Ґембарович Мечислав Теофілович (1893–1984)
[19, с. 386-387; 92; 141] — польський і український мистецтвознавець та історик. Народився в м. Ярославі (тепер Польща), народну школу закінчив в Станіславові (тепер Івано-Франківськ), класичну гімназію — у Бучачі. У 1912 р. вступив на філософський (історичний) факультет Львівського університету, 1921 р. одержав звання доктора історичних наук. У 1920–1922 рр. був асистентом кафедри історії Польщі Львівського університету і бібліотекарем Інституту ім. Оссолінських у Львові. Упродовж 1923–1938 рр. викладав історію мистецтва на архітектурному факультеті у Львівському політехнічному інституті. Від 1928 р. — доцент, від 1936 р. — титулований професор історії мистецтва в Університеті. Від 1928 р. був членом Комісії історії мистецтв, від 1938 р. — членом-кореспондентом. 20 липня 1945 р. його обрано дійсним членом Філологічного Відділу ПАН
[1]. Завідував відділом мистецтва Львівської бібліотеки АН УРСР (1940–1950), працював науковим співробітником інституту суспільних наук АН УРСР (1951–1955) та Музею етнографії і художнього промислу АН УРСР у Львові (1955–1963).
Автор близько 100 наукових праць, монографій з історії різьби і малярства на західноукраїнських землях: «Дослідження історії мистецької культури пізнього ренесансу в Польщі» (Торунь, 1962), «Нариси історії мистецтва ХVІІ ст.» (Торунь, 1966), «Початки історичного малярства в Польщі» (Вроцлав, 1981) та багато ін. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.