Історія Чапаєвської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів

На мальовничому березі Конки, неподалік районного центру м. Пологи , розкинулось одне з найбільших сіл району – Чапаєвка. Воно славне працьовитими людьми, неповторними краєвидами, а ще – спеціалізованою школою, яка є осередком духовного життя в селі , бо здавна багата традиціями та талантами.

Історія школи своїм корінням сягає давнини…
У 1890 році в селі Воскресенка замість існуючої дерев'яної церкви було збудовано кам”яну- Свято – Троїцьку церкву.

У 1900 році на кошти земства при церкві будується церковно – приходська початкова школа. У 1933 році було збудовано ще одне приміщення і відкрито семирічку . У зв’язку з перейменуванням села у 1934 році школа почала називатися Чапаєвською семирічною школою № 76

15 серпня 1936 року її перейменовано в середню школу № 76 Сталінської залізниці. Вона мала 2 навчальних корпуси ( 1 – головний, збудований у 1932 р, 2 – «Роткова хата», 1990р)і будинок для вчителів на 4 квартири (1900 р.)

Першим директором школи був призначений Корнєєв І. І. ( 1936-1939) Після нього школою керував Сапожников Лев Давидович (1939-1940рр) У воєнні роки школа навчального процесу не припиняла. Заняття проводилися в кількох класах. В цей період директором школи був Медведовський Іван Васильович, який співпрацював з антифашистським підпіллям у селі , проводив агітаційну роботу проти загарбників. За цю діяльність вчитель був заарештований гітлерівцями. Його катували в застінках гестапо. За свідченнями вчительки школи Плотник Анастасії Степанівни Медведовський вів щоденник, де є запис: «Мене розпинали, як Ісуса Христа, били палицями і шомполами, кололи голками…Як хочеться жити, жити заради майбутнього…» 14 травня 1942 року його по-звірячому вбили.

Посмертно Медведовського Івана Васильовича нагороджено медаллю «За відвагу».

Учасниками Великої Вітчизняної Війни були вчителі школи :

Сахно Іван Прокопович – 1903 р.н.

Плотник Петро Трохимович – 1912 р.н.

Педченко Олександр Максимович – 1923 р.н.

Винник Іван Іванович – 1923 р.н.

Лазаренко Георгій Петрович – 1913 р.н.

Підставний Іван Леонідович – 1920 р.н.

Пономаренко Іван Ісаєвич – 1921 р.н

Воронянський Антон Макарович

Орел Іван Романович

Штанкевич Іван Іванович – 1917 р.н.

У 1943 році , відступаючи, фашисти спалили школу у селі. Але навчання не припинилося, а проводилося у хатах селян, поки не відбудували частину головного корпусу.

У після воєнні роки школа була переповнена учнями (до 960 чоловік), тому шкільні заняття велися в три зміни.

Перший випуск у школі відбувся у 1953 році. 45 випускників стали на стежину самостійного життя.

Двоє з них були нагороджені срібними медалями.

Золотою медаллю вперше було нагороджено у 1956 році Титову Аллу Петрівну.

У 1955 році МТС подарував школі списаний трактор ХТЗ з тракторної бригади № 3 місцевого колгоспу і на уроках виробничого навчання проводилася ще й підготовка трактористів.

1 вересня 1982 року у центрі села Чапаєвка гостинно відкрила свої двері новозбудована двоповерхова середня школа на 624 місця.

У новій школі є світлі й просторі класні кімнати, актовий та спортивний зали, їдальня, тир та інше.

З глибокою пошаною та вдячністю згадують випускники своїх вчителів, які є гордістю школи:

Чапаєвська школа здавна славилася талановитими вчителями, відданими своїй справі:

Учні 60-х років згадують заняття хору, яким керував Нестропа Михайло Миронович. До його складу входило 80 учнів середніх і старших класів. Спів хорового колективу лунав на святкових концертах у селах району, на пологівській сцені, неодноразово ставав лауреатом та переможцем обласних конкурсів.

Чапаєвська середня школа, яка в 2003 році змінила свій статус на спеціалізовану школу , не порушує своїх давніх традицій. Хоровий колектив і вокальна група під керівництвом Н.Г. Ковальової і сьогодні радують піснями жителів села, є щорічними переможцями обласних та районних оглядів художньої самодіяльності «Таланти твої, Україно !» та «Сузір’я втілених надій».

У школі працює вже 10 років гурток декоративно –прикладного мистецтва «Бісеринка» (керівник Л.М.Бельбас) і в цьому році його учасники посіли ІІ (Залєвська Світлана) і ІІІ (Редько Анна) місця в районному конкурсі-виставці «Знай і люби свій край».
У гуртку розвитку творчих здібностей відшліфовує дитячі таланти В.М.Зубець. Переможцями районних оглядів кількох років були Левицький Руслан, Євтушенко Олександр, Євтушенко Аліна.

Візитною карткою школи є танцювальний гурт «Барвінок»,який вже більше 20 років радує всіх своїм мистецтвом.

Його засновником і незмінним керівником увесь цей час є Тетяна Миколаївна Катиш - відмінник освіти України, високоосвічена і обдарована людина.

Без виступу танцювального колективу не обходиться в селі жодне свято. Його гурт постійно виступає на районній сцені.
За два десятиліття багато дитячих душ було зігріто світлом любові і творчості. Це більше 500 учнів.

З початку 90-х років у школі створено драматичний гурток, засновником і керівником якого був вчитель історії Клименко Олександр Григорович. Усі великі і малі вистави проходили під аншлаги. Їх приходили дивитися не лише учні школи, а й жителі села. Зі своїми постановками шкільний театр виступав і на районній сцені. Цю традицію сьогодні продовжує драматичний гурток під керівництвом досвідченого педагога Євтушенко І.В.

Сьогодні у нашій школі працюють високоосвічені педагоги. Згуртований, дружній колектив, який очолює директор школи Ф.О.Мацюця дає міцні знання учням.

Катиш Тетяна Миколаївна – вчитель російської мови та літератури, керівник танцювального гурту «Барвінок» та інші.

З 2004 року в школі діє наукове товариство «Думка». Його членами є учні 8-11 класів, які виявили бажання і здібності до дослідницької роботи у певних галузях науки за рекомендаціями вчителів - предметників. Учасниками обласних турів роботи МАН були:

(Чепель Марина 2004 рік, Остапенко Оксана, Михайленко Данило 2005 р, Левицький Руслан 2006 р, Боярко Лілія 2007 р, Журавель Дар’я, Стародуб Віктор, Грищенко Світлана, Севериненко Олена 2010 р).

Учні постійно беруть участь у всеукраїнських учнівських олімпіадах, міжнародних конкурсах з математики, фізики, української мови, інформатики.

На цій ноті історія нашої школи не закінчується…

І хто , як не педагоги , продовжать її. адже це вони є невтомними сіячами розумного, доброго, вічного. Нехай і далі колоситься нива знань.