляка. В Комишуватському музеї трудової слави окрема експозиція присвячена життю і трудовій діяльності О. В. Гіталова, в центрі села, 24 вересня 1961 року, відкритий бронзовий бюст видатному хліборобові. До 90-річчя від дня народження О. Гіталова в с. Комишуватому встановлено меморіальну дошку, його ім’ям названий сільськогосподарський виробничий кооператив у цьому ж селі.

З метою відзначення кращих працівників агропромислової галузі у 2005 році Кіровоградською обласною радою засновано обласну премію ім. О. Гіталова.

Обласною радою засновано вісім щорічних премій, проте премія ім. О. Гіталова – унікальна, бо, по-перше, вона єдина вручається тим, хто працює у виробничій сфері, тим, хто дбає, щоб у кожному домі в місті та в селі були хліб і до хліба. По-друге, тому, що її вручення відбувається за місцем народження особистості, чиє ім’я присвоєно обласній премії.

Увагу влади селяни розцінюють як знак того, що ланцюжок, який з’єднує покоління, не буде перерваний, а справжніми героями України все-таки будуть люди праці й совісті, патріоти своєї землі.

Твори Гіталова О. В.
Гіталов О.В. Дума про хліб / О. В. Гіталов. – К.: Політвидав України, 1972. – 14 с.

Гіталов О. В. Земле моя / О. Гіталов; Літ. запис М. С. Соколовський. – Дніпропетровськ: Промiнь, 1971. – 81 с.: іл.

Гіталов О. В. Кукурудзі – комплексну механізація / О. В.Гіталов. – К.: Держвидав, 1962. – 64 с.: ил.

Гіталов О. В. Наша передова – поле / О. Гіталов; Літ. запис В. Ф. Ганоцького; Передмова Ю. Д. Моторного. – К.: Молодь, 1986. – 96 с.: іл. – (Сер. "Бути громадянином").

Гіталов О. В. Один на сто: [про комплексну механізацію вирощування кукурудзи. З досвіду тракт. бригади колгоспу ім. XX з’їзду КПРС, Ново-Українського району, Кіровогр. обл.] / О. В. Гіталов; запис. С. І. Синегуба. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1959. – 42 с.

Гіталов О. В. Широко впроваджувати комплексну механізацію вирощування просапних культур / О. Гіталов; Кіровоградське обл. вид-ня т-ва для поширення політ. і наук. знань УРСР, Кіровоградське обл. упр. сільського госп-ва. – Кіровоград: Кіровоградська обласна друкарня ім. Г. М. Димитрова, 1958. – 17 с.

Гіталов О. В. Як ми домогаємося високого виробітку на тракторі / О. В. Гіталов; Товариство для поширення політичних і наукових знань (Київ). – К.: [б. и.], 1953. – 30 с.
Публікації про життя і діяльність Гіталова О. В.
"Усе життя Олександра Гіталова – це вірність та любов до рідної землі, повага до людей, які на ній працюють" // Народне слово. – 2013. – 30 травня. – С. 11

Бєлінський В. Сучасники називали його Богом землі і хліба / В. Бєлінський // Народне слово. – 2010. – 1 червня. – С. 1, 2

Визначено лауреатів премії ім. Гіталова [Текст] // Народне слово. – 2012. – 17 травня. – С. 18

Виробництво кукурудзи за методом О. В. Гіталова: [колгосп ім. ХХ з’їзду КПРФ Новоукр. району Кіровогр. обл.] / В. І. Золотов, М. М. Весна. – К.: Урожай, 1965. – 181 с.: іл.

Волок М. М. Уклін тобі, хлібе! [Текст]: [Про двічі Героя Соц. Праці механізатора колгоспу ім. XX з'їзду КПРС Новоукр. р-ну Кіровогр. обл. О. В. Гіталова / М. Волок. – Дніпропетровськ: Промiнь, 1986. – 126 с

Волощук П. Хвали день увечері / П. Волощук // Народне слово. – 2013. – 31 грудня. – С. 7

Вручено премію ім. Гіталова [Текст] // Народне слово. – 2012. – 31 травня. – С. 1: фото

Вшанували Хлібороба [Текст] // Нова газета. – 2005. – 3 червня. – С. 1

Гіталов такими лауреатами пишався б // Кіровоградська правда. – 2009. – 29 травня. – С. 1

До Гіталова [Текст] // Сільське життя плюс. – 2005. – 2 червня. – С. 1

Дума про Гіталова [Текст]: виповнюється 90 років із дня народження двічі Героя Соціалістичної Праці Олександра Гіталова // Сільське життя плюс. – 2005. – 26 травня. – С. 1

Запорожан С. Людини, яка віддано любила землю і людей / С. Запорожан // Народне слово. – 2005. – 31 травня. – С. 1-2: фото

І знову без кращої трактористки: Визначено лауреатів премії ім. Гіталова // Народне слово. – 2011. – 12 травня. – С. 1

Його життя – легенда // Народне слово. – 2009. – 28 травня. – С. 5, 7

Кердіваренко О. Великий хлібороб, мудрий добротворець: До 90-річчя з дня народження О. В. Гіталова/ О. Кердіваренко // Кіровоградська правда. – 2005. – 14 травня. – С. 2

Кердіваренко О. Перші лауреати премії ім. О. Гіталова / О. Кердіваренко // Кіровоградська правда. – 2006. – 27 квітня. – С. 1

Кердіваренко О. Свято з прицілом оживити українське село: ювілеї / О. Кердіваренко // Кіровоградська правда. – 2005. – 31травня. – С. 1

Комісаренко О. У краю, де працював Гіталов, його пам‘ятають / О. Комісаренко // Голос України. – 2013. – 5 червня. – С. 14: фото

Корнієнко В. Премія імені О. Гіталова знайшла своїх лауреатів / Валентина Корнієнко // Народне слово. – 2014. – 29 травня. – С. 1: фото. кол.

Лауреати Гіталовської премії // Сільське життя плюс. – 2007. – 31 травня. – С. 1: фото; Народне слово. – 2007. – 31 травня. – С. 1: фото

Лисогор М. З думою про хліб – для Батьківщини / М. Лисогор // Кіровоградська правда. – 2011. – 13 травня. – С. 1

Лисогор М. Преміям потрібен кругліший хвостик / М. Лисогор // Кіровоградська правда. – 2011. – 7 червня. – С. 2

Людина від землі: 27 травня – 98 років від дня народження О. В. Гіталова // Народне слово. – 2013. – 23 травня. – С. 9

Макей Л. Відомі кіровоградці в когорті видатних постатей України-Руси/ Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 28 серпня. – С. 2

Маштаков С. Є ще хлібороби гіталовського гарту/ С. Маштаков // Народне слово. – 2006. – 30 травня. – С. 1-2; Кіровоградська правда. – 2006. – 30 травня. – С. 1-2

Мельник П. Олександр Гіталов: "Землю не обдуриш!"/ П. Мельник // Голос України. – 2014. – 30 травня. – С. 11

Моцак В. З. Зігріті ним серця не прохолонуть: до 90-річчя з дня народження О. В. Гіталова / В. З. Моцак // Кіровоградський тиждень. – 2005. – 26 травня. – С. 3

Назаратій І. Як нагороджувався Гіталов... / І. Назаратій // Народне слово. – 2000. – 4 липня. – С. 4

О. В. Гіталов: збірник / упорядники О. Ф. Кердіваренко, Н. А. Калиниченко. – Кіровоград: Кіровоград. держ. вид-во, 1999. – 224 с.: фотоіл.

Підвисоцький В. Останні герої великої країни / В. Підвисоцький // 21-й канал. – 2011. – 2 червня. – С. 18

Поліщук В. Кривава дорога до Комишуватого / В. Поліщук // 21-й канал. – 2010. – 29 липня. – С. 11

Свято вірності Гіталовському заповіту // Кіровоградська правда. – 2008. – 30 травня. – С. 2

Учнівській молоді про хліборобські традиції: Методичний посібник для педагогів / Укладач Н. А. Калініченко. – Кіровоград: ТОВ "Імекс-ЛТД", 2005. – 163 с.

Хто є хто на Кіровоградщині: видатні земляки: Випуск другий / Уклад. Болгов В. В., Болгов І. В. – К.: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2008. – 160 с.

Цибульський М. Віра Гіталова: "Батько був простою людиною...": До 90-річчя від дня народження О. Гіталова / М. Цибульський // Народне слово. – 2005. – 26 травня. – С. 3: фото

Цибульський М. Дійсно народний: До 90-річчя з дня народження Олександра Гіталова / М. Цибульський // Народне слово. – 2005. – 24 травня. – С. 2

Цибульський М. Книга про Гіталова вже є / М. Цибульський // Кіровоградська правда. – 1999. – 21 вересня. – С. 1

Шевченко С. "Їх веде вперед завзято бригадир Гіталов" / С. Шевченко // Народне слово. – 2009. – 23 квітня. – С. 7