Хід заходу Вчитель
жүктеу/скачать 194.72 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Хід заходу Вчитель
- І ведучий.
- Разом.
- Ведучий.
- Афанасій.
- Афанасій
- Хівря.
- Хівря
- До хати стукає Солопій.. Хівря
- Солопій.
| Мета заходу: Познайомити учнів з основними віхами розвитку рідної мови, розширити знання про красу і багатство української мови; розвивати інтерес до звичаїв, традицій, обрядів свого народу, знання фольклору; виховувати почуття патріотизму любові до України та її духовних скарбниць.
Хід заходу Вчитель. Рідна мова — це мова дитинства, мова казок і пісень, мова землі й трави, що вибивається з цієї землі, мова золотої бджоли й вишневого цвіту, над яким вона в'ється. Це слово синього неба і гомін нашої героїчної, нещасної і щасливої історії. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина. 3 21 лютого 2002 року на Україні щорічно відзначають День української мови. Шановні діти, учителі, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб , сіль, на слово щире , на бесіду мудру , на наше свято рідної мови!
1. Добрий день вам, рідні, В нашій світлій хаті. Як гостей найкращих Раді зустрічати!
Любов'ю і миром. 3. Хліб ясниться в хаті, Сяють очі щирі, Щоб жилось по правді, Щоб жилось у мирі. 4.Сійся, родися, жито-пшениця І всяка пашниця. Щоб був хліб на столі І щоб цвіли, як квіти,
5 Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов'їну. 6. Добута з надр далеких поколінь, Ти скарб наш вічний — Українська мово! Тебе кували в кузнях ковалі — І гартувалось сталлю кожне слово. 7. Українська мова — Давня й молода. Світить рідне слово, Як жива вода. 8. Звідки воно взялось, Діло не просте... І з душі росте. 9. Для мене рідна ти з дитячих літ, Коли співала мати колискову. І гріх забуть Шевченків «Заповіт», Святе й безсмертне Кобзареве слово. 10. Мово рідна, живи в ріднім домі, Вертайся, рідно мово, У душу народу, У серце Вкраїни.
Як день сьогоднішній чудовий, Люблю, люблю вкраїнську мову.
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс. Є ще і байрак!
У трави-веснянки, у гори крутої, В потічка веселого, Що постане річкою. В пагінця зеленого, Що зросте смерічкою. 14. Розвивайся, звеселяйся, Моя рідна мово, У барвінки зодягайся, Моє щире слово. 15. Колосися житом в полі, Піснею в оселі, Щоб зростали наші діти Мудрі і веселі. 16. Щоб на все життя з тобою Ми запам'ятали, Як з колиски дорогої Мовоньку кохали. 17. Вимовляю кожне слово, Кожне слово — наче спів. Найдорожча — рідна мова, Мова діда і братів. Дім дитинства в кожнім слові, Материнський, теплий, свій... Не зустрінеш в іншій мові Слів «Івасик, любий мій!» 18. Так бабуся зустрічає, Каже: «Рідні ви мої», А за хатою співають, Мов шалені, солов'ї . Вчитель : А зараз ми звернемось до нашого славного історичного минулого . На сцені учень 10-го класу в костюмі Нестора-літописця сидить за столиком. Перед ним розкрита «старовинна» книга, справа — каламар. Нестор. Словіни — народ великий! Сидять одні побіля озера Ілмер, де збудували город великий Новгород, а інші — сіверці — сидять по Десні, по Семі й по Сулі. Мовою слов'янською складено стільки грамот, оповідей, билин, і треба їх звести в одну літописну історію. (Відкриває книгу.) Що ж хочу я в літі 1113-му від народження Христа вписати і зберегти у своєму часописі?! (Задумується.) Добре я пам'ятаю трагічну загибель славних Бориса і Гліба, синів Ярослава Мудрого, що їх убив підступний Ізяслав. ...Дружинники переказують, як билися Ярослав зі Святополком, як прийняв князь Олег смерть від коня свого. (Перегортає сторінку.) А ось важливий запис — стольний град наш Київ заснували Кий, Щек і Хорив. (Знову перегортає сторінку.) А ось запис від року 1050. У цей священний рік засновано Києво-Печерський монастир... А в літо 1096-те напали на нього половці-кочівники. (Задумливо хитає головою.) ...У літо 1097-те в Любечі вперше зібралися на з'їзд свій князі великі. (Бере перо.) Бог наш тепер один — і варто всім його прийняти в серце своє... (Пише.) Чи хтось знайде коли труди душі моєї?... ...Чи зуміє прочитати і чи зрозуміє , що писало перо моє?... (Пише.)
Звертаюся до нього знов і знов, щоб віднайти відповіді на життєві питання, духовно зрости і зміцніти, стати достойним громадянином своєї держави. (Виходить.) І ведучий. Рідна мова . Вона неповторна , співуча й мелодійна , бо увібрала в себе шум вічнозелених смерек, гомін полів і морів, запах луків і трав. ІІ ведучий. Сила слова безмежна , хоч воно вмирало з голоду і бідувало, переслідувалось і заборонялось. Воно знову оживає і сміється знову, хвилює найтонші струни людського серця. Тому і звучить зараз пісня" Рідна моя земле". ( звучить пісня " Рідна моя земле " на слова і музику Наталії Май у виконанні учнів 9 класу ) Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі. Учні (хором). Це наша рідна мова! Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається Материнська мова. Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова — чудова, мелодійна, багата. Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає. Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є своя держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли , не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується. Учень. Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата мелодійна наша українська мова. Вчитель. Запрошуємо до слова учнів 2 класу. 1. Українська мова промениста, Доступна й лагідна, весела і дзвінка. Багата, як земля, джерельно - чиста, І тепла, наче мамина рука. Я вчуся нею гарно розмовляти, Читаю вірші і пишу слова, Бо рідну мову треба добре знати. Вона чудова, ніжна і жива.
Вона живе й співа в моєму серці, ЇЇ ми дуже любимо усі .
Вона у пісні й казочці звучить. Найкраща в світі рідна і барвиста, А як без неї на Землі прожить? В нас, українців, - українська мова! В ній найсвітліші, лагідні слова. Й матусі ніжна пісня колискова, Як сонечко, нас щедро зігріва. 4. Є в нашій мові слова пречудові: Гарні звертання, слова-привітання. Треба їх добре нам пам'ятати І повсякденна у мові вживати. «Доброго ранку!» і «Доброго дня!» - Не забувай говорити щодня. А як збираєшся спати лягати, Не забувай «На добраніч!» сказати! 5. Ще коли навіть дитятко в колибі, Мама навчає казати «Спасибі!» Слово подяки завжди пам'ятай, «Дякую!» - слово частіше вживай! 6. Слово чарівне відкриє нам казку. Лише скажи тепло й ніжно - «Будь ласка!» «Прошу», Пробачте» і «Будьте здорові!» Музика лине у кожному слові, Ще й усміхнися при цьому чарівно. Все, як у казочці, зміниться дивно. Настрій поліпшиться, стане приємно, Кожен до тебе всміхнеться взаємно.
З добром і любов'ю від серця летіло Й до іншого серця зі щирістю йшло.
Люби і поля, і діброви! І де б ти не був, де б не жив, не забудь. Своєї вкраїнської мови. Я запрошую до слова учнів 3 класу. 1.Звуків дуже є багато, У природі все звучить: Свище вітер, грім завзято В темнім небі гуркотить. Навесні співає пташка, І струмочок жебонить. Джміль гуде, дзвенить комашка, Все по-своєму звучить! 2.Звуки всі пізнати можна, Хоч багато в світі їх. Розбере дитина кожна, Де тривога, сум чи сміх. Але звуки ці - немовні: Стукіт, грюкіт, шелест, свист. Хоч приблизно та умовно Ними скаже щось артист. 3. Знайте всі, мої шановні, Не забудьте це, бува: У людей є звуки мовні, Що складаються в слова. Звуки зібрані у слово, Ще в далеку давнину Утворили рідну мову, Українську, чарівну. 4. А щоб ми все зрозуміли, Щоб могли багато знать, Звуки букви нам створили, Щоб писати і читать, Їх взяли, пошикували, Щоб нікого не згубить. Та абеткою назвали – Ось її нам треба вчить. 5. Солов’їну, барвінкову, Колосисту - на віки – Українську рідну мову В дар дали мені батьки. Берегти її, плекати Буду всюди й повсякчас, - Бо ж єдина, так, як мати, Мова в кожного із нас!
Неповторна і своя; В ній гримлять громи в негоду, В тиші - трелі солов'я. На своїй природній мові І потоки гомонять, Зелен-клени у діброві По-кленовому шумлять. 7. О, не згуби свого народу, Безсмертна мово, рідна і терпка. Ти є душа співочого народу, Що був, і є, і буде у віках. (Звучить пісня "Новий день" ,музика і слова Наталії Май ) Вчитель. Мова приховує в собі багато таємниць . Лише той, хто її вивчає , зможе знайти , зрозуміти і розкрити ці скарби . Які це скарби і де їх шукати ? Сьогодні ми їх спробуємо віднайти. Ведучий. Перший скарб — народні казки. Любов до Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини — до місця, де ви народились, до пам'яті про рідний поріг, до мудрої народної казки. Немає у світі людини, яка не любила б або не чула б казок. У них схвалюється добро і завжди засуджується зло, і обов'язково казка має повчальний характер. Учитель. Ви, діти, знаєте багато з них, а чи зможете відгадати? Учитель зачитує цитати з відомих учням казок. Я по засіку метений, я на яйцях спечений. Я від баби утік, я від діда утік, Та й від тебе, зайчику, утечу! («Колобок») Я за три копи куплена, півбока луплена. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, хвостиком замету, Тут тобі й смерть! («Коза-дереза») Няв-няв-няв! А ті думають: «От вражого батька син, ще йому мато! Це він і нас поїсть!» («Пан Коцький»)
Та й загубив дід рукавичку. («Рукавичка») Гуси-гуси, гусенята, Візьміть мене на крилята, Та й понесіть до батенька. А в батенька їсти-пити, Ще й хороше походити! («Івасик-Телесик») Вона тоді стриб на вовка та: «Битий небиту везе! Битий небиту везе!..»
Красивий, щедрий, рідний край. І мова наша — солов'їна. Люби, шануй, оберігай Усе, що зветься ... (Україна).
І пісня ллється солов'їна, І жайвір лине у блакить. Це рідна наша ... (Україна). Хто вродлива ця панянка, що сорочка-вишиванка? — А я дівчина Устинка, Я маленька ... (українка). Коли хочеш ти читати, То мене повинен знати, А коли мене не знаєш, То нічого не вгадаєш. (Абетка) Чистенькі віконця Сміються до сонця, Діточки довкола. Наша люба... (школа). Разом стіл я і стілець, Хто вгадає — молодець! (Парта) Є чарівник у школі в нас, А ну впізнайте, хто він? Озветься — тиша йде у клас, Озветься ще раз — гомін. Щоб не спізниться на урок, Нам голос подає... (дзвінок). Невеличка хатка. Там живуть малятка. Ми їх, гостроносих, У портфелях носим. (Олівці) Ведучий . Третій скарб - прислів’я. Прислів’я - короткий, образний вислів із повчальним змістом. Мабуть, учні 6 класу знають багато прислів’їв. ( Діти 6 класу розповідають прислів'я про мову) Слово до слова — зложиться мова. Птицю пізнають по пір'ю, а людину — по мові. Красне слово — золотий ключ. Від теплого слова і лід розмерзає. Шабля ранить голову, а слово — душу. Удар забувається, а слово пам'ятається.
1. Яка ж багата рідна мова! Увесь чарівний світу ній! Вона барвиста і чудова, І нищити її не смій!
Чарівних слів тебе навчить, Усе розкриє і покаже, Як правильно у світі жить. 3. В ній стільки слів, що й не збагнути! І приказок, і порівнянь. А мову знаючи, здобути Ти зможеш просто безліч знань. 4. То ж мову вчи і прислухайся До того, як вона звучить. І розмовляти так старайся, Щоб всім її хотілось вчить 5. Вона ж у нас така багата, Така чарівна, як весна! І нею можна все сказати, І найрідніша нам вона. 6. На землі великій Є одна країна: Гарна, неповторна, Красна, як калина. 7. І живуть тут люди Добрі, працьовиті І скажу, до речі, Ще й талановиті. 8. Землю засівають І пісні співають, І вірші складають. Про ліси і гори, І про синє море, Про людей і квіти... То скажіть же, діти, Що це за країна?
Я запрошую учнів 7 класу розповісти нам цікаві гуморески. (Діти по черзі розповідають гуморески ) Ведучий. А до нас на свято завітали герої п’єси Івана Котляревського "Наталка Полтавка ". Послухаємо про що ж вони говорять ? Ведуча . П’ятий наш скарб - скоромовки. Усі діти люблять скоромовки, їх теж складав народ. Діти легко переймають їх від старших, запам'ятовують і залюбки розважаються ними. Що це таке, ви, мабуть, вже зрозуміли зі значення слова «скоромовка» - скоро мовити, тобто швидко мовити. Згадаймо деякі з них .Учні 8 класу знають їх , напевно , дуже багато . (Проводиться конкурс на краще промовляння скоромовки) Хитру сороку спіймати морока. А на сорок сорок — сорок морок. Мишка раз прийшла до кішки,
Кішці — смішки, мишці — нітрішки. Цить, не плач, спечем калач, медом помажем, тобі покажем, самі з'їмо, тобі не дамо.
Така була кульбаба — сама кульбабам баба! Три дроворуби на трьох дворах дрова рубали. На печі, на печі смачні та гарячі пшеничні калачі. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
В кадуб вкинеш капустину, кілька китичок калини. Сходи, сину, на часину, знеси, сину, сіна в сіни. Кіт котив моток по току, коток попав на лапу коту. Ведучий. Шостий скарб української мови — народні пісні. Народна пісня — голос невсипущий. Душі людської вічне відкриття. Вона ніколи, як і хліб насущний, Не вийде з мови сущого життя. Мова рідна звучить солов’їна, Звуки промені линуть у світ , Чую пісні своєї Вкраїни , Що лунатимуть ще сотню літ. Я запрошую учнів 6 та 7 класів виконати чудову пісню " А я живу на рідній Україні " ( звучить пісня "А я живу на рідній Україні" музика і слова Н.Май) Ведучий. Сьомий скарб — лічилки. «Як дитина бігає і грається, так їй здоров'я усміхається»,— мовить народна мудрість. Ви вважаєте, що гра — пустощі? Ні, це своєрідне мистецтво. В іграх передається характер народу. Люди свято бережуть свою мову, пісню і, звісно, гру. Рухатись, бігати, гратися — це означає жити. Для того щоб розпочати гру, потрібно розподіляти ролі. Як справедливо розподілити ролі? Для того, щоб усе було справедливо, вдаються до лічилок. Лічилка — це мініатюрний вірш із чітким ритмом. То ж послухаємо учнів 4 класу .
Раз, два, три, чотири, п'ять — вийшов зайчик погулять... Раз — ялинка, два — дубок, три — березовий гайок, а чотири — це травиця, п'ять — мурашка- трудівниця, шість — колючий їжачок, сім — грибок-боровичок, вісім — білка, дев'ять — пташка, десять — квіточка ромашка.
Бо кожна бджілка, немов лічилка: Кого укусить — жмуриться мусить
Треба стати погадати, що тим коням їсти дати. П'ять зайчаток вийшли з дому, Спершу стали по одному, Далі — в пари, топчуть сніг... Хто без пари — геть побіг. Учитель. Діти, ми сьогодні знайшли багато скарбів: казки, загадки, прислів’я, усмішки, гуморески, скоромовки, пісні , лічилки. Але на цьому українські скарби не вичерпуються . Наше багатство — це й оповідання, і легенди, і веснянки, колядки , щедрівки. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова! Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй нема ані кінця, ані краю. Тому кожного дня пізнавайте її скарби. А до нас на свято завітали цікаві гості . Послухаємо їх . ( учні 10 класу зі сценкою "Афанасій Іванович та Хавронія Никифорівна " ) Афанасій. О великолєпная Хавроніє Никифорівно! О монументальная Хавроніє Никифорівно! О безпардоная Хавроніє Никифорівно! Як добре, що ви приїхали на ярмарок. Хівря (ставить на стіл страви). Ви як скажете щось по-вченому, у мене аж мурашки по спині бігають. Афанасій (завішує віконце). Учення без мурашок не буває. Хівря. А важко це? Афанасій. Латина? Як для кого. Для мене — пустяк. До кожного слова я додаю «ус» — і латина готова. Наприклад: лопата— лопатус, баба — бабус. Хівря. Хавронія — Хавроніус. Афанасій. Ні, ні, ні, ви особа поважна, ви будете Хавронієндо. Хавронієндо Никифоровендо. Хівря. Ідіть, Афанасію Івановичу, до столу. Афанасій. І випивендо, і закусендо. Хівря (набік). Ну як не полюбити такого освіченого? Господи, прости рабу твою (хреститься до ікони). Якого ж вам ще кушання, Афанасію Івановичу? Афанасій. Розуміється, любові вашої. Хівря (соромлячись). Бог знає, що ви вигадуєте, Афанасію Івановичу. То ви, боронь Боже, ще, чого доброго, почнете цілуватися. Афанасій. Обов'язково почну і не однократно. Афанасій Іванович і Хавронія співають дуетом і танцюють. Афанасій Я — амур ваш ніжний, Ви — моя амурка, В рясі білосніжній Станцюю мазурку.
Щоб було не тяжко — Станцюємо разом. Серце, наче пташка, Забилось одразу.
Ви — небесне диво, Заживем щасливо, Свято, непорочно, За писанням точно.
Ох, любов мене чарує, І бентежить, і хвилює!
Не хвилюйтесь, моя мила, Обмине нечиста сила!
Ох, любов, ти нас чаруєш, І бентежиш, і хвилюєш, Без любові жити тяжко, Б'ється серденько, як пташка!
Мова і пісня у нас солов’їна, Квітне в садочках червона калина, Рідна земля для нас всіх - Україна. Я запрошую наш дружний учительський колектив до виконання чудової пісні ( звучить пісня у виконанні учительського колективу " Ти моя Україно " ) Свято української мови Підготувала заступник директора з навчально-виховної роботи Ходосіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Фастовець О.М. жүктеу/скачать 194.72 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|